Рішення

від 03.12.2018 по справі 922/3002/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/3002/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Лувр", м. Харків про стягнення 3197,62 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 01-26/5843 від 19.10.2018 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Лувр" про стягнення 3197,62 грн. пені за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії № 4-903К від 23.05.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 03.12.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2018 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем не виконано рішення суду про стягнення з останнього заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 4-903К від 23.05.2016 року, у зв`язку з чим позивачем було нараховано до сплати відповідачу пеню в розмірі 3197,62 грн.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2018 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить штамп про направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі на адресу відповідача, яка вказана у витягу з ЄДРПОУ.

Частиною 4 ст.89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ухвала суду від 07.11.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду від 07.11.2018р. по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже повернення до суду копії ухвали, направленої на юридичну адресу відповідача, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи в розумінні ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідача в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

23 травня 2016 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СК" Лувр" (споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 4-903к.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності споживача.

Приєднана потужність у точці підключення зазначена у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовується при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію".

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), іншими нормативними документами. В разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього Договору, сторони зобов'язуються до внесення до Договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів.

Споживач зобов'язується, зокрема своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків"; здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з вимогами ПКЕЕ та умовами цього Договору (п.п. 2.1, 2.3, 2.3.3, 2.3.4 Договору).

У розділі 5 Договору сторони погодили порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії.

За умовами п.5.1 Договору для визначення договірних величин електричної енергії та потужності на наступний рік відповідач не пізніше 01 жовтня поточного року зобов`язався надавати позивачу відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії.

За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електроенергії та потужності. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним (за підсумком минулого року) обсягом споживання 50 000 кВтт і більше (ст. 26 Закону України "Про електроенергетику") (п.п. 4.2.1, 4.2.2 Договору).

Відповідно п. 9.4 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2016 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Розрахунковий період встановлено споживачу з 14 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Споживач кожного останнього дня розрахункового періоду самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою (додатком № 9 до договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії" (п.п. 1, 2 Порядку розрахунків).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/631/18 позовні вимоги було задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість - 20 787,79 грн. вартість електричної енергії за січень - лютий 2018 року, 13 358,09 грн. - перевищення договірних величин споживання електричної енергії за жовтень 2017 року, листопад 2017 року та грудень 2017 року, 364,59 грн. пені (період: листопад 2017 року - лютий 2018 року), 37,59 грн. - 3% річних (період: жовтень 2017 року - лютий 2018 року).

Проте як вказує позивач, на даний час рішення суду по справі № 922/631/18 не виконано, заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 4-903к в розмірі 20 787,79 грн. за період січень - лютий 2018 року не сплачена, у зв`язку з чим позивачем було нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 3197,62 грн. за період з березня 2018 року по серпень 2018 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частин 1, 2 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ч.7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК Україна, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Доказів сплати заборгованості за рішенням суду по справі № 922/631/18 відповідачем не надано.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3 договору, з порушенням термінів визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляцій. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений додатком № 2 "Порядок розрахунків", до дня сплати заборгованості включно та зазначається окремим рядком.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

В даному випадку, сторони передбачили умовами договору нарахування пені з першого дня прострочення платежу до дня сплати заборгованості включно (п. 4.2.1 договору).

Отже, умовами Договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 року по справі № 910/6379/14.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та умовам, укладеного між сторонами договору.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги не виконання відповідачем рішення суду про стягнення заборгованості в розмірі 20 787,79 грн. вартості електричної енергії за січень - лютий 2018 року за договором про постачання електричної енергії № 4-903К від 23.05.2016 року, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 3197,62 грн. за період з березня 2018 року по серпень 2018 року, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 549, 610, 611 Цивільного кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Харківобленерго" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Лувр" (61002, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37368248, р/р 26005962506879 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, р/р 260071111646 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) 3197,62 грн. пені та 1762,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 05.12.2018 р.

Суддя ОСОБА_2

922/3002/18