Постанова

від 20.03.2019 по справі 808/1985/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2019 року м. Дніпросправа № 808/1985/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року (суддя Конишева О.В.) в адміністративній справі №808/1985/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000994708 від 16.02.2018, відповідно до якого ТОВ "Український рітейл" повинен сплатити суму грошового зобов'язання у розмірі 2468832 грн., яка складається із суми податкового зобов'язання у розмірі 1645887,23 грн. та штрафних санкцій у розмірі 822944 грн. В обгрунтування позову вказувало на безпідставне визначення спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання, оскільки ТОВ "Український рітейл" мало реальні господарські правовідносини із ТОВ Топус - 1 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

На рішення суду першої інстанції позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обгрунтування скарги зазначено про те, що ТОВ "Український рітейл" мало фінансово - господарські взаємовідносини у період, який перевірявся контролюючим органом, з товариством з обмеженою відповідальністю Топус - 1 . Цей факт підтверджується наданими товариством з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" копій первинних документів, направлених листом №649 від 10.07.2017 до Запорізького управління Офісу ВПП ДФС, а саме: договори постачання №16/03 - 2016 від 16.03.2016 та №21/03 від 31.03.2016, специфікації до договорів, відповідні податкові та видаткові накладні з номенклатурою банани свіжі, зелені на загальну суму 10089934 грн., карантинні сертифікати, видані ГУ Держспоживслужби в Одеській області для ТОВ Елідос на відвантаження в адресу товариства через ТОВ Топус - 1 бананів свіжих, відповідні висновки фітосанітарної лабораторії, сертифікати якості\декларації виробника на фрукти, що експортуються в Україну, видані виробником бананів ОСОБА_1 імпортеру ТОВ Елідос , висновок державної санітарно -епідеміологічної експертизи від 04.09.2015 №05.03.02 - 03/39996 щодо бананів та плантайнів свіжих УКТ ЗЕД 20803, банківську довідку ПАТ ПУМБ від 07.07.2017 щодо перерахування грошових коштів від товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на адресу товариства з обмеженою відповідальністю Топус - 1 , товарно - транспортні накладні. Скаржник вказує, що всі ці документи підтверджують реальність господарських операцій, тому в акті перевірки не міститься жодних ознак, які б вказували на те, що ТОВ "Український рітейл" було безпосередньо залучено до зловживання законних дій ТОВ Топус - 1 і вказує на то, що також в ході судового розгляду взагалі питанням наявності оренди складських приміщень або доказів підтвердження у позивача права власності на нерухому майно не досліджувалось. Нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, 122 (Металобаза) РЦ №3, орендовано позивачем за договором № 5 оренди нежитлових приміщень від 27.10.2016. Але суд першої інстанції це питання не досліджував, а отже він не міг посилатись на той факт, що у позивача не має доказів, на підтвердження належності йому вказаних приміщень.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне і обґрунтоване. Вказує не те, що було отримано службову записку від Другого відділу міжрегіонального оперативного управління Офісу ВПП ДФС , листом №29501/28-10-21-12 від 06.06.2017, стосовно взаємовідносин ТОВ Український Рітейл із підприємством ТОВ Топус-1 , яке зареєстровано на особу, що фактично не має відношення до створення та до діяльності вказаного суб'єкта господарської діяльності, а також копію протоколу допиту свідка - керівника ТОВ Топус-1 ОСОБА_2, в рамках матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ця особа дала показання, що не має жодного досвіду у здійсненні підприємницької діяльності, останні десять років працював неофіційно, без документального оформлення, вантажником на Центральному ринку Анголенко у місті Запоріжжі, не є та не був директором, бухгалтером, або власником будь-яких підприємств. У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

На підставі наказу Офісу ВПП ДФС від 26.12.2017 № 2908, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податкових деклараціях з податку на додану вартість підприємства операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Топус- 1» (ЄДРПОУ 40083339) за період березень-квітень 2016 року та червень-вересень 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Український Рітейл» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у розмірі 1 645 888 грн., у тому числі по періодам: березень 2016 року на суму ПДВ 407 708 грн.; квітень 2016 року на суму ПДВ 432 411 грн.; червень 2016 року на суму ПДВ 425 799 грн.; липень 2016 року на суму ПДВ 260 456 грн; серпень 2016 року на суму ПДВ 104 700 грн.; вересень 2016 року на суму ПДВ 14 814 грн.

За результатами перевірки складено ОСОБА_2 №7/28-10-47-08/34604386 від 22.01.2018, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000994708 від 16.02.2018.

Позивач в межах адміністративного оскарження звернувся до ДФС України у м. Київ щодо визнання протиправним податкового повідомлення - рішення головного управління ДФС у Запорізькій області №0000994708 від 16.02.2018 форми «Р» , скарга була залишена без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки судом було встановлено невідповідність даних у первинних документах, недостатність доказів на підтвердження господарських операцій, неможливість підтвердження поставки товару.

