Рішення

від 30.11.2018 по справі 808/1985/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2018 року Справа № 808/1985/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянувши за правилами загального провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, к. 207)

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г)

про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" (далі - позивач) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог від 19.06.2018) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000994708 від 16.02.2018.

04.06.2018 ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 19.06.2018 позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 06.08.2018.

Ухвалою суду від 06.08.2018 зупинено провадження у справі до 20.09.2018.

Ухвалою суду від 20.09.2018 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.09.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження строком на 30 днів, наступне підготовче засідання призначити на 17.10.2018.

17.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01.11.2018.

У судовому засіданні 01.11.2018 оголошено перерву до 05.11.2018.

У судовому засіданні 05.11.2018 оголошено перерву до 08.11.2018.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що були подані всі наявні документи на підтвердження господарської операції, рішення відповідача вважає протиправним та такими, що не ґрунтується на нормах закону. Відповідно до клопотання від 08.11.2018 просив розглядати адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування відзиву на позовну заяву від 06.08.2018 послався на те, що по ланцюгу постачання та реалізації товарів реальність господарських операцій є неможливим. Не є можливим встановити джерело походження товару, не підтверджуються взаємовідносини з контрагентами та третіми особами відповідними первинним документами, тому в задоволені позову просить відмовити в повному обсязі.

Представник відповідачів під час розгляду справи підтримав позицію викладену в письмових запереченнях проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу Офісу ВПП ДФС від 26.12.2017 № 2908, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПКУ) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість підприємства операцій по взаємовідносинам з ТОВ Топус-1 (ЄДРПОУ 40083339) за період березень-квітень 2016 року та червень-вересень 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ Український Рітейл занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у розмірі 1 645 888 грн., у тому числі по періодам: березень 2016 року на суму ПДВ 407 708 грн.; квітень 2016 року на суму ПДВ 432 411 грн.; червень 2016 року на суму ПДВ 425 799 грн.; липень 2016 року на суму ПДВ 260 456 грн; серпень 2016 року на суму ПДВ 104 700 грн.; вересень 2016 року на суму ПДВ 14 814 грн.

За результатами перевірки складено Акт №7/28-10-47-08/34604386 (далі - Акт перевірки) від 22.01.2018, на підставі якого Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) №0000994708 від 16.02.2018.

Позивач в межах адміністративного оскарження звернувся до ДФС України у м. Київ щодо визнання протиправним податкового повідомлення - рішення головного управління ДФС у Запорізькій області №0000994708 від 16.02.2018 форми Р , скарга була залишена без задоволення.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0000994708 від 16.02.2018 протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюном (КВЕД 47.11).

На підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ Топус-1 позивач у відповіді на запит Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС від 09.06.2017 №31871/10/28-10-47-08 про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин із ТОВ Топус-1 (ЄДРПОУ 40083339) за період березень-квітень 2016 та червень-вересень 2016, надано копії наступних документів: договорів постачання № 16/03-2016 від 16.03.2016 та № 21/03 від 21.03.2016, а також специфікацій до них; видаткові накладні та акти розбіжностей; товарно-транспортних накладних.

Позивач в свою чергу, зазначає про надання ще: специфікації до договорів, відповідні податкові та видаткові накладні з номенклатурою банани свіжі, зелені на загальну суму 10 089 934 грн., карантинні сертифікати, видані ГУ Держспоживслужби в Одеській області для ТОВ Елідос на відвантаження в адресу нашого товариства через ТОВ Топус - 1 бананів свіжих, відповідні висновки фітосанітарної лабораторії, сертифікати якості\декларації виробника на фрукти, що експортуються в Україну, видані виробником бананів ОСОБА_2 імпортеру ТОВ Елідос , висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 04.09.2015р. №05.03.02 - 03/39996 щодо бананів та плантайнів свіжих УКТ ЗЕД 20803, банківську довідку ПАТ ПУМБ від 07.07.2017 щодо перерахування грошових коштів від товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл на адресу ТОВ Топус - 1 . До суду зазначені документи не надавалися.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ Топус-1 були укладені договори постачання №16/03 - 2016 від 16.03.2016 та №21/03 від 21.03.2016 року.

У пункті 1.2. договору №16/03 - 2016 від 16.03.2016 зазначено, що найменування, асортимент ат ціна зазначені у додатку№1.

Відповідно до специфікації до зазначеного договору зазначено: товар банан свіжий; кількість одиниць в упаковці 18,140; базова ціна за одиницю з ПДВ 29,22

У пункті 1.2. договору №21/03 від 21.03.2016 зазначено, що найменування, асортимент ат ціна зазначені у додатку№1.

