Постанова

від 28.11.2018 по справі 905/410/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р. Справа № 905/410/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” (вх. №391 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2018 у справі №905/410/18 (суддя – Матюхін В.І., ухвалене в м. Харків о 10:05 год., повний текст рішення складено 22.08.2018)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Стимул”, м.Маріуполь Донецької області

до відповідача: Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі”, м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 91827,04 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Стимул” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “ДТЕК “Донецькобленерго” про стягнення 91827,04 грн. за договором підряду №444-ДОЭ-ДЦ від 10.06.2016, з яких: 79856,40 грн. - основний борг,           9778,47 грн. – пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 01.04.2017 по 01.03.2018, 2192,17 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.04.2017 по 01.03.2018.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.2018 позовні вимоги задоволено частково у сумі 87141,85 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 79856,40 грн. - основної заборгованості, 2192,17 грн. – 3% річних, 5093,28 грн. – пені, 1672,10 грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Місцевий господарський суд зазначив, що відповідач в порушення умов п.2.2.2 договору оплату робіт у визначені строки не здійснив, у зв'язку з чим у останнього починаючи з 01.04.2017 виникла заборгованість у розмірі 79856,40 грн., яка на час розгляду справи не сплачена, доказів зворотного суду не надано; сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.04.2017 по 01.03.2018 від суми боргу 79856,40грн. становить 2192,17грн., отже, вимоги позивача щодо основної заборгованості та 3% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі; вимоги позивача щодо стягнення пені обґрунтовані, але з огляду на помилковість розрахунків (позивачем не враховані вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України), підлягають задоволенню частково, за період з 01.04.2017 по 01.10.2017, у розмірі 5093,28 грн.

Акціонерне товариство “ДТЕК Донецькі електромережі”, м.Краматорськ Донецької області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2018 у справі №905/410/18, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що відповідно до п.2.2.1 договору, платежі за виконані роботи здійснюються замовником щомісячно виключно на підставі отриманого відповідного пакету документів, поданого підрядником, однак позивач не надав суду доказів направлення/вручення документів, перелічених у п.2.2.1 договору, окрім акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, а саме, ним не надано рахунків на отримання платежів, які є первинними документами для відображення заборгованості в бухгалтерському обліку відповідача, у зв'язку з чим АТ “ДТЕК Донецькі електромережі” не мало підстав для погашення заборгованості в добровільному порядку. Отже, на думку відповідача, для нього не настав строк виконання грошового зобов'язання за договором.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі 905/410/18 у складі колегії суддів: головуючий суддя – Зубченко І.В., судді: Попков Д.О., Стойка О.В., відкрито апеляційне провадження у справі №905/410/18. та встановлено позивачу строк до 10.10.2018 для надання до Донецького апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу.

02.10.2018 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що всі необхідні документи з передбаченого договором переліку, які складалися при виконанні узгодженого поточного ремонту, були надані замовнику, про що свідчить відсутність зауважень з його боку на момент підписання акту виконаних робіт; інші документи з вищевказаного переліку були не потрібні, тому що результати лабораторних випробувань на бетонні роботи не вимагалися, обладнання не закуповувалося, витрат на відрядження, проміжних платежів також не було. Щодо посилань відповідача на відсутність рахунків на отримання платежів як необхідних первинних документів для оплати виконаних робіт, позивач зазначає, що рахунок не є первинним документом та носить лише інформаційний характер, містить пропозицію сплатити встановлену в ньому суму коштів, за своїм призначенням рахунок не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується господарська операція, при цьому підставою для оплати виконаних робіт є договір, в якому сторони узгодили порядок визначення ціни робіт та строки оплати виконаних робіт. Позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до Указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29.12.2017р. № 454/2017 постановлено ліквідувати Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їх повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Частиною шостою статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

На підставі Указу Президента України від 28.09.2018 №295/2018 "Про переведення суддів" переведено суддів, зокрема, до новоутвореного Східного апеляційного господарського суду.

У відповідності до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в газеті "Голос України" (№ 185 (6940) від 03.10.2018) було розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Приписами частини 5 та 7 статті 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання розпорядження керівника апарату суду Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2018 "Про передачу судових справ до Східного та Центрального апеляційного господарських судів" відділом організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії здійснено передачу судової справи №905/410/18, що перебувала у провадженні Донецького апеляційного господарського суду, до Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Лакізи В.В. та судді Бородіної Л.І., відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

Ухвалою колегії суддів у вищевказаному складі від 23.10.2018 справу було прийнято до провадження Східного апеляційного господарського суду та призначено до розгляду на 28.11.2018 о 10:45 годині.

Ухвалою суду від 20.11.2018 задоволено заяву судді Гези Т.Д. про самовідвід, матеріали справи передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст.32 ГПК України.

20.11.2018 за результатами повторного автоматизованого розподілу для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

Присутній в судовому засіданні 28.11.2018 представник позивача підтримав викладену ним письмово правову позицію.

В ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідач, належним чином завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, не направив свого представника в судове засідання та не повідомив суд про причини його неявки.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача в судовому засіданні, враховуючи, що явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутній у судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

10.06.2016 між Публічним акціонерним товариством “ДТЕК “Донецькобленерго”, яке у подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство “ДТЕК Донецькі електромережі” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Стимул” (підрядник) був укладений договір підряду №444-ДОЭ-ДЦ (а.с.13).

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до умов договору, виконати роботи з поточного ремонту ТП-970 вул. Собінова, 1-т, Ворошиловський РЕМ, інв. №ДЭС-10300006390/000, а замовник приймає та оплачує належним чином виконані роботи.

Відповідно до п.2.2.1 договору платежі за виконані роботи здійснюються замовником щомісячно виключно на підставі отриманого наступного пакету документів, поданого підрядником:

          акту приймання виконаних будівельних робіт, оформленого за форма №КБ-2в;

довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, оформленої за формою №КБ-3;

актів на закриття прихованих робіт (для бетонних робіт, або якщо такі акти передбачені характером виконуваних робіт);

результатів лабораторних випробувань/досліджень (для бетонних робіт, або для робіт, для яких такі випробування/дослідження вимагаються);

сертифікатів якості, відповідності на матеріали/обладнання, які були придбані за відповідний період;

технічної документації/паспортів на обладнання (якщо обладнання було придбане підрядником);

документів, що підтверджують здійснені витрати на відрядження згідно бухгалтерських даних;

оформленого підрядником рахунку на отримання проміжного платежу.

Як зазначено в п.2.2.2 договору, платіж за виконані за цим договором роботи замовник здійснює протягом 5 робочих днів з 90 (дев'яностого) календарного дня з дати прийняття на умовах даного договору виконаних робіт.

Згідно з п.9.1.2 договору підрядник готує акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (форма КБ-3) та опис фактично виконаних робіт та до 25 числа звітного місяця, разом з документами, зазначеними в п.2.2.11 цього договору, подає їх на паперових носіях у трьох примірниках на розгляд замовника. Підрядник зобов'язаний надавати акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), на паперовому носії та в електронному вигляді на електронному носії інформації у форматі інформаційного блоку даних.

Пунктом 9.1.3 договору встановлено, що замовник протягом 2 робочих днів з дня одержання, зобов'язаний розглянути надані документи, та у разі відсутності зауважень до виконаних робіт та/або до оформлення поданих документів, прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ (форма КБ-3) і повернути підряднику один примірник підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати.

Згідно з п.11.1.1 договору підрядник за порушення строків виконання робіт на письмову вимогу замовника сплачує неустойку (пеню) в розмірі 0,1% від договірної ціни за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 відсотків договірної ціни.

Пунктом 11.4 договору сторони встановили, що замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань, а саме, сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплачених сум за кожен день прострочення.

На виконання умов п.2.1 договору сторонами узгоджено договірну ціну та локальний кошторис до договору.

Додатком №3 до договору (а.с.32) сторони узгодили календарний графік виконання робіт, а також додатком №4 – план фінансування об'єкта.

Відповідно до ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору підрядником на узгодженому об'єкті зроблений відповідний поточний ремонт, який оформлений актом №1 приймання виконаних підрядних робіт (а.с.33) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.40), які підписані представниками сторін без зауважень. Відповідно до вказаного акту та довідки, загальна вартість виконаних робіт складає 79856,40 грн. (з ПДВ).

Отже, позивачем були дотримані вимоги п.2.2.1 договору, однак відповідач не оплатив вартість виконаних робіт, у зв'язку з чим ТОВ “Стимул” 01.03.2018 звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою у даній справі.

Місцевий господарський суд частково задовольнив позов – з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 2 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з огляду на наступне.

Апелянт, не заперечуючи факту несплати ним суми основного боргу в розмірі 79856,40 грн., наполягає на тому, що строк здійснення даного платежу не настав, оскільки позивач не надав суду доказів направлення/вручення документів, перелічених у п.2.2.1 договору, окрім акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, а саме, ним не надано рахунків на отримання платежів, які є первинними документами для відображення заборгованості в бухгалтерському обліку відповідача, у зв'язку з чим АТ “ДТЕК Донецькі електромережі” не мало підстав для погашення заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи оцінку вищенаведеним аргументам, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами в ході апеляційного провадження, укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду, а відтак правовідносини сторін підпадають під регулювання відповідних норм Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі .

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

За приписами частин 3, 4 цієї статті ЦК України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Частиною 1 статті 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (частина четверта статті 879 ЦК України).

Згідно зі статтею 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

В силу наведених норм статей 853, 882 ЦК України у разі одержання замовником повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, обов'язок негайно розпочати їх прийняття та організувати прийняття цих робіт покладається на замовника, в протилежному випадку - якщо замовник не виконав свого обов'язку прийняти роботу, виконану підрядником, і негайно не заявив про виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, то за відсутності такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на недоліки у виконаній роботі.

Як було зазначено вище, сторонами у договорі погоджено наступний порядок оформлення прийняття виконаних робіт: замовник протягом 2 робочих днів з дня одержання, зобов'язаний розглянути надані документи, та у разі відсутності зауважень до виконаних робіт та/або до оформлення поданих документів, прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ (форма КБ-3) і повернути підряднику один примірник підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (п.9.1.3 договору).

