Постанова

від 20.03.2019 по справі 0740/1002/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1390/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року (прийняте у місті Ужгороді суддею Дору Ю.Ю. о 12 год. 00 хв.; рішення складене у повному обсязі 04грудня 2018 року) в адміністративній справі №0740/1002/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Осійська сільська рада Іршавського району Закарпатської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області; Управління) у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Осійської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, площею 1,99 га у контурі 1937;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути його клопотання від 24.02.2018 про надання цього дозволу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він 24 лютого 2018 року звернувся до ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області із письмовим клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Осійської сільської ради Іршавського району за межами населеного пункту, із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у контурі №1937, орієнтовною площею 1,99 га. До клопотання долучив графічні матеріали, на яких відзначено бажане місце розташування земельної ділянки у відповідності до вимог частини шостої статті 118 ЗК України. Проте, йому було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки до клопотання не надано викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали із зазначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки та категоричним запереченням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою Осійською сільською радою Іршавського району.

Зважаючи на вище викладене, позивач вважає, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень у формі листа відповідача є незаконним, а висновки такими, що не ґрунтуються на нормах діючою законодавства, оскільки надання всіх необхідних для розгляду клопотання документів підтверджується наявним клопотанням, а вимагати додаткові матеріали забороняється. Звертає увагу суду на те, що у разі недолучення додатків до вхідної кореспонденції, відповідач за правилами Інструкції з діловодства повинен був скласти відповідний акт та направити на адресу відправника письмовий запит. Проте таких дій вчинено не було, що підтверджує факт долучення до клопотання всіх додатків згідно з переліком. Окрім того, зазначає, що заперечення органу місцевого самоврядування не є належною підставою для відмови, передбаченою ст. 118 Земельного кодексу України.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_2, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; за неправильного застосування норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж обставинами, що й вимоги позовної заяви.

ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області подало відзив на апеляційну скаргу, у якому вказало, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду першої інстанції прийняте за правильного і всебічного встановлення обставин справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вказало, що необхідною умовою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою є обов'язкове врахування позиції органу місцевого самоврядування. Вважає, що приймаючи до уваги заперечення Осійської сільської ради Іршавського району Закарпатської області щодо надання такого дозволу та неподання разом з клопотанням викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів із зазначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки, відмова ОСОБА_2 була правомірною та прийнятою у встановленому законом порядку.

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що24 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Осійської сільської ради Іршавського району за межами населеного пункту, із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у контурі №1937, орієнтовною площею 1,99 га. Як видно з наявної в матеріалах справи копії клопотання, заявник до такого долучив копію паспорту та ідентифікаційного коду; графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки згідно з викопіюванням з топографо-геодезичного плану; посвідчення учасника бойових дій (а.с. 41).

Листом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №Ю-330/3-1008/0/18-18від 21.03.2018 позивача повідомлено про неможливість розгляду його клопотання у встановленому законом порядку, оскільки викопіювання з кадастрової картки (плану) або інших графічних матеріалів із зазначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки до нього не додано. Окрім того, проінформовано заявника, що відділом в Іршавському районі Головного управління для врахування позиції відповідної ради з питань надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність (користування) було надіслано Осійській сільській раді Іршавського району лист від 02.03.2018 №18-7-0.21 -126/101-18, яка в свою чергу листом від 02.03.2018 №02-07/91 категорично заперечує щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Разом з тим, відповідачем рекомендовано звертатись із відповідним клопотанням зазначеним в додатку, (як зразок) із зазначенням на графічних матеріалах іншого бажаного місця розташування земельної ділянки.

Вважаючи таку відмову суб'єкта владних повноважень протиправною, ОСОБА_2 звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідачем в оскаржуваній відмові правомірно повідомлено про неможливість розгляду клопотання ОСОБА_2 у встановленому законом порядку у зв'язку з неподанням викопіювання з кадастрової картки (плану) або інших графічних матеріалів із зазначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із цими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, з доданих позивачем графічних матеріалів неможливо встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку позивач хоче отримати у власність, оскільки бажане місце розташування конкретної земельної ділянки не позначено в межах території, що виділена єдиним масивом.

Отже, додане позивачем клопотання викопіювання не можна розцінювати як графічні матеріали в розумінні частини шостої статті 118 ЗК України.

З огляду на зазначене та те, що пошук земельної ділянки до повноважень відповідача не входить, колегія суддів дійшла висновку про те, що відмова ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної узгоджується з вимогами закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року в адміністративній справі № 0740/1002/18- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_1 Постанова складена у повному обсязі 29 березня 2019 року.