Рішення

від 04.12.2018 по справі 0940/1794/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р. справа № 0940/1794/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Франківський будівельний центр" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Франківський будівельний центр" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії контролюючого органу регіонального рівня - Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №628577/34078986 від 03.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №154 від 14.11.2017 та зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №154 від 14.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення про відмову товариству з обмеженою відповідальністю "Франківський будівельний центр" в реєстрації податкової накладної від 14.11.2017 за №154 в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято безпідставно та всупереч вимогам Податкового кодексу України. Так, у позовній заяві зазначено, що контролюючим органом у квитанції, складеній за результатами прийняття податкової накладної не вказано конкретного критерію (критеріїв) оцінки ступеня ризиків. При цьому, позивачем на вимогу контролюючого органу було надано пояснення та всі необхідні документи, які підтверджують проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Еко Баланс ТЕР , що є достатніми підставами для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію вищевказаної податкової накладної №154 від 14.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою від 05.10.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній адміністративній справі та визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Державна фіскальна служба України та Головне управління ДФС в Івано-Франківській області скористались правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.10.2018, відповідно до якого представник відповідачів щодо заявлених позовних вимог заперечила (а.с.144-146). В обґрунтування своєї правової позиції зазначила, що товариством з обмеженою відповідальністю "Франківський будівельний центр" було сформовано та подано в електронному вигляді на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.11.2017 №154, однак реєстрацію даної податкової накладної контролюючим органом було зупинено, оскільки податкова накладна відповідала критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567. Було запропоновано позивачу подати додаткові документи чи пояснення, достатні для проведення такої реєстрації. Зокрема, за результатами опрацювання СМ КОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3214, 7019. Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області 03.04.2018 прийняла рішення №628577/34078986 про відмову в реєстрації податкової накладної №154 від 14.11.2017. Підставою для прийняття рішення слугувало ненадання платником податку усіх копій первинних документів щодо постачання товарів, їх транспортування. За вказаних обставин представник відповідачів вважає, що оскаржуване рішення від 03.04.2018 є правомірним, прийнятим контролюючим органом в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства. У задоволені позову просила відмовити.

16.11.2018 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, згідно якої позивач зазначив, що у відзиві не спростовано доводи позивача про реальність проведення господарської операції із ТОВ Еко Баланс ТЕР (а.с. 176-182).

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Франківський будівельний центр" згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа 17.05.2006, взяте на податковий облік ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 18.05.2006. Основний вид економічної діяльності - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с.33-38).

Позивач 09.06.2006 зареєстрований ДПІ в м. Івано-Франківську як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №12888679 (а.с. 39).

02.01.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Франківський будівельний центр" та товариством з обмеженою відповідальністю Еко Баланс ТЕР (ідентифікаційний код юридичної особи 36438350), укладено договір купівлі-продажу будівельно-оздоблювальних матеріалів та іншої промислової продукції №6 (а.с.90, 91).

Згідно умов договору позивач зобов'язувався поставити лакофарбну продукцію, будівельно-оздоблювальні матеріали, іншу промислову продукцію окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості погодженій сторонами в накладних.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення №2883 від 14.11.2017 ТОВ Еко баланс ТЕР здійснено оплату на рахунок позивача за будівельні матеріали в сумі 90000,00 грн. (а.с. 93).

06.12.2017 позивачем було передано товариству з обмеженою відповідальністю Еко Баланс ТЕР будівельні матеріали на загальну суму 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується накладною №0035 від 06.12.2017 (а.с. 92).

За результатами господарської операції згідно договору №6 від 02.01.2017, за першою подією, позивачем складено податкову накладну №154 від 14.11.2017 на загальну суму 90000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 15000,00 грн. (а.с.20).

З метою зарахування податку на додану вартість позивач подав в електронному вигляді за допомогою програми електронного документообігу вказану податкову накладну для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

30.11.2017 Державна фіскальна служба України надіслала позивачу квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної №154 від 14.11.2017 з підстав відповідності даних накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 за №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3214, 7019. Запропоновано позивачу надати контролюючому органу пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом Міністерством фінансів України від 13.06.2017 за №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 даного Наказу (а.с.22).

30.03.2018 товариством з обмеженою відповідальністю "Франківський будівельний центр" подано до Державної фіскальної служби України повідомлення №1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена (а.с.23). У вказаному повідомленні містились пояснення, а також додано копії документів, які, на переконання позивача, підтверджують реальність надання послуг, зокрема, щодо операції із ТОВ Еко Баланс ТЕР - копії договору №6 від 02.01.2017, накладної №0035 від 06.12.2017, платіжного доручення №2883 від 14.11.2017, а також щодо походження реалізованого товару та наявність матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності - копії договору суборенди №09/2018 від 02.01.2018, договору поставки будівельних матеріалі №85а від 01.04.2017, накладної №ЛГ 9155 від 05.10.2017, накладної №90149643 від 08.11.2017 (а.с.23-30).

Однак комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, 03.04.2018 прийнято рішення №628577/34078986 про відмову в реєстрації податкової накладної №154 від 14.11.2017 (а.с.18, 19). Підставою для такої відмови контролюючим органом визначено ненадання платником податку договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них, копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. Додатковою інформацією визначено ненадання договорів з постачальниками, товарно-транспортні накладні на всіх етапах руху товарів, окремі видаткові накладні на придбання, розрахункові документи.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, №628577/34078986 про відмову в реєстрації податкової накладної №154 від 14.11.2017, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Зокрема, статтею 185 Податкового кодексу України визначено об'єкти оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування, серед іншого, є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (підпункт "а"); постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "б").

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку (підпункт "а"); дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (підпункт "б").

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з пунктом 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних, забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 даного Податкового кодексу України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

В свою чергу, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України за №1246 від 29.12.2010.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної /розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно матеріалів справи, у квитанції від 30.11.2017 контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної №154 від 14.11.2017 критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Проте, у вказаній квитанції не вказано, ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку необхідних документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних.

Пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків наказу №567 станом на момент формування квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної містив у собі визначення наступних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів наказу №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, пунктом 2 якої установлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 р. зупинено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 р. № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 р. не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних/розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних/розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Вищевказані положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 надали можливість позивачу подати пояснення і копії документів щодо зупиненої податкової накладної вже у відповідності до положень Порядку №117.

Згідно з пунктом 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 15 вказаного Порядку, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

За правилами пункту 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно пунктами 18, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

В даному випадку, підставою для відмови у реєстрації податкової №154 від 14.11.2017 контролюючий орган визначив - ненадання платником податку договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. Додатковою інформацією визначено ненадання договорів з постачальниками, товарно-транспортні накладні на всіх етапах руху товарів, окремі видаткові накладні на придбання, розрахункові документи.

Судом встановлено, що 30.03.2018 товариством з обмеженою відповідальністю "Франківський будівельний центр" подано до Державної фіскальної служби України повідомлення №1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена (а.с.23). У вказаному повідомленні містились пояснення, а також додано копії документів, які, на переконання позивача, підтверджують реальність надання послуг, зокрема, щодо операції із ТОВ Еко Баланс ТЕР - копії договору №6 від 02.01.2017, накладної №0035 від 06.12.2017, платіжного доручення №2883 від 14.11.2017, а також щодо походження реалізованого товару та наявність матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності - копії договору суборенди №09/2018 від 02.01.2018, договору поставки будівельних матеріалів №85а від 01.04.2017, накладної №ЛГ 9155 від 05.10.2017, накладної №90149643 від 08.11.2017 (а.с.23-30).

Тобто позивачем було подано пояснення та документи до Державної фіскальної служби України.

При цьому, первинні документи, оформлені в ході виконання договору купівлі-продажу №6 від 02.01.2017, які наявні в матеріалах справи, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статей 198, 201 Податкового кодексу України, частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Оплата за поставлений товар здійснена та підтверджується платіжним дорученням №2883 від 14.11.2017 на суму 90000,00 грн. (а.с. 93).

Таким чином, первинні документи, які представлені позивачем, засвідчують факт реального виконання позивачем господарських зобов'язань перед ТОВ Еко Баланс ТЕР .

Окрім цього, на момент здійснення таких господарських операцій товариство з обмеженою відповідальністю "Франківський будівельний центр" мало відповідні технічні, людські та матеріальні ресурси, що підтверджується поданими суду письмовими доказами, зокрема договором оренди складських приміщень №27-2016 від 31.12.2015, штатним розписом ТОВ Франківський будівельний центр на 2017 рік (а.с. 94-102).

На момент здійснення господарських операцій товариство з обмеженою відповідальністю Франківський будівельний центр та ТОВ Еко Баланс ТЕР були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а отже підставою для виникнення права на податковий кредит для ТОВ Еко Баланс ТЕР є перша подія господарської операції - сплата коштів за товар згідно договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд вважає, що позивач надав відповідачу всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною №154 від 14.11.2017, у реєстрації якої комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було відмовлено.

Щодо доводів представника відповідачів про неподання позивачем договорів з постачальниками, товарно-транспортні накладні на всіх етапах руху товарів, окремі видаткові накладні на придбання, розрахункові документи, то суд вказує на таке.

Зазначена вимога контролюючого органу про необхідність надання таких документів позивачем є безпідставною, оскільки квитанція від 30.11.2017 таких вимог не містить.

В той же час, позивач для підтвердження можливості реалізації договірних відносин з ТОВ Еко Баланс ТЕР надав суду засвідчені копії договорів: поставки продукції №02102017 від 02.10.2017 з товариством з обмеженою відповідальністю "Вемако" (а.с.47-50); поставки №URSA-2009/42 від 08.01.2009 з підприємством зі 100% іноземною інвестицією Урса (а.с. 55-60); поставки №183 від 25.05.2015 з товариством з обмеженою відповідальністю "КНАУФ ГІПС КИЇВ" (а.с.61-71); поставки товару №85 від 01.04.2017 з товариством з додатковою відповідальністю "Сініат" (а.с. 78-87).

Позивача на підтвердження виконання вказаних договорів надав суду засвідчені копії видаткових накладних про придбання товарів та товарно-транспортних накладних, копії платіжних доручень про розрахунки із постачальниками (а.с. 51-54, 72-77, 88, 89).

Дані документи підтверджують доводи позивача про реальність господарських операцій.

За вказаних обставин, комісією в складі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області безпідставно не враховано пояснення позивача щодо підтвердження реальності здійснення операції, за якою складено податкову накладну за №154 від 14.11.2017.

На підставі наведеного, суд вважає, що оскаржуване рішення №628577/34078986 від 03.04.2018 не містить чіткого визначення підстав прийняття комісією відповідача рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №154 від 14.11.2017.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд дійшов висновку, що в Державної фіскальної служби України були відсутні правові підстави для відмови позивачу в реєстрації податкової накладної №154 від 14.11.2017.

Окрім цього, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, вказану в постанові від 23.10.2018 в справі №822/1817/18. Так, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій встановлено безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідних рішень Комісії, адже у квитанціях від 28 вересня 2017 року №1201009 та від 04 жовтня 2017 року, відповідачем не вказано ані конкретного критерію (відповідного підпункту пункту шостого) оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567. Натомість платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Всупереч визначеній у рішенні підставі їх прийняття, як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом у рішеннях не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В даному випадку, позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог щодо скасування спірного рішення.

За вищевказаних обставин, комісія прийняла рішення №628577/34078986 від 03.04.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №154 від 14.11.2017 без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому оскаржуване рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в контексті статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово приходив до висновку про визнання необґрунтованою відмови підтвердити право власності платника податків на відшкодування ПДВ є порушенням права даної особи на безперешкодне користування своєю власністю. Тобто позбавлення права особи на податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) слід розцінювати як позбавлення власності даної особи.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №154 від 14.11.2017, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010, якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до Державної фіскальної служби відповідного рішення суду). У разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією Державної фіскальної служби.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (Case of Chuykina v. Ukraine) (Заява N28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Що стосується даного адміністративного позову, то задоволення судом позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №154 від 14.11.2017 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов слід задовольнити: визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №№628577/34078986 від 03.04.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №154 від 14.11.2017 та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю Франківський будівельний центр №154 від 14.11.2017.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Франківський будівельний центр сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії контролюючого органу регіонального рівня - Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №628577/34078986 від 03.04.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №154 від 14.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) зареєструвати податкову накладну №154 від 14.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Франківський будівельний центр" (код 34078986, вул. Січеславська, буд. 9, м. Івано-Франківськ, 76018) сплачений судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.