Постанова

від 05.03.2019 по справі 826/11262/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11262/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агромолпром до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26 березня 2018 року №0014861404 та №0014881404

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у період з 22 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Агромолпром з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Форс-Лайн за період з 01 вересня 2016 по 29 лютого 2016 року, з ТОВ Люксорр-ЛТД за період з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року, з ТОВ Облпреса за період з 01 грудня 2016 по 31 грудня 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 06 березня 2018 року №201/26-15-14-04-05/34181215, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 192002 грн., в т.ч. по періодах: січень 2016 року - 26599 грн., лютий 2016 року - 165403 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 247739 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2016 року - 87905 грн., вересень 2016 року - 96667 грн., грудень 2016 року - 63167 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 26 березня 2018 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0014861404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 288003 грн., у тому числі за основним платежем - 192002 грн. та за штрафними санкціями - 96001 грн;

- №0014881404, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 247739 грн., у тому числі за лютий 2016 року на 87905 грн., вересень 2016 року на 96667 грн., грудень 2016 року на 63167 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що допустимих доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товару, наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Форс-Лайн та ТОВ Люксорр-ЛТД , ТОВ Облпреса .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач здійснює діяльність з виробництва машин і устатковання для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну (код КВЕД 28.93), діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний) (код КВЕД 46.19), оптову торгівлю іншими машинами й устаткованням (код КВЕД 46.69), вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41), ремонту і технічного обслуговування машин і устатковання промислового призначення (код КВЕД 33.12), установлення та монтажу машин і устаткування (код КВЕД 33.20).

З метою забезпечення своєї господарської діяльності, позивач з ТОВ Форс-Лайн та ТОВ Люксорр-ЛТД , ТОВ Облпреса укладав відповідні господарські договори.

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ Форс Лайн (постачальник) укладено договір поставки №09 від 11 січня 2016 року (т. 1 а.с. 64-66), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його за цінами постачальника на умовах даного договору. Замовлення покупця оформляється в усній чи письмовій формі і може передаватися постачальнику факсом, телеграмою чи іншим чином. На підставі отриманого замовлення постачальник виписує рахунок-фактуру на кожну окрему партію товару. Найменування товару, його кількість вказуються в рахунках-фактурах. Постачальник поставляє товар до місця, вказаного покупцем: м. Українка, Київська обл., вул. Промислова, 41-а своїм (орендованим) транспортом та передає його довіреній особі.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем були надані рахунки-фактури, видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, податкові накладні з квитанціями про їх реєстрацію (т. 1 а.с. 67-100). Проведення розрахунків за вказаним договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (т. 1 а.с. 102-109).

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ Облпреса (постачальник) укладено договір поставки №84 від 01 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 110-111), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця належне йому на праві власності майно, а покупець зобов'язується на умовах даного договору прийняти та оплатити товар за цінами, зазначеними у відповідних видаткових накладних. Конкретне найменування (асортимент), ціна і кількість товару зазначаються у рахунках-фактурах і видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору. Товар постачається на склад покупця постачальником на умовах Інкотермс-2010 за адресою м. Українка, вул. Промислова, 41-а.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем були надані рахунок-фактура, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладні з квитанцією про її реєстрацію (т. 1 а.с. 112-117). Проведення розрахунків за вказаним договором підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення (т. 1 а.с. 118).

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ Люксорр-ЛТД (продавець) укладено договір поставки №56 від19 вересня 2016 року (т. 1 а.с. 119-121), за умовами якого в порядку та на умовах даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця належне йому на праві власності майно (товар), а покупець зобов'язується на мовах договору прийняти та оплатити товар за цінами, зазначеними у відповідних видаткових накладних. Конкретне найменування (асортимент), ціна і кількість товару зазначаються у рахунках-фактурах і видаткових накладних, актах приймання-передачі, які є невід'ємними частинами цього договору. Товар постачається на склад покупця постачальником на умовах Інкотермс-2010 за адресою м. Українка, вул. Промислова, 41-а.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем були надані рахунок-фактура, видаткова накладна, акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна, податкова накладна з квитанцією про її реєстрацію (т. 1 а.с. 122-127). Проведення розрахунків за вказаним договором підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення (т. 1 а.с. 128).

У власній господарській діяльності позивач згідно договору суборенди від 01 серпня 2015 року №1, укладеного з ТОВ -Аларіт-Пром- (т. 2 а.с. 12-15) використовує складське приміщення за адресою Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 41-а будівля літ. В , а отже позивач мав місце для зберігання придбаного товару.

Окрім того, поставлений ТОВ Форс Лайн , ТОВ Люксорр-ЛТД , ТОВ Облпреса товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, на підтвердження чого ним були надані копії відповідних документів: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, контракти, міжнародних товарно-транспортні накладні, інвойси, довіреності на отримання товару тощо (т.1, а.с.129-262, т.2, а.с.1-11).

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи копії первинних та інших документів, колегія суддів суду апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції про те, що у ТОВ Агромолпром наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, достовірність яких не викликає у суду сумнівів.

При цьому, окремі недоліки у змісті та в оформленні відповідних документів, не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю (постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №826/7704/16, від 17 квітня 2018 року по справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Як вказав Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Враховуючи наявність в матеріалах справи копії нотаріально завіреної письмової заяви директора та учасника ТОВ Облпреса ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 62) про те, що він дійно особисто брав участь у діяльності підприємства та власноручно підписував всі первинні та бухгалтерські документи, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на протилежні пояснення ОСОБА_4, надані ним у якості свідка у кримінальному провадженні (т. 2 а.с. 144-148).

Суд першої інстанції також правильно прийняв до уваги наявну на матеріалах справи копії нотаріально завіреної письмової заяви директора та учасника ТОВ Люксорр-ЛТД ОСОБА_5, яка також підтвердила свою дійсну участь у господарській діяльності ТОВ Люксорр-ЛТД .

З огляду на це, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на ухвали слідчих судів у кримінальних провадженнях, які не містять будь-яких допустимих та достовірно встановлених даних щодо незаконної діяльності контрагентів позивача, а отже не можуть слугувати доказом у даній справі.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 №808/1507/16, факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу офіційного з'ясування обставин справи.

Так, дослідивши вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 20.11.2017 у справі № 760/14661/17-к (т. 2 а.с. 140-141), яким директора та учасника ТОВ Форс Лайн ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, колегія суддів встановила, що обставини реальності здійснення господарських операцій ТОВ Форс Лайн з позивачем у ньому не досліджувалося. При цьому, у вказаному вироку, суд, із посиланням на ч. 3 ст. 349 КПК України вказав, що докази обставин справи ним не досліджувалися.

Беручи до уваги викладену вище позицію Верховного Суду, зміст неведеного вироку суду, колегія суддів вважає, що він не може бути прийнятий як беззаперечний доказ нереальності спірних господарських операцій позивача з ТОВ Форс Лайн .

При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Надаючи оцінку іншим доводам відповідача, колегія суддів звертає увагу, що самі лише окремі недоліки у первинній та іншій документації не можуть слугувати підставою для висновку про нереальність господарської операції; відсутність в інформаційних базах даних податкового органу інформації про придбання контрагентами позивача спірного товару у перевіряємий період, а також інформації про їх власні матеріальні, технічні та трудові ресурси, відомості інших контролюючих органів щодо відсутності контрагентів за місцем їх податкового обліку, отримані під час виходу за цією адресою працівників податкового органу тощо - за відсутності інших доказів також безумовно не свідчать про те, що спірні господарські операції фактично не могли відбутися. Відсутність інформації по окремим транспортним засобам, якими поставлявся спірний товар, щодо полісу обов'язкового страхування, свідчить про відсутність такого полісу та не може бути доказом того, що поставка товару фактично не відбулася чи не могла об'єктивно відбутися.

Враховуючи викладені вище обставини у своїй сукупності, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що позивачем надано достатньо первинних та інших документів, які свідчать про реальність спірних господарських операцій і, як наслідок, про правомірність формування позивачем відповідних сум податкової звітності за їх результатами. Доводи відповідача наведених обставин не спростовують.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини п. 70 рішення від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У п. 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (№21-1376во06), зазначивши, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем правомірно сформовано спірні суми податкової звітності, а тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 06.03.2019.