Постанова

від 03.12.2018 по справі 637/706/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 грудня 2018 року

м. Харків

справа № 637/706/18

провадження № 22-ц/818/1529/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

ім'я (найменування) сторін:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укрзернопром - Шевченкове ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром - Шевченкове на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2018 року в складі судді Стеганцова С.М.,

у с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася у суд із вищевказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром - Шевченкове (далі - ТОВ Укрзернопром - Шевченкове ) та просила визнати недійсним Договір оренди землі № 1479, укладений між нею та ТОВ Укрзернопром - Шевченкове , зареєстрований 14 квітня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про речове право - 9400598.

Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки площею 5,5388 га на підставі Державного акту на право приватної власності серії НОМЕР_2 від 22 червня 2007 року, яка знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області, кадастровий № НОМЕР_1. ТОВ Укрзернопром - Шевченкове обробляло належну їй земельну ділянку без укладення письмових договорів за усною домовленістю. У вересні 2017 року вона повідомила дирекцію товариства про намір самостійно обробляти земельну ділянку. Однак, у відповідь на звернення їй було надано Договір оренди землі № 1479 строком на 10 років. Зазначає, що вказаний Договір вона не підписувала, що свідчить про відсутність наміру на його укладення, не відповідає волі позивача та порушує її права як власника.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним Договір оренди землі № 1479, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Укрзернопром - Шевченкове , зареєстрований 14 квітня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про речове право - 9400598.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі Висновку № 105 судово - почеркознавчої експертизи, складеного 27 березня 2018 року Харківським науково - дослідним експертно - криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, встановлено, що ОСОБА_1 Договір оренди землі № 1479 та Акти прийому - передачі земельної ділянки та визначення її меж не підписувала, а отже, відсутнє волевиявлення власника, що є підставою для задоволення позову.

22 жовтня 2018 року ТОВ Укрзернопром - Шевченкове подало апеляційну скаргу. Посилаючись на підстави, передбачені статтею 376 ЦПК України, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання Договору оренди землі недійсним, оскільки спірний Договір діє з 14 квітня 2015 року й протягом чотирьох років сторони виконували його істотні умови, отже його укладення та подальше схвалення позивачем відповідало її внутрішній волі; за формою та змістом Договір оренди землі відповідає вимогам закону та містить в собі всі істотні умови; ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції порушив норми статті 267 ЦПК України; судом першої інстанції не надано належної оцінки всім обставинам справи та наданим відповідачем доказам.

ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржила, відзив на апеляційну скаргу не надала.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі частини 3 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга ТОВ Укрзернопром - Шевченкове на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2018 року розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матерілами.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із частинами 1, 4 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Частиною 1 статті 14 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161- XIV Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як на підставу позову, ОСОБА_1 посилалась на відсутність волевиявлення на укладення оспорюваного правочину.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право власності ОСОБА_1 підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку, Договір оренди землі № 1479 позивач особисто не підписувала, повноваження на це в установленому законом порядку іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення, а тому наявні правові підстави для визнання його недійсним та повернення земельної ділянки власнику.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги щодо строку позовної давності не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач дізналася про порушення свого права, тобто про наявність спірного Договору оренди землі, в жовтні 2015 року, що в розумінні частини 1 статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Отже, посилання ТОВ Укрзернопром - Шевченкове на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримувала плату за користування землею, суперечить нормам статті 261 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що подальші після укладення договору дії позивача свідчать про наступне схвалення нею Договору оренди землі та його умов правового значення не мають та висновків суду першої інстанції щодо визнання договору недійсним, з урахуванням Висновку № 105 судово - почеркознавчої експертизи, складеного 27 березня 2018 року Харківським науково - дослідним експертно - криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, не спростовують.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ч. 3 ст. 369, ст. ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром - Шевченкове - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2018 року.

Головуючий - А.В. Котелевець

Судді - Р.М. Піддубний

О.Ю. Тичкова