При цьому договором не передбачено складання окремого акту прийняття-передачі (розписки, або будь-якого іншого способу письмової фіксації факту передання підрядником замовнику) стосовно документів, перелік яких наведено у п.2.2.1 договору. Тому твердження апелянта про те, що позивач не надав суду доказів направлення/вручення всіх документів, перелічених у п.2.2.1 договору, колегія суддів не вважає належним аргументом – враховуючи також, що відповідач не стверджує, що такі документи не були фактично йому надані, а лише посилається на відсутність відповідних письмових доказів на підтвердження даної обставини.

Однак, як зазначено вище, укладеним між сторонами договором не було передбачено письмову фіксацію факту передання підрядником замовнику документів, перелік яких наведено у п.2.2.1 договору.

Водночас, доказів наявності у замовника на момент прийняття виконаних робіт будь-яких зауважень до робіт та/або до оформлення поданих документів відповідачем в ході судового розгляду даної справи не надано.

А саме, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем в ході провадження в суді першої та апеляційної інстанції, відповідачем не було направлено позивачу заяви щодо недоліків виконаних позивачем робіт (оформлення поданих документів) та про відступи від умов договору у визначеному частиною 1 статті 853 ЦК України порядку, а також будь-яких інших претензій щодо неналежного виконання позивачем взятих на себе договірних зобов'язань - що позбавляє відповідача права посилатися на відповідні обставини в подальшому, а відповідно заперечувати вимоги позивача щодо оплати цих робіт у цій справі (вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №910/7545/16, від 24.04.2018 у справі №911/830/17 від 29.05.2018 у справі №910/30902/15, від 26.10.2018 у справі №915/565/14).

Натомість позивач надав суду першої інстанції підписані обома сторонами акт №1 приймання виконаних підрядних робіт від 26.12.2016 (а.с.33) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 26.12.2016 (а.с.40). Колегія суддів, з урахуванням приписів ст. 76 – 79 ГПК України, зазначає, що вказані документи, долучені до матеріалів справи у засвідчених у встановленому порядку копіях, є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які підтверджують прийняття замовником виконаних підрядником робіт без зауважень. Відповідачем зазначена обставина не заперечувалася.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п.2.2.2 договору, платіж за виконані за цим договором роботи замовник здійснює протягом 5 робочих днів з 90 (дев'яностого) календарного дня з дати прийняття на умовах даного договору виконаних робіт – тобто сторони домовилися, що подією, з настанням якої починається перебіг строку оплати замовником виконаних робіт, є саме прийняття цих робіт.

Як було встановлено вище на підставі наявних у справі доказів, приймання робіт згідно з договором було здійснено 26.12.2016, отже, згідно з п.2.2.2 договору, обов'язок з оплати робіт у відповідача виник починаючи з 26.03.2017, і оплату він мав здійснити не пізніше 31.03.2017.

Однак відповідач в порушення умов п.2.2.2 договору оплату робіт у визначені строки не здійснив, у зв'язку з чим у нього починаючи з 01.04.2017 виникла заборгованість у розмірі 79856,40 грн., яка на час розгляду справи не сплачена.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано, із посиланням на умови договору та приписи ст.526, 530, 875 ЦК України, ст. 193 ГК України, зробив висновок про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 79856,40 грн. Відповідачем в ході апеляційного провадження не було наведено переконливих доводів на спростування вищевказаного висновку.

Стосовно решти позовних вимог – про стягнення пені та відсотків річних – колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено вище, відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Частиною.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів зазначеної норми, позивач заявив до стягнення 2192,17 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.04.2017 по 01.03.2018 (тобто з моменту виникнення у відповідача заборгованості по день звернення ТОВ “Стимул” до суду з позовом у даній справі). Перевіривши наданий позивачем до суду першої інстанції розрахунок відсотків річних (а.с.12), колегія суддів дійшла висновку про те, що він є арифметично та методологічно правильним, відповідає приписам чинного законодавства та обставинам справи, отже, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги у даній частині.

Пунктом 11.4 договору сторони встановили, що замовник несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань, а саме, сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплачених сум за кожен день прострочення.

На підставі даної норми договору позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 9778,47 грн. за період з 01.04.2017 по 01.03.2018 (а.с.10), тобто ним нараховано пеню за одинадцять місяців.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам у вказаній частині, місцевий господарський суд обґрунтовано застосував ч.6 ст.232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням приписів зазначеної норми закону, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції правомірно зазначив, що стягненню підлягає пеня за період з 01.04.2017 по 01.10.2017 (тобто за шість місяців) у сумі 5093,28 грн. Відповідно, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4685,19 грн. суд першої інстанції обґрунтовано відмовив.

Відповідач в ході провадження в суді першої та апеляційної інстанції не надав жодних заперечень (контррозрахунків) стосовно розміру сум пені та відсотків річних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем рішення суду в частині відмови в позові не оскаржено. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного провадження відповідачем не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2018 у справі №905/410/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.12.2018

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов