Постанова

від 22.11.2018 по справі 404/1401/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/1401/18

провадження № 22-ц/4809/220/18

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючий - Дьомич Л.М. (суддя доповідач),

судді - Єгорова С.М.; Карпенко О.Л.

за участю секретаря: Кравченко Я.С.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Імекс-ЛТД

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс-ЛТД на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 липня 2018 року у складі судді: Бершадської О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс-ЛТД про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс-ЛТД та просив з урахуванням уточнень від 15.05.2018 р., стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 листопада 2017 року по 14 лютого 2018 року (день фактичного розрахунку) в розмірі 9 777,68 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що ОСОБА_1 з 30 грудня 2016 року по 03 листопада 2017 року працювала на посаді головного бухгалтера в Товаристві з обмеженою відповідальністю Імекс-ТД .

03 листопада 2017 року наказом № 164 від 23 жовтня 2017 року її звільнено із займаної посади за ст. 38 КЗпП України.

У день звільнення позивач перебувала на роботі, проте розрахунок з нею не проведений.

Невиплачений розрахунок складав 6013,61 грн., з яких:

-заборгованість по заробітній платі - 2 289,05 грн.;

-компенсація за невикористану відпустку - 3 724,56 грн.

07 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до товариства з письмовою заявою (вхідний № 331) про виплату усіх належних їй сум у терміни, передбачені законодавством, шляхом перерахування на платіжну картку, зареєстровану в Публічному акціонерною товаристві УкрСиббанк .

Остаточний (фактичний) розрахунок проведений 14 лютого 2018 року.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 липня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс-ЛТД на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 грудня 2017 року до 13 лютого 2018 року в сумі 6 285,60 грн., яка обрахована без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

ТОВ Імекс-ЛТД , звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. Наявна різниця нарахованої компенсації за невикористану відпустку між розрахунком позивача та розрахунком відповідача і становить 51,36 грн., а різниця розрахунку по заробітній платі становить 72,28 грн. В якості доказу надано лише виписку Банку, достовірність якої не підтверджена. Головний бухгалтер ОСОБА_1 при звільненні не надала новому головному бухгалтеру акт передачі справ, не передала справи, не нарахувала собі розрахункові та не підготувала платіжне доручення на перерахування заробітної плати при звільненні до 03 листопада 2017 року, що підтверджується відповідними актами товариства. В період з 16.09.2017 р. по 20.09.2017 р. та з 21.09.2017 р. по 13.10.2017 р. позивач перебувала на лікарняному. Відповідач повинен був виплатити звільненому працівнику заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги про розрахунок, тобто 08 грудня 2017 року. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 грудня 2017 року (час вимоги) по 28 грудня 2017 року (29 грудня 2017 р. час здійснення виплати) становить 2 095,20 грн. (139,68 середньоденна заробітна плата Х 15 робочих днів у грудні 2017 року), яка обрахована без утримання податків та інших обов'язкових платежів, а відтак вимоги підлягають частковому задоволенню. Перерахування 14 лютого 2018 року позивачу 51,36 грн. є частковою виплатою за період тимчасової непрацездатності, за рахунок коштів Фонду соціального страхування. Це підтверджено випискою за картковим рахунком клієнта Банка ОСОБА_1 з 07.07.2017 по 28.12.2017 року, в якому зроблено запис зарахування заробітної плати та виплати прирівняних до неї , тобто не виділено які суми були сплачені Фондом соціального страхування, а які підприємством. Судом не досліджувалось дане питання, а ОСОБА_1 належних доказів не надано. Заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку працівнику виплачена шляхом перерахування 29 грудня 2017 року на банківську картку - 5 962,25 грн. Судом взято до уваги виписку за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 за період з 03.11.2017 року по 12.03.2018 року, датою формування виписки є 12.03.2018 р. При цьому не надано належної оцінки даній виписці згідно вимог ст. 76 - 80 ЦПК України, яка відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, має містити обов'язкові реквізити.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подано.

Апеляційне провадження відкрито 27 серпня 2018 року. Розгляд справи призначено на 02 жовтня 2018 року.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах постановлено ліквідувати Апеляційний суд Кіровоградської області та утворити Кропивницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Кіровоградську область, з місцезнаходженням у місті Кропивницькому.

Згідно з п.3 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

У зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Кіровоградської області справу передано до утвореного Кропивницького апеляційного суду.

За протоколами автоматизованого розподілу, цивільна справа розподілена та передана судді-доповідачу Дьомич Л.М., учасниками колегії визначено суддів Єгорову С.М. та Карпенка О.Л.

Сторони в судове засідання не з'явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с. 146-147). Представниками сторін подано заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.141-142).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, за наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За статтею 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача позивачу не виплачені кошти, визначенні статтею 116 КЗпП України, тому наявні правові підстави для застосування положень ст. 117 КЗпП України. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 6 285,60 грн. обрахований відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100.

З висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, за наступного.

Судом встановлено, що 30 грудня 2016 року наказом № 140 від 29 грудня 2016 року ОСОБА_1 прийнята на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс-ЛТД (а.с. 53).

Наказом № 164 від 23 жовтня 2017 року позивач звільнена з 03 листопада 2017 року з роботи в товаристві, за ст. 38 КЗпП України. Підстава звільнення - заява ОСОБА_1 Невикористана відпустка з 30 грудня 2016 року по 03 листопада 2017 року - 20 днів (а.с. 59).

З акту комісії в складі помічника керівника ОСОБА_4, заступника головного бухгалтера ОСОБА_5 та менеджера зі збуту ОСОБА_6 від 30 жовтня 2017 року виходить, що головний бухгалтер ОСОБА_1 відмовилась підписувати наказ № 164 від 23 жовтня 2017 року про звільнення (а.с. 41).

Також в день звільнення позивач відмовилась отримати трудову книжку та здала перепустку ТОВ Імекс-ЛТД , про що складено акт (а.с. 39).

Копію наказу №164 від 23 жовтня 2017 року про звільнення отримав представник сторони за довіреністю ОСОБА_2 07 грудня 2017 року (а.с. 59).

Комісією в складі директора - Самиляк Т.С., помічника керівника- ОСОБА_4., заступника головного бухгалтера - ОСОБА_5, головного бухгалтера ОСОБА_8 06 листопада 2017 року складено акт про те, що головний бухгалтер ОСОБА_1 не нарахувала собі розрахункові і не підготувала платіжне доручення на перерахування заробітної плати при звільненні до 03 листопада 2017 року (а.с. 40).

08 листопада 2017 року директором ТОВ Імекс-ЛТД Самиляк Т.С. на адресу ОСОБА_1 надіслано повідомлення про необхідність отримання трудової книжки. Вказане отримано особисто позивачем 17 листопада 2017 року, що підтверджується інформацією про вручення поштового відправлення (а.с. 45, 46).

Згідно довідки-розрахунку доходу, нарахованого та виплаченого ОСОБА_1, за підписом головного бухгалтера ТОВ Імекс-ЛТД ОСОБА_8 від 03 грудня 2017 року за період роботи з 01 жовтня 2017 року по 03 листопада 2017 року сума заборгованості належної до виплати становить 5 962,25 грн., з яких: 2 361,33 грн.- заборгована заробітна плата, 3 673,20 грн.- компенсація за невикористану відпустку (а.с. 67).

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно роз'яснень, викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 ( Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України обумовлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. Оскільки не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником, у визначенні законом строки, є підставою для відповідальності передбаченої положеннями статті 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення остаточного розрахунку, вина підприємства.

Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Матеріалами справи підтверджено, що у день звільнення з ОСОБА_1 не проведено розрахунку належних їй до виплати сум.

06 грудня 2017 року позивач звернулася із письмовою заявою до ТОВ Імекс-ЛТД про виплату заборгованості по заробітній платі, яке зареєстроване відповідачем 7 грудня (а.с.8).

07 грудня 2017 року директором ТОВ Імекс-ЛТД Самиляк Т.С. на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про надання номеру платіжної картки для перерахування належних сум до виплати. Також направлено розрахунок заборгованості (а.с. 9).

29 грудня 2017 року представником позивача на ім'я директора ТОВ Імекс-ЛТД Самиляк Т.С. подано заяву про виплату заборгованості, шляхом зарахування їх на картковий рахунок № НОМЕР_1, відкритий в АТ УкрСиббанк (а.с. 10, 11). На той же рахунок, на який перераховувалась зарплата товариством.

В силу ст. 116 КЗпП України підприємство зобов'язано виплатити звільненому працівникові заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в день звільнення, а в разі його відсутності на роботі в день звільнення, не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги про такий розрахунок.

Проте, згідно виписки з карткового рахунку УкрСиббанк за період з 03.11.2017 р. по 12.03.2018 року, заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку ОСОБА_1 виплачено шляхом перерахування на банківську картку 29 грудня 2017 р. - 5 962,25 грн. та 14 лютого 2018 року - 51,36 грн. (а.с.13).

Тобто, остаточний розрахунок з позивачем проведено 14 лютого 2018 року.

Тому, період затримки розрахунку належних позивачу сум при звільненні тривав до 13 лютого 2018 року. Звільнення відбулось 3 листопада 2017 року, вимога про здійснення виплат подана 7 грудня 2017 р.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за вказаний період складає 6 285,60 грн., який судом обраховано на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, без врахування податків та інших обов'язкових платежів.

За основу судом взято 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню ОСОБА_1, а саме жовтень та вересень 2017 року (у вересні 2017 року за 21 р.д. позивачу нараховано 2 933,33 грн. (а.с. 16), у жовтні 2017 року за 21 р.д. нараховано 2 933,33 грн. (а.с. 67) = 5 866,66 грн. Тобто, 5 866,66 грн. : 42 р.д.= 139,68 грн.- середньоденна заробітна плата; 139,68 грн. х 45 р.д. (15 р.д. у грудні 2017 року + 21 р.д. у січні 2018 року + 9 р.д. у лютому 2018 року).

