Постанова

від 28.11.2018 по справі 904/2292/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2018 року м. Дніпро Справа № 904/2292/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Литвиненко Ірини Іванівни

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Новікова Р.Г.), ухвалене у м. Дніпро 22.08.2018р. о 15.55. (дата складання повного тексту рішення - 31.08.2018) у справі № 904/2292/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні активи - Транспортна компанія", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Литвиненко Ірини Іванівни, с. Сорочине, Дніпропетровська область

про відшкодування збитків у розмірі 291 374 грн.82коп., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні активи - Транспортна компанія" звернулось до фізичної особи - підприємця Литвиненко Ірини Іванівни з позовом про стягнення збитків в розмірі 291 374грн.82коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018р. у справі № 904/2292/18 позов задоволено - стягнуто з фізичної особи - підприємця Литвиненко Ірини Іванівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні активи - Транспортна компанія" суму збитків в розмірі 291374 грн. 82коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 4370 грн. 62 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець Литвиненко Ірина Іванівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018р. у справі № 904/2292/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема вказує наступне:

- у справі відсутні належні докази, які-б підтверджували прийняття відповідачем на зберігання автомобіля позивача;

- відповідачем було зупинено надання позивачу послуг зі зберігання внаслідок не виконання позивачем своїх зобов'язань з оплати послуг, про що належним чином було повідомлено останнього;

- позивачем не доведено, що завадані йому збиткі настали внаслідок протиправної поведінки відповідача, не доведено факту завдання збитків та їх розміру, вини відповідача, наявності причинно-наслідкового зв'язку між збитками та поведінкою відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Литвиненко Ірини Іванівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018р. у справі № 904/2292/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 09.10.2018р.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд з 03.10.2018 року припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 904/2292/18 з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/2292/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередко А.Є. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2018р. прийнято до свого провадження справу № 904/2292/18 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Литвиненко Ірини Іванівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018р. у справі № 904/2292/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 28.11.18р.

У судовомі засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною.

Так, в обгрунтування заперечень позивач вказує, що відповідачем не було належним чином виконано своїх зобов'язань зі зберігання майна позивача, внаслідок чого йому було заподіяно збитки, розмір яких повністю доведений позивачем експертним висновком. Позивачем не доведено зупинення надання ним послуг за укладеним між сторонами договором, повідомлення про це позивача, або розірвання договору, тому саме відповідач несе відповідальність за пошкодження, які спричинені транспортному засобу позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників стоін, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальні активи - Транспортна компанія" (далі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Литвиненко Іриною Іванівною (далі - виконавець) був підписаний договір про надання послуг від 30.04.2008р. (далі - договір) (т.1, а.с. 27), згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надати послуги зі стоянки транспорту замовника за адресою м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Азовська, 13.

Пунктами 5.1 - 5.5 договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками. Договір має необмежений термін дії, виконавець має попередити замовника за місяць про намір розірвати договір.

Зміни та доповнення до договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено у додатковій угоді, договорі або у чинному законодавстві. Додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками.

Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено у додатковій угоді, договорі або у чинному законодавстві.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 3.2 договору на підтвердження факту надання виконавцем послуг замовнику відповідно до умов цього договору щомісячно складається акт приймання-передачі наданих послуг. Вартість послуги складає 6грн. (без ПДВ) за один автомобіль з напівпричепом на добу. Замовник оплачує виконавцю вартість послуг за договором згідно актів виконаних робіт. Термін оплати - не пізніше трьох днів з моменту підписання акту сторонами.

У випадку порушення замовником строків платежу за вимогою виконавця замовник повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Виконавець також має право призупинити надання послуг та робіт до здійснення такого платежу.

Згідно з пунктами 1.3 та 3.3 договору на час знаходження транспортних засобів замовника на стоянці виконавця, останній несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну транспортним засобам або вантажу. Сторона не несе відповідальності за порушення договору, якщо доведене, що воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона вважається невинуватою, якщо доведе вжиття всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язань.

ТОВ "Індустріальні активи - Транспортна компанія" є власником транспортного засобу МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, 2007року випуску (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.06.2007р. (а.с. 28). Вказаний автомобіль придбаний позивачем згідно договору комісії №1 від 19.12.2006р. (а.с. 25-26) (договір купівлі-продажу №2205-07 від 19.12.2006р. (а.с. 124-126), рахунок - фактура №ХВ-0290349 від 19.12.2006р. (а.с.122), видаткова накладна №ХВ-0009756 від 27.02.2007р. (а.с. 123), акт приймання-передачі товару від 01.03.2007р. (а.с. 23), звіт про виконання договору комісії від 31.03.2007р. (а.с. 24)).

Посилаючись на матеріали кримінального провадження (Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12015040800001079, дата реєстрації провадження 29.05.2015р.), протокол огляду місця події від 16.06.2015р., постанову про зміну правової кваліфікації кримінального провадження від 04.01.2017р. (а.с. 57-59), позивач стверджує про викрадення в період з 01.05.2015р. по 16.06.2015р. з автомобілю МАЗ, державний номер НОМЕР_3, що знаходився на стоянці (м. Кам'янське, вул. Азовська, 13) двигуну ЯМЗ-238ДЕ2, коробки передач ЯМЗ-238М, водійського сидіння, підйомнику кабіни, коліс заднього провідного мосту, енергоциліндрів заднього мосту, спойлеру-обтічнику кабіни, дзеркал заднього виду, задніх правих та лівих ліхтарів, розкомплектацію лівої бортової заднього мосту, пошкодження кермових тяг та стабілізатору поперечної стійкості заднього мосту.

Згідно висновку судового експерта №18/12.2/429 від 08.12.2017р., складеного за результатами проведення автотоварознавчої експертизи у кримінальному провадженні 12015040800001079 (а.с. 38-48):

- розмір збитків, заподіяних власнику автомобілю МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 внаслідок розукомплектування транспортного засобу, дорівнює 316439грн.26коп.

- станом на 29.05.2015р. середня ринкова вартість колісного транспортного засобу МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 без урахування - фактичного технічного стану, величини пробігу, умов експлуатації (зберігання) складає 291374грн.82коп.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 22.05.2018р. про сплату 291374грн.82коп. (а.с. 49-50), що залишена відповідачем без реагування. Наведене обумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення збитків в розмірі 291374грн.82коп.

Як вірно вказано місцевим господарським судом, з огляду на зміст договору про надання послуг від 30.04.2008р., він є договором зберігання.

У частині першій статті 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до статті 977 Цивільного кодексу України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

В даному випадку сторони визначили в договорі, що він має необмежений термін дії. Таким чином, на зберігача покладались обов'язки зберігати автомобіль до пред'явлення поклажодавцем вимоги про його повернення.

Частиною другою статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання.

Організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб'єктами господарської діяльності, чи належать цим суб'єктам (надалі - автостоянки) регламентують Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22.01.1996р. (далі - Правила).

Пункт 12 Правил визначає, що під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому.

У разі здавання на зберігання транспортного засобу з аварійними пошкодженнями, він може бути прийнятий на зберігання після реєстрації у журналі обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, з зазначенням характеру пошкодження, часу в'їзду на автостоянку, марки і номера транспортного засобу та прізвища власника.

Відповідачем не надано доказів зафіксованих пошкоджень та некомплектності автомобілю МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 при прийнятті майна на зберігання. Наведене означає, що транспортний засіб був комплектним та неушкодженим.

Згідно пункту 25 Правил володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов'язаний подати черговому приймальнику перелік предметів, які знаходяться в салоні (кабіні) транспортного засобу, але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником (телевізор, магнітофон, холодильник та інше майно). Перелік повинен бути внесений до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання і засвідчений підписами володільця та чергового приймальника.

Таким чином, на позивача покладений обов'язок подати черговому приймальнику перелік саме тих предметів, що не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником. Зниклі запчастини автомобілю МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 до такої категорії не належать.

Факт приймання автомобіля на автостоянку підтверджується знаходженням автомобіля на автостоянці відповідача, листом № 2 від 14.05.2014р., протоколом огляду місця події від 16.06.2015р.

За наведених обставин місцевим господарським судом вірно зазначено, що доводи відповідача про недоведеність факту наявності зниклих запчастин в автомобілі в момент перебування того на стоянці спростовуються матеріалами справи.

Погоджується апеляційний суд і з висновком суду першої інстанції про прийняття відповідачем на зберігання спірного автомобілю та відповідальність останнього за його збереження.

Так, пункт 27 Правил визначає, що автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з цими Правилами, а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 8 Правил, на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам.

Відповідач наполягає на тому, що листом № 1 від 15.01.2014р. (а.с. 78) з огляду на наявність несплаченої заборгованості ним було призупинено надавання послуг з договором, а листом № 2 від 14.05.2014р. (а.с. 79) повідомлено позивача про розірвання договору та необхідність забрати автомобіль зі стоянки у зв'язку з цим. Наслідки знаходження автомобілю на стоянці після таких повідомлень покладаються на позивача. Обов'язки зберігати майно позивача на стоянці у 2015році у відповідача були відсутні.

На підтвердження направлення на адресу позивача вищевказаних листів, відповідачем до матеріалів справи надані копії повідомлень про вручення поштових повідомлень (а.с. 138-139). Позивач заперечує отримання наведених листів.

З огляду на зміст вищенаведених повідомлень про вручення поштового відправлення, а саме відсутність в них дати вручення поштового відправлення, прізвища особи-одержувача, підпису особи-одержувача, апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути належними та допустимими доказами направлення та вручення позивачу саме листів № 1 від 15.01.2014р. та № 2 від 14.05.2014р.

Відтак, доводи відповідача щодо зупинення ним надання позивачу послуг за договором про надання послуг від 30.04.2008р. є безпідставними.

При цьому, апеляційний суд враховує, що п. 3.2. зазначеного договору передбачено право виконавця у разі наявності заборгованості призупинити надання послуг та робіт до здійснення такого платежу, а виходячи з характеру спірних правовідносиин та знаходження на зберіганні у відповідача транспортного засобу позивача, відповідач мав довести до відома позивача про намір скористатись своїм правом, тобто про перехід відповідальності за збереження транспортного засобу на позивача для вжиття останнім відповідних заходів. Не повідомлення ж позивача про волевиявлення відповідача на зупинення надання послуг за договором ставить під сумнів взагалі наявність такого волевиявлення відповідача станом на 2015 рік.

Також, відповідно до пункту 5.2 договору, якщо виконавець матиме намір розірвати договір, він зобов'язаний письмово попередити замовника за місяць.

За п. 5.5. договору, він вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору.

Будь-яких додаткових угод про розірвання договору, або про внесення змін до нього сторонами не підписувалось (докази відсутні).

Отже, відповідачем не було вчинено усіх можливих заходів для повідомлення позивача про зупинення надання послуг за договором, припинення дії договору, тобто договір був чинним у 2015 році, а сторони мали виконувати свої зобов'язання належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 224 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Аналогічне положення містить стаття 623 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

В даному випадку позивач наполягає на стягненні збитків, заподіяних пошкодженням майна (автомобілю МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3), в розмірі 291374грн.82коп., вирахуваних за результатами проведеної автотоварознавчої експертизи у кримінальному провадженні 12015040800001079. Судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків, має кваліфікацію судового експерта з правом проведення автотоварознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.2 "Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу".

В свою чергу, відповідач вказував на необґрунтованість розміру збитків та посилався на звіт про оцінку транспортного засобу №0506-DR-1490 від 05.06.2018р. (а.с. 85 - 87), складений експертом-оцінювачем ОСОБА_2 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_1 від 18.10.2005р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №9608-ПК від 31.03.2016р. (а.с.89)).

Згідно змісту звіту ринкова вартість автомобілю МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 на дату оцінки (05.06.2018р.) складає 52500грн.

Дослідивши зміст звіту про оцінку транспортного засобу №0506-DR-1490 від 05.06.2018р., місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що цей документ не спростовує висновків судового експерта за результатами проведеної автотоварознавчої експертизи у кримінальному провадженні. Ринкова вартість автомобілю у звіті визначена станом на 05.06.2018р., тобто після того як відбулась розкомплектація та пошкодження транспортного засобу позивача.

За приписами статей 950, 951 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Як зазначалось раніше, згідно висновку експерта №18/12.2/429 від 08.12.2017р. розмір збитків, заподіяних власнику автомобілю МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 внаслідок розукомплектування транспортного засобу, дорівнює 316439грн.26коп.

Станом на 29.05.2015р. середня ринкова вартість колісного транспортного засобу МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 без урахування - фактичного технічного стану, величини пробігу, умов експлуатації (зберігання) складає 291374грн.82коп.

Оскільки розмір збитків, заподіяних власнику автомобілю внаслідок розукомплектування, перевищує вартість транспортного засобу, позивач правомірно заявив до стягнення збитки в розмірі 291374грн.82коп. (розмір середньої ринкової вартості транспортного засобу станом на 29.05.2015р.).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Апеляційний суд вважає, що матеріалами справи підтверджується як факт заподіяння збитків позивачу та їх розмір, так і протиправність поведінки відповідача, яким не було виконано, встановлених договором про надання послуг від 30.04.2008р. зобов'язань зі збереження майна позивача, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між збитками позивача та поведінкою відповідача. Не спростовано належними та допустимими доказами відповідачем і відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання, внаслідок чого позивачу було заподіяно збитків.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні активи - Транспортна компанія" до фізичної особи - підприємця Литвиненко Ірини Іванівни про стягнення збитків в розмірі 291374грн.82коп. та необхідність їх задоволення.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 22.08.2018р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 6555,93грн. слід покласти на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Литвиненко Ірини Іванівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018р. у справі № 904/2292/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018р. у справі № 904/2292/18 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця Литвиненко Ірину Іванівну.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 03.12.2018 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко