Постанова

від 29.11.2018 по справі 826/16716/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16716/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2016 №0013481306 та №0013471306.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що до правовідносин, які склалися між нею та TOB Факторингова компанія Вектор плюс не відноситься п. д ст. 164.2.17 Податкового кодексу України, тому у неї не виникло податкового боргу, оскільки був відсутній зі сторони Товариства факт прощення заборгованості за кредитним договором №2709/0606/88-235 від 15.06.2006.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах та у спосіб, визначений законодавством.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримують висновки суду першої інстанції.

В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в даній справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом на підставі пп. 78.1.2, п. 78.1, ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та наказу № 511 від 17.08.2016 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів, отриманих у вигляді додаткового блага фізичної особи-платника податків ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 31.08.2016 №1420/13-06/2373302725, в якому зазначено про порушення ст. 36, ст. 176, абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1.ст. 167, ст. 179 ПК України, позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2015 рік, не задекларовано дохід отриманий в 2015 році як додаткове благо в сумі 6 708 675,95 грн., не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб; п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, позивачем не задекларованого дохід, що підлягає оподаткуванню військовим збором в сумі 6 708 675,95 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.09.2016 №0013481306 та № 0013471306 про донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій, а також донарахування військового збору.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем у IV кварталі 2015 року отримано дохід в сумі 6 708 675,94 грн. від TOB Факторингова компанія Вектор плюс за ознакою доходу 126 (дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульованого кредитором за його самостійним рішенням).

15.07.2016 ОСОБА_3 направлено запит №20270/10/26-59-13-02-32 до TOB Факторингова компанія Вектор плюс , відповідно до якого TOB Факторингова компанія Вектор плюс листом від 19.07.2016 №19-07/2016 надано відповідь про прощення боргу та суми виплачених доходів ОСОБА_3, що у IV кварталі 2015 року в повному обсязі відображено у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (плаченого) фізичній особі і сум утриманого податку (форма № 1 ДФ) за ознакою доходу 126 у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

TOB Факторингова компанія Вектор плюс на підтвердження повідомлення про прощення боргу також надало копію повідомлення про анулювання боргу від 04.11.2015 №12-3968-511485, яким повідомлено позивача під особистий підпис, що анульована заборгованість є доходом, отриманим як додаткове благо та попередило про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у податковій декларації податку на доходи фізичних осіб.

Позивач, вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що порушують його прав та законні інтересів, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що до правовідносин, які склалися між позивачем та TOB ФК Вектор Плюс не застосовується абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а у ОСОБА_3 не виникло податкового боргу, оскільки був відсутній зі сторони TOB ФК Вектор Плюс факт прощення заборгованості за кредитним договором №2709/0606/88-235 від 15.06.2006, так як прощення боргу за самостійним рішенням кредитора до спливу строку позовної давності, як передбачає ПК України,в даному випадку не відбулося, тим більше вже було рішення суду про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.162.1 ст.162 ПК України, платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

В силу п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п. 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, до складу оподатковуваного доходу фізичної особи належить, зокрема, сума заборгованості, яка була прощена (анульована) їй. Така сума заборгованості розцінюється в якості додаткового блага фізичної особи і підлягає оподаткуванню податком на прибуток на доходи фізичних осіб. Разом з тим, таке прощення здійснюється на підставі відповідного рішення кредитора, про яке боржник повинен бути повідомлений.

Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Тобто, анулювання (прощення) боргу за своєю суттю є звільненням боржника від обов'язку сплатити його, на підставі якого боржник набуває право не сплачувати борг.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22.03.2012 по цивільній справі № 2610/542/2012 за позовом ПАТ Сведбанк до ОСОБА_3 про стягнення боргу стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ Сведбанк заборгованість за кредитним договором № 2709/060060/88-235 від 15.06.2006 в розмірі 832 814,74 дол. США (6 650 025,70 грн.) та пеню в розмірі 949 268,58 грн., судовий збір в розмірі 2 823,00 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили 27.11.2012, строк на подачу до виконання, становив до 27.11.2013.

TOB Факторингова компанія Вектор плюс як правонаступником ПАТ Сведбанк з метою примусового виконання вказаного рішення суду було отримано виконавчий лист, однак при цьому було пропущено встановлені чинним законодавством строки для його пред'явлення (до 27.11.2013 року).

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що кредитний договір №2709/0606/88-235 від 15.06.2006 було забезпечено іпотекою, а саме житловим будинком №9, який розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна та має загальну площу 455,9 кв.м, житловою площею 156,8 кв.м та земельною ділянкою, кадастровий номер 3222482000:05:010:0015, загальною площею 0,1264 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна.

09.02.2015 ОСОБА_3 з метою добровільного виконання вказаного вище судового рішення та погашення існуючої суми заборгованості по кредитному договору №2709/0606/88-235 від 15.06.2006 підписано та нотаріально посвідчено заяву, якою вона відмовилась від переважного права купівлі житлового будинку та надано безумовну згоду на продаж TOB Факторингова компанія Вектор плюс належного їй будинку будь-якій третій особі в порядку визначеному ст. 38 Закону України Про іпотеку або на прийняття TOB Факторингова компанія Вектор плюс у власність даного будинку в порядку ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Водночас, згідно ст. 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 статті 36 Закону України Про іпотеку після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з моменту підписання ОСОБА_3 заяви від 09.02.2015 зобов'язання по кредитному договору №2709/0606/88-235 від 15.06.2006 є припиненими, будь-які вимоги по ньому є недійсними.

Зазначене узгоджується із змістом гарантійного листа TOB Факторингова компанія Вектор плюс від 09.02.2015 №511485 про добровільне врегулювання спору щодо погашення заборгованості за кредитним договором №2709/0606/88-235 від 15.06.2006, в якому підтвердив, що зобов'язання по даному договору є виконаними та відсутні претензії до ОСОБА_3 щодо погашення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що між ОСОБА_3 та TOB Факторингова компанія Вектор плюс було досягнуто домовленості саме в порядку Закону України Про іпотеку і прощення боргу в даному випадку не відбулося, тим більше за самостійним рішенням кредитора до спливу строку позовної давності, як передбачає ПК України, оскільки вже було рішення суду в примусовому порядку стягнути суму заборгованості.

Отже, є правильним і висновок суду першої інстанції, що до правовідносин, які склалися між позивачем та TOB ФК Вектор Плюс не застосовується абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, оскільки у ОСОБА_3 був відсутній зі сторони TOB ФК Вектор Плюс факт прощення заборгованості за кредитним договором №2709/0606/88-235 від 15.06.2006, а грошові кошти у розмірі 6 708 675,94 грн. не підлягають включенню до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача за 2015 рік, оскільки не є додатковим благом позивача, а також вони не можуть оподатковуватися військовим збором.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведене вище та доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зазначені твердження позивача відповідачем не спростовані, не надано суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує адміністративний позов.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права; з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 04.12.2018