Постанова

від 28.11.2018 по справі 643/3557/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/3557/15-ц

провадження № 22-ц/818/1031/18

28 листопада 2018 року

м.Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.

за участю секретаря - Дашковської Н.К.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальний заклад охорони здоров'я Харківський клінічний пологовий будинок № 2 ім. М.Х. Гельферіха

відповідач ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 05 червня 2018 року у складі судді Скотарь А.Ю. у цивільній справі №643/3557/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я Харківський клінічний пологовий будинок № 2 ім. М.Х. Гельферіха , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального закладу охорони здоров'я Харківський клінічний пологовий будинок № 2 ім. М.Х. Гельферіха , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що з 13 березня 2012 року по 21 березня 2012 року вона проходила лікування в гінекологічному відділенні пологового будинку № 2 з діагнозом лейоміома матки. 14 березня 2012 року головним лікарем пологового будинку ОСОБА_5 проведена операція екстирпаціі матки з придатками. Під час операції відповідачка неналежним чином виконала свої професійні обов'язки, що спричинило тяжкі наслідки - прокол сечового міхура, внаслідок чого у неї виникла хвороба міхурово-вагінальний свищ .

Після операції вона почувалась дуже погано, сильно болів живіт. З 07 квітня 2012 року вона змушена була купувати та носити памперси та урологічні прокладки, на які витрачено 1998,05 грн.

Обставини, що ОСОБА_3 під час проведення планової операції проколола сечовий міхур, внаслідок чого виникла хвороба міхурово-вагінальний свищ, підтверджуються виписками з історій хвороби № 2307 від 17 травня 2012 року , № 461 від 31 січня 2014 року.

У виписках лікарями безпідставно вказано, що через три тижні після операції після перенесеного стресу у неї виникло повне недержання сечі. Насправді лікарі та ОСОБА_3 приховали факт того, що ОСОБА_3 під час проведення операції пошкодила сечовий міхур.

З 06 лютого 2015 року по 20 лютого 2015 року вона проходила лікування у приватній клініці Скандинавія у м. Санкт-Петербург, де їй поставлений діагноз міхурово-вагінальний свищ та 08 лютого 2015 року проведена операція - трансвагінальне висічення міхурово-вагінального свища 2 категорії.

На операцію, ліки та квитки вона витратила 85725,49 рублів, що становить 37547,76 грн.; всього просить стягнути 39545 грн. 81 коп.

Злочинними діями їй завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях. Внаслідок недбалого ставлення до своїх обов'язків лікарем ОСОБА_3 повністю змінений звичайний спосіб її життя, вона змушена користуватись памперсами та урологічними прокладками, через захворювання їй присвоєно другу групу інвалідності.

З урахуванням уточнень просила стягнути солідарно з пологового будинку № 2 та ОСОБА_3 шкоду у розмірі 43500,81 грн. та 300000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала. Операція ОСОБА_1 пройшла без ускладнень, проколу сечового міхура допущено не було. Виникле у останньої нетримання сечі є наслідком фізіологічних змін в організмі позивачки після операції. При цьому необхідність у проведенні операції підтверджувалась всіма медичними показниками.

Представник відповідачів позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та пояснив, що під час проведення операції не було здійснено проколу сечового міхура, як стверджує позивач, і жодним медичним документом чи експертним висновком це не підтверджується.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 05 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено винних дій ОСОБА_3, а відповідно й спричинення майнової і моральної шкоди.

Досудове розслідування кримінального провадження № 12016220510001358 від 19 квітня 2016 року, в якому отримані висновки судово-медичних експертиз, на які посилається ОСОБА_1 не завершено, а тому пред'явлення позову є передчасним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Судом безпідставно не взято до уваги висновки експертів МОЗ України, а висновок, складений комісією Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації не можна вважати належним доказом, оскільки він є сфальсифікованим, складеним з порушенням вимог законодавства та упередженими особами з метою приховування непрофесійних дій відповідачки.

Нею належним чином обґрунтовано розмір шкоди, який їй спричинено відповідачами, про що надані відповідні квитанції та чеки.

Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідив матеріали справи та обговорив доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що підстав для відшкодування шкоди не вбачається, оскільки позивачкою не доведено спричинення їй шкоди, наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи з 13 березня 2012 року по 21 березня 2012 року ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування в КЗОЗ Харківський міський клінічний пологовий будинок № 2 ім. М.Х. Гельферіха .

14 березня 2012 року ОСОБА_1 проведена операція - лапаротомія, екстирпація матки. Операція проведена головним лікарем Пологового будинку № 2 ОСОБА_3 за згодою ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 3).

Рішенням обласної лікарсько-консультативної комісії № 536 від 13 лютого 2014 року ОСОБА_1 поставлений діагноз - стан після екстирпації матки з придатками (2012 р.), міхурово-вагінальний свищ, хронічний цистит, нетримання сечі (т. 1, а.с. 3).

З 06 лютого 2015 року по 20 лютого 2015 року ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні у клініці Скандинавія . По показанням в плановому порядку 08 лютого 2015 року виконана операція - трансвагінальне висічення міхурово-вагінального свища. Вартість лікування становить 61920 руб.

З 25 лютого 2015 року ОСОБА_1 згідно акту огляду МСЕК присвоєно другу групу інвалідності безстроково за загальним захворюванням.

13 червня 2014 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12014220470003058 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.

В межах кримінального провадження 26 травня 2015 року Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації проведено судово-медичну експертизу, згідно висновку якої клінічний діагноз ОСОБА_1 Лейоміома матки. Метрорагія в пологовому будинку № 2 був встановлений вірно. Обстеження ОСОБА_1 в умовах лікувального закладу було проведено вірно, у повному обсязі і достатньо. Лікування відповідало встановленому діагнозу. При виявленні відповідних ознак захворювання у пацієнта лікар був зобов'язаний проводити хірургічну операцію. Враховуючи вік пацієнтки і наявність супутньої патології методика оперативного втручання була обрана правильно. Післяопераційний догляд і лікування хворої були проведені відповідно встановленому діагнозу і проведеному оперативному втручанню. Будь-яких порушень діючих інструкцій щодо лікування ОСОБА_1 з боку медичної документації не виявлено. Відсутність ускладнень у ОСОБА_1 свідчило про те, що ятрогенних ушкоджень не було. Ускладнення у вигляді нетримання сечі розвинулося б в ранньому післяопераційному періоді. Проведення ОСОБА_1 операції вплинуло на встановлення їй інвалідності 2 групи, оскільки інвалідність була найвірогідніше встановлена МСЕК з урахуванням наявності сечоміхурово-вагінального свища. Між тим, вагінальний свищ розвинувся через 1 рік і 8 місяців після операції (за даними наявної медичної документації). Ускладнення, що виникло у ОСОБА_1 не пов'язане з вибором методу оперативного втручання, оскільки його виникнення не пов'язано з порушенням виконання операції або післяопераційним веденням хворої. Тобто ознак неналежного виконання професійних обов'язків не встановлено (т. 1 а.с. 210-219).

Згідно висновку експерта № 284/15 від 08 липня 2015 року судово-медичної експертизи, проведеної за матеріалами кримінального провадження № 12014220470003058 Головним бюро медичної експертизи МОЗ України за даними медичної карти стаціонарного хворого № 434 ОСОБА_1 була госпіталізована за само зверненням до Харківського пологового будинку № 2. Обсяг проведених досліджень ОСОБА_1 був достатнім, відповідно до Клінічного протоколу з акушерської та гінекологічної допомоги лікування лейоміоми , затвердженим Наказом МОЗ від 15.12.2003 № 582. Лікувальна тактика щодо хірургічного лікування ОСОБА_1 була невірною, такою, що не відповідала клінічній ситуації. Враховуючи локалізацію та характер фіброматозних вузлів, слід вказати, що ризик хірургічного втручання в даному випадку був високий й для проведення операції потрібно було залучити хірурга-уролога для попередження можливих ускладнень операційного втручання з боку органів сечо-видільної системи. Згідно з наведеним протоколом оперативного втручання яких-небудь ускладнень під час проведення оперативного втручання ОСОБА_1 не було. Відповідно до щоденників в медичній картці стаціонарного хворого післяопераційний період протікав без ускладнень. За записами гінеколога від 09 квітня 2012 року через 3 тижні після проведеного операційного втручання ОСОБА_1 звернулась зі скаргами на нетримання сечі. Таким чином, у. ОСОБА_1 після проведеного 14 березня 2012 року операційного втручання та екстирпації матки з придатками, у пізньому післяопераційному періоді виникло ускладнення - міхурово-вагінальний свищ. Враховуючи той факт, що на момент звернення ОСОБА_1 до лікарів Харківського пологового будинку № 2 у неї не було показань до термінового операційного втручання, а характер гінекологічної патології потребував застосування консервативного, а не хірургічного лікування, слід вважати проведення їй оперативного втручання 14 березня 2012 року неналежним наданням медичної допомоги, внаслідок якого виникло ускладнення - порушення структури та функції сечового міхура. Питання щодо обґрунтованості висновків попередніх експертиз, як пояснення відповідей на питання, які вирішували судово-медичні експерти при проведенні, знаходиться поза межами компетенції експертної комісії (т. 2, а.с. 206-337).

Згідно довідки Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації по розгляду звернення ОСОБА_1 медична допомога ОСОБА_1 в умовах КЗОЗ Харківський міський пологовий будинок № 2 надавалась відповідно до Протоколів надання медичної допомоги при лейоміомі матки в повному обсязі. Міхурово-вагінальна нориця, яка утворилась в період після 17 травня 2012 року може бути як віддаленим ускладненням проведеної операції, що може бути пов'язано з індивідуальними особливостями організму, так і проявом хронічних захворювань сечо-статево, на які страждає заявниця, але ніяк не пов'язане з проведенням операції. Факти, викладені в заяві ОСОБА_1 щодо непрофесійних, на її думку, дій головного лікаря ОСОБА_3 не підтверджені (т. 2, а.с. 152-155, т. 3, а.с. 73-76).

Відповідно до висновку клініко-експертної Комісії Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо якості надання медичної допомоги ОСОБА_1 від 19 грудня 2017 року не виявлено непрофесійних дій фахівців КЗОЗ Харківський міський пологовий будинок № 2 ім М.Х. Гельферіха під час проведення хірургічного лікування лейоміоми ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 67-71).

Беручи до уваги підстави та предмет заявленого ОСОБА_1 позову, заперечення відповідачів та надані сторонами докази до спірних правовідносин застосовуються норми, що регулюють порядок відшкодування шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Висновки експертиз містять різні висновки.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначав, що в межах кримінального провадження проведено комісійну експертизу, якою не встановлено порушень у діях ОСОБА_3 при наданні медичних послуг ОСОБА_1

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, беззаперечних, належних та допустимих доказів у відповідності до ст. 81 ЦПК України на підтвердження факту завдання шкоди ОСОБА_1 не надано; обвинувальний вирок, яким би встановлювалась неправомірність дій ОСОБА_3 при проведенні операції позивачки відсутній.

Як пояснив в суді апеляційної інстанції представник відповідача, наразі досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 триває, по справи проведено три експертизи, повідомлення про підозру ОСОБА_3 вручено не було.

В свої заявах ОСОБА_1 просить не брати до уваги матеріали перевірки та висновок клініко-експертної комісії Харківської ОДА (том 3 а.с. 66-84), не розглядати та не приймати висновки експертизи ХОБСМЕ( том 1 а.с. 211-219, том 2 а.с. 152- 155)

У відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вже зазначалося, висновки експертиз містять протиріччя; обвинувальний вирок відносно ОСОБА_3 відсутній, кримінальне провадження триває, а тому позов ОСОБА_1 заявлено передчасно; підстав для задоволення позову не вбачається.

За таких обставин відшкодування майнової та моральної шкоди при незакінченому кримінальному провадженні є передчасним.

Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 05 червня 2018 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2018 року.

Головуючий - А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

І.С. Сащенко