Постанова

від 28.11.2018 по справі 809/850/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/201/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

з участю секретаря Федчук М.Р.,

представника позивача Легіна В.Б.,

представника відповідача Чорній О.Є.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмежерою відповідальністю Екокомбуд на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, про визнання протиправними та скасування рішень,-

суддя в 1-й інстанції Чуприна О.В.,

час ухвалення рішення - 27.07.2018 року,

місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 27.07.2018 року,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" звернулося в суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що їм в м. Івано-Франківську по вул. Чорновола, 161а, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,8625 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159. На підставі постанови Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14а, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015, Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради видав їм містобудівні умови та обмеження забудови вказаної земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015 щодо будівництва багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення №1-23 по генплану. Втім, відповідач за наслідками проведеної перевірки рішеннями від 27.04.2017 року скасував дію усіх 23 містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки. При цьому, головний інспектор державного архітектурно-будівельного нагляду не мав права скасовувати дію 23 містобудівних умов та обмежень забудови, так як Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради як субєкт владних повноважень не приймав рішення про видачу таких дозвільних документів, а виконував рішення суду. В свою чергу, відповідач вправі скасовувати чи зупиняти дію тільки рішень відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури. В порушення частини 1 статті 124 Конституції України посадова особа відповідача, скасовуючи дію згаданих дозвільних документів, фактично здійснив ревізію судового рішення, яке набрало законної сили, визначаючи його відповідність чи не відповідність чинному законодавству, присвоюючи при цьому функцію судових органів.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що об єкти планування багатоквартирної житлової забудови згідно генерального плану м. Івано-Франківська заплановано розмістити на "спецтериторії", "резервній території промислових та комунально-складських підприємств", "території магістральних вулиць" без внесення відповідних змін до генплану, чи затвердження плану зонування або детального плану території під такі цілі. Згідно основного містобудівного документа м. Івано-Франківська земельна ділянка позивача знаходиться в санітарно-захисній зоні промислових та комунально-складських приміщень, будівництво житлових будинків в межах яких заборонено.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10.07.2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 по вулиці Чорновола, 161а, у м. Івано-Франківську, індексний номер нерухомого майна 24084962, цільове призначення якої визначено "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку" (том 1 а.с. 15; том 3 а.с. 131-132, 142-143).

В той же день позивач здійснив реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься Витяг від 10.07.2014 за №24086552 (том 3 а.с. 133-134).

Третьою особою і відповідачем не заперечується обставина видачі позивачу 10.07.2014 свідоцтва і витягу про державну реєстрацію його речового права на земельну ділянку.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 12.02.2015 у справі №344/15294/14а, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 у провадженні №876/2399/15, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Екокомбуд" до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задоволено та визнано протиправними дії Департаменту щодо відмови ТзОВ "Екокомбуд" у наданні містобудівних умов та обмежень для будівництва багатоквартирних житлових будинків на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159. Зобовязано Департамент містобудування та архітектури Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надати ТзОВ "Екокомбуд" містобудівні умови та обмеження для будівництва багатоквартирних житлових будинків на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 по вул. Чорновола, 161а, у м. Івано-Франківську (том 1 а.с. 16-20; том 3 а.с. 21-22).

Як свідчать матеріали справи третьою особою на виконання вказаного судового рішення та за наслідками його примусового виконання у виконавчому провадженні ВП №47731949 видано 23 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015 за адресою: вул. Чорновола, 161а в м. Івано-Франківську щодо будівництва багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення №№1-23 по генплану (том 1 а.с. 21-112).

Відповідно до частин 1, 2, пункту 1 частини 3, пункту 6 частини 4 статті 41 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі по тексту також - обєкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду, серед іншого, перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих обєктами нагляду.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених обєктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду, поряд з іншим, мають право скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих обєктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства.

Процедуру здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.

Відповідно до пункту 15 Порядку №698 підставами для проведення позапланової перевірки, серед іншого, є письмова вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Судом зясовано, що керуючись підпунктом 4 пункту 15 Порядку №698 на підставі вимоги Управління служби безпеки України в Івано-Франківській області від 28.02.2017 за №60/8/2-2221 та відповідно до пункту 16 Порядку №698 згідно наказу Держархбудінспекція України від 17.03.2017 за №418 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (надалі по тексту також Управління) видано направлення від 30.03.2017 за №13 на проведення позапланової перевірки Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради (том 1 а.с. 198-200).

Окрім того, за службовою запискою головного інспектора будівельного нагляду Управління від 18.04.2017 за №994/1009/1.17/2017 наказом Держархбудінспекція України від 19.04.2017 за №652 продовжено строк позапланової перевірки на пять днів, тобто з 21.04.2017 по 27.04.2017 (том 1 а.с. 201-202).

За наслідками проведеної в березні-квітні 2017 року Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, яке є територіальним органом Держархбудінспекції України, перевірки та по результатах розгляду акта перевірки дотримання третьою особою вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.04.2017, відповідальною посадовою особою відповідача прийнято 23 рішення про скасування дії 23-ох містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015 за адресою: вул. Чорновола, 161а в м. Івано-Франківську (том 1 а.с. 211-233, 236-239).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що досліджуючи доводи позивача та заперечення відповідача визначальним у розгляді даної справи є перевірка правомірності висновків відповідача щодо порушення третьою особою вимог у сфері містобудування при видачі ТзОВ "Екокомбуд" 23-ох дозвільних документів, які, в свою чергу є підставами для скасування дії виданих містобудівних умови та обмежень забудови і з даного приводу зазначає наступне..

