Рішення

від 30.11.2018 по справі 826/11262/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2018 року № 826/11262/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агромолпром

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агромолпром (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2018 року №0014861404 та №0014881404.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, первинні документи за перевіряємий період складені у відповідності до вимог чинного законодавства, а господарські операції з перевіряємими контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду, протягом 15-ти днів з дня отримання ухвали суду, відзив на позовну заяву та всі письмові докази, наявні у відповідача разом з доказами направлення позивачу відзиву з додатками. Роз'яснено відповідачу, що, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справу буде вирішено за наявними матеріалами.

13 серпня 2018 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Форс Лайн , ТОВ Люксорр-ЛТД , ТОВ Облпреса та оформлення первинної документації виключно для здійснення вигляду таких господарських операцій.

23 серпня 2018 року представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є абсолютно необґрунтованими та безпідставними у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 22 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Агромолпром з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Форс-Лайн за період з 01 вересня 2016 по 29 лютого 2016 року, з ТОВ Люксорр-ЛТД за період з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року, з ТОВ Облпреса за період з 01 грудня 2016 по 31 грудня 2016 року, результати якої оформлені актом перевірки від 06 березня 2018 року №201/26-15-14-04-05/34181215 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою позивача встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 192002 грн., в т.ч. по періодах: січень 2016 року - 26599 грн., лютий 2016 року - 165403 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 247739 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2016 року - 87905 грн., вересень 2016 року - 96667 грн., грудень 2016 року - 63167 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 26 березня 2018 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0014861404, яким позивачу за порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 288003 грн., у тому числі за основним платежем - 192002 грн. та за штрафними санкціями - 96001 грн.;

- №0014881404, яким позивачу за порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 247739 грн., у тому числі за лютий 2016 року на 87905 грн., вересень 2016 року на 96667 грн., грудень 2016 року на 63167 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним завищенням суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 247739 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 192002 грн. по відносинам з контрагентами позивача ТОВ Форс Лайн , ТОВ Люксорр-ЛТД , ТОВ Облпреса .

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2018 року №0014861404, №0014881404 слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ Форс Лайн , ТОВ Люксорр-ЛТД , ТОВ Облпреса , мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ Форс Лайн (постачальник) укладено договір поставки №09 від 11 січня 2016 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його за цінами постачальника на умовах даного договору. Замовлення покупця оформляється в усній чи письмовій формі і може передаватися постачальнику факсом, телеграмою чи іншим чином. На підставі отриманого замовлення постачальник виписує рахунок-фактуру на кожну окрему партію товару. Найменування товару, його кількість вказуються в рахунках-фактурах. Постачальник поставляє товар до місця, вказаного покупцем: м. Українка, Київська обл., вул. Промислова, 41-а своїм (орендованим) транспортом та передає його довіреній особі.

На підтвердження оформлення замовлення ТОВ Форс-Лайн сформовано рахунки-фактури від 28 січня 2016 року №ФЛ-28091/01 та №ФЛ-2801/02, від 16 лютого 2016 року №ФЛ-1602/01, від 29 лютого 2016 року №ФЛ-2902/01, №ФЛ-2902/02, №ФЛ-2902/03. На підтвердження поставки товарів, визначених в рахунках-фактурах ТОВ Форс-Лайн виписувало позивачу видаткові накладні на поставку товарів від 28 січня 2016 року №ФЛ-44 та №ФЛ-041, від 16 лютого 2016 року №55, від 29 лютого 2016 року №67, №68, №65. Придбаний у ТОВ Форс-Лайн товар доставлено позивачу за адресою, вказаною в договорі згідно товарно-транспортної накладної №6 від 28 січня 2016 року, №9 від 16 лютого 2016 року, №12 від 29 лютого 2016 року, приймався на підставі акту приймання-передачі від 28 січня 2016 року, 16 лютого 2016 року, від 29 лютого 2016 року. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.64-87).

ТОВ Форс-Лайн виписано на адресу позивача податкові накладні від 28 січня 2016 року №41, №44, від 24 лютого 2016 року №55, від 29 лютого 2016 року №65, №67, №68, які зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН (т.1, а.с.88-101).

Розрахунки між позивачем та ТОВ Форс-Лайн здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів копії платіжних доручень (т.1, а.с.102-109).

Між позивачем (покупець) та ТОВ Облпреса (постачальник) укладено договір поставки №84 від 01 грудня 2016 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця належне йому на праві власності майно, а покупець зобов'язується на умовах даного договору прийняти та оплатити товар за цінами, зазначеними у відповідних видаткових накладних. Конкретне найменування (асортимент), ціна і кількість товару зазначаються у рахунках-фактурах і видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору. Товар постачається на склад покупця постачальником на умовах Інкотермс-2010 за адресою м. Українка, вул. Промислова, 41-а.

На підтвердження оформлення замовлення ТОВ Облпреса сформовано рахунок-фактуру від 20 грудня 2016 року №О-0000024. На підтвердження поставки товарів, визначених в рахунку-фактурі ТОВ Облпреса виписало позивачу видаткову накладну на поставку товарів від 20 грудня 2016 року №О-00000007. Придбаний у ТОВ Облпреса товар доставлено позивачу за адресою, вказаною в договорі згідно товарно-транспортної накладної 28 від 20 грудня 2016 року

ТОВ Облпреса виписано на адресу позивача податкову накладну від 20 грудня 2016 року №25, яка зареєстрована в ЄРПН, про що свідчить копія квитанції про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН (т.1, а.с.116-117).

Розрахунки між позивачем та ТОВ Облпреса здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів копію платіжного доручення (т.1, а.с.118).

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ Люксорр-ЛТД (продавець) укладено договір поставки №56 від19 вересня 2016 року, за умовами якого в порядку та на умовах даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця належне йому на праві власності майно (товар), а покупець зобов'язується на мовах договору прийняти та оплатити товар за цінами, зазначеними у відповідних видаткових накладних. Конкретне найменування (асортимент), ціна і кількість товару зазначаються у рахунках-фактурах і видаткових накладних, актах приймання-передачі, які є невід'ємними частинами цього договору. Товар постачається на склад покупця постачальником на умовах Інкотермс-2010 за адресою м. Українка, вул. Промислова, 41-а.

На підтвердження оформлення замовлення ТОВ Люксорр-ЛТД сформовано рахунки-фактури від 28 вересня 2016 року №ЛК-0000001. На підтвердження поставки товарів, визначених в рахунку-фактурі ТОВ Люксорр-ЛТД виписало позивачу видаткову накладну на поставку товарів від 28 вересня 2016 року №ЛК-0000051. Придбаний у ТОВ Люксорр-ЛТД товар доставлено позивачу за адресою, вказаною в договорі згідно товарно-транспортної накладної 14 від 28 вересня 2016 року та прийнято на склад позивача згідно акту приймання-передачі товару від 28 вересня 2016 року.

ТОВ Люксорр-ЛТД виписано на адресу позивача податкову накладну від 2016 року №37, яка зареєстрована в ЄРПН, про що свідчить копія квитанції про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН (т.1, а.с.126-127).

Розрахунки між позивачем та ТОВ Люксорр-ЛТД здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів копію платіжного доручення (т.1, а.с.128).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Позивач згідно інформації, зазначеної в ЄДРЮОФОП має право на зайняття наступними видами діяльності: Код КВЕД 28.93 Виробництво машин і устатковання для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; Код КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що придбані у контрагентів позивача ТОВ Форс Лайн , ТОВ Люксорр-ЛТД , ТОВ Облпреса товари згідно укладених договорів в подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку шляхом реалізації контрагентам-покупцям, що підтверджується наявними матеріалах справи копіями первинних документів: видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, контрактів, міжнародних товарно-транспортних накладних, інвойсів та довіреностей (т.1, а.с.129-262, т.2, а.с.1-11).

Для зберігання придбаного товару з метою здійснення господарської діяльності позивач орендує складське приміщення відповідно до договору суборенди від 01 серпня 2015 року №1, укладеного з ТОВ -Аларіт-Пром- . Приміщення за адресою Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 41-а будівля літ. В передано позивачу згідно акту приймання-передачі приміщення від 01 серпня 2015 року.

Таким чином, у ТОВ Агромолпром наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ Форс Лайн , ТОВ Люксорр-ЛТД , ТОВ Облпреса .

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на недоліки у складенні окремих документів, оскільки наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Крім того, суд звертає увагу, що суб'єктивні припущення посадових осіб контролюючого органу щодо непричетності директорів контрагентів до ведення господарської діяльності, не підтверджені належним чином відповідно до вимог глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Так, щодо посилань відповідача на наявність протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_1, згідно зі змісту якого він зареєстрував ТОВ Облпреса без мети ведення фінансово-господарської діяльності суд зауважує, що заявою від 08 вересня 2017 року, посвідченою приватним нотаріусом КМНО Чухрій О.С. та зареєстрованою в реєстрі за №2533, яка подана 27 жовтня 2017 року до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві керівником ТОВ Облпреса ОСОБА_1 підтверджено, що він є керівником ТОВ Облпреса , всі фінансово-господарські документи підписані ним особисто.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява директора ТОВ Люксорр-ЛТД Пузіної А.Г. від 16 липня 2018 року, завірена приватним нотаріусом КМНО Воловиченко В.В., зареєстровано у реєстрі за №1993, якою підтверджує, що ТОВ Люксорр-ЛТД мало господарські відносини з ТОВ Агромолпром

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

При виконанні договорів між позивачем та контрагентами було складено всі необхідні і передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійсненних господарських операцій. Таким чином, реальність здійснених господарських операцій підтверджується первинними документами.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

При цьому, доказів, які б свідчили про непричетність зазначених вище контрагентів до здійснення господарських операцій за перевіряємий період, під час розгляду справи контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт наявності в ІС Податковий блок карток суб'єктів фіктивного підприємництва не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновку про заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 192002 грн., в т.ч. по періодах: січень 2016 року - 26599 грн., лютий 2016 року - 165403 грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 247739 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2016 року - 87905 грн., вересень 2016 року - 96667 грн., грудень 2016 року - 63167 грн. з урахуванням чого спірні податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2018 року №0014861404 та №0014881404 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агромолпром (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 120, кор. 1, код ЄДРПОУ 34181215) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26 березня 2018 року №0014861404.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26 березня 2018 року №0014881404.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агромолпром (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 120, кор. 1, код ЄДРПОУ 34181215) судові витрати в сумі 4 320,06 гривень (чотири тисячі триста двадцять гривень 06 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова