Постанова

від 28.11.2018 по справі 817/2141/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1371/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р.В., Попка Я. С.;

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокуратури Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року в справі № 817/2141/17 (головуючий суддя - Жуковська Л. А., м. Рівне, повне судове рішення складено 12 березня 2018 року) за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2017 року Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до прокуратури Рівненської області про визнання протиправними дій прокуратури Рівненської області щодо відмови позивачу у наданні додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв'язку із навчанням; зобов'язання прокуратури Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв'язку із навчанням у відповідності до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивачем було подано заяву до прокурора Рівненської області про надання частини додаткової оплачуваної щорічної відпустки для виконання роботи над дисертацією, до якої долучено клопотання Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів, для написання дисертаційного дослідження. Однак, прокурором Рівненської області було повідомлено позивача про відмову у наданні додаткової оплачуваної щорічної відпустки, оскільки не підтверджено, що він успішно виконує індивідуальний план роботи та не конкретизовано на який час необхідно надати вказану відпустку, що, на думку позивача, є неправомірним та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано протиправними дії прокуратури Рівненської області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв'язку з навчанням. Зобов'язано прокуратуру Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв'язку з навчанням у відповідності до вимог чинного законодавства.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач - прокуратура Рівненської області, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В апеляційній скарзі наголошено, що ОСОБА_1 до заяви про надання відпустки було долучено клопотання від Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України про надання позивачу як аспіранту, без відриву від виробництва на умовах контракту, додаткової щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів для написання дисертаційного дослідження, але у цьому клопотанні не було зазначено чи успішно позивач виконує індивідуальний план підготовки, та не конкретизовано час надання відпустки.

04 червня 2018 року Житомирським апеляційним адміністративним судом отримано відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу прокуратури Рівненської області, в якому вказано, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки судом вірно встановлено, що факт навчання ОСОБА_1 в аспірантурі є підтвердженим, а докази успішного виконання індивідуального плану додавалися до заяви про надання відпустки. З огляду на викладене, просить відмовити прокуратурі Рівненської області в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

18 жовтня 2018 року справу № 817/2141 разом із апеляційною скаргою прокуратури Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року зареєстровано у Восьмому апеляційному адміністративному суді у зв'язку з її передачею відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України як визначеному частиною шостою статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів суду, якому передаються справи Житомирського апеляційного адміністративного суду, що ліквідований згідно з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах .

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримала та просить таку задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що наказом Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України від 02 листопада 2015 року "Про зарахування до аспірантури без відриву від виробництва на умовах контракту ОСОБА_1" наказано зарахувати з 02 листопада 2015 року ОСОБА_1 до аспірантури Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України без відриву від виробництва на умовах контракту з метою підготовки та захисту дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата наук спеціальності 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право та призначено науковим керівником позивачу члена кореспондента НАПрП України, доктора економічних наук, професора, головного консультанта Української школи законотворчості відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України ОСОБА_3 (а.с.6).

Наказом Генеральної Прокуратури України № 173к від 03 серпня 2016 року призначено старшого радника юстиції ОСОБА_1 першим заступником прокурора Рівненської області, звільнивши його в порядку переведення з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших примусових заходів щодо неповнолітніх управління ювенальної юстиції Генеральної прокуратури України (а.с.7).

06 грудня 2017 року перший заступник прокурора Рівненської області Ольшанецький І.В. звернувся до прокурора Рівненської області з заявою про надання частини додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням з 11 грудня 2017 року по 31 грудня 2017 року включно, для виконання роботи над дисертацією, відповідно до ст. 216 КЗпП, ст. 15 Закону України "Про відпустки".

До заяви долучено клопотання Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України на 1 арк., в якому Інститут законодавства Верховної ОСОБА_2 України звертається з клопотанням до прокуратури Рівненської області від 05 грудня 2017 року № 22/575-1-13 про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустку тривалістю 30 календарних днів аспіранту Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України 2015 року вступу без відриву від виробництва на умовах контракту ОСОБА_1 для написання дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право (а.с.13-14, 32-33).

Прокуратурою Рівненської області листом від 08 грудня 2017 року № 11-927вн-17 розглянуто заяву позивача про надання додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням за клопотанням Директора Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України від 05.12.2017 №22\575-1-1 та вказано, що, оскільки у клопотанні Директора Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України не зазначено, чи успішно виконує ОСОБА_1 індивідуальний план підготовки, та не конкретизовано, в який час надати вищевказану відпустку, задовольнити заяву про надання вищевказаної відпустки за наданим клопотанням на даний час не представляється можливим (а.с.15, 35).

Також прокуратурою Рівненської області 08 грудня 2017 року № 11-775вих 17 директору Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України було надіслано лист про те, що задовольнити клопотання про надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки ОСОБА_1 не є можливим, оскільки в даному клопотанні не зазначено, чи успішно він виконує індивідуальний план підготовки та не конкретизовано в який час надати йому відпустку (а.с.34).

08 грудня 2017 року перший заступник прокурора Рівненської області Ольшанецький І.В. звернувся до прокурора Рівненської області з заявою про долучення до заяви від 06 грудня 2017 року довідки Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України від 08 вересня 2017 року №22/434-1-13.

Листом від 12 грудня 2017 року №11-944вн-17 прокуратурою Рівненської області було розглянуто заяву від 08 грудня 2017 року та вказано, що в додатково наданій довідці від 08 вересня 2017 року № 22/434-1-13 вказано, що ОСОБА_1 успішно виконує індивідуальний план підготовки в аспірантурі. В той же час в клопотанні Директора Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України від 05 грудня 2017 року № 22/575-1-13 не конкретизовано, в який саме період необхідно надати вищевказану відпустку та зазначено, що додаткову оплачувану відпустку як аспіранту для виконання роботи над дисертацією буде надано при надходженні відповідного клопотання Інституту законодавства Верховної ОСОБА_2 України з зазначенням конкретного періоду надання такої відпустки (а.с.17, 37).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що надання працівнику, який навчається без відриву від виробництва в аспірантурі, частини додаткової оплачуваної відпустки для виконання роботи на дисертацією є обов'язковим (безумовним), і таке своє бажання і право у спірному випадку позивач реалізував шляхом подання відповідної заяви, а прокуратурою Рівненської області не розглянуто та не вирішено заяву позивача від 06 грудня 2017 року про надання відпустки (частини додаткової оплачуваної щорічної відпустки) у встановленому законом порядку, а саме шляхом прийняття відповідного управлінського рішення.

Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з такими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 74 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Також, ст. 216 КЗпП України та ст. 15 Закону України Про відпустки передбачено надання працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника.

Відтак, висновок суду щодо обов'язковості (безумовності) надання у разі звернення із заявою працівника частини додаткової оплачуваної відпустки для виконання роботи над дисертацією, не ґрунтується на нормах вищевказаного законодавства, оскільки є необхідні умови надання такої відпустки працівнику, а саме: його навчання без відриву від виробництва в аспірантурі, а також успішне виконання індивідуального плану підготовки.

Так, 06 грудня 2017 року прокурору області надійшла заява ОСОБА_1 про надання відповідно до ст. 216 КЗпП України, ст. 15 Закону України Про прокуратуру , частини додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням з Інституті законодавства Верховної ОСОБА_2 України з 11 грудня 2017 року по 31 грудня 2017 року включно, для виконання роботи над дисертацією, до вказаної заяви позивачем долучено клопотання Інституту № 22/575-1- 13 від 05 грудня 2017 року про надання ОСОБА_1, як аспіранту, додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів для написання дисертаційного дослідження.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у клопотанні Директора Інституту № 22/575-1-13 від 05 грудня 2017 року не було зазначено, чи успішно ОСОБА_1 виконує індивідуальний план підготовки, та не конкретизовано час надання йому вказаної відпустки, що суперечить вимогам ст. 216 КЗпП України, ст. 15 Закону України Про відпустки та п. 42 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів д № 309 від 01 березня 1999 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції констатує, що доказів на підтвердження успішності виконання ОСОБА_1 індивідуального плану підготовки станом на час подання заяви про надання відпустки представлено не було, що є невиконанням прямих приписів ст. 216 КЗпП України та ст. 15 Закону України Про відпустки .

Також встановлено, що з метою забезпечення надання працівнику, який навчається без відриву від виробництва в аспірантурі додаткової оплачуваної відпустки, 08 грудня 2017 року прокуратурою Рівненської області на ім'я Директора Інституту було направлено відповідний лист з проханням зазначити чи успішно ОСОБА_1 виконує індивідуальний план підготовки та конкретизувати, в який час необхідно надати ОСОБА_1 відпустку.

Однак, інформацію Інституту з вказаних питань прокуратурою області було отримано лише 12 лютого 2018 року.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що прокуратурою області не було прийнято управлінське рішення з питань, вказаних в заяві позивача від 06 грудня 2017 року про надання ОСОБА_1 відпустки у встановленому законом порядку, спростовується вищевикладеним.

Щодо поданої позивачем довідки від 08 вересня 2017 року № 22/434-1-13, в якій вказано, що ОСОБА_1 успішно виконує індивідуальний план підготовки в аспірантурі, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що така не може свідчити про успішність виконання індивідуального плану позивачем, оскільки датована 08 вересня 2017 року, тоді як із заявою про надання відпустки на навчання ОСОБА_1 звернувся майже через 3 місяці, лише 06 грудня 2017 року.

Суд приймає до уваги в даному випадку те, що в наданому ОСОБА_1 клопотанні Інституту від 05 грудня 2017 року (тобто станом на час безпосереднього подання заяви) про надання позивачу відпустки, про успішність виконання індивідуального плану ним нічого не вказано.

Відповідно до п. 41 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 № 309, аспірант працює за індивідуальним планом роботи та не менше ніж два рази на рік звітує про його виконання на засіданні кафедри, відділу, лабораторії і щорічно атестується науковим керівником.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з виклику Інституту щодо обов'язкової участі ОСОБА_1 12 грудня 2017 року в розширеному засіданні відділу теорії та практики законодавчої діяльності Інституту (отриманого ним 06 грудня 2017 року) вбачається, що питання успішності виконання індивідуального плану роботи позивача, як аспіранта, мало вирішуватись саме 12 грудня 2017 року, цей факт також підтверджує сам позивач у поданому ним відзиві на апеляційну скаргу від 01 червня 2018 року (а.с.158).

Аналізуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що для надання додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв'язку із навчанням необхідним є встановлення факту успішного виконання індивідуального плану роботи, а подання до уповноваженого органу (в даному випадку - прокуратури Рівненської області) заяви про надання цієї відпустки не може передувати вирішенню питання успішності аспіранта навчальним закладом (в даному випадку - Інститутом законодавства Верховної ОСОБА_2 України).

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що дії прокуратури Рівненської області щодо відмови позивачу у наданні додаткової оплачуваної щорічної відпустки у зв'язку із навчанням згідно із заявою ОСОБА_1 від 06 грудня 2017 року - відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, так як позивачем не виконано необхідною умови, передбаченої ст. 216 КЗпП України та ст. 15 Закону України Про відпустки для надання такої відпустки, а саме не надано доказів успішного виконання індивідуального плану підготовки.

Відповідно до ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокуратури Рівненської області - задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року в справі № 817/2141/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_2 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 03 грудня 2018 року.