Рішення

від 29.11.2018 по справі 916/2357/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2357/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Тодорові А.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 за посвідченням;

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника керівника Одеської міської прокуратури №2 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» про розірвання договору, витребування майна та стягнення 104259,15грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської міської прокуратури №2 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» до державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 104259,15грн.;

- розірвати договір оренди нерухомого майна від 19.07.2004р. укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» ;

- зобов'язати ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс державного побутового підприємства «Нефон» , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 21.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2017р. позов Заступника керівника Одеської міської прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області задоволено частково, Стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Мрія-2 на користь Державного бюджету України 94388,58грн. заборгованості з орендної плати, розірвано договір оренди нерухомого майна від 19.07.2004, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» , зобов'язано ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс державного побутового підприємства «Нефон» , розташований за адресою: м. Одеса, вул. В. Терешкової, 21, стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» на користь Державного бюджету України 36,12грн. судового збору, стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Мрія-2» на користь прокуратури Одеської області судовий збір у розмірі 12432,48грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018р. рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2017р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.07.2018р. рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2017р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018р. скасовано, справу №916/2357/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2018р., справу №916/2357/17 передано на розгляд судді Степанової Л.В.

15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2018р. справу №916/2357/17 прийнято до провадження суддею Степановою Л.В., ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.08.2018р. о 11:00.

В підготовчому засіданні від 21.08.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 13.09.2018р. о 11:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2018р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 13.09.2018р. о 11:20.

12.09.2018р. за вх.суду№18666/18 ФДМ України надав до суду письмові пояснення.

В підготовчому засіданні від 13.09.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 11.10.2018р. о 11:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.09.2018р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 11.10.2018р. о 11:40.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.09.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

11.10.2018р. за вх.суду№20755/18 відповідач надав до суду пояснення.

В підготовчому засіданні від 11.10.2018р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 23.10.2018р. о 10:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2018р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 23.10.2018р. о 10:20.

18.10.2018р. за вх.суду№21222/18 прокурор звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог в якій просить викласти п.2 позовних вимог наступним чином: стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» до державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 94388,58грн., інші позовні вимоги залишити без змін.

В підготовчому засідання від 23.10.2018р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2018р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 30.10.2018р. о 10:30.

29.10.2018р. за вх.суду№22079/18 ФДМ України надав до суду додаткові пояснення.

В судовому засіданні від 30.10.2018р. було оголошено перерву по 20.11.2018р. о 11:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.

В судовому засіданні від 20.11.2018р. було оголошено перерву по 29.11.2018р. о 10:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.

В судовому засіданні від 29.11.2018р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду.

Суд, розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, відмовив у його задоволенні, як необґрунтованому та не підтвердженому належними доказами про що зазначено в протоколі судового засідання.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що вказане клопотання було подано після початку розгляду справи по суті.

В судовому засіданні від 29.11.2018р. було оголошено перерву по 29.11.2018р. о 12:00.

В судовому засіданні від 29.11.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/2357/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив:

В обґрунтування звернення прокурора з даним позов, прокурор вказує, що відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Водночас, з моменту формування заборгованості минуло більше 9 місяців, проте Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області не вжито заходів щодо стягнення заборгованості, що свідчить про неналежне виконання обов'язків працівниками РВ ФДМ України по Одеській області. У зв'язку з чим, прокурор самостійно вимушений звертатись до суду для захисту інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області. Позов пред'явлено в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, оскільки власником майна є держава Україна інтереси якої, у даному випадку, представляє Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Як вказує прокурор, 19.07.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (позивач, Орендодавець) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» (відповідач, Орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» №728 (далі договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» , юридична адреса: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21, код ЄДРПОУ 21028008 (надалі - підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» , складеного станом на 31.05.2004р. та затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004р. №526, складає: основні засоби, усього - 3939,7тис.грн.; знос основних засобів - 1721,6тис.грн.; основні засоби за вартістю за вирахуванням зносу - 625,6тис.грн.; вартість майна, що передається в оренду - 625,6тис.грн. з метою використання об'єкту оренди - здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту Орендаря (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2 договору грошові кошти (вартість майна, що передається Орендареві на умовах кредиту згідно п. 25 Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон» ) у сумі 96200,00грн., передаються Орендареві в користування на умовах кредитного договору грошових коштів, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

Згідно п. 1.3 договору оборотні матеріальні засоби в сумі 23280,06грн. без урахування ПДВ (ПДВ - 20 % від вартості об'єкту - 4656,01 грн.), вартість об'єкту з урахуванням ПДВ - 27936,07 грн., Орендар викуповує на підставі договору купівлі-продажу, що укладається одночасно з підписанням цього договору.

Основні засоби житлового фонду у сумі 1592493,84грн. передаються Орендарю на утримання і керування для забезпечення їх експлуатації у визначеному законом порядку (п.1.4. договору).

Згідно п. 1.5, п. 2.6 договору Орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого державного побутового підприємства „Нефон» , розташованого за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21. Припинення діяльності державного побутового підприємства „Нефон» за вказаною адресою здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря (п. 1.9 договору).

Вартість майна, що вказана у п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору оренди, визначена згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004 р. № 526 (п.1.6. договору).

За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору Орендар вступає у строкове платне користування підприємством у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі підприємства. Передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником підприємства залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Передача підприємства в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеного за методикою, затвердженою Постановою КМУ.

Вартість майна підприємства, яке орендар повертає орендодавцю (або юридичній особі, яку вкаже Орендодавець), визначається па підставі передавального балансу підприємства та акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення дії цього договору, звіреного з актом приймання-передачі підприємства в оренду. Орендар повертає підприємство орендодавцю (юридичній особі, вказаній орендодавцем) у порядку визначеному чинним законодавством України на момент припинення дії цього договору та цим договором (п.2.4. договору).

Згідно п. 2.5 договору підприємство вважається поверненим Орендодавцю (юридичній особі, вказаній Орендодавцем) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ від 04 жовтня 1995 р. № 786. зі змінами внесеними Постановою КМУ № 699 від 18.05.1998 р., Постановою КМУ від 19.01.2000 р. № 75, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2004 р.) 2099,93 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата за перший місяць оренди липень 2004 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць червень 2004 р. на індекс інфляції за липень місяць 2004 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Одночасно копія платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує орендаря, надсилається орендодавцю.

Згідно п. 3.5 договору орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахування індексації. за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Стягнення заборгованості з орендної плати вирішуються у судовому порядку.

У разі виникнення заборгованості з орендної плати, що виникла у минулий період, встановлюється наступний порядок погашення заборгованості за договором оренди: поточні платежі, які сплачені за оренду державного нерухомого майна, насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів (п.3.8. договору).

Згідно п. 3.9 договору наднормативна сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає у встановленому порядку поверненню орендарю, або заліку в рахунок наступних платежів.

Відповідно до п. 3.10 договору зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати, забезпечується у вигляді авансової сплати в розмірі орендної плати за один місяць (2099,93 грн.), що здійснюється у щотижневий термін з моменту укладання цього договору.

Пунктом 3.11 договору встановлено, що при розірванні або припинені договору оренди орендна плата сплачується орендарем до моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) державного майна.

Відповідно до п. 7 договору орендодавець зобов'язується: передати орендарю в оренду підприємство згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором (п. 7.1); передати орендарю на умовах довгострокового кредиту грошові кошти у сумі 96200,00 грн. (п. 7.2); продати орендарю оборотні матеріальні засоби вартістю 23280,06 грн. без урахування ПДВ (ПДВ - 20% від вартості об'єкту - 4656,01 грн.), вартість об'єкту з урахуванням ПДВ - 27936,07 грн. (п. 7.3).

Пунктом 9.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.3 договору спори, що виникають у ході виконання договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, спір передається на розгляд до господарського суду.

Відповідно до п. 10.1 договору останній укладено строком на п'ять років, що діє з моменту підписання договору оренди. Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (п. 10.2 договору).

Пунктом 10.4 договору встановлено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

При розірванні цього договору, договір купівлі-продажу оборотних матеріальних засобів та кредитний договір підлягають розірванню як невід'ємна та складова договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон» (п. 10.8 договору).

19.07.2004р. на виконання умов вказаного договору між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт прийому-передачі цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон» , згідно якого відповідачу було передано в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон» за адресою: 65078, м. Одеса, вул. Терешкової, 21.

Під час дії договору сторонами вносились зміни до вищевказаного договору оренди, про що були укладені відповідні додаткові угоди та договори про внесення змін. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, договором від 05.02.2008 р. про внесення змін до вказаного договору оренди були внесені зміни щодо орендної плати на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 27.12.2006р. №1846, у зв'язку з чим орендна плата становила без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2007 р.) 4195,67грн. Внесення вказаних змін обумовлено тим, що вказаною постановою КМУ від 27.12.2006 р. №1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна» були затверджені нові орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів та стало становить 6%, тоді як при укладанні договору від 19.07.2004р. була застосована орендна ставка у розмірі - 4% відповідно до мети використання орендованого майна та виду економічної діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, як це було передбачено Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою Постановою КМУ від 04.10.1995р. №786. Також згідно з договором від 02.06.2008 р. про внесення змін до вказаного договору оренди термін дії останнього було продовжено до 19.07.2018р.

Прокурор зазначає, що ТОВ «МРІЯ-2» не сплачувало орендну плату відповідно до вимог рішення господарського суду Одеської області від 21.08.2015 по справі № 916/1579/15-г, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. у розмірі 104259,15грн., про що 04.05.2017р. РВ ФДМУ по Одеській області ТОВ «МРІЯ-2» було направлено претензію за №11-05-02145. Пропозицію Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 04.05.2017р про погашення заборгованості залишено без реагування.

Під час нового розгляду справи прокурор надав до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просить в якій просить викласти п.2 позовних вимог наступним чином: стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» до державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 94388,58грн., інші позовні вимоги залишити без змін.

В обґрунтування вказаної заяви прокурор зазначає, що у позовних вимогах від 26.09.2017р. заборгованість з орендної плати становить суму 104259,15грн., яка розрахована з урахуванням того, що орендна плата сплачувалась орендарем у розмірі 6%, розрахунок заборгованості з орендної плати був складений у вигляді донарахування, яке було складено наступним чином: нараховано 6%, нараховано 10% та різниця між ними, яка і складала суму заборгованості у вигляді донарахованої орендної плати, яку не сплачував орендар та яка підлягала стягненню. За спірний період з жовтня 2016р. по серпень 2017р. нараховано орендної плати з урахуванням ставки 10% у сумі 260646,91грн., з урахуванням орендної ставки 6% за цей період нараховано 156387,76грн. та різниця між ними становить 104259,15грн., що і було зазначено у позовних вимогах. Однак, за період підготовки позову місцевою прокуратурою з 31.07.2017р., ТОВ "МРІЯ-2" з вересня 2017р. (сплата за серпень 2017р.) почало сплачувати орендну плату, розраховану з урахуванням 10%. На момент подачі позовної заяви зазначена інформація була відсутня. У процесі розгляду справи РВ ФДМУ було здійснено Акт звірки розрахунків з орендної плати та з'ясувалося про здійснення орендарем сплати у сумі 166258,33грн. З урахуванням здійсненої сплати, різниця, яка підлягала стягненню, складає: 260646,9грн. - 166258,53грн. = 94388,58грн., тобто позовні вимоги мають бути зменшені та становити 94388,58грн.

Враховуючи викладене, прокурор просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» до державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 94388,58грн., розірвати договір оренди нерухомого майна від 19.07.2004р. укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» та зобов'язати ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс державного побутового підприємства «Нефон» , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 21.

Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2015р. по справі №916/1579/15-г внесено зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу від 19.07.2004р. (зі змінами), згідно яких орендна плата з 22.04.2012р. нараховується за орендною ставкою 10% (замість 6%). Але, ТОВ „МРІЯ-2» орендна плата сплачувалась до Державного бюджету України без урахування змін до договору оренди, внесених вищевказаним рішенням суду, з урахуванням ставки 6%, що призвело до накопичення заборгованості. Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2017р. по справі №916/3078/16 із ТОВ „МРІЯ-2» стягнено заборгованість з орендної плати у сумі 354944,45грн., донараховану за період з 22.04.2012р. - 30.09.2016р. Враховуючи, що відповідач продовжував сплачувати орендну плати у розмірі 6% та заборгованість продовжувала накопичуватись РВ ФДМУ було направлено на адресу орендаря претензію від 04.05.2017р. №11-05-02145 щодо стягнення заборгованості з орендної плати донарахованої за період з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. у сумі 55408,48грн. Зазначена заборгованість визначена за період від дати попереднього рішення суду (заборгованість стягнуто станом на 30.09.2016р.) та до моменту подачі претензії (на момент подачі претензії останні нарахування за договором були за березень 2017р.). На момент подачі позовної заяви зазначений період збільшився до 30.09.2017р. та сума позовних вимог становила 114317,37грн. Враховуючи, що Орендарем орендна плата сплачувалась у розмірі 6%, розрахунок заборгованості з орендної плати був складений у вигляді донарахування, яке було складено наступним чином: нараховано 6%, нараховано 10% та різниця між ними, яка і складала суму заборгованості у вигляді донарахованої орендної плати, яку не сплачував відповідач та яка підлягала стягненню. Враховуючи, що відповідач з вересня 2017р. (сплата за серпень 2017р.) почав сплачувати орендну плату розраховану з урахуванням 10%, РВ ФДМУ була уточнена сума позовних вимог, яка становила 94388,58грн.

Щодо сплати ТОВ „МРІЯ-2» коштів у сумі 94398,17грн., згідно платіжного доручення від 12.10.2017р. №124, позивач вказує, що відповідно до умов п.3.8. договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон» від 19.07.2004р. „У разі виникнення заборгованості з орендної плати, що виникла у минулий період, встановлюється наступний порядок погашення заборгованості за договором оренди - поточні платежі, які сплачені за оренду державного нерухомого майна, насамперед спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних періодів.» . Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2017р. по справі №916/3078/16 із TOB „МРІЯ-2» стягнуто заборгованість з орендної плати у сумі 354944,45 грн., донараховану за період з 22.04.2012р. - 30.09.2016р., згідно акту звірки (за період з 22.04.2012р. по 30.09.2017р. на виконання ухвали суду від 30.10.2017р. по справі №916/2357/17, зазначена сума становить 354601,14грн. Оплачена згідно платіжного доручення від 12.10.2017р. №124 сума зарахована в рахунок погашення частини заборгованості, що виникла у період з 22.04.2012р. по 30.09.2016р., а саме: 354601,14грн. - 94398,17грн. = 260 202,97грн. Таким чином заборгованість з орендної плати, донарахованої за період з 01.10.2016р. по 31.07.2017р., у сумі 94388,58грн. ТОВ „МРІЯ-2» не погашена та підлягає стягненню до державного бюджету у повному обсязі.

Щодо розірвання договору оренди позивач зазначає, що в постанові від 03.07.2018р. Верховний Суд зазначив, що задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору з посиланням на статтю 782 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції не дослідив питання щодо наявності або відсутності доказів вчинення регіональним відділенням ФДМУ односторонньої відмови від договору та повідомлення відповідача про таку відмову.» Разом з тим, питання щодо односторонньої відмови читко виписано у ст.ст.26, 29 спеціального Закону України „Про оренду державного та комунального майна» , а саме: частина 1 ст.26 передбачає, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Та ж норма міститься в ст. 29 цього закону, так, „за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.» Таким чином, при укладанні та контролі за виконанням умов договорів оренди позивач, як Орендодавець, керується спеціальним законом, який регулює орендні відносини саме державного майна, а посилання Верховного Суду тільки на положення Цивільного Кодексу України є звуженням права регіонального відділення на захист. Крім того, у відповідності до вимог ч.3 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» , договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Отже, враховуючи велику заборгованість (більш трьох місяців) відповідача перед державним бюджетом регіональне відділення, в межах компетенції, мало право у відповідності до вимог пунктів 8.3 та 10.4 договору оренди звернутися до суду щодо розірвання договору оренди, більш того, заздалегідь направивши відповідачу претензію про розірвання. Також, Верховний Суд, скасовуючи рішення 1 та 2 інстанцій, посилається на те, що ними „не було становлено пов'язаності підстав для розірвання договору з обставинами 1 справи, тобто чи йдеться про неналежне виконання зобов'язань за договором, чи про їх невиконання.» Згідно п.9.2. договору оренди нерухомого майна від 19.07.2004р. між позивачем та відповідачем „за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України» . Згідно п.9.3 договору спори, які не вирішувалися за згодою сторін передаються на розгляд ; до господарського суду. Як зазначалося у позовної заяві рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015р. по справі №916/1579/15-г задоволено позов прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до ТОВ „МРІЯ-2» про внесення змін до договору оренди. Вказане рішення набрало законну силу, однак відповідач не виконує вимоги вказаного рішення, яке в силу приписів ст.326 ГПК України (зі змінами) та Конституції України повинно бути виконано, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Так, у відповідності до вимог ч.1 та ч.3 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Пункт 5.3 договору оренди передбачає, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету. Зазначене міститься у ч.3 ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» : „орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі» , підписавши договір, Орендар добровільно погодився на виконання усіх умов договору оренди від 19.07.2004р. Сплата орендної плати щомісячно є істотною умовою договору оренди. Відмова ТОВ „МРІЯ-2» від сплати орендної плати у повному обсязі тягне за собою відповідальність згідно п.9.2 договору, тому регіональне відділення вважає ТОВ „МРІЯ-2» недобросовісним орендарем, який неналежно виконує свої обов'язки по своєчасній та повній сплаті орендної плати.

Позивач вказує, що у відповідності до п.5.3. Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, затвердженого Головою Фонду державного майна України 19.07.2012р. наповнення державного бюджету від оренди державного майна це одне з основних завдань регіонального відділення. Так, у сфері оренди державного майна регіональне відділення здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, за використанням орендованого нерухомого майна, та за виконанням умов договорів оренди. Кошти від оренди державного майна надходять ні на рахунок регіонального відділення, як орендодавця, а безпосередньо до Державного бюджету України через відповідні відділення Казначейства, тому отримання коштів від оренди державного майна повинно бути здійснено у повному обсязі, а частка сплата коштів за оренду орендарями, які неналежно виконують свої обов'язки за договором, не сприяє наповненню Державного бюджету України, у зв'язку з чим регіональне відділення наполягає на розірванні договору та поверненні майна. На теперішній час існує заборгованість ТОВ „МРІЯ-2» перед бюджетом у сумі 354591,55грн. за період з листопада 2013 року, тобто більш 3-х місяців, що є підставою для розірвання договору оренди та повернення майна.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги, а саме стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» до державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 94388,58грн., розірвати договір оренди нерухомого майна від 19.07.2004р. укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» та зобов'язати ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс державного побутового підприємства «Нефон» , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 21.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що необхідним є встановлення чи виконувались судові рішення щодо стягнення заборгованості з відповідача (задля уникнення подвійного стягнення заборгованості) та якою була заборгованість відповідача станом на дату подання цього позову і за який період стягується заборгованість. Однак позивачем не надано обґрунтований розрахунок

заборгованості, що унеможливлює надання відповідачем обґрунтованих заперечень щодо її розрахунку.

Відповідач вказує, що у своїх поясненнях позивач зазначає, шо згідно рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2017р. заборгованість відповідача становила 354944,45грн. Однак, позивач не зазначає чи відбувалось стягнення цієї заборгованості у примусовому порядку чи сплачувалась вона відповідачем добровільно. Адже, після набрання рішенням суду законної сили, оплата може здійснюватися тільки на виконання рішення суду, а не за договором. Фактично, враховуючи будь-які платежі в рахунок погашення заборгованості за договором оренди позивач залишає за собою можливість пред'явити до виконання виконавчий документ за рішенням від 30.01.2017р., внаслідок чого дійсно відбудеться подвійне стягнення заборгованості з відповідача, адже, відповідачеві не відомо які платежі і яким чином зараховувались позивачем. Сплачуючи платежі за певний період відповідач зазначав у платіжних документа, що це оплата саме по договору оренди від 19.07.2004р. та період за який здійснюється ця оплата. У платіжному дорученні від 12.20.2017р. №124 також зазначено, що це оплата по договору та період за який здійснюється оплата (саме по договору, а не на виконання рішення суду від 30.01.2017 року). При цьому, відповідач зазначає (у розрахунку наведеному у тексті пояснень, що заборгованість відповідача за період з 22.04.2012р. по 30.09.2016р. становить 260202,14грн.

Відповідач вказує, що як зазначено у п.5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд. Тобто обов'язковою умовою задоволення позову про розірвання договору оренди майна є встановлення факту не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд. Не надаючи обґрунтованого розрахунку із зазначенням періоду та сум заборгованості (помісячно) відповідач унеможливлює встановлення судом саме факту не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд як необхідної підстави для задоволення позову про розірвання договору оренди на вимогу наймодавця.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Передаючи справу №916/2357/17 на новий розгляд суд касаційної інстанції в постанові від 03.08.2016р. зазначив, що суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи мав право позивач зараховувати перераховану відповідачем суму в розмірі 94398,17грн. у рахунок погашення заборгованості за договором, що виникла з 22.04.2012, з урахуванням того, що рішенням господарського суду Одеської області від 30.01.2017р. у справі №916/3078/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2017р., стягнуто з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 354944,45грн. за період з 22.04.2012р. по 30.09.2016р. (донарахованої у зв'язку із збільшенням орендної ставки з 6% до 10%). Судами попередніх інстанцій, з урахуванням наявності у матеріалах справи рішення у справі №916/3078/16, не встановлено, чи фактично виконувалося таке судове рішення, що, в свою чергу, є необхідним для правильного вирішення даного спору задля уникнення подвійного стягнення з відповідача донарахованої орендної плати, заявленої до стягнення у даній справі. Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору з посиланням на статтю 782 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції не дослідив питання щодо наявності або відсутності доказів вчинення регіональним відділенням ФДМУ односторонньої відмови від договору та повідомлення відповідача про таку відмову.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Пунктом першим ч.6 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатись до суду з позовом (заявою, поданням).

Частиною першою ст.2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень ч. 3 цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч.2 ст.29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.), у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів, зокрема, органів місцевого самоврядування.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, органи прокуратури України, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, в інтересах якої прокурор звернувся з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, в якості обґрунтування подання прокурором даного позову для представництва інтересів держави в особі представницького органу Регіонального відділення Фонду державного майна України з моменту формування заборгованості минуло більше 9 місяців, проте Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області не вжито заходів щодо стягнення заборгованості, що свідчить про неналежне виконання обов'язків працівниками РВ ФДМ України по Одеській області. Позов пред'явлено в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, оскільки власником майна є держава Україна інтереси якої, у даному випадку, представляє Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Судом встановлено, що 19.07.2004р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» №728, відповідно до якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» , склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства «Нефон» , складеного станом на 31.05.2004р. та затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 07.07.2004р. №526, складає: основні засоби, усього - 3939,7тис.грн.; знос основних засобів - 1721,6тис.грн.; основні засоби за вартістю за вирахуванням зносу - 625,6тис.грн.; вартість майна, що передається в оренду - 625,6тис.грн. з метою використання об'єкту оренди - здійснення побутового обслуговування відповідно до статуту відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.08.2015р. по справі № 916/1579/15-г, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2015р. та постановою ВГСУ від 22.12.2015р., були внесені зміни до договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон» №728 від 19.07.2004р., укладеного між позивачем та відповідачем, а саме викладено п. 3.1 договору в наступній редакції: „Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 14.09.2011р. №961) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2011р. 12660,89грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.» ; викладено п. 3.2 договору в наступній редакції: „Орендна плата за місяць оренди квітень 2012р. визначається шляхом коригування орендної плати за місяць оренди березень 2012 року на індекс інфляції за квітень 2012 року включно» ; розділ 10 договору доповнено п. 10.13: „Ці зміни діють з 22 квітня 2012 року, є невід'ємною та складовою частиною договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон» від 19.07.2004 р.»

За твердженнями позивача, Регіональним відділенням було здійснено розрахунок донарахування орендної плати за договором оренди, який було направлено відповідачу з претензію від 15.06.2016р. №11-05-03145 щодо погашення заборгованості. Однак, ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань щодо сплати донарахованої орендної плати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 30.09.2016р. складає в сумі 354944,45 грн., стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 354944,45грн., розірванням договору оренди майна цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон» від 19.07.2004 р., який перебуває на балансі ТОВ „Мрія-2» , укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та повернення майна цілісного майнового комплексу Державного побутового підприємства „Нефон» , що знаходиться за адресами: м. Одеса, вул. Терешкової, 21, вул. Базарна, 92-Б, вул. Костанді, 33, який перебуває на балансі ТОВ „МРІЯ-2» , з урахуванням невикористаних амортизаційних відрахувань, згідно Порядку, затвердженого наказом ФДМУ №847 від 07.08.1997р. та зареєстрованого Мінюстом України №446/2250 від 25.09.1997р., до держави в особі Української державної будівельної Корпорації „Укрбуд» .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2017р. по справі №916/3078/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2017р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2017р., позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „МРІЯ-2» про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 354944,45грн., розірвання договору оренди майна та повернення майна задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „Мрія-2» до державного бюджету заборгованість по орендній платі в розмірі 354944,45грн., в решті позову відмовлено.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, у даному спорі не підлягають доведенню встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2015р. по справі № 916/1579/15-г, що набрало чинності 20.10.2015р., обставини стосовно розміру орендної плати, що підлягав сплаті відповідачем, виходячи з орендної ставки 10%, що передбачено Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 14.09.2011р. №961 та не підлягає доведенню розмір заборгованості встановлений рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2017р. по справі №916/3078/16.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Статтею 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частино 3 ст. 285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

У позовних вимогах від 26.09.2017р. заборгованість з орендної плати становила суму 104259,15грн., яка розрахована з урахуванням того, що орендна плата сплачувалась відповідачем у розмірі 6%, розрахунок заборгованості з орендної плати був складений у вигляді донарахування, яке було складено наступним чином: нараховано 6%, нараховано 10% та різниця між ними, яка і складала суму заборгованості у вигляді донарахованої орендної плати, яку не сплачував орендар та яка підлягала стягненню.

За спірний період з жовтня 2016р. по серпень 2017р. нараховано орендної плати з урахуванням ставки 10% у сумі 260646,91грн., з урахуванням орендної ставки 6% за цей період нараховано 156387,76грн. та різниця між ними становить 104259,15грн., що і було зазначено у позовних вимогах.

Однак, за період підготовки позову прокуратурою з 31.07.2017р., відповідач з вересня 2017р. (сплата за серпень 2017р.) почав сплачувати орендну плату, розраховану з урахуванням 10%.

У процесі розгляду справи РВ ФДМУ було здійснено Акт звірки розрахунків з орендної плати та з'ясувалося про здійснення орендарем сплати у сумі 166258,33грн.

З урахуванням здійсненої сплати, різниця, яка підлягає стягненню, складає: 260646,9грн. - 166258,53грн. = 94388,58грн.

Щодо сплати відповідачем коштів у сумі 94398,17грн., згідно платіжного доручення від 12.10.2017р. №124, слід зазначити наступне.

Відповідно до умов п.3.8. договору оренди цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон» від 19.07.2004р. „У разі виникнення заборгованості з орендної плати, що виникла у минулий період, встановлюється наступний порядок погашення заборгованості за договором оренди - поточні платежі, які сплачені за оренду державного нерухомого майна, насамперед спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних періодів.» .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2017р. по справі №916/3078/16 з відповідача стягнуто заборгованість з орендної плати у сумі 354944,45 грн., донараховану за період з 22.04.2012р. - 30.09.2016р., згідно акту звірки (за період з 22.04.2012р. по 30.09.2017р.), зазначена сума становить 354601,14грн.

Оплачена згідно платіжного доручення від 12.10.2017р. №124 сума зарахована в рахунок погашення частини заборгованості, що виникла у період з 22.04.2012р. по 30.09.2016р., а саме: 354601,14грн. - 94398,17грн. = 260202,97грн.

Таким чином заборгованість з орендної плати, донарахованої за період з 01.10.2016р. по 31.07.2017р., у сумі 94388,58грн. відповідачем не погашена.

Крім того, як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2017р. по справі №916/3078/16 станом на день розгляду справи №916/2357/17, не виконано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 94388,58грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди майна цілісного майнового комплексу державного побутового підприємства „Нефон» від 19.07.2004р., який перебуває на балансі ТОВ „МРІЯ-2» , слід зазначити наступне.

Як зазначено прокурором у позовній заяві, саме невиконання істотних умов договору є підставою для дострокового розірвання вищезазначеного договору оренди цілісного майнового комплексу та повернення вказаного майна державі.

У відповідності зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. При відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, діленням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

При цьому вищенаведені приписи ст. 651 Цивільного кодексу України є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

За умовами п.10.3 договору оренди зміни і доповнення або розірвання договору допускається за взаємної згоди сторін.

Також в п. 10.4 договору передбачено, що за ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

При цьому прокурором та позивачем під час розгляду справи було зазначено, що підставою для розірвання спірного договору оренди є положення ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем не сплачується орендна плата відповідно до Господарського суду Одеської області від 21.08.2015р. по справі № 916/1579/15-г.

Так, положеннями ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Докази вчинення позивачем односторонньої відмови від спірного договору оренди та повідомлення відповідача про таку відмову матеріали справи не містять. У наданій позивачем до суду претензії від 04.05.2017р. №11-05-02145 на адресу відповідача мова йде про стягнення заборгованості у судовому порядку та можливість звернення до суду з позовом про розірвання договору.

Визначена ст. 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові №3-26гс12 від 08.05.2012р.

Отже, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Таким чином, проаналізувавши зміст спірного договору та наведені позивачем норми законодавствам як підстава для розірвання цього договору, суд доходить до висновку, що у даному випадку невнесення орендарем орендної плати може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди, лише за умови, що орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, тобто протягом строку, встановленого частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України.

Так, слід зазначити, що дійсно у відповідача наявна заборгованість по орендній платі, що становить різницю між донарахованою орендною платою за новою орендною ставкою 10% і вже сплаченою за ставкою 6%, що не спростовано відповідачем. Але, з матеріалів справи вбачається, що у такому випадку має місце не систематична несплата (протягом трьох місяців підряд) відповідачем взагалі орендних платежів за спірним договором, а часткова несплата орендної плати в повному обсязі за новими ставками за використання державного майна, у т.ч. за використання цілісних майнових комплексів, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 і від 04.10.1195 р. № 786» , яка набрала чинності з 20.09.2011 р. Тим більш під час розгляду справи позивачем не оспорювався факт сплати протягом спірного періоду відповідачем орендної плати за ставкою, що діяла до внесення змін у вказану Методику. Відтак, вказане свідчить саме про несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати у встановленому розмірі, внаслідок чого відповідач може нести відповідальність у вигляді сплати пені (п. 3.7 договору), але це не є підставою для розірвання договору за умовами самого договору.

Отже, враховуючи вимоги діючого законодавства та з огляду на зазначені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання спірного договору оренди.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди нерухомого майна від 19.07.2004р. укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за якою в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

Також в п. 5.8 договору оренди передбачено обв'язок орендаря повернути ЦМК Державного побутового підприємства „Нефон» в належному стані у разі припинення (розірвання договору).

Оскільки укладений між позивачем та відповідачем спірний договір оренди не розірвано судом, відповідно відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку повернути майно державного побутового підприємства „Нефон» , що знаходиться за адресами: м. Одеса, вул. Терешкової, 21, вул. Базарна, 92-Б, вул. Костанді, 33, яке було одержано в оренду за спірним договором. Адже вимоги позивача про повернення майна ЦМК Державного побутового підприємства „Нефон» є похідними від вимог про розірвання договору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс державного побутового підприємства «Нефон» , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 21 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини Серявін проти України від 10.02.2010р.).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Заступника керівника Одеської міської прокуратури №2 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» до державного бюджету України заборгованість з орендної плати у сумі 94388,58грн., в частині позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна від 19.07.2004р. укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» та зобов'язання ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс державного побутового підприємства «Нефон» , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 21, судом відмовлено.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір у сумі 1415,83грн. підлягає стягненню з відповідача за позовну вимогу про стягнення заборгованості у сумі 94388,58грн.

Судовий збір у сумі 10947,88грн. за позовні вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна від 19.07.2004р. укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» та зобов'язання ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс державного побутового підприємства «Нефон» , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 21 покладається на Прокуратуру Одеської області, як платника судового збору за подання даного позову до суду.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника керівника Одеської міської прокуратури №2 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» про розірвання договору, витребування майна та стягнення 94388,58грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» (65078, м. Одеса, вул. В. Терешкової, 21, код ЄДРПОУ 32895136) до державного бюджету (отримувач УДКСУ у м. Одесі Одеської області, код класифікації доходів бюджетів 22080200, банк отримувач ГУДКСУ в Одеській області, р/р 31117093700007, МФО 828011, код ЄДРПОУ 38016923) 94388,58грн. заборгованості з орендної плати.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У позовних вимогах в частині розірвання договору оренди нерухомого майна від 19.07.2004р. укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» та зобов'язання ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області цілісний майновий комплекс державного побутового підприємства «Нефон» , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Терешкової, 21 - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-2» (65078, м. Одеса, вул. В. Терешкової, 21; код ЄДРПОУ 32895136) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 1415,83грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

5. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 10947,88грн. покласти на Прокуратуру Одеської області.

Повне рішення складено 05 грудня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова