Постанова

від 09.08.2006 по справі 14/563пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/563пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

09 серпня 2006 р.                                                                                   № 14/563пн  

Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                                                               Перепічая В.С. (головуючого),

                                                               Вовка І.В.,

                                                               Гончарука П.А.,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги відкритого акціонерного товариства “Луганськвторресурси” та товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Сілай” на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 5 червня 2006 року у справі № 14/563пн за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд” до міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації, відкритого акціонерного товариства “Луганськвторресурси”, товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Сілай”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Регіонального відділення Фонду державного майна України в Луганській області,  про визнання права власності, -

                                       ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Гранд” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на об'єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, 9-й Лутугінський проїзд № 7, та складається зі складу загальною площею 76,1 м2, складу загальною площею 52,2 м2, цеху з виробництва виробів з пластмаси з підвалом, вхідним ганком, загальною площею 1346 м2, прохідної площею 19,9 м2, чергового приміщення з навісом, вхідним ганком, загальною площею 13 м2, складу з вхідним ганком, навісом, загальною площею 856,7 м2, вбиральні, душової, огорожі, трансформаторної підстанції, зазначених в технічному паспорті на виробничий будинок від 12 жовтня 2005 року під літерами 2-1, 4-1, 1-1, 12-1, 13-2, 13-1, 14-1, 14-2, 3-5, 6, 7, 8, 9, та зобов'язання провести державну реєстрацію вказаного об'єкта нерухомості за позивачем, посилаючись на незаконну відмову відповідача зареєструвати за позивачем спірний об'єкт.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15 грудня 2005 року до участі у справі в якості другого та третього відповідачів залучено відповідно відкрите акціонерне товариство “Луганськвторресурси” та товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Сілай”.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 7 лютого 2006 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України в Луганській області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11 квітня 2006 року визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 2 вересня 1999 року, укладений між відкритим акціонерним товариством “Луганськвторресурси” та товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Сілай”. в частині продажу майна: складу готової продукції загальною площею 350,7 м2, головного корпусу площею 1195,4 м2, гаражу для обладнання площею 86,3 м2.

Позов задоволено.

Визнано право власності позивача на об'єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, 9-й Лутугінський проїзд № 7, та складається зі складу загальною площею 76,1 м2, складу загальною площею 52,2 м2, цеху з виробництва виробів з пластмаси з підвалом, вхідним ганком, загальною площею 1346 м2, прохідної площею 19,9 м2, чергового приміщення з навісом, вхідним ганком, загальною площею 13 м2, складу з вхідним ганком, навісом, загальною площею 856,7 м2, вбиральні, душової, огорожі, трансформаторної підстанції.

Зобов'язано міське комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Луганськвторресурси” на користь позивача судові витрати.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 5 червня 2006 року рішення місцевого суду скасовано частково.

В частині зобов'язання міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності позивача на спірний об'єкт нерухомості в позові відмовлено.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Луганськвторресурси” на користь позивача судові витрати за подання позовної заяви.

В решті судове рішення залишено без змін.

Стягнуто з позивача на користь відкритого акціонерного товариства “Луганськвторресурси” та товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Сілай” судові витрати за подання апеляційних скарг.

У касаційних скаргах відкрите акціонерне товариство “Луганськвторресурси” та товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Сілай” просять скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, а постанову апеляційного господарського суду –в частині стягнення на користь позивача судових витрат за подання позовної заяви та в частині залишення в силі рішення місцевого господарського суду щодо визнання права власності позивача на спірний об'єкт нерухомості, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 9 серпня 2006 року.

Заслухавши пояснення представника відкритого акціонерного товариства “Луганськвторресурси” та товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Сілай”, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач придбав за договором купівлі-продажу від 2 вересня 1992 року у державного обласного виробничо-заготівельного підприємства “Луганськвторресурси” об'єкти незавершеного будівництва, які були розташовані за адресою: м. Луганськ, Степовий тупік, 3.

Земельна ділянка, на якій розташовані дані об'єкти, у зв'язку з добровільною відмовою обласного виробничо-заготівельного підприємства “Луганськвторресурси”, рішенням виконавчого комітету Луганської міськради № 573 від 1 листопада 1996 року надана позивачу для закінчення будівництва та розміщення будівель і споруд.

У червні 1999 року позивачу присвоєна нова адреса: замість Степовий тупік, 3 –9-й Лутугінський проїзд № 7.

На базі придбаних об'єктів незавершеного будівництва позивач створив новий об'єкт, який згідно акту державної технічної комісії від 26 червня 2003 року прийнято в експлуатацію, за адресою: м. Луганськ, 9-й Лутугінський проїзд № 7.

Новостворений об'єкт нерухомості складається зі складу загальною площею 76,1 м2 (літ. 2-1), складу загальною площею 52,2 м2 (літ. 4-1), цеху з виробництва виробів з пластмаси з підвалом (літ. пд.), вхідним ганком (літ. 1-1), загальною площею 1346 м2, прохідної площею 19,9 м2 (літ. 12-1), чергового приміщення з навісом (літ. 13-2), вхідним ганком (літ. 13-1), загальною площею 13 м2, складу з вхідним ганком (літ. 14-1), навісом (літ. 14-2), загальною площею 856,7 м2, вбиральні (літ. 3, 5), душової (літ. 6), огорожі (літ. 7, 8), трансформаторної підстанції (літ. 9). Будівництво виконано відповідно до архітектурно-технічного паспорту, дозволу на проведення будівельних робіт і, згідно робочого проекту та технічного паспорту земельної ділянки, розміщений об'єкт на території земельної ділянки, якою користується позивач.

Встановивши дані обставини, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов до правильного висновку, що на вказане майно позивач набув права власності з підстав, передбачених ст.ст. 328, 331 Цивільного кодексу України, а доводи касаційних скарг не спростовують даного висновку.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що за договором купівлі-продажу від 2 вересня 1999 року відкрите акціонерне товариство “Луганськвторресурси” продало, а товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Сілай” купило нерухоме майно, в тому числі склад готової продукції загальною площею 350,7 м2, головний корпус площею 1195,4 м2, гараж для обладнання площею 86,3 м2, які значаться за даними технічної інвентаризації за 1999 рік під літерами 1-1, 11-2, 12-1, що розташоване у м. Луганську, Степовий тупік, 3.

За даними технічної інвентаризації за 2005 рік вказані об'єкти, розташовані за адресою позивача, значаться під літерами 1-1, 1-2, 14-1, 14-2, 2-1 як цех по виробництву виробів з пластмаси з підвалом, вхідним ганком, навісом площею 856,7 м2, склад площею 76,1 м2.

Перевіривши підстави набуття права власності сторін на вказані об'єкти та, оцінивши наявні у справі докази, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, попередні судові інстанції дійшли до висновку, що право власності на спірне майно належить позивачу, а тому договір купівлі-продажу від 2 вересня 1999 року в частині продажу вказаного майна не відповідає вимогам закону, оскільки лише власник майна або уповноважена ним особа має повноваження розпоряджатися даним майном.

Вказані висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і ґрунтуються на нормах матеріального права, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

Визнання договору, який пов'язаний з предметом спору, частково недійсним як такий, що суперечить законодавству, відповідає вимогам п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді апеляційних скарг у справі, суд другої інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволення вимоги щодо зобов'язання міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності позивача на спірний об'єкт нерухомості, а позов в даній частині підлягає відмові, посилаючись на наступне.

Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України об'єкти нерухомості підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо заявлене право вже зареєстроване, а тому міське комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації правомірно не здійснило реєстрацію прав власності спірного майна за позивачем.

Вказаний висновок апеляційного господарського суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови суду другої інстанції у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

           ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства “Луганськвторресурси” та товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Сілай” залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного господарського суду від 5 червня 2006 року у справі № 14/563пн –без змін.

Головуючий           Перепічай В.С.

Судді                                                                                      Вовк І.В.

                                                                                               Гончарук П.А.