Відповідно до специфікації до зазначеного договору зазначено: товар банан свіжий; кількість одиниць в упаковці 18,140; базова ціна за одиницю з ПДВ 30,32.

З наведених специфікацій неможливо достовірно встановити як виміряється кількість одиниць.

У п.2.15 договору №21/03 від 21.03.2016 зазначено, що товар привозиться лише на піддонах, вага піддону з товаром не більше 750 кг.

Крім того, позивачем до матеріалів справи були надані додатки до договору №21/03 від 21.03.2016, які не містять будь-якої належної інформації, а деякі взагалі не заповнені.

Також, позивачем до матеріалів справи були надані:

-видаткові накладні;

-акти розбіжностей до прибуткової накладної, в більшості яких зазначено про невідповідність кількості товару;

-товарно -транспортні накладні.

У наданих ТТН зазначено, що транспортування здійснювалося ТОВ Імперіалі Логістік на замовлення ТОВ Топус - 1 , однак як свідчить акт перевірки, відповідно до даних ЄРПН системи Архів електронної звітності, податкові накладні на придбання послуг перевезення не зареєстровані. Крім того, за даними звітності, поданої ТОВ Топус-1 , податковий кредит по операціях з придбання послуг автоперевезення у деклараціях з ПДВ за березень-квітень та червень-вересень 2016 не задекларовані.

Крім того, як зазначено в ТТН пункт розвантаження м. Дніпро, вул.. Героїв Сталінграду 122 (Металобаза) РЦ №3. Зазначена адреса не співпадає з адресами які зазначені в акті перевірки на стр.2 (місцезнаходження 69006,м. Зпоріжжя Дніпровський район, вул.. Добролюбова,б.25,кім.207; фактично позивач знаходиться 49022, м. Дніпро, вул.. Маршала Маліновського,114).

Належних доказів оренди складських приміщень, або доказів підтвердження у позивача права власності на нерухоме майно за зазначеною адресою пункту розвантаження не надано. Доказів наявності власних або орендованих транспортних засобів, які б підтверджували можливість перевезення товару із зазначеної адреси пункту розвантаження до пунктів реалізації також суду не надавалися.

На підтвердження відсутності транспортних засобів за ТОВ Топус-1 був наданий лист Міністерства внутрішніх справ України Головний сервісний цент від 09.01.2018 №31\1565, в якому зазначено про відсутність зареєстрованих транспортних засобів за ТОВ Топус-1 .

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем до матеріалів справи не були надані, а ні податкові накладні, а ні докази оплати за товар, а ні наявність складських приміщень. Документи які, підтверджують якість товару, які як зазначає позивач були надані відповідачу, не є первинними документами для бухгалтерського та податкового обліку.

Суд критично ставиться до інформації отриманої від Другого відділу міжрегіонального оперативного управління Офісу ВПП ДФС, листом № 29501/28-10-21-12 від 06.06.2017 року, а саме Протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 31.05.2017 року, який проведено, в рамках матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017100110000052 від 15.05.2017 року.

Відсутність вироку суду щодо ОСОБА_1 , свідчить про недоведеність вини ОСОБА_1, відповідно вище наведені докази належними визнати неможливо, тому суд не бере їх до уваги.

Надаючи оцінку правовідносинам які виникли, суд виходив з наступного.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації ПН у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання ПН у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Вимоги п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України сторонами виконані, що підтверджується наданими податковими накладними.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8. ст. 201 Податкового кодексу України).

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, так:

Згідно п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-ХІV - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-ХІV (далі по тексту Закон від 16.07.99 № 996-ХІV), із внесеними змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом під час розгляду справи були досліджені не лише правильність оформлення первинних документів, а і наявність документів , які б могли підтвердити реальність господарських операцій позивача, а саме: договори, додатки до них, документи про перевезення, наявність документів які підтверджують зберігання товарів

Крім того, сторони повинні мати фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку важливо, аби були коректно та своєчасно відображені доходи, витрати, виникнення зобов'язань. А також, щоб такі показники підтверджувалися правильно складеним первинним документом. Недостовірність відображених у них даних призводить до відображення недостовірної інформації у фінансовій та податковій звітності.

Враховуючи те, що судом було встановлено невідповідність даних у первинних документах, недостатність доказів на підтвердження господарських операцій, неможливість підтвердження поставки товару, тому суд приходить до висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, к. 207, код ЄДРПОУ 34604386) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г,код ЄДРПОУ 39396146)- відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 30.11.2018.

Суддя О.В.Конишева