Постанова

від 23.07.2019 по справі 810/4542/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4542/18 Суддя першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Аліменка В.О. та Кузьмишиної О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІВЕСТ ПРЕПЕРС до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу і рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 09 липня 2018 року № Ю-0013011305 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 липня 2018 року № 0013041305.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Скаржник вказує на те, що в акті перевірки не були зазначені факти, які б підтверджували, що ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС використовувало орендовані автомобілі не у межах господарської діяльності товариства.

Головне управління ДФС у Київській області подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначило, що списання платником податків пального для заправки транспортних засобів, що орендовані у працівників такого платника податків, не буде вважатися додатковим благом працівників лише за умови, що вказані транспорті засоби і пальне були використані для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку. Разом з тим, ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС не довело використання орендованих автомобілів виключно в межах господарської діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС задовольнити, рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що Головне управління ДФС у Київській області провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, а також законодавства, що регулює сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, за результатами якої склало акт від 18 червня 2018 року № 493/10-36-14-14/33534821.

На підставі вказаного акту перевірки було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 липня 2018 року № 0013041305, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 55080 грн 91 коп.

Також податковий орган за наслідками перевірки направив ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 липня 2018 року № Ю-0013011305 на суму 110161 грн 82 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями контролюючого органу, ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС звернулося до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС , суд першої інстанції виходив з того, що позивач занизив суму, з якої обчислюється єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 вказаного Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Підставою для складення оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій став висновок акту перевірки від 18 червня 2018 року № 493/10-36-14-14/33534821 про те, що ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС не утримало та не перерахувало податок на доходи фізичних осіб з вартості пального, використаного орендованими автомобілями. На думку контролюючого органу вартість такого пального є додатковим благом працівників, які використовують орендовані автомобілі.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС з однієї сторони та особами, які працюють у нього за трудовим договором, з іншої, а саме, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були укладені договори оренди, за умовами яких позивач приймає у строкове платне користування автомобілі Ford Focus C-Max, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; Citroen C4, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Протягом 2015-2017 ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС на підставі щомісячних звітів про використання пального працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 здійснювало списання та віднесення до складу витрат товариства пального на загальну суму 436018 грн 57 коп., у тому числі бензину на суму 331725 грн 79 коп. та дизельного палива на суму 104283 грн 09 коп.

Під час проведення перевірки Головне управління ДФС у Київській області встановило, що орендовані автомобілі продовжували використовувати їхні власники - працівники товариства. Контролюючий орган не погодився з доводами позивача про те, що працівники використовували автомобілі для цілей, пов`язаних із господарською діяльністю товариства. У зв`язку з цим податковий орган прийшов до висновку, що вартість пального є грошовим виразом додаткового блага працівників, а не витратами, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, (юридичні особи, які використовують працю) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Положеннями п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Під загальним оподатковуваним доходом згідно цього ж пункту розуміється будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У відповідності до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Додаткові блага, згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до абз. а та б пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді:

- вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

- вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом а цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Також не вважається додатковим благом платника податку сплачена суб`єктом кінематографії вартість товарів та послуг, а саме проїзду: проживання, харчування, охорони, страхування, медичного обслуговування, тренування, навчання, що пов`язані з участю такого платника податку у виробництві аудіовізуальних творів, що виробляються (створюються) суб`єктами кінематографії України, якщо це передбачено умовами договору з такими платниками податку та/або режисерським сценарієм аудіовізуального твору.

Здійснивши аналіз наведених норм права, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що списання платником податків пального для заправки транспортних засобів, що орендовані у працівників такого платника податків, не буде вважатись додатковим благом працівників, за умови, що вказані транспортні засоби і пальне були використані для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку.

На підтвердження того, що пальне було використане працівниками для поїздок в цілях, безпосередньо пов`язаних із господарською діяльністю ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС , позивач надав копії наказів про прийняття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на роботу, наказів (розпоряджень) про укладення договору оренди автомобіля, наказів (розпоряджень) про встановлення норм витрат палива, відомостей про списання палива, звітів про використання паливно-мастильних матеріалів орендованого легкового автомобіля.

Згідно з актом перевірки від 18 червня 2018 року № 493/10-36-14-14/33534821 висновок про те, що витрати на пальне не пов`язані з господарською діяльністю ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС був обґрунтований тим, що витрачені паливно-мастильні матеріали списуються у розмірі їх фактичної вартості з урахуванням норм витрат паливно-мастильних матеріалів на підставі подорожніх листів. Разом з тим, позивач не надав до перевірки шляхові листи, накази на відрядження, посвідчення на відрядження та інше.

Перевіряючи обґрунтованість доводів контролюючого органу, колегія суддів враховує, що форму подорожнього листа службового легкового автомобіля було затверджено наказом Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74. Разом з тим, зазначений наказ втратив чинність згідно з наказом Державної служби статистики України від 19 березня 2013 року № 95.

Поняття подорожнього листа було також виключене із Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 згідно з наказом Міністерства інфраструктури України 05 грудня 2013 року № 983 Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні .

Посилаючись в акті перевірки від 18 червня 2018 року № 493/10-36-14-14/33534821 на необхідність складання подорожніх листів, Головне управління ДФС у Київській області не зазначило нормативно-правовий акт, чинний на час виникнення спірних правовідносин, який би зобов`язував позивача оформлювати такі документи, визначав їх форму і порядок заповнення.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для нарахування ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС єдиного внеску і штрафних санкцій, на які посилався контролюючий орган, не ґрунтуються на вимогах закону.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач з метою доведення правильності податкового обліку витрат на пальне, зобов`язаний був забезпечити складання документів, які б підтверджували використання його у власній господарській діяльності.

Досліджуючи надані позивачем документи, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 , який передав в оренду ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС автомобілі Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_4 , Citroen C4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , займав посаду директора ТОВ Юнівест Препрес . Відповідно до карти посади (посадової інструкції) завданням директора є визначення стратегії розвитку посади, організація ефективної роботи компанії, координація бізнес-підрозділів та сервісних служб. Директор самостійно та гнучко визначає свої задачі та функціональні обов`язки для досягнення поставлених засновниками цілей; самостійно складає свій графік роботи.

ОСОБА_2 , який передав в оренду ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС автомобіль Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в охопленому перевіркою періоді займав посаду керівника бізнес-напрямку Креативна студія ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС .

ОСОБА_1 , який передав в оренду ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС автомобіль Ford Focus C-Max, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в охопленому перевіркою періоді займав посаду керівника бізнес-напрямку Препрес бюро ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС .

ОСОБА_4 , який передав в оренду ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС автомобіль Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_5 , в охопленому перевіркою періоді займав посаду керівника бізнес-напрямку Цифрова типографія ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС .

На підставі пояснень позивача, суд першої інстанції також встановив, що керівники бізнес-напрямків самостійно та гнучко визначають плани щоденної роботи і завдання для досягнення узгоджених цілей виходячи з положень плану стратегічного розвитку відповідних бізнес-напрямків на поточний рік, а також оперативної ситуації, умов, що склались на ринку, і виробничої необхідності. Виконання керівниками своїх посадових обов`язків пов`язане з поїздками, цілі, кількість та маршрути яких керівники визначають самостійно. Відповідно до звітів про використання пального, що складались ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС у розрізі витрат палива кожним автомобілем, списане в охопленому перевіркою періоді пальне було використане для організації поїздок, метою яких були переважно зустрічі з клієнтами та виробничі наради, що відбувались в різних офісах ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС .

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд обґрунтував свій висновок тим, що окрім звітів, на підставі яких позивач збільшував розмір витрат, що мали вплив на об`єкт оподаткування податком на прибуток, належних доказів, які б підтверджували, що зафіксовані у звітах поїздки фактично відбулися та їх зв`язок з виробничою діяльністю ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС , позивач під час перевірки та під час розгляду справи не надав. Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які розпорядчі (управлінські) акти, які б підтверджували, що зафіксовані у звітах про використання пального поїздки були пов`язані з реалізацією ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 завдань і функцій, обумовлених займаними ними посадами. Надані позивачем до перевірки звіти про використання паливно-мастильних матеріалів мети поїздки та її зв`язку з господарською діяльністю ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС не розкривають, оскільки наведений у них опис мети поїздки є абстрактним та не містить посилань на конкретні виробничі завдання та результати їх виконання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та дійшов до помилкового висновку про необхідність додаткового складення розпорядчих (управлінських) актів, які підтверджували зв`язок поїздок із господарською діяльністю позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судоми першої інстанції було встановлено та сторонами справи не заперечується, що працівники ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 уклали з роботодавцем договори, відповідно до яких передали належні їм транспорті засоби в оренду. Позивач поніс витрати на придбання пального, яким було здійснено заправку таких автомобілів.

Облік витрат пального здійснювався позивачем шляхом складання звітів про використання паливно-мастильних матеріалів, які містять інформацію про дату, мету, маршрут поїздки, відстань, яку проїхав автомобіль та кількість витраченого для поїздки пального.

За відсутності правового регулювання порядку обліку роботи службового автомобіля та враховуючи, що надані ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС звіти містить у собі інформацію, яка підтверджує здійснення поїздок у службових цілях, колегія суддів приходить до висновку, що позивач належними доказами підтвердив правомірність здійснення податкового обліку витрат на придбання пального саме як витрат, що впливають на визнання об`єкта оподаткування податком на прибуток, а не як додаткового блага, наданого працівникам.

Вказана у звітах про використання паливно-мастильних матеріалів інформація про мету поїздок відповідає посадовим обов`язкам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Висновок суду першої інстанції про необхідність складання розпорядчих (управлінських) актів, які б підтверджували зв`язок кожної поїздки зазначених працівників з господарською діяльністю ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС - не ґрунтується на вимогах закону.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем документи у своїй сукупності дають можливість зробити висновок про те, що витрати на придбання палива були понесені фактично та встановити їх зв`язок з господарською діяльністю товариства.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що контролюючий орган дійшов до помилкового висновку про те, що вартість списаного пального є додатковим благом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розумінні Податкового кодексу України та не обґрунтовано включив його до загального місячного оподатковуваного доходу, з якого сплачується єдиний внесок.

Також колегія суддів враховує, що на підставі акту перевірки від 18 червня 2018 року № 493/10-36-14-14/33534821 були також винесені податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2018 року № 0020681414 та № 0020691414. Вказаними рішеннями контролюючого органу позивачу було здійснено донарахування зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, а також зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2018 року № 0020681414 та № 0020691414 були предметом оскарження у справі № 320/5332/18. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, яка набрала законної сили, було задоволено адміністративний позов ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС та скасовано вказані рішення.

Під час розгляду і вирішення справи № 320/5332/18 суд встановив, що пальне на загальну суму 436018 грн 57 коп. було використане у межах господарської діяльності ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС , а його вартість правомірно включена до складу витрат товариства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що адміністративний ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області від 09 липня 2018 року № Ю-0013011305 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 липня 2018 року № 0013041305 є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

У відповідності до пп.пп. б , в п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС сплатило судовий збір у розмірі 2479 грн 00 коп. згідно з платіжним доручення № 109397 від 30 серпня 2018 року та при зверненні з апеляційною скаргою - у розмірі 3718 грн 50 коп. згідно з платіжним дорученням № 114296 від 26 грудня 2018 року.

Зазначені кошти, згідно з правилами розподілу судових витрат, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, надав неналежну оцінку дослідженим доказав та ухвалив судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС задовольнити, рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 липня 2018 року № Ю-0013011305 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 липня 2018 року № 0013041305, які прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІВЕСТ ПРЕПРЕС (місцезнаходження: вул. Поліграфічна, 10, м. Фастів, Київська обл., 08500; ідентифікаційний код: 33534821) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (місцезнаходження: вул. Народного ополчення, 5-А, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код: 39393260) судові витрати за подачу адміністративного позову в розмірі 2479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн 00 коп. та за подачу апеляційної скарги у розмірі 3718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді В.О. Аліменко

О.М. Кузьмишина