Постанова

від 29.11.2018 по справі 372/3901/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2001/2018 Головуючий у 1 інстанції - Кравченко М.В.

Унікальний номер справи № 372/3901/17 Доповідач - Андрієнко А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

ПоліщукН.В.

При секретарі Дроздовій Ж.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності, поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення компенсації,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності, поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення компенсації.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з січня 2012 року по грудень 2016 року ОСОБА_4 проживав разом з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за її основним місцем проживання в квартирі АДРЕСА_4 що належала відповідачу ОСОБА_3

Вказував, що сторони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, спільні інтереси, вели спільне господарство, спільно відпочивали, мали спільний бюджет. Під час проживання однією сім'єю спільними зусиллями сторін в жовтні 2012 року створено ТзОВ ТРЕЙДЕКС ПАК Україна , а у грудні 2015 року Товариство ТРЕЙДЕКС ПАК , засновниками товариства була ОСОБА_3, а посаду директора обіймав ОСОБА_4 Грошові кошти від здійснення підприємницької діяльності сторони витрачали на спільний відпочинок, придбання ряду об'єктів нерухомого та рухомого майна, погашення суми кредиту, отриманого у квітні 2011 року ОСОБА_3 та на інші потреби необхідні для проживання сім'ї.

За період спільного проживання без реєстрації шлюбу було придбано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0327 га, яка розташована в Обухівському районі Київської області, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер НОМЕР_1 які за домовленістю сторін були зареєстровані за ОСОБА_3, оскільки позивач був впевнений, що це їх спільне майно, яке придбане ними внаслідок спільної праці та за рахунок спільних трудових зусиль.

У зв'язку з наведеним, просив суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період з січня 2012 року по травень 2016 року; визнати спільним сумісним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0327 га, яка розташована в Обухівському районі Київської області, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер НОМЕР_1; провести поділ сумісного майна ОСОБА_4 та ОСОБА_3, виділивши в натурі ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0327 га, яка розташована в Обухівському районі Київської області, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер НОМЕР_1 а ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 - в.; визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,0327 га, яка розташована в Обухівському районі Київської області, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер НОМЕР_1 а за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 в. та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості спільного сумісного майна у розмірі 4000, 00 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності, поділ спільного сумісного майна подружжя та стягнення компенсації - задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з січня 2012 року по травень 2016 року.

Визнано спільним сумісним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0327 га, розташовану в Обухівському районі Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням - для ведення садівництва.

В порядку поділу спільного сумісного майна ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано за кожним із них право особистої приватної власності на ? частину земельної ділянки, площею 0,0327 га, розташовану в Обухівському районі Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням - для ведення садівництва.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 990 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи.

На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що вони підтримували з позивачем дружні стосунки, однак, однією сім'єю не проживали, спільне господарство не вели, земельна ділянка придбана за її особисті кошти.

Вислухавши пояснення сторін по справі та їх представників, дослідивши письмові докази, колегія суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Судом встановлено, що сторони по справі проживали з 2012 року по 2016 рік спільно в квартирі відповідачки, разом працювали на фірмах, засновником яких була ОСОБА_3, а директором- позивач. За кошти, які заробляли спільною працею, вели господарство, відпочивали разом.

Зазначені обставини підтверджуються як поясненнями свідків так і письмовими доказами, частково ці обставини визнає відповідачка.

Її заперечення в тій частині, що позивач не проживав у неї в квартирі, а лише лежав там, що вона піклувалася за ним, коли у нього була зламана нога, лише як за другом, суд розцінює як спосіб її захисту.

Однак, доводи відповідача спростовуються тим, що до відповідача в квартиру викликалися до позивача лікарі, сторони по справі постійно виїжджали за кордон на відпочинок спільно, проживали в одному номері в тому числі і з дочкою відповідача, яка разом із ними проживала.

Копіями листів з електронної пошти позивача, на яку надходили всі квитанції про сплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_2, копією листа з ТОВ Воля-кабель відповідно до якого договір на обслуговування зазначеної квартири був укладений саме з позивачем, із історії хвороби позивача вбачається, що він обслуговувався за адресою АДРЕСА_3.

У травні 2012 року ОСОБА_4 звертався до головного лікаря Української районної лікарні, в якій просив обслуговуватися та відкрити лікарняний лист за адресою відповідачки.

Як вбачається із роздруківок електронної пошти ОСОБА_4 платіжна картка відповідача в ПАТ Приватбанк була прив'язана до електронної пошти позивача, з якої здійснювалися платежі, що свідчить про ведення спільного господарства та побуту сторонами.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі,майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,0327 га, яка розташована в Обухівському районі Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 була набута під час спільного проживання позивача та відповідача, і придбана внаслідок спільної праці і за рахунок спільних трудових зусиль та коштів останніх.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що вона самостійно придбала і квартиру і земельну ділянку не можуть бути прийняті судом, оскільки встановлено, що в період придбання земельної ділянки сторони проживали спільно, бюджет у них був спільний, доказів того, що на придбання земельної ділянки відповідач витратила особисті кошти вона не надала.

Та обставина, що в Анкеті - заяві на отримання кредиту від 12.03.2014року позивач особисто зазначив фактичну адресу свого місця проживання АДРЕСА_2, а також вказав свій сімейний статус як розлучений , в Заяві на отримання шенгенської візи від 06.10.2015р. за підписом позивача, в якій останній особисто зазначив свій сімейний стан, як розлучений, хоча у даній заяві містились і інші графи та в графі місце проживання вказав АДРЕСА_2 а також в укладеному між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Уніка та ОСОБА_4 договорі добровільного страхування від нещасних випадків (індивідуальний) № 050160/1212/0000079 від 17.02.2016р., в якому позивач особисто вказав про те, що фактичним місцем його проживання являється АДРЕСА_2; Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд - Петрол та ОСОБА_4 договір поставки нафтопродуктів № 262 від 19.04.2016р., в якому позивач, знову ж таки, місце свого проживання вказав АДРЕСА_2, свідчить на думку суду про те, що в офіційних документах відповідач зазначав своє місце реєстрації, а не місце свого фактичного проживання. ОСОБА_4 пояснив, що в м.Бориспіль він не проживав, так як там будинок взагалі має нежитловий стан.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши та оцінивши всі вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та прийшов до висновків, які відповідають обставинам справи з дотриманням норм матеріального та процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 3765 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, однак, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 3 грудня 2018 року.

Суддя - доповідач:

Судді: