Постанова

від 27.11.2018 по справі 820/3455/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3455/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Григорова А.М. , Яковенка М.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2018, суддя Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 17.08.18 по справі № 820/3455/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-2003"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-2003" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.18 №00000371409 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-2003" (код 32239797) суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 641 020,0 грн. (податкові зобов'язання - 512 816,0 грн., штрафні санкції - 128 204,0 грн.).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.18 №00000371409 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-2003" суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 641 020,0 грн. (податкові зобов'язання - 512 816,0 грн., штрафні санкції - 128 204,0 грн.). Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважає його незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2018р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-2003" задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18.04.18 №00000371409 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-2003" код ЄДРПОУ 32239797, суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 641 020,0 грн. (податкові зобов'язання - 512 816,0 грн., штрафні санкції - 128 204,0 грн.). Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-2003" сплачений судовий збір у сумі 9615 грн. 30 коп.

Головне управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, не погодившись з рішенням суду , подало апеляційну скаргу , вказує на порушення

судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, неповно з'ясовано обставини в адміністративній справі у зв'язку з неподанням оцінки всім аргументам учасників

справи, як того вимагає ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказує , що при вирішенні справи слід було дослідити реальність здійснення господарських операцій позивача з відповідним контрагентом, на підставі яких платником податків сформовані дані податкового обліку, при цьому , приймати можна лише достовірні первинні документи , які складені лише у разі фактичного здійснення господарської операції . Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2018, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ТОВ "Альянс-2003" вважає, що судове рішення повністю відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а саме, судом повно та всебічно встановлені обставини спірних правовідносин, спір вирішений на підставі належних норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги .

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівниками ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ АЛЬЯНС-2003 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.14 по 30.06.17, за результатами якої складено акт від 15.12.17 №24804/20-40-14-03-07/32239797.

На підставі висновків акту перевірки 05.01.18 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000081403 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 267 066,0 грн. (податкові зобов'язання - 227 493,0 грн., штрафні санкції - 39 573,0 грн.);

№0000091403 про зменшення суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2017 року у розмірі 201 383,0 грн.;

№0000101403 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 1 488 895,0 грн. (податкові зобов'язання - 1 187 916,0 грн., штрафні санкції - 296 979,0 грн.);

№ 0000171410 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки у розмірі 586 639,25 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до ДФС України, рішенням якої скарга товариства була задоволена частково: скасовані податкові повідомлення-рішення від 05.01.18 № 0000081403, № 0000091403, частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 05.01.18 №0000101403, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 05.01.18 № 0000171410.

Рішення ДФС України від 12.04.18 №12836/6/99-99-11-01-01-25 за результатами розгляду скарги отримано позивачем 18.04.18.

18.04.18р. з урахуванням висновків Рішення ДФС України від 12.04.18 №12836/6/99-99-11-01-01-25 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00000371409 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 641 020,0 грн. (податкові зобов'язання - 512 816,0 грн., штрафні санкції - 128 204,0 грн.).

Зазначене податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках акту перевірки про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5, ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок господарських операцій товариства з реалізації товарів на адресу ТОВ УКРСЕРВІС-2015 (код 40158655), ТОВ ЛОРДФІЛК (код 40103941).

Підставою вище зазначених тверджень відповідача є його припущення викладені у вище зазначеному акті перевірки, що ТОВ АЛЬЯНС-2003 отримало кошти від ТОВ УКРСЕРВІС-2015 та ТОВ ЛОРДФІЛК за нібито продані ТМЦ, що підтверджено платіжними дорученнями, а саме ТМЦ було реалізовано третім особам які відповідачем невстановлені, а тому відповідачем було зроблено висновок, що оскільки згідно бухгалтерського обліку позивача спірні ТМЦ списані, тобто реалізовані невідомим особам, а отже по цьому епізоду у позивача мають виникнути податкові зобов'язання на підставі п. б) п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу, однак, саме ці податкові зобов'язання не задекларовано, у зв'язку з чим контролюючий орган виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що висновки акту перевірки від 15.12.17 №24804/20-40-14-03-07/32239797 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а отже податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18.04.18 №00000371409 винесено з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 67 Конституції України - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 61 Конституції України передбачає індивідуальний характер юридичної відповідальності, з чого випливає, що порушення, які допущені з вини контрагента платника податків, не впливають на результати діяльності останнього і не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності. Тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції .

Так, матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ УКРСЕРВІС-2015 укладено угоду поставки товару від 14.03.2016 року №01/03/16.

Згідно договору поставки товару від 14.03.2016 року №01/03/16 постачальник ТОВ АЛЬЯНС-2003 зобов'язується передати у власність покупця ТОВ УКРСЕРВІС-2015 , товар зазначений у видаткових накладних.

Також , між позивачем та ТОВ ЛОРДФІЛК укладено угоду поставки товару від 12.04.2016 року №12/04/16.

Згідно договору поставки товару від 12.04.2016 року №12/04/16 постачальник ТОВ АЛЬЯНС-2003 зобов'язується передати у власність покупця ТОВ ЛОРДФІЛК будівельні матеріали на суму 1000000 грн.

Актом перевірки підтверджений факт виконання ТОВ УКРСЕРВІС-2015 (код 40158655), ТОВ ЛОРДФІЛК (код 40103941) зобов'язань за правочинами, укладеним з ТОВ АЛЬЯНС-2003 , які були виконані шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Не виявлено перевіркою фактів повернення цих коштів від ТОВ АЛЬЯНС-2003 до покупців, наявності у товариства та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб).

