Рішення

від 26.11.2018 по справі 910/11853/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2018Справа № 910/11853/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн

до Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія

Фонд боргових зобов'язань

про визнання договору факторингу № 15-05/18-3 від 15.05.2018 недійсним

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

06.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн до Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фонд боргових зобов'язань про визнання недійсним договору факторингу № 15-05/18-3 від 15.05.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладений між сторонами договір факторингу № 15-05/18-3 з боку позивача підписаний ОСОБА_2, який не є уповноваженою на те особою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11853/18 від 13.09.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

17.09.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/11853/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.09.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103047850553 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01021, м. Київ, вул. Мечникова, 18, оф. 3, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 24.09.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 01.10.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103047850553.

27.09.2018 позивачем подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів.

23.10.2018 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з наступних підстав. Згідно з пунктом 9.15. статуту позивача директор призначається або обирається Загальними зборами учасників. Станом на 21.02.2018 діючим директором товариства був ОСОБА_3 Відповідно до п. 9.16.2 статуту позивача директор має право видавати довіреності. Так, товариством, в особі директора ОСОБА_3, 21.02.2018 було видано ОСОБА_2 довіреність на представництво інтересів товариства у відносинах з іншими установами, підприємствами та організаціями з правом укладення та підпису будь-яких угод від імені товариства. Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесниченком М.О. та зареєстрована в реєстрі за № 376. Також, 21.02.2018 було видано наказ про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов'язки директора. Виходячи з аналізу статуту товариства вбачається, що директор має право: по-перше, укладати від імені товариства угоди на суму, що не перевищує 300.000,00 грн., по-друге, видавати довіреності на вчинення від імені товариства правочинів, право на вчинення яких він має. Звертає увагу, що відповідно до договору факторингу № 15-05/18-03 від 15.05.2018 ціна продажу прав вимоги становила 166.179,21 грн. Вважає, що в.о. директора ОСОБА_2, станом на день укладення спірного договору, діяв в межах наданих йому повноважень.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн (клієнт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фонд боргових зобов'язань (фактор, відповідач) укладено договір факторингу № 15-05/18-3 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору у відповідності до його умов клієнт (первісний кредитор) зобов'язується передати (відступити) фактору права вимоги до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю Аскор-Україна , що належить клієнту, а фактор (новий кредитор) зобов'язується прийняти зазначені вище права вимоги та перерахувати клієнту кошти у сумі ціни продажу.

Згідно з п. 5.1 договору сторони домовились, що розмір ціни продажу прав вимоги становить 166.179,21 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що спірний договір укладено з порушенням положень ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки підписаний з боку позивача не уповноваженою на те особою, а саме в.о. директора ОСОБА_2 Вказує на те, що відповідного рішення загальних зборів учасників позивача з цього приводу прийнято не було. Позивач зазначає, що жодні відомості про ОСОБА_2 як про особу, що має право підпису документів від імені позивача до Єдиного державного реєстру не вносились.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В преамбулі спірного договору зазначено, що він з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн укладений в особі в.о. директора ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності зареєстрованої в реєстрі за № 376 від 21.02.2018 приватним нотаріусом Колесніченко М.О. В реквізитах сторін з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн договір підписано в.о. директора ОСОБА_2 та стоїть відтиск печатки ТОВ Камянка Глобал Вайн .

Згідно зі ст. 13 Закону України Про акціонерні товариства установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен зокрема містити відомості про склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції.

Відповідно до п. 9.14 статуту Товариством з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн (далі - статут) управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом - директором. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Станом на 21.02.2018 директором Товариством з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн був ОСОБА_3, що не заперечується сторонами та підтверджується наступним.

Директором Товариства з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн ОСОБА_3 21.02.2018 видано наказ про: 1. звільнення ОСОБА_3 з посади директора ТОВ Камянка Глобал Вайн з 21.02.2018 за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) (на підставі заяви ОСОБА_3 від 06.02.2018); 2. призначення виконуючим обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн ОСОБА_2 з 22.02.2018 до моменту обрання загальними зборами учасників товариства нового директора з посадовим окладом згідно штатного розкладу (на підставі заяви ОСОБА_2 від 21.02.2018).

Згідно з ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Останнім днем роботи у разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника є той же день тижня, у який працівник попередив про це власника письмово.

В даному випадку ОСОБА_3 подано заяву про звільнення (або попереджено письмово про розірвання трудового договору) у вівторок - 06 лютого 2018 року, а тому останнім днем роботи мав бути вівторок - 20 лютого цього ж року.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 38 Кодексу законів про працю України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Таким чином станом на 21.02.2018 ОСОБА_3 ще обіймав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн та після надходження 21.02.2018 заяви ОСОБА_2 останнього було призначено з 22.02.2018 виконуючим обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн до моменту обрання загальними зборами учасників товариства нового директора.

Відповідно до п. 9.16.2 статуту директор товариства видає довіреності.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч. 1 ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Так, 21.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн в особі директора ОСОБА_3 видано довіреність, згідно якої ОСОБА_2 уповноважено представляти інтереси товариства для чого останньому надано повноваження укладати та підписувати від імені товариства будь-які угоди (купівлі-продажу, міни, оренди, підряду, застави (іпотеки), позики, позички, кредиту, доручення, комісії тощо) щодо будь-якого предмету (включаючи будь-яке нерухоме чи рухоме майно, майнові права, цінні папери, грошові кошти тощо товариства), договори про внесення змін та доповнень до вказаних угод (договорів) та про їх розірвання, …

Пунктом 9.16.2 статуту визначено, що директор товариства має право укладати угоди від імені товариства на суму, що не перевищує 300.000,00 грн., угоди на суму понад 300.000,00 грн. має право підписувати та укладати виключно за рішення учасників товариства.

Як вбачається зі змісту договору його ціна становить 166.179,21 грн., а отже не перевищує встановлене статутом обмеження повноважень директора для укладення відповідного договору.

Законодавством про акціонерні товариства і статутом позивача не передбачена посада виконуючого обов'язки директора як самостійний виконавчий орган товариства.

Частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Отже, виконуючий обов'язки директора наділений повноваженнями самого директора. Обмеження компетенції в.о. директора, здійснене загальними зборами учасників, може проводитися лише шляхом обмеження повноважень самого директора товариства, які обов'язково повинні бути внесені до статуту та зареєстровані реєстратором.

З огляду на відсутність відповідного рішення загальних зборів товариства про обмеження в.о. директора ОСОБА_2, останнім не було перевищено своїх повноважень під час укладення спірного договору.

З приводу посилань позивача на те, що в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості про ОСОБА_2 як особи, що має право підпису документів від імені позивача слід зазначити, що відсутність вказаних відомостей в реєстрі не підтверджує відсутність повноважень у ОСОБА_2 на укладення спірного договору.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, згідно з ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності ОСОБА_2, яким від імені позивача вчинено спірний правочин.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом встановлено, що правові підстави для визнання недійсним договору факторингу № 15-05/18-3 від 15.05.2018 відсутні.

Також, позивачем належними засобами доказування не доведено порушення його прав та в чому ці порушення полягають з боку відповідача щодо укладення спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Камянка Глобал Вайн є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова