Постанова

від 30.11.2018 по справі 822/1393/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1393/18

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.

30 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Мацького Є.М. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року (м.Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ПМП "Марися" до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення № 197 від 22.03.18 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності",

В С Т А Н О В И В :

Приватне мале підприємство "Марися" звернулося до суду з позовом до виконавчого комітету Хмельницької міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.03.2018 р. №197 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.03.2018 за №197 позивач не погоджується, оскільки це порушує права ПМП "Марися", як власника майна. Вказує, що зазначена тимчасова споруда є об'єктом нерухомості, належить ПМП "Марися" на праві власності, а їх демонтаж, знесення або перенесення не може бути здійснено без їх фізичного руйнування та фактичного нанесення шкоди. В зв'язку із цим позивач вказує на те, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що порушує його права, а отже підлягає скасуванню.

Суд ухвалою від 06.04.2018 року про забезпечення позову зупинив дію рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.03.2018 року №197 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності" в частині проведення будь-яких дій щодо демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

Ухвалою суду від 10.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Від представника відповідача на адресу суду 11.05.2018 надійшла заява про розгляд справи в порядку загального провадження.

Ухвалою суду від 14.05.2018 клопотання виконавчого комітету Хмельницької міської ради про розгляд справи в порядку загального провадження залишено без задоволення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2018 року адміністративний позов Приватного малого підприємства "Марися" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Валі Котика, 1, ідентифікаційний код 14178865) до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, ідентифікаційний код - 04060772) про визнання протиправним та скасування рішення №197 від 22.03.2018 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності" - задоволено.

Визнано протиправним та скасувано рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.03.2018 р. №197 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності".

Стягнуто на користь приватного малого підприємства "Марися" (ідентифікаційний код 14178865) судовий збір у розмірі 2290 (дві тисячі двісті дев'яносто) грн. 60 коп., за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Хмельницької міської ради.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач по справі подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2018 по справі №822/1393/18 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ПМП "Марися" повністю.

В обґрунтування вимог зазначає, що позивачем не надано жодних документів на підтвердження того, що зазначений в спірному рішенні виконавчого комітету об'єкт є об'єктом нерухомого майна. Крім того, тимчасова споруда, зазначена у спірному рішенні виконавчого комітету, відсутня у комплексній схемі розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Хмельницького, паспорт прив'язки відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 21.10.2011 №24, не видавався, договір особистого строкового сервітуту з управлінням торгівлі не укладався, про що свідчать листи відповідних управлінь. Відповідач вказує, що позивач для отримання паспортів прив'язки та укладення договору особистого строкового сервітуту не звертався. Для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, зазначеної в спірному рішенні виконавчого комітету відсутні будь - які законні підстави, відповідно рішення виконавчого комітету від 22.03.2018 №197 "Про демонтаж тимчасової споруди для підприємницької діяльності" прийняте ним у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

В свою чергу позивач вважає, доводи наведені відповідачем є безпідставними, а також на підтвердження своїх обґрунтувань згідно ч.3 ст.163 КАС України позивач надав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 122904348 на підтвердження реєстрації право власності за ПМП "Марися" на нерухоме майно - кафе-магазин загальною площею 172,1м.кв., що знаходиться за адресою №29000, м. Хмельницький, Вінницьке шосе,1.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд встановив, що 22 березня 2018 року виконавчий комітет Хмельницької міської ради прийняв рішення №197 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності" (власник ПМП "Марися") розміщену по Вінницькому шосе, 1 в м. Хмельницькому. Позивач стверджує, що зазначена споруда є об'єктом нерухомості, належить ПМП "Марися" на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №122904348, а їх демонтаж, знесення або перенесення не може бути здійснено без їх фізичного руйнування та фактичного нанесення шкоди.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, рішенню суду першої інстанції судова колегія зазначає наступне.

Згідно ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Статтею 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Згідно положень ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі підлягають державній реєстрації. Згідно абзацу 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.

Судом встановлено, що відповідно до змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №122904348 від 05.05.2018 року, за ПМП "Марися" у вказаному реєстрі зареєстровано право власності на кафе - магазин загальною площею 172,1 м.кв., що знаходиться за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе,1. Станом на дату прийняття рішення судом по даній справі реєстрація вказаного майна не скасована, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №126227273 від 04.06.2018 року, сформованої Хмельницьким окружним адміністративним судом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує ч.2. ст.2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, оскільки зазначене майно є нерухомим, а не тимчасовою спорудою, у відповідача не було підстав для включення його до рішення щодо демонтажу, були відсутні правові підстави віднесення приміщення до тимчасової споруди, що тому позовні вимоги ПМП "Марися" є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами.

Судова колегія вважає, що даний спір щодо визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.03.2018 р. №197 "Про демонтаж тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності" є публічно - правовим спором, оскільки на час винесення зазначеного рішення відповідачем спору про право не існувало. Відповідач здійснюючи свої повноваження як суб'єкт владних повноважень, за відсутності правових підстав, перевищив свої повноваження та включив до переліку майна, яке підлягає демонтажу, майно, що не є тимчасовою спорудою.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 495/2176/17 ( провадження № 11-245апп18) зазначає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні виконавчі органи рад - органи які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Таким чином судова колегія апеляційного адміністративного суду, враховуючи, що в даному випадку спір виник між з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень з приводу оскарження протиправного, на думку позивача, рішення органу місцевого самоврядування про демонтаж малої архітектурної форми (торгового павільйону) без покладання на відповідача в послідуючому будь - яких зобов'язань ( наприклад переукласти договір оренди для розміщення малої архітектурної форми, передати майно чи права, тощо) та без виникнення, на час прийняття рішення відповідачем про демонтаж приміщення, спору про власність, враховуючи суть (зміст, характер) спору та з урахуванням того, що позов про визнання протиправними рішення та дій державного реєстратора щодо реєстрації права власності за ПМП "Марися" на кафе - магазин загальною площею 172,1 м.кв., що знаходиться за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе,1, розглядається в іншій справі, з метою захисту прав та інтересів позивача - прийшла до висновку, що спір є публічно - правовим та справу слід розглянути по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 грудня 2018 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Мацький Є.М. Капустинський М.М.