Товар, який реалізований на адресу ТОВ УКРСЕРВІС-2015 (код 40158655), ТОВ ЛОРДФІЛК (код 40103941) попередньо обліковувася на рахунку бухгалтерського обліку 281 Товари на складі , безпосередня реалізація товару ТОВ УКРСЕРВІС-2015 (код 40158655), ТОВ ЛОРДФІЛК (код 40103941) відображена на рахунку бухгалтерського обліку 361 Розрахунки з покупцями тa замовниками .

Для здійснення господарської діяльності позивачем, для розміщення складу, орендується частина нежитлового приміщення по вулиці Киргизькій, 19 в місті Харкові, загальною площею 300 кв.м. Разом із приміщенням в оренду передано устаткування, а саме, кран-балка, вантажопідйомністю - 2 тони. Оренда приміщення та устаткування відбувається на підставі Договору від 01.04.15, укладеного із фізичною особою ОСОБА_1 Станом на момент проведення господарських операцій із ТОВ УКРСЕРВІС-2015 (код 40158655), ТОВ ЛОРДФІЛК (код 40103941) вказаний Договір оренди був чинним, адже укладений на 35 місяців. Саме з цього складу, розташованого по вулиці Киргизькій, 19 в місті Харкові, відбувалось відвантаження товарів на адресу Покупців, у т.ч. на адресу ТОВ УКРСЕРВІС-2015 (код 40158655), ТОВ ЛОРДФІЛК (код 40103941). З 02 січня 2016 року до штатного розпису позивача введено посаду завідувача складом. Усього штатний розпис товариства налічує 8 посад. 01.06.16 із завідувачем складом, ОСОБА_2, укладено угоду про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Тобто, матеріали справи свідчать , що позивач мав необхідну матеріальну базу та персонал як для зберігання товарів, так і їх відвантаження на адресу покупців, у т.ч. на адресу ТОВ УКРСЕРВІС-2015 (код 40158655), ТОВ ЛОРДФІЛК (код 40103941).

ТОВ АЛЬЯНС-2003 у відповідності до вимог ПКУ склало податкові накладні, зареєструвало їх у Єдиному реєстрі податкових накладних та відобразило податкові зобов'язання за такими податковими накладними у відповідних податкових (звітних)

деклараціях з ПДВ.

Тобто, враховуючи вище встановлене та подані позивачем документи, реальність господарських операцій у спірних правовідносинах підтверджується , а отримання ним як постачальником (продавцем) коштів у спірних правовідносинах свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Щодо посилання податкового органу на те, що ТОВ АЛЬЯНС-2003 отримало кошти від ТОВ УКРСЕРВІС-2015 та ТОВ ЛОРДФІЛК за нібито продані ТМЦ, що підтверджено платіжними дорученнями, а саме ТМЦ було реалізовано третім особам які відповідачем невстановлені, а тому, відповідачем було зроблено висновок, що оскільки згідно бухгалтерського обліку позивача спірні ТМЦ списані, тобто реалізовані невідомим особам, а отже по цьому епізоду у позивача мають виникнути податкові зобов'язання на підставі п. б) п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України ,однак, саме ці податкові зобов'язання не задекларовано , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За визначенням п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Системно проаналізувавши приписи наведених норм кодексу, суд доходить висновку, що для кваліфікації господарської операції як об'єкту оподаткування ПДВ контролюючому органу належить виявити не лише існування ознак проведення цієї операцій в дійсності (тобто з'ясувати фізичні умови операції, досягнуті між сторонами домовленості тощо), але й також однозначно ідентифікувати набувача товару як реально існуючого суб'єкта права за національним законодавством України та встановити справжню (дійсну) договірну вартість товару.

У спірних правовідносинах контролюючий орган наведених правил не дотримався.

Тобто , підстав для визнання правильним висновку контролюючого органу про те, що невстановлена операція з реалізації товару невстановленій особі за невстановленою ціною є об'єктом справляння ПДВ в Україні.

Також, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином податковий орган заперечуючи факт здійснення операцій позивачем і зазначеними вище контрагентами, стверджує про факт здійснення поставки позивачем відповідного товару, проте іншим невстановленим особам. При цьому , жодного доказу останнього твердження податковим органом під час перевірки не зазначено та до суду не надано,

Також, податковим органом під час перевірки не зазначено та до суду не надано доказів, що продаж позивачем товарів вищевказаним контрагентом здійснено в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Колегією суддів встановлено , що будь-яких посилань на встановлення факту завищення показників податкової звітності по ПДВ за наслідками таких операцій, акт перевірки не містить.

Доводи апелянта щодо ненадання до перевірки певних документів, вимога про надання яких, направлялась позивачу під час перевірки до увагу судом не приймається , оскільки в матеріалах справи відсутній такий запит (вимога) ,також і акт перевірки не містять такої інформації щодо вимоги про надання інформації та копій документів, у т.ч. по взаємовідносинам ТОВ УКРСЕРВІС-2015 , ТОВ ЛОРДФІЛК .

Щодо доводу апеляційної скарги про залишення судом першої інстанції поза увагою такого доказу як протоколу допиту свідка ОСОБА_3, який є директором ТОВ ЛОРДФІЛК , колегія суддів зазначає , що матеріали справи взагалі не містять протоколу допиту такого свідка, а також, звертає увагу на те , що до винесення вирок в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Наведене узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 06.11.18 у справі

№822/551/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення- рішення належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321,323,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 по справі № 820/3455/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров М.М. Яковенко Повний текст постанови складено 03.12.2018.