Постанова

від 12.08.2019 по справі 637/706/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 637/706/18

провадження № 61-162св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове на рішення Шевченківського районного суду Харківської області у складі судді Стеганцова С. М. від 28 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю. від 03 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове (далі - ТОВ Укрзернопром-Шевченкове ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 5, 5388 га кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

Зазначена земельна ділянка оброблялася ТОВ Укрзернопром-Шевченкове без укладання письмових договорів.

У вересні 2017 року позивач повідомила дирекцію ТОВ Укрзернопром-Шевченкове , що має намір самостійно обробляти земельну ділянку і звернулася з проханням передати їй земельну ділянку.

У відповідь дирекцією ТОВ Укрзернопром-Шевченкове було надано договір оренди землі № 1479 без зазначення дати його укладення, де вказано, що нею зазначену земельну ділянку передано в оренду відповідачу строком на

10 років.

Проте, підписи у самому договорі оренди землі № 1479, акті прийому-передачі земельної ділянки в оренду, а також акті визначення меж земельної ділянки виконані не нею.

У зв`язку з наведеним, позивач просила суд визнати недійсним договір оренди № 1479 земельної ділянки площею 5, 5388 га (кадастровий номер НОМЕР_2).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області

від 28 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № 1479 на земельну ділянку площею 5,5388 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Укрзернопром-Шевченкове , зареєстрований 14 квітня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційною службою Шевченківського управління юстиції Харківської області, номер запису про інше речове право 9400598.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди є недійсним у зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача на його укладання, оскільки вона договору оренди не підписувала, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи.

Відповідач, заперечуючи проти наданого позивачем висновку експертизи, доказів на його спростування не надав.

Оскільки позивач про реєстрацію договору оренди, який був зареєстрований 14 квітня 2015 року, дізналася в жовтні 2015 року, а до суду звернулася

15 червня 2018 року, суд дійшов висновку, що строк позовної давності не пропущений.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Укрзернопром-Шевченкове залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2018 року - без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ТОВ Укрзернопром-Шевченкове , суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши також, що право власності ОСОБА_1 підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку, договір оренди землі № 1479 позивач особисто не підписувала, повноваження на це в установленому законом порядку іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення, а тому наявні правові підстави для визнання договору недійсним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ Укрзернопром-Шевченкове на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 637/706/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У березні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

21 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 637/706/18 передано судді- доповідачеві.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ТОВ Укрзернопром-Шевченкове - адвокат Улановський О. Ю.,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ Укрзернопром-Шевченкове мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки цей договір діє з 14 квітня 2015 року, протягом чотирьох років сторони виконували істотні його умови, а отже укладення договору та подальше його схвалення позивачем відповідало її внутрішній волі. Відповідач відкрито користувався спірною земельною ділянкою, виплачуючи при цьому позивачу орендну плату та сплачуючи земельний податок.

Судом першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою той факт, що за формою та змістом оспорюваний договір оренди відповідає вимогам закону, містить усі істотні його умови та в подальшому був схвалений позивачем шляхом неодноразового отримання орендної плати.

Стверджував, що позивачу було відомо про існування договору оренди земельної ділянки починаючи з квітня 2015 року, а до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернулася лише 15 червня 2018 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, чому не надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5, 5388 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Новомиколаївської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

14 квітня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право ТОВ Укрзернопром-Шевченкове на оренду земельної ділянки площею 5, 5388 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за договором оренди землі № 1479, укладеним між ОСОБА_1 та

ТОВ Укрзернопром-Шевченкове строком на 10 років

07 жовтня 2017 року на ім`я директора ТОВ Укрзернопром-Шевченкове ОСОБА_1 направлено лист, в якому вона стверджує, що договір оренди землі із відповідачем вона не укладала та не підписувала, а тому просить передати їй земельну ділянку площею 5, 5388 га для самостійного використання за цільовим призначення.

13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського відділу поліції Куп`янського відділу поліції Харківської області із заявою про кримінальне правопорушення.

У кримінальному провадженні, зареєстрованому за заявою ОСОБА_1 , було призначено та проведено експертизу, та відповідно до висновку експерта № 105 від 27 березня 2018 року у договорі оренди землі № 1479, а також актах приймання-передачі земельної ділянки в оренду та визначення меж земельної ділянки в натурі підписи від імені ОСОБА_1 виконані не нею, а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ Укрзернопром-Шевченкове не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилалася на те, що оспорений договір оренди не укладала та не підписувала.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, надавши належну правову оцінку висновку експерта Харківського НДКЕЦ МВС України № 105 від 27 березня 2018 року, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки її волевиявлення на укладання договору оренди землі № 1479 було відсутнім та вона, як орендодавець, не підписувала спірний договір.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року

у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) не знайшла підстав для відступу від такої правової позиції.

Досліджені судами договір оренди землі № 1479, а також акти прийому-передачі земельної ділянки в оренду та визначення меж земельної ділянки взагалі не містять дати їх складання.

Судами встановлено, що позивачу стало відомо про існування оспорюваного договору оренди земельної ділянки у жовтні 2015 року.

При цьому відповідач у своїх письмових запереченнях проти позову послався, у тому числі, на видатковий касовий ордер № 637 від 29 жовтня 2015 року про виплату ОСОБА_1 орендної плати за землю за 2015 рік.

Оскільки за встановлених судами фактичних обставин справи

ОСОБА_1 до жовтня 2015 року не знала і не могла знати по існування письмового договору оренди землі № 1479, тому саме факт такої обізнаності є початком перебігу строку позовної давності.

До суду із позовом ОСОБА_1 звернулась у червні 2018 року. Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущений.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, тобто про укладення договору від її імені.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачу було відомо про існування оспорюваного договору, оскільки позивач отримувала орендну плату за користування землею, суди попередніх інстанції обґрунтовано визнали такими, що не свідчать про пропуск позовної давності. При цьому, вказані обставини не спростовують факт відсутності вільного волевиявлення

ОСОБА_1 на укладання оспорюваного договору на умовах, що в ньому викладені, оскільки безспірно доведено, що її підпис у договорі є підробленим.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у справах №910/21462/17 від 27 червня 2018 року та № 320/8116/15-ц

від 12 березня 2018 року висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки у вказаних справах мало місце надання однією стороною письмової пропозиції укласти договір на відповідних умовах і така пропозиція була одержана іншою стороною.

Таким чином, обставини, встановлені у справах №910/21462/17 та № 320/8116/15-ц, є відмінними від обставин справи № 637/706/18.

Отже, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду Харківської області

від 28 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 03 грудня 2018 року - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернопром-Шевченкове залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня

2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Н. Ю. Сакара