За приписом частини 2 статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Частинами 2 та 3 статті 8 Закону України ''Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Частинами 1, 3-4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

У відповідності до положень частини 1 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Як встановлено судом із матеріалів перевірки відповідача, фактичні обставини по яких не заперечується позивачем та третьою особою, згідно Генерального плану м. Івано-Франківська, розробленого Державним інститутом проектування міст "Діпромісто" в 1991 році та "Коригування в 2000 році на розрахунковий термін до 2026 року", затвердженого 17 сесією 3-го демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 03.07.2001, вся територія земельної ділянки позивача, яка розташована в м. Івано-Франківську по вул. Чорновола, 161а, площею 4,8625 га за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159, на яку надано 23 містобудівні умови та обмеження для забудови,

розташована в межах "резервні території промислових та комунальноскладських підприємств", "магістральні вулиці", "санітарна зона" (том 2 а.с. 1).

Як свідчить подана суду Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради довідка за №130/31.1.-15/07 від 25.07.2018 Івано-Франківською міською радою не виготовлено та не затверджено у встановленому законом порядку план зонування або детальний план території в межах земельної ділянки площею 4,8625 га за кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 (том 4 а.с. 31).

Таким чином, перевіряючий орган прийшов до висновку, що наміри забудови земельної ділянки, визначеної позивачем як замовником в заявах щодо видачі дозвільних документів на спорудження обєктів №№1-23 по генплану, всі 23 видані третьою особою містобудівні умови та обмежень забудови та цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку" не відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні міста Івано-Франківська.

Колегія суддів зазначає, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 позивач має з цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку", яке є відмінним від відомостей актуального (діючого) Генерального плану міста.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VІ містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до обєктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає в тому числі обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням (пункт 3 частини 1 статті 2 Закону №3038-VІ).

Положеннями абзацу 2 частини 2 статті 24 Закону №3038-VІ передбачено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

За змістом частини 4 статті 24 Закону №3038-VІ зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Містобудівні умови та обмеження, поряд з іншим, містять відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні (пункт 3 частини 5 статті 29 Закону №3038-VІ).

Пунктом "б" частини 1 статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі - землі житлової та громадської забудови.

За змістом частини 1 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23 липня 2010 року), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Згідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" - цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Частиною 5 статті 20 ЗК України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Колегія суддів зазначає, що цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій. Цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонування земель, а також правового режиму відповідної категорії земель.

Згідно зі ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Колегія суддів зазначає, що якщо цільове призначення є способом, що встановлюється уповноваженим органом влади, відносно того, як саме повинна використовуватись та чи інша земельна ділянка, тобто імперативно встановленою або призначеною метою використання землі, то сутність зонування полягає насамперед в поділі території певного населеного пункту на функціональні зони, для кожної з яких встановлюються обмеження по використанню землі для забудови (граничні параметри дозволеного будівництва. Інакше кажучи, зонування визначає не обов'язковий спосіб використання землі, а заборонені способи використання, - як не можна використовувати земельну ділянку в межах певної зони.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначення позивачу цільового призначення спірної земельної ділянки "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку є іншою містобудівною документацією, яка є обовязковою при визначенні порядку використання земель житлової та громадської забудови.

Колегія суддів зазначає, що лише з 01.01.15 р. заборонено надання земельних ділянок для містобудівних потреб, якщо для відповідної території не розроблений план зонування території або детальний план, проте, позивач став власником ділянки для містобудівних потреб 10.07.2014 року.

Крім того, як вже встановлено судом містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015 видані на підставі постанови Івано-Франківського міського суду від 12.02.2014 по справі №344/15294/14-а, зокрема даним судовим рішенням зобовязано Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надати ТзОВ "Екокомбуд" містобудівні умови та обмеження для будівництва багатоквартирних житлових будинків на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:25:009:0159 по вулиці Чорновола, 161а у м. Івано-Франківську.

При цьому, судовим рішенням встановлено, що невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам генерального плану міста Івано - Франківська не відповідає фактичним обставинам, оскільки цільове призначення земельної ділянки, яка є у власності позивача - житлова громадська забудова для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку, а відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено судом.

Крім того, колегія суддів наголошує, що у справі Рисовський проти України , суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

У справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції помилково не було враховано, що при скасуванні за відсутності правових підстав для цього, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду.

Крім того, колегія суддів наголошує, що треьою особою в своїх рішеннях зазначено про обмеження цільового та функціонального призначення земельної ділянки, які слід враховувати позивачу при проведенні забудови ділянки.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з листа Департаменту містобудування та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради від 23.11.2018 року №14/31.1-18/639, в проекті генерального плану м.Івано-Франківська, земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000250090159 знаходиться на території, функціональне призначення якої - територія багатоквартирної забудови.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Екокомбуд задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року у справі № 809/850/18 - скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Екокомбуд задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 27.04.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №№40-51.1-01, 41-51.1-01, 42-51.1-01, 43-51.1-01, 44-51.1-01, 45-51.1-01, 46-51.1-01, 47-51.1-01, 48-51.1-01, 49-51.1-01 від 04.06.2015, №№50-51.1-01, 51-51.1-01, 52-51.1-01, 53-51.1-01 від 09.06.2015, №№57-51.1-01, 58-51.1-01, 59-51.1-01, 60-51.1-01, 61-51.1-01, 62-51.1-01, 63-51.1-01, 64-51.1-01, 65-51.1-01 від 10.06.2015 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді В. Я. Качмар О. І. Мікула

Повний текст судового рішення виготовлено 03.12.2018 року в 09.00 год.