Ухвала

від 03.12.2018 по справі 918/441/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"03" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/441/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали скарги від 20.11.2018 р. Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на дії старшого державного виконавця у справі

за позовом: Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Москальчука Сергія Георгійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальний заклад "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Центральний" Рівненської міської ради

про повернення майна із незаконного володіння

Представники сторін:

Від позивача: Орлов Е.Е.;

Від боржника: не з'явився;

Від третьої особи: Омельченко Т.В.;

Від органу ДВС: Токарець Т.С.;

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2018 року Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулось до Господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії старшого державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, відповідно до якої скаржник просить:

- визнати повідомлення старшого державного виконавця Токарець Т.С. Рівненського міського відділу державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №99861 від 05.11.2018 року незаконним;

- зобов'язати старшого державного виконавця Токарець Т.С. Рівненського міського відділу державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відкрити виконавче провадження з примусового стягнення з Фізичної особи-підприємця Москальчука Сергія Георгійовича 1 762 грн. 00 коп. судового збору за наказом Господарського суду Рівненської області №918/441/18 від 17.09.2018 року.

Ухвалою суду від 22 листопада 2018 року скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради прийнято, та призначено до розгляду на 03 грудня 2018 року.

30 листопада 2018 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача надійшли пояснення по суті скарги, відповідно до змісту яких останнє підтримує подану скаргу.

03 грудня 2018 року заявником (Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради) подано заяву, відповідно до якої заявник просить суд прийняти відмову в частині вимог скарги, зокрема, заявник підтримує скаргу в частині вимог про зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження з примусового стягнення згідно наказу Господарського суду Рівненської області №918/441/18 від 17 вересня 2018 року, в решті вимог заявник просить суд прийняти відмову та не розглядати.

Згідно положень статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Враховуючи подану скаржником заяву про відмову в частині вимог скарги №08-1221 від 20 листопада 2018 року, суд закриває провадження в частині визнання повідомлення старшого державного виконавця Токарець Т.С. Рівненського міського відділу державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №99861 від 05.11.2018 року незаконним.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав подану скаргу з врахуванням заяви про відмову в частині скарги.

В судовому засіданні представник третьої особи підтримав подану скаргу.

Представник боржника не з'явився, про місце дату та час розгляду скарги повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник органу ДВС просив суд відмовити в задоволенні скарги.

Згідно положень статті 343 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана скарга, господарським судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/441/18 від 21 серпня 2018 року зокрема вирішено стягнути з Фізичної особи - підприємця Москальчука Сергія Георгійовича на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради 1762,00 грн. судового збору.

17 вересня 2018 року на виконання вказаного рішення Господарським судом Рівненської області видано відповідний наказ на стягнення судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 жовтня 2018 року Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулось до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з заявою №08-1052 про відкриття виконавчого провадження та призначення державного виконавця.

05 листопада 20108 року державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, керуючись пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Вказане повідомлення аргументовано тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 4 Закону України "про виконавче провадження", а саме не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта та дату народження боржника.

Враховуючи викладене заявник просить суд зобов'язати державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відкрити виконавче провадження з примусового стягнення з Фізичної особи-підприємця Москальчука Сергія Георгійовича 1 762 грн. 00 коп. судового збору за наказом Господарського суду Рівненської області №918/441/18 від 17.09.2018 року.

Щодо вказаних обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У силу ст. 124 Конституції України та ст.ст. 18, 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Так, пункт 3 ч. 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" вимагає щоб у виконавчому документі була зазначена дата народження боржника - фізичної особи.

Визначення поняття фізичної особи міститься у ст. 24 Цивільного кодексу України, відповідно до якої людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - виписка) - документ в електронній або у випадку, передбаченому цим Законом, у паперовій формі, який формується та оновлюється за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу - підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та державної фіскальної служби, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру) або громадське формування, що не має статусу юридичної особи.

Державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Таким чином, з моменту реєстрації в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа набуває особливого статусу суб'єкта господарювання.

Відповідачем у даній справі, який є боржником за виконавчим документом - наказом Господарського суду Рівненської області №918/441/18 від 17 вересня 2018 є фізична особа - підприємець Москальчук Сергій Георгійович, а тому в даному випадку не вимагається зазначення у виконавчому документі дати народження фізичної особи - підприємця, серії та номеру паспорта.

Разом з тим, наказ Господарського суду Рівненської області містить ідентифікаційний код фізичної особи - підприємця, що відповідає та є тотожним реєстраційному номеру облікової картки платника податків.

Таким чином, судом встановлено, що наказ Господарського суду Рівненської області №918/441/18 від 17 вересня 2018 року повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону.

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У відповідності до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За умовами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку, що виконавчий документ - наказ Господарського суду Рівненської області відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання порушує законні права та інтереси стягувача, а відтак подана скарга підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження по розгляду скарги в частині вимог про визнання повідомлення старшого державного виконавця Токарець Т.С. Рівненського міського відділу державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №99861 від 05.11.2018 року незаконним.

2. Скаргу Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради на дії старшого державного виконавця задоволити.

3. Зобов'язати старшого державного виконавця Токарець Т.С. Рівненського міського відділу державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відкрити виконавче провадження з примусового стягнення з Фізичної особи-підприємця Москальчука Сергія Георгійовича 1 762 грн. 00 коп. судового збору за наказом Господарського суду Рівненської області №918/441/18 від 17.09.2018 року.

Згідно зі ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття 03.12.2018 р., якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

За приписами п.25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя Бережнюк В.В.