Ухвала

від 03.12.2018 по справі 1640/2438/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 грудня 2018 р.Справа № 1640/2438/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді- доповідача - Мельнікової Л.В. ,

суддів - Бенедик А.П. , Гуцала М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року по справі за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Телекомунікаційна компанія ЛІНК про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

Встановила:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (подалі - Фонд) до товариства з обмеженою відповідальністю Телекомунікаційна компанія ЛІНК про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

23.11.2018 року означене судове рішення повторно оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на принесення апеляційної скарги.

В обґрунтування заявленого клопотання Фонд зазначає, що позивачем своєчасно та у визначеному законом порядку подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Втім, на час подання апеляційної скарги не мав можливості вчасно сплатити судовий збір. Тобто, наведені причини є об'єктивними та незалежними від Фонду. Також зазначає, що на даний час судовий збір сплачено згідно платіжного доручення № 556 від 12.11.2018 року.

За наведених обставин, просить визнати поважними причини пропуску апеляційного оскарження судового рішення, та поновити строк на принесення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарги на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин &?а; &? ; (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Судом установлено, що у судовому засіданні 13.09.2018 року судом першої інстанції проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного судового рішення /а.с. 85/.

Повний текст оскаржуваного судового рішення отриманий позивачем 18.09.2018 року /а.с. 93/.

03.10.2018 року означене судове рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку /а.с. 96-98/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 року апеляційна скаргу Фонду залишена без руху, з наданням скаржнику 10-денного строку для усунення її недоліків: надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2643,00 грн. /а.с. 100-101/. Зазначена ухвала отримана скаржником 23.10.2018 року /а.с. 105/.

Ухвалою цього ж суду від 19.11.2018 року апеляційна скарга повернута скаржнику /а.с. 106/.

23.11.2018 року на рішення суду першої інстанції Фондом повторно подано апеляційну скаргу, до скарги надано оригінал платіжного доручення № 556 від 12.11.2018 року про сплату судового збору за подання скарги у розмірі 2643,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.12.2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).

Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі Скорик проти України Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішеннях по справі Мірагаль Есколанро та інші проти Іспанії від 13.01.2000 року та по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приходячи до висновку про задоволення клопотання Фонду, колегія суддів вважає, що застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи права на апеляційне оскарження рішення суду, тобто права на справедливий суд.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, 287, 293, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Поновити Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів строк на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року по справі № 1640/2438/18.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання, і на підставі ч. 3 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис)А.П. Бенедик М.І. Гуцал