Ухвала

від 27.12.2018 по справі 349/1293/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 349/ 1293/18

провадження № 61-48 720ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Черче Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства Черче Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на його заяву від 23 червня 2018 року та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 23 червня 2018 року він звернувся до Дочірнього підприємства Черче Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця із заявою про надання йому послуг з санаторно-курортного лікування. В порушення вимог статті 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР Про звернення громадян у встановлений законом строк відповіді на його заяву відповідачем надано не було, внаслідок чого він зазнав переживань, змушений був вживати додаткових заходів для вирішення питання щодо свого оздоровлення.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2018 року позовзадоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Дочірнього підприємства Черче Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 23 червня 2018 року. Стягнуто з Дочірнього підприємства Черче Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця на користь ОСОБА_1 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2018 року в частині стягнення судового збору змінено. Стягнуто з Дочірнього підприємства Черче Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою , у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

У відповідності до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн, ціна якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому в цій частині справа є малозначною у силу закону, а також немайнова вимога про визнання протиправними дій, в частині якої суд визнає дану справу справою незначної складності та такою, що не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

При цьому касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Черче Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди.

Додані до скарги матеріали повернути заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Кузнєцов