Постанова

від 28.11.2018 по справі 825/2243/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/2243/18 Головуючий у 1 інстанції: Заяць О.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Файдюка В.В. Чаку Є.В. Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальдкор М" про накладення арешту на кошти та інші цінності та стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Головне управління ДФС у Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вальдкор М", в якому просив накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю Вальдкор М (код ЄДРПОУ 37633011) на суму 22097,79грн., що знаходяться на відкритих рахунках у банках; стягнути з рахунків в установах банків Товариства з обмеженою відповідальністю Вальдкор М (код ЄДРПОУ 37633011) податкового боргу за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 22097,79 грн. на р/р 31119105700002, одержувач УК у м. Чернігові/м.Чернігів/21081000, банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області код 38054398, МФО 853592.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з рахунків в установах банків Товариства з обмеженою відповідальністю Вальдкор М (код ЄДРПОУ 37633011) податковий борг за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 22097,79 грн. на р/р 31119105700002, одержувач УК у м. Чернігові/м.Чернігів/21081000, банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області код 38054398, МФО 853592. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Головне управління ДФС у Чернігівській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Вальдкор М 15.04.2011 р. зареєстровано в якості юридичної особи, згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприсмців та громадських формувань від 17.04.2018 №1003872515.

Відповідач перебуває на обліку в Чернігівській ОДНІ ГУ ДФС у м. Чернігові з 18.04.2011 р.

Станом на 05.06.2018 р. за відповідачем рахувалася заборгованість на загальну суму 22 097,79 грн., а саме: відповідачу донараховано штрафні санкції у розмірі 170 грн. за порушення вимог валютного законодавства (акт перевірки від 04.08.2016 р. №311/14/37633011), що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 17.08.2016 р. №0002851400, яке отримано 31.08.2016 р., цим же актом встановлено порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за порушення вимог валютного законодавства, а тому податковим повідомленням-рішенням від 17.08.2016 р. №0002841400 відповідачу донараховано пеню у розмірі 18218,49 грн.

Крім того, за відповідачем рахується заборгованість за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 3709,30 грн. (акт перевірки від 06.10.2016 №380/14/37633011), яка підтверджується податковим повідомленням-рішенням №0003611400 від 20.10.2016 р., яке отримано 20.10.2016 р.

На виконання вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України, контролюючим органом з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми №3208-17 від 06.10.2016 р., яка була повернута 07.11.2016 р. у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Доказів погашення відповідачем в добровільному порядку податкового боргу не надано, у звязку із чим податковий орган звернувся до суду з вимогою про стягнення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України та підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (надалі ПК України), на відповідача покладений обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно до п.п. 20.1.28 та 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати з банків та інших фінансових установ пеню за несвоєчасне виконання ними рішень суду та доручень платників податків про сплату податків, зборів, платежів; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України). Згідно пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Отже, виходячи з приписів статті 95 Податкового кодексу України, податкова заборгованість платників податків стягується контролюючим органом на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та за рахунок реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у контролюючого органу через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, у зв'язку із тим, що за відповідачем рахується узгоджена сума податкового боргу, яка добровільно ним не сплачена, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з рахунків в установах банків товариства з обмеженою відповідальністю Вальдкор М (код ЄДРПОУ 37633011) податкового боргу за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 22097,79 грн.

Щодо доводів апелянта про наявність правових підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю Вальдкор М (код ЄДРПОУ 37633011) на суму 22097,79грн. що знаходяться на відкритих рахунках у банках, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 94 Податкового кодексу України, містить підстави для застосування адміністративного арешту майна.

У відповідності до п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 ст. 94 ПК України передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Згідно вказаної норми, арешт майна може бути застосовано, якщо: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 14.07.2017 № 632 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за № 948/30816, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищевказаних обставин.

Таким чином, адміністративний арешт застосовується лише за наявності однієї із наведених обставин.

Згідно з п. 94.4 статті 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Згідно з пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

На підставі п.94.10 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Згідно пп.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Відповідно до пп. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Враховуючи викладені вище норми, колегія суддів зазначає про два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування:

- арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

- адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку про те, що право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: у платника податків наявний податковий борг; у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Матеріали справи не містять доказів того, що податковим органом з метою погашення податкового боргу відповідача вчинялися дії щодо проведення опису майна підприємства, доказів відсутності майна для погашення цього податкового боргу, у зв'язку з чим, відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги.

Крім того, як вірно вказано судом першої інстанції, адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними в пункті 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Головного управління ДФС у Чернігівській області в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відсутність правових підстав для їх задоволення в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Файдюк В.А Чаку Є.В. Повний текст постанови виготовлено 03.12.2018 року

v