Рішення

від 04.12.2018 по справі 810/4542/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року № 810/4542/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юнівест Препрес до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ Юнівест Препрес з позовом до Головного управління ДФС у Київській області в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.07.2018 №Ю-0013011305 та рішення від 09.07.2018 №0013041305.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 відкрите спрощене позовне провадження справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні вимога та рішення є протиправними, оскільки відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про заниження загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, і, як наслідок, єдиного соціального внеску у зв'язку з формуванням витрат при списанні пального.

Позивач зазначає, що не визнані контролюючим органом витрати були сформовані під час списання пального, використаного транспортними засобами, що перебувають в оренді у ТОВ Юнівест Препрес та використовуються останнім у виробничих цілях.

З урахуванням викладеного позивач вважає, що контролюючий орган не мав підстав для збільшення загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, і, як наслідок, єдиного соціального внеску.

Відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи до суду не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 21.05.2018 по 11.06.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Юнівест Препрес щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

Результати перевірки оформлені актом від 18.06.2018 №493/10-36-14-14/3353482 (далі - Акт перевірки) (а.с. 6-22).

Перевіркою виявлено порушення ТОВ Юнівест Препрес вимог підпункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 1, 2, 5 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , унаслідок чого занижено суму єдиного соціального внеску, яка підлягає сплаті до бюджету, на 118486,73 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов встановивши, що в охопленому перевіркою періоді ТОВ Юнівест Препрес відносило до складу витрат підприємства витрати на бензин та дизельне паливо, що було використане працівниками ТОВ Юнівест Препрес для цілей, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства.

Як вбачається з Акту перевірки, у період з 2015 по 2017 рік ТОВ Юнівест Препрес було списано та віднесено до складу витрат підприємства пальне на загальну суму 436018,57 грн. При цьому наказів та посвідчень на відрядження, а також подорожніх листів, які б вказували на зв'язок поїздок, на які витрачалось списане пальне на суму 436018,57 грн., позивач під час перевірки не надав.

З урахуванням викладеного контролюючий орган в Акт перевірки дійшов висновку, що вартість пального, використаного під час поїздок працівників ТОВ Юнівест Препрес , є додатковим благом цих працівників, яке є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і базою для визначення розміру єдиного соціального внеску.

Розглянувши Акт перевірки, Головним управління ДФС у Київській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.07.2017 №Ю-0013011305, якою ТОВ Юнівест Препрес зобов'язано погасити недоїмку зі сплати єдиного внеску, розмір якої становить 110161,82 грн (а.с. 31).

Одночасно з виставленням вимоги про сплату боргу (недоїмки) контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.07.2018 №0013041305, яким позивачеві визначений штраф у розмірі 55080,91 грн. (а.с. 32).

Не погоджуючись з вказаним рішенням та вимогою, позивач звернувся до суду.

З'ясовуючи фактичні обставини справи, за яких контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем загального місячного оподатковуваного доходу, що є базою для визначення ЄСВ, що підлягає сплаті до бюджету, судом встановлене наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Юнівест Препрес з однієї сторони та особами, які працюють у нього за трудовим договором, з іншої, а саме, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були укладені договори оренди, за умовами яких ТОВ Юнівест Препрес приймає у строкове платне користування автомобілі Ford Focus C-Max, реєстраційний номер НОМЕР_1; Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_2; Citroen C4, реєстраційний номер НОМЕР_3; Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_4; Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_5.

Судом встановлено, що у період з 2015 по 2017 рік ТОВ Юнівест Препрес на підставі щомісячних звітів про використання пального працівниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було списано та віднесено до складу витрат ТОВ Юнівест Препрес пальне на загальну суму 436018,57 грн, у тому числі бензину на суму 331725,79 грн. та дизельного палива на суму 104283,09 грн., що підтверджується відомостями на списання пального за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 (а.с. 42-77).

Наведені обставини учасниками справи не заперечуються.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно пункту 10 частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно частини 11 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Отже, базою нарахування єдиного внеску для позивача є заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, здійснені особам, що працюють у нього за трудовим договором, а також сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Вирішуючи, чи є у даному випадку вартість пального, використаного ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, додатковим благом, що включається до загального місячного оподатковуваного доходу працівників ТОВ Юнівест Препрес , суд виходив з наступного.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування, відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Під загальним оподатковуваним доходом згідно цього ж пункту розуміється будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до абзаців а та б підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді:

- вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (абзац а );

- вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств (абзац б ).

Додатково до винятків, передбачених підпунктом а цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Також не вважається додатковим благом платника податку сплачена суб'єктом кінематографії вартість товарів та послуг, а саме проїзду, проживання, харчування, охорони, страхування, медичного обслуговування, тренування, навчання, що пов'язані з участю такого платника податку у виробництві аудіовізуальних творів, що виробляються (створюються) суб'єктами кінематографії України, якщо це передбачено умовами договору з такими платниками податку та/або режисерським сценарієм аудіовізуального твору.

Аналіз наведених положень чинного податкового законодавства свідчить, що списання платником податків пального для заправки транспортних засобів, що орендовані у працівників такого платника податків, не буде вважатись додатковим благом працівників, за умови, що вказані транспортні засоби і пальне були використані для цілей, що прямо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 1 статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У контексті викладеного суд зазначає, що вартість придбаного пального визнається витратами підприємства лише у тому випадку, коли його списання відбулось на підставі первинного документу, що за формою та змістом відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містить інформацію про фактичний пробіг автомобіля, фактичні витрати пально-мастильних матеріалів, а також підтверджує виробничий характер маршруту прямування транспорту.

Отже, виключно за умови наявності зв'язку з господарською діяльністю та відповідного документального підтвердження, вартість паливно-мастильних матеріалів, в залежності від цілей використання автомобіля, може бути віднесена на загальновиробничі, операційні чи адміністративні витрати.

Судом встановлено, що автомобілі Ford Focus C-Max, реєстраційний номер НОМЕР_1; Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_2; Citroen C4, реєстраційний номер НОМЕР_3; Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_4; Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_5, на які в охоплений перевіркою період було списане пальне, є власністю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6

Як вбачається з матеріалів справи, в охопленому перевіркою періоді ОСОБА_4, який передав в оренду ТОВ Юнівест Препрес автомобілі Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_4, Citroen C4, реєстраційний номер НОМЕР_3, займав посаду директора ТОВ Юнівест Препрес .

Відповідно до карти посади (посадової інструкції) завданням директора є визначення стратегії розвитку посади, організація ефективної роботи компанії, координація бізнес-підрозділів та сервісних служб. Директор самостійно та гнучко визначає свої задачі та функціональні обов'язки для досягнення поставлених засновниками цілей; самостійно складає свій графік роботи.

ОСОБА_3, який передав в оренду ТОВ Юнівест Препрес автомобіль Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_2, в охопленому перевіркою періоді займав посаду керівника бізнес-напрямку Креативна студія ТОВ Юнівест Препрес .

ОСОБА_2, який передав в оренду ТОВ Юнівест Препрес автомобіль Ford Focus C-Max, реєстраційний номер НОМЕР_1, в охопленому перевіркою періоді займав посаду керівника бізнес-напрямку Препрес бюро ТОВ Юнівест Препрес .

ОСОБА_5, який передав в оренду ТОВ Юнівест Препрес автомобіль Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_5, в охопленому перевіркою періоді займав посаду керівника бізнес-напрямку Цифрова типографія ТОВ Юнівест Препрес .

Відповідно до пояснень позивача завданнями керівників бізнес-напрямків Креативна студія , Препрес бюро , Цифрова типографія є розробка та реалізація стратегії розвитку бізнес-напрямку; оптимізація та підвищення ефективності бізнес-підрозділів, оперативне управління підпорядкованими підрозділами; контроль якості продукції та послуг; представника функція; формування команди; управління конфліктами.

Як зазначає позивач, керівники бізнес-напрямків самостійно та гнучко визначають плани щоденної роботи та завдання для досягнення узгоджених цілей виходячи з положень плану стратегічного розвитку відповідних бізнес-напрямків на поточний рік, а також оперативної ситуації, умов, що склались на ринку, і виробничої необхідності. Виконання керівниками своїх посадових обов'язків пов'язане з поїздками, цілі, кількість та маршрути яких керівники визначають самостійно.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що спільною рисою посад, які займали ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, працюючи на ТОВ Юнівест Препрес є те, що вони самостійно визначають свої завдання на кожен робочий день, виходячи із змісту їх функціональних обов'язків.

Як вбачається з щомісячних звітів про використання пального, що складались ТОВ Юнівест Препрес у розрізі витрат палива кожним автомобілем, списане в охопленому перевіркою періоді пальне було використане для організації поїздок, метою яких були переважно зустрічі з клієнтом та виробничі наради, що відбувались в різних офісах ТОВ Юнівест Препрес .

Разом з цим, окрім звітів, на підставі яких позивач збільшував розмір витрат, що мали вплив на об'єкт оподаткування податком на прибуток, належних доказів, які б підтверджували, що зафіксовані у звітах поїздки фактично відбулися та їх зв'язок з виробничою діяльністю ТОВ Юнівест Препрес , позивач під час перевірки та під час розгляду справи не надав.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які розпорядчі (управлінські) акти, які б підтверджували, що зафіксовані у звітах про використання пального поїздки були пов'язані з реалізацією ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 завдань і функцій, обумовлених займаними ними посадами.

Надані позивачем до перевірки звіти про використання паливно-мастильних матеріалів мети поїздки та її зв'язку з господарською діяльністю ТОВ Юнівест Препрес не розкривають, оскільки наведений у них опис мети поїздки є абстрактним та не містить посилань на конкретні виробничі завдання та результати їх виконання.

Доводи позивача, що поїздки, зафіксовані у звітах про використання пального, були обумовлені виконанням у ТОВ Юнівест Препрес зобов'язань за господарськими договорами зазначених висновків суду не спростовують.

Суд зазначає, що аналіз приведених положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні свідчить про те, що чинним законодавством ступінь деталізації опису змісту та обсягу господарської операції у первинному документі не передбачена, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Разом з цим, умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати були понесені фактично, та встановити їх зв'язок з виробничою діяльністю підприємства.

Отже, беручи до уваги, що особами, якими фактично використовується транспортні засоби і пальне для їх заправки, не складалось управлінських документів, які б вказували на мету поїздки та розкривали б її зміст чи описували б їх результат, зазначені відомості повинні бути відображені у звітах. Проте, об'єктивної інформації про цілі та мету поїздок надані позивачем документи не містять.

Беручи до уваги викладене у сукупності суд дійшов висновку, що наданими до перевірки та під час розгляду справи первинними документами не підтверджується зв'язок витрат, здійснених при заправці транспортних засобів Ford Focus C-Max, Nissan Juke, Citroen C4, Nissan X-Trail, Honda CR-V з господарською діяльністю ТОВ Юнівест Препрес .

За таких обставин суд вважає правильним висновок контролюючого органу, що вартість списаного пального у розумінні Податкового кодексу України є додатковим благом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, що включається до загального місячного оподатковуваного доходу.

Беручи до уваги, що позивач безпідставно відніс вартість списаного пального до складу витрат, у зв'язку з чим занизив загальний оподатковуваний дохід, суд дійшов висновку, що контролюючий орган обґрунтовано збільшив недоїмку ТОВ Юнівест Препрес з єдиного внеску на 110161,82 грн. та правомірно визначив позивачеві штраф у розмірі 55080,91 грн.

Отже, суд не знаходить підстав вважати протиправною вимогу Головним управління ДФС у Київській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.07.2017 №Ю-0013011305 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.07.2018 №0013041305.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказів, які б спростували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 04.12.2018.

Суддя Леонтович А.М.