Колегія судді зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, застосувавши до них положення Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснюючи перевірку доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17, яка полягає у наступному:

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судом першої інстанції досліджені не лише правильність оформлення первинних документів, а і наявність документів , які б могли підтвердити реальність господарських операцій позивача, а саме: договори, додатки до них, документи про перевезення, наявність документів які підтверджують зберігання товарів та встановлено невідповідність даних у первинних документах, недостатність доказів на підтвердження господарських операцій, неможливість підтвердження поставки товару.

На підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Топус- 1 позивачем у відповіді на запит Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС від 09.06.2017 №31871/10/28-10-47-08 про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин із ТОВ «Топус - 1» (ЄДРПОУ 40083339) за період березень-квітень 2016 та червень-вересень 2016, надано копії наступних документів: договорів постачання № 16/03-2016 від 16.03.2016 та № 21/03 від 21.03.2016, а також специфікацій до них; видаткові накладні та акти розбіжностей; товарно-транспортних накладних.

Позивач в свою чергу, зазначає про надання ще: специфікації до договорів, відповідні податкові та видаткові накладні з номенклатурою банани свіжі, зелені на загальну суму 10 089 934 грн., карантинні сертифікати, видані ГУ Держспоживслужби в Одеській області для ТОВ «Елідос» на відвантаження в адресу ТОВ «Український Рітейл» через ТОВ «Топус - 1» бананів свіжих, відповідні висновки фітосанітарної лабораторії, сертифікати якості\декларації виробника на фрукти, що експортуються в Україну, видані виробником бананів ОСОБА_1 імпортеру ТОВ «Елідос» , висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 04.09.2015 №05.03.02 - 03/39996 щодо бананів та плантайнів свіжих УКТ ЗЕД 20803, банківську довідку ПАТ «ПУМБ» від 07.07.2017 щодо перерахування грошових коштів від товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» на адресу ТОВ «Топус - 1» . До суду зазначені документи не надавалися.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Топус- 1 були укладені договори постачання №16/03 - 2016 від 16.03.2016 та №21/03 від 21.03.2016 У пункті 1.2. договору №16/03 - 2016 від 16.03.2016 зазначено, що найменування, асортимент та ціна зазначені у додатку№1. Відповідно до специфікації до зазначеного договору зазначено: товар банан свіжий; кількість одиниць в упаковці 18,140; базова ціна за одиницю з ПДВ 29,22.

У пункті 1.2. договору №21/03 від 21.03.2016 зазначено, що найменування, асортимент та ціна зазначені у додатку№1. Відповідно до специфікації до зазначеного договору зазначено: товар банан свіжий; кількість одиниць в упаковці 18,140; базова ціна за одиницю з ПДВ 30,32.

Судом першої інстанції вірно вказано, що з наведених специфікацій неможливо достовірно встановити як виміряється кількість одиниць. У п.2.15 договору №21/03 від 21.03.2016 зазначено, що товар привозиться лише на піддонах, вага піддону з товаром не більше 750 кг. Крім того, позивачем до матеріалів справи були надані додатки до договору №21/03 від 21.03.2016, які не містять будь-якої належної інформації, а деякі взагалі не заповнені. Також, позивачем до матеріалів справи були надані: видаткові накладні; акти розбіжностей до прибуткової накладної, в більшості яких зазначено про невідповідність кількості товару; товарно -транспортні накладні. У наданих товарно -транспортних накладних зазначено, що транспортування здійснювалося ТОВ «Імперіалі Логістік» на замовлення ТОВ «Топус - 1» , однак як свідчить акт перевірки, відповідно до даних ЄРПН системи Архів електронної звітності, податкові накладні на придбання послуг перевезення не зареєстровані. Крім того, за даними звітності, поданої ТОВ «Топус-1» , податковий кредит по операціях з придбання послуг автоперевезення у деклараціях з ПДВ за березень-квітень та червень-вересень 2016 не задекларовані. У товарно-транспортних накладних пункт розвантаження м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду 122 (Металобаза) РЦ №3. Зазначена адреса не співпадає з адресами, які зазначені в акті перевірки на стр.2 (місцезнаходження 69006,м. Запоріжжя Дніпровський район, вул. Добролюбова, б. 25, кім. 207; фактично позивач знаходиться 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Маліновського,114).

Під час розгляду апеляційної скарги представнику скаржника було запропоновано надати документи на підтвердження оприбуткування товару та використання його у власній господарській діяльності. Із наданих скаржником документів неможливо встановити обставину оприбуткування товару на складі позивача, оскільки представник скаржника у судовому засіданні не зміг надати пояснення щодо руху товару по кожній видатковій накладній, отриманій від ТОВ "Топус-1".

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини у справі, вірно застосований матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, а доводи апелянта висновків суду першої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженого рішення.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року в адміністративній справі №808/1985/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 березня 2019 року і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 28 березня 2019 року.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук