Постанова

від 03.12.2018 по справі 349/1293/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 349/1293/18

Провадження № 22-ц/4808/241/18

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів Девляшевського В.А., Томин О.О.

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства Черче Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду від 26 вересня 2018 року під головуванням судді Рибій М.Г.,

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року позивач звернулася в суд з даним позовом та просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на його заяву, винести окрему ухвалу щодо протиправних дій посадових осіб ДП Санаторій Черче і направити до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та стягнути з відповідача в його користь 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди та 1000 гривень витрат по підготовці та подачі позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 червня 2018 року він звернувся до ДП Санаторій Черче із заявою про надання йому послуг з санаторно-курортного лікування. В порушення вимог статті 20 Закону України Про звернення громадян в установлений законом строк відповіді на його заяву відповідачем надано не було, внаслідок чого він зазнав переживань, змушений був вживати додаткових заходів для вирішення питання щодо свого оздоровлення. Просив задовольнити позов.

Рішенням Рогатинського районного суду від 26 вересня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ДП Черче Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_2 від 23.06.2018 року.

Стягнуто з ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця на користь ОСОБА_2 500 грн на відшкодування моральної шкоди та на користь держави судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує, що визнаючи дії відповідача протиправними, суд помилково відмовив у винесенні окремої ухвали, мотивуючи, що сам факт ухвалення цього рішення є достатнім для запобігання в подальшому порушенню відповідачем норм ЗУ Про звернення громадян .

Задовольняючи частково його вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд в повній мірі не врахував спричинення неправомірними діями та бездіяльністю відповідача моральних страждань, які виразились у витрачанні особистого часу та коштів для відновлення порушеного права. Він та його дружина були позбавлені можливості лікування за рахунок коштів соціального забе6зпечення.

Вважає, що ним доведено належними доказами, що час, матеріальні ресурси витрачені на підготовку матеріалів до суду безпосередньо мають причинний зв'язок з неправомірними діями відповідача. Тому відмова суду про стягнення компенсації витрат з підготовки та подання позову є необґрунтованою.

Просив апеляційну скаргу задовольнити в частині відмови судом у решті позовних вимог.

Сторони повторно не з'явилися в засідання апеляційного суду. Апелянт направив суду заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі. Відповідач не повідомив суд про причини неявки, тому апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції слухалася без участі сторін.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За статтею 367 ЦПК, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та визнаючи бездіяльність відповідача протиправною, суд першої інстанції дійшов висновку, що ненадання ДП Санаторій Черче відповіді ОСОБА_2 на його заяву є порушенням Закону України Про звернення громадян . Враховуючи тривалість невизначеності для позивача щодо його лікування та переживання з цього приводу, суд визначив відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимог про винесення судом окремої ухвали щодо протиправних дій посадових осіб ДП Санаторій Черче з направленням її на розгляд до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та стягнення з відповідача 1000 грн компенсації витрат з підготовки та подання позову, суд першої інстанції вважав, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, а компенсація за відрив від звичайних занять сплачується тільки у зв'язку з явкою до суду. При цьому суд зазначив, що витрата паперу та амортизація оргтехніки не належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в розумінні ст. 133 ЦПК України.

Такий висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Статтею першою Закону України Про звернення громадян визначено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Вимогами статті 19 цього Закону встановлено обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Статтею 20 зазначеного Закону України визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 23.06.2018 року звернувся із заявою до ДП Санаторій Черче з проханням погодити його лікування та лікування його дружини - ОСОБА_3 в серпні-вересні, а також з метою забезпечення їх путівками управлінням праці та соціального захисту населення Коростишівської РДА подати цьому органу документи згідно з зазначеним переліком.

Копією фіскального чеку підтверджується відправлення 23.06.2018 року рекомендованого листа з м. Коростишева до ДП Санаторій Черче .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач був зобов'язаний об'єктивно, всебічно, вчасно перевірити заяву позивача та надати мотивовану, з посиланням на закон, відповідь на всі порушені в заяві питання, тому обґрунтовано задовольнив вимоги позову у цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України Про звернення громадян громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Визначаючи моральне відшкодування позивачу у розмірі 500 грн, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні правильно зазначив, що до уваги бере бездіяльність, якою відповідачем створено ОСОБА_2 ситуацію невизначеності щодо можливості його лікування у санаторії та переживання позивача з цього приводу.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди не в повній мірі враховано моральних страждань, які виразились у витрачанні особистого часу та коштів для відновлення порушеного права не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також посилання апелянта, що судом не обґрунтовано відмовлено у винесенні окремої ухвали, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду. З такими доводами погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, яка також не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо дій відповідача з направленням її до відома саме Уповноваженого Верховної Ради з прав людини

Доводи апелянта, що суд першої інстанції не врахував витрати на підготовку та подання позову, колегія суддів вважає також не обґрунтованими, оскільки судом правильно зазначено, що компенсація за відрив від звичайних занять сплачується тільки у зв'язку з явкою до суду, а витрата паперу та амортизація оргтехніки не належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в значенні ст. 133 ЦПК України.

Разом з тим, суд першої інстанції вирішуючи питання про стягнення з відповідача судового збору не врахував вимоги ЗУ Про судовий збір та помилково стягнув тільки 352,40 гривень судового збору на користь держави.

Згідно ст. 4 цього Закону, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 704,80 гривень.

Судом першої інстанції визнано протиправною бездіяльність відповідача та стягнуто в користь позивача 500 гривень моральної шкоди, тобто задоволено вимогу немайнового характеру.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з відповідача на користь держави необхідно стягнути 704,80 грн судового збору.

Апеляційний суд приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору підлягає зміні, а в решті судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рогатинського районного суду від 26 вересня 2018 року в частині стягнення судового збору змінити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Черче Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп), який необхідно сплатити на рахунок № 31211256026001, отримувач - ГУК у м. Києві 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030106.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2018 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: В.А. Девляшевський

О.О. Томин