Суд використав для обчислення місяці, в яких позивач була в стані непрацездатності та розрахував заборгованість з 8 грудня 2017 р., але рішення в цій частині не оскаржується. В порядку ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач апеляційну скаргу не подавала. Відповідач заперечує рішення суду в частині визначеного періоду нарахування, вважаючи що заборгованість середнього заробітку за час затримки розрахунку має бути розрахована з 08 грудня 2017 року, але тільки по 29 грудня 2017 рік (дата здійснення повного розрахунку), а не по 14 лютого 2018 р., коли сплачено залишок в сумі 51,36 грн. Так як зазначена сума перераховані 14 лютого 2018 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься виписка УкрСиббанк по картковому рахунку ОСОБА_1. За якою 29 грудня 2017 року на відкритий позивачем в АТ УкрСиббанк картковий рахунок здійснено зарахування заробітної плати та виплат прирівняних до неї в сумі 5 962,25 грн., та 14 лютого 2018 року в сумі 51,36 грн.

Доказів того, що зарахування в сумі 51,36 грн. є виплатою Фондом коштів за тимчасову непрацездатність працівника, суду не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 16.09.2017 р. по 20.09.2017 р. та з 21.09.2017 р. по 13.10.2017 р. ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

Згідно протоколу № 19 засідання комісії із соціального страхування ТОВ Імекс-ЛТД від 17 жовтня 2017 року лікарняний підлягав 100% оплаті, на суму 5 030,20 грн., з них 898,25 грн. оплачує підприємство, а 4 131,95 грн. - Фонд соціального страхування (а.с. 61;62-63).

20 жовтня 2017 року ТОВ Імекс-ЛТД звернулось із заявою-розрахунком до Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Кіровоградській області для надання матеріального забезпечення застрахованим особам: ОСОБА_1 (а.с. 60,61).

Відсутні підстави вважати, що частина виплати коштів по тимчасовій непрацездатності запитана в жовтні 2017 року, була здійснена Фондом лише у лютому 2018 року.

Більш того, стороною відповідача до матеріалів справи долучено розрахунок середнього заробітку за час затримки ОСОБА_1 виплати належних сум при звільненні за період з 04 листопада 2017 року по 14 лютого 2018 року, здійснений головним бухгалтером ТОВ Імекс-ЛТД ОСОБА_8 Згідно якого заборгованість перед працівником на день звільнення становила - 6 013,61 грн. 29 грудня 2017 року позивачу виплачено - 5 962,25 грн. Заборгованість станом на 30 грудня 2017 р. становила - 51,36 грн., які виплачено товариством 14 лютого 2018 року (а.с.66). В суді першої інстанції представник відповідача не зміг пояснити складові даної заборгованості.

Посилання на те, що долучена до матеріалів справи виписка по картковому рахунку клієнта ОСОБА_1 за період з 03.11.2017 р. по 12.03.2018 р. не є належним доказом, оскільки не містить обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, немає правового значення. Адже відповідач погоджується з тим, що 29 грудня 2017 року ним здійснено перерахування на картковий рахунок позивача грошових коштів в розмірі 5 962,25 грн. Більш того, вказану суму відповідач не тільки визнає, а й просить взяти її за кінцеву дату розрахунку середнього заробітку.

Також в матеріалах справи міститься довідка АТ УкрСиббанк від 28.12.2017 р. № 115, про те, що станом на 28.12.2017 р. клієнт ОСОБА_1 має відкритий в АТ УкрСиббанк картковий рахунок (а.с.11). Крім того, як зазначає позивач і не заперечує відповідач платіжна картка діяла і в період роботи ОСОБА_1

У відзиві на позовну заяву відповідач вказував про не співмірність стягнутої судом суми заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку до самої суми боргу, яка становила 51,36 грн., бо період по 29.12.2017 р. стороною не заперечується.

Суд першої інстанції не дав оцінку зазначеним доводам.

Однак відсутні правові підстави для застосування принципу пропорційності та зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так як право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України залежить безпосередньо від наявності спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати сум.

Спір між сторонами виник щодо виконання положень ст. 116 КЗпП України про здійснення повного розрахунку, у зв'язку із звільненням працівника.

В апеляційній скарзі викладена процедура виплати заборгованих сум, із зазначенням того, що виплати здійсненні після подачі відповідної заяви, середній заробіток, на думку відповідача, підлягає стягненню за період з 08 грудня 2017 року по 28 грудня 2017 року.

Порядок обчислення судом першої інстанції заборгованої суми, за виключенням періоду стягнення, не оспорюється.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не наведено доказів, які б свідчили про відсутність його вини у затримці виплати належних позивачу сум. Доводи про те, що ОСОБА_1 як головний бухгалтер не нарахувала собі розрахункові та не підготувала платіжне доручення на перерахування заробітної плати при звільненні, не виключають відповідальність роботодавця за невиконання вимог ст. 116 КЗпП України, а відтак застосування положеньст. 117 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, а відтак ухвалене судове рішення відповідає нормам права, є законним, а скарга відповідно до ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Імекс-ЛТД - залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 липня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 30 листопада 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: