Постанова

від 28.11.2018 по справі 686/10181/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/10181/17

Провадження № 22-ц/4820/271/18

Категорія: 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Гриньова А.М.

за участю позивача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу №686/10181/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 серпня 2018 року (суддя Продан Б.Г., повне судове рішення складено 31 серпня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Хмельницької міської ради про визнання недійсним рішення сесії Хмельницької міської ради та Державного акту на право власності на землю.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_4 зазначав, що рішенням виконкому Хмельницької міської ради від 13.07.1995 року №488 йому надано у власність земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 1000 кв.м. Позивач зазначив, що мав намір виготовити технічну документацію на цю земельну ділянку, однак суміжний землевласник ОСОБА_6 відмовилася погоджувати межі земельної ділянки ОСОБА_4 ОСОБА_4 вказує, що Відділ Держгеокадастру у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовив йому у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру оскільки земельна ділянка, що належить йому перетинається із ділянкою ОСОБА_6 і площа перетину становить 90,7425% та перетинається з ділянкою ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 і площа перетину становить 1,11874%. Позивач вказує, що при встановленні меж земельних ділянок за адресами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 він проінформований не був, межі не погоджував, архівної копії технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі в Державному фонді документації із землеустрою не має. Зважаючи на викладене ОСОБА_4 просив суд визнати недійсним рішення Хмельницької міської ради про затвердження технічної документації та про передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки. кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6, кадастровий номер НОМЕР_1; визнати недійсним рішення 27-ї сесії Хмельницької міської ради № 20 від 23 грудня 2005 року про затвердження технічної документації та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_9, кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_9, кадастровий номер НОМЕР_2.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 19 грудня 2017 року по справі призначено землевпорядну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 23 лютого 2018 року поновлено провадження по справі для вирішення клопотання експерта.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 26 квітня 2018 року по справі призначено землевпорядну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 10 липня 2018 року поновлено провадження по справі з підстав отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 20 серпня 2018 року позов ОСОБА_4 в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення 27 сесії Хмельницької міської ради №20 від 23 грудня 2005 року про затвердження технічної документації та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_9 кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 та Державного акту на право власності на дану земельну ділянку залишено без розгляду.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23 серпня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги висновок експертизи, яким встановлено, що на теперішній час по існуючій межі обоє землекористувачів мають у своєму володінні земельні ділянки по 0,10 га, що відповідає рішенню Хмельницької міської ради, однак ОСОБА_6 виготовила нову технічну документацію без погодження меж зі ОСОБА_4 і відбулася накладка її земельної ділянки на земельну ділянку позивача, чим порушуються його законні права. На думку апелянта, суд у описовій частині рішення навів суперечливі норми права без будь-якої оцінки доказів, не навівши мотивів їх прийняття чи відхилення. Тому ОСОБА_4 просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та винести постанову, якою його позовні вимоги задовольнити повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 вказує, що позивачем не зазначено, чим саме нею порушуються права ОСОБА_4, адже позивачем межі земельної ділянки, що належить ОСОБА_6 були погоджені із попереднім власником ОСОБА_8, будь - які спори з цього приводу були відсутні, а розміри та конфігурація земельної ділянки згідно наявного у ОСОБА_6 Державного акту на право власності на земельну ділянку відповідає по конфігурації та розмірах первинному її розподілу. Відповідачка зазначає, що суд першої інстанції вірно вказав про відсутність доказів перешкоджання нею ОСОБА_4 у користування його земельною ділянкою, а тому ОСОБА_6 просить суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з підстав у ній наведених.

Представник відповідачки ОСОБА_6 ОСОБА_7 проти апеляційної скарги заперечила, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п. г ч.1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Виходячи з положень ст.152 ЗК України та роз'яснень, які містяться у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

Системний аналіз зазначених положень ЦК України та ЗК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України свідчить про те, що вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - користування земельною ділянкою.

Частиною 1 статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням виконкому Хмельницької міської ради від 13.07.1995 року № 488 ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 100 кв.м. по вул. Раскової, 81 і дозволено будівництво індивідуального житлового будинку та пунктом 4 цього рішення зобов'язано забудовників зареєструвати отриману земельну ділянку в земельному відділі міськвиконкому (а.с.7).

Суміжна земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 рішенням виконкому Хмельницької міської ради була виділена ОСОБА_8, який після оформлення права власності на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2003 року відчужив її ОСОБА_10

Вподальшому ОСОБА_10 продала зазначену земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_3), ОСОБА_6, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2004 року (а.с.15) та Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 23.11.2005 року (а.с.159).

ОСОБА_4, маючи на меті оформлення права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 та присвоєння їй кадастрового номеру, розробив технічну документацію із землеустрою, однак рішенням державного реєстратора №РВ-6800188182017 від 11.05.2017 року було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: наявність перетину ділянок з ділянкою НОМЕР_2 площею 1,1874% та з земельною ділянкою НОМЕР_1 площею 90,7125% (а.с.10).

Залишаючи позов ОСОБА_4 без задоволення, суд першої інстанції вірно виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення рішенням Хмельницької міської ради про затвердження технічної документації та про передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки за кадастровим номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 і визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6, кадастровий номер НОМЕР_1 його прав як землекористувача.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що оскаржуване рішення винесене з порушенням вимог цивільного та земельного законодавства і одночасного застосування суперечливих норми матеріального права, колегія суддів вважає їх голослівними, оскільки в апеляції конкретно не зазначено, які норми матеріального права невірно застосовані судом першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що його права, як землекористувача порушуються оскаржуваним рішенням міської ради та ОСОБА_6, яка є власником суміжної земельної ділянки є недоведеними виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовою колегією встановлено, що земельна ділянка, яка рішенням виконкому Хмельницької міської ради №488 від 13.07.1995 року виділена ОСОБА_4 в натурі землевпорядною організацією не виділялася і будь - яких спорів у позивача з ОСОБА_8 з приводу розмірів та конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на час виготовлення ОСОБА_8 технічної документації не було. Ці обставини в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Вподальшому ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2004 року набула у власність цю ж земельну ділянку площею 0,1 га. по АДРЕСА_3, в тих самих промірах та відповідною площею, що і в попереднього власника, виготовивши Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 23.11.2005 року (а.с.159 -160).

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 користується земельною ділянкою площею 0,1154 га шириною 22.09 м. в той час, як рішенням виконкому Хмельницької міської ради №488 від 13.07.1995 року йому виділена земельна ділянка площею 1000 кв.м. (а.с. 7) і згідно додатку 16 до висновку експерта від 06.07.2018 року №06/18 Схеми розташування земельних ділянок по АДРЕСА_2 (виділеної ОСОБА_4.) площею 1000 кв.м. становлять: ширина 20,4 м., довжина 49,0 м.

Разом з тим, відповідно до вищезазначеного додатку 16 ширина земельної ділянки за № 83 (площею 1000 кв.м. виділеної ОСОБА_8, вподальшому власником якої стала ОСОБА_6.) - 20,9 м., а по фактичному місці розташування по існуючій огорожі, встановленій ОСОБА_4, площа земельної ділянки по АДРЕСА_3 становить 0,0977 га. шириною 19,78 м. (а.с. 122 зворот План - схеми №№ 4 - 6).

Враховуючи вищевикладене і доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивач та відповідач ОСОБА_6 мають у фактичному користуванні земельні ділянки площею 0,10 га. є недоведеними.

Разом з тим, згідно положень ст. 22 ЗК України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на

умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на

місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності

або право користування землею, забороняється.

Встановлено, що ОСОБА_4 встановив огорожу без виділення його земельної ділянки землевпорядною організацією в натурі.

Тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем не доведено факту порушення його прав відповідачами.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не було надано оцінки доказам є безпідставним, адже судом у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України оцінено усі докази, які зібрані у справі і ці доводи апеляції зводяться до незгоди апелянта із їх оцінкою.

Разом з тим, відсутність у мотивувальній частині оскаржуваного рішення мотивації відхилення чи врахування кожного доказу є процесуальним порушенням суду першої інстанції, однак таке порушення не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та не призвело до невірного вирішення справи.

Так, суд першої інстанції вірно відхилив висновок експерта №06/18 від 06.07.2018 року, оскільки як вбачається із Плану - схеми №7 розташування земельних ділянок при вихідних даних земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_6 саме площею 0,1000 га та шириною 20,90м. існує накладка із земельною ділянкою, що перебуває у користуванні позивача площею 0,1154 га. і шириною 22,09 м. (при виділенні земельної ділянки ОСОБА_4 площею 1000 кв.м., шириною 20,4 м.).

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 23 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2018 року.

Судді: (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) І.В. П'єнта

(підпис) О.І.Талалай

Згідно з оригіналом

Суддя А.П. Корніюк