Рішення

від 30.11.2018 по справі 0740/1002/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 листопада 2018 року м. Ужгород№ 0740/1002/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання - Гулай М.В.,

позивач - не з'явився,

представника відповідача - ОСОБА_1,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Осійська сільська рада Іршавського району Закарпатської області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2Г.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якій просить: визнати протиправною відмову ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Осійської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га у контурі 1937; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 24.02.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Осійської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га у контурі 1937; стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою.

У судовому засіданні 15 листопада 2018 року ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Осійська сільська рада Іршавського району Закарпатської області (а.с.95-96).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 24 лютого 2018 року звернувся до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Закарпатській області із письмовим клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Осійської сільської ради Іршавського району за межами населеного пункту, із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у контурі №1937, орієнтовною площею 1,99 га. До клопотання долучив графічні матеріали на яких відзначено бажане місце розташування земельної ділянки у відповідності до вимог ч. 6 ст. 1 18 ЗК України.

Однак, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом від 21.03.2018 року № Ю-330/3-1008/0/18-18 повідомлено про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач відмовляючи у задоволенні клопотання виходив з двох підстав, зокрема не дотримання вимог ст. 118 ЗК, оскільки позивачем не надано до клопотання викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали із зазначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки. Іншою підставою на думку відповідача слугує лист Осійської сільської ради Іршавського району від 02.03.2018 року №02-07/91, відповідно до якого орган місцевого самоврядування категорично заперечує щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Зважаючи на вище викладене, позивач вважає, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень у формі листа відповідача є незаконним, а висновки такими що не ґрунтуються на нормах діючою законодавства, оскільки надання всіх необхідних для розгляду клопотання документів підтверджується наявним клопотанням, а вимагати додаткові матеріали забороняється. Звертає увагу суду на те, що у разі не долучення додатків до вхідної кореспонденції, відповідач за правилами Інструкції з діловодства повинен був скласти відповідний акт та направити на адресу відправника письмовий запит. Проте таких дій вчинено не було, що підтверджує факт долучення до клопотання всіх додатків згідно з переліком. Окрім того, зазначає, що заперечення органу місцевого самоврядування не є належною підставою для відмови, передбаченою ст. 118 Земельного кодексу України.

18 жовтня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позов вих.№9-7-0.72-7491/2-18 від 11.10.2018, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, якою змінено правила розпорядження земельними ресурсами, що належать державі. Відповідно до даної постанови, необхідною умовою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою є обов'язкове врахування позиції органу місцевого самоврядування. Вважає, що приймаючи до уваги заперечення Осійської сільської ради Іршавського району Закарпатської області щодо надання такого дозволу та не подання разом з клопотанням викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів із зазначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки, відмова ОСОБА_2 була правомірною та прийнятою у встановленому законом порядку. Посилання позивача на порядок оформлення відсутніх при розкритті поштового відправлення додатків, визначених Типовою інструкцією з діловодства від 15.10.2015 р. №600, вважає, безпідставними, оскільки така втратила чинність 07 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 р. №55. "Деякі питання документування управлінської діяльності".

Позивач у судове засідання не з'явився, проте, 29.11.2018 до суду подав заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності та вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні вказала, що заперечує проти заявлених позовних вимог з мотивів наведених поданому відзиві та просила відмовити узадоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Осійська сільська рада Іршавського району Закарпатської області уповноваженого представника у судове засідання не направила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.102). Пояснень по суті справи чи клопотання від третьої особи до суду не надходило.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 24 лютого 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2Г.) звернувся до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Осійської сільської ради Іршавського району за межами населеного пункту, із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у контурі №1937, орієнтовною площею 1,99 га. Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії клопотання, заявник до такого долучив копію паспорту та ідентифікаційного коду; графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки згідно з викопіюванням з топографо-геодезичного плану; посвідчення учасника бойових дій (а.с. 41).

ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 21.03.2018 р. №Ю-330/3-1008/0/18-18 позивача було повідомлено про неможливість розгляду його клопотання у встановленому законом порядку, оскільки викопіювання з кадастрової картки (плану) або інших графічних матеріалів із зазначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки до нього не додано. Окрім того, проінформовано заявника, що відділом в Іршавському районі ОСОБА_3 управління для врахування позиції відповідної ради з питань надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність (користування) було надіслано Осійській сільській раді Іршавського району лист від 02.03.2018 №18-7-0.21 -126/101-18, яка в свою чергу листом від 02.03.2018 №02-07/91 категорично заперечує щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Разом з тим, відповідачем рекомендовано звертатись із відповідним клопотанням зазначеним в додатку, (як зразок) із зазначенням на графічних матеріалах іншого бажаного місця розташування земельної ділянки.

Вважаючи таку відмову суб'єкта владних повноважень протиправною, ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного. Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України. Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.

Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, пункту «в» частини 3 статті 116 ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно пункту б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб надані ч. 4 ст. 122 ЗК України.

Порядок реалізації права на безоплатну приватизацію земельних ділянок громадянами регламентується 118 ЗК України.

Так, згідно ч. 2 ст. 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Ч. 6 с. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Вказані приписи носять імперативний характер.

Таким чином, бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовним розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, що надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем разом з клопотанням подавалися графічні матеріали, проте, жодних позначень, у якому саме місці є бажане місце розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач, графічні матеріали не містять.

В той же час, ч. 1 ст. 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п. 1.3 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Держземагентства України від 18.05.2010 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Окрім цього, як вбачається з листа Осійської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 02.03.2018 №02-07/91 сільська рада доводить до відома ГУ Держгеокадастру, що відповідно до рішення сесії сільської ради від 30.09.1997 року, було передано земельні ділянки у приватну власність мешканцям с. Осій а саме у контурі №1937, який зазначено позивачем у клопотанні від 24.02.2018. Частина громадян виготовили державні акти старого взірця без кадастрових номерів саме в контурі № 1937 та дані земельні ділянки інтенсивно використовуються мешканцями с. Осій. (а.с.65)

Як вбачається зі змісту ч. 6 ст.118 ЗК України, даною нормою в імперативній формі встановлено, що для отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності заінтересована особа повинна подати клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також обов'язково додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Будь-яких винятків з цього правила чи альтернативних варіантів дана норма не містить. Необхідність подання таких матеріалів випливає із самого змісту наведених норм, оскільки, як передбачено ч. 7 цієї статті, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Однак, з графічних матеріалів, які подавалися разом із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою позивачем, зокрема, доданих до позовної заяви, неможливо встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку позивач хоче отримати у власність, оскільки бажане місце розташування земельної ділянки площею 1,99 га не позначено в межах території, що виділена єдиним масивом та не можливо встановити населений пункт (територію) розташування земельної ділянки (на звороті а.с.9).

За таких обставин суд вважає, що додане позивачем до клопотання викопіювання не можна розцінювати як графічні матеріали в розумінні ч. 6 ст. 118 ЗК України.

На підставі вищенаведеного, відповідачем в оскаржуваній відмові правомірно повідомлено про неможливість розгляду клопотання ОСОБА_2 у встановленому законом порядку у зв'язку з неподанням викопіювання з кадастрової картки (плану) або інших графічних матеріалів із зазначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності у відповідача законних підстав для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. А тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 - відсутні.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. 2, 6, 9, 72-77, 241, 243, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (88000, АДРЕСА_1, КЛ 050401) до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.. Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 39766716) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Осійська сільська рада Іршавського району Закарпатської області (90131, Закарпатська область, Іршавський район, с.Осій, вул. Шевченка, буд.47, код ЄДРПОУ00433414) про визнання протиправною відмови ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га у контурі 1937 у власність та зобов'язання ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 04.12.2018 року.

СуддяОСОБА_5