Постанова

від 21.11.2018 по справі 696/1880/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 696/1880/15-ц

провадження № 61-6742 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача -Пророка В. В., суддів: Висоцької В. С., Сімоненко В. М., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_6, відповідач -Дочірнє сільськогосподарське підприємство Агрокомплекс , треті особи: відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Кам'янському районі Черкаської області, Кам'янська районна державна адміністрація Черкаської області,

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_6 до Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс , треті особи: відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Кам'янському районі Черкаської області та Кам'янська районна державна адміністрація Черкаської області, про визнання договору оренди землі припиненим, за касаційною скаргою дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс на рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 01 серпня 2016 року, ухвалене суддею Шкребою В. В., та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: Подороги В. М., Бородійчука В. Г., Демченка В. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_6 Через свого пердставника звернувся до Кам'янського районного суду Черкаської області з позовом до Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс (далі - ДСП Агрокомплекс ), у якості третіх осіб залучені відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Кам'янському районі Черкаської області та Кам'янська районна державна адміністрація Черкаської області, який в уточненому формулюванні зводився до вимоги визнати договір оренди землі від 20 вересня 2010 року № 260 припиненим з 20 вересня 2015 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

2. Позовна заява мотивована тим, що 20 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі № 260 щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,44 га, яка належить на праві приватної власності позивачу, кадастровий номер НОМЕР_2 (далі - спірна земельна ділянка), строком на 5 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою (далі -договір оренди від 20 вересня 2010 року).

3. Позивач передав відповідачу спірну земельну ділянку у строкове платне користування, а відповідач прийняв цю земельну ділянку в стані, придатному для її цільового використання, про що було складено акт прийому-передачі. Відповідач, після укладення (підписання) примірників договору оренди від 20 вересня 2010 року та зазначеного акту прийому-передачі, не надав копій цих документів позивачу, забрав усі примірники для проведення відповідачем державної реєстрації зазначеного договору оренди.

4. В установленні порядком та строки в серпні 2015 року позивач направив лист до відповідача про те, що не бажає продовжувати дію договору оренди від 20 вересня 2010 року. Відповідач по закінченню строку дії договору оренди від 20 вересня 2010 року хоче продовжувати користуватись спірною земельною ділянкою оскільки здійснив державну реєстрацію договору оренди від 20 вересня 2010 року не в 2010 році, а в 2013 році, тому бажає використовувати земельну ділянку протягом 5 років з часу державної реєстрації договору оренди від 20 вересня 2010 року, тобто до 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 01 серпня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено:

- визнано припиненим з 20 вересня 2015 року договір оренди землі від 20 вересня 2010 року;

- вирішено стягнути з ДСП Агрокомплекс на користь ОСОБА_6 понесені ним витрати по сплаті судового збору у сумі 487,20 грн.

6. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт права власності на зазначену земельну ділянку та укладення договору оренди від 20 вересня 2010 року, в тому числі підписання сторонами спору акту прийому-передачі спірної земельної ділянки підтвердились у суді (а.с. 58-60, т. 1).

7. Державну реєстрацію права відповідача на оренду спірної земельної ділянки здійснено 31 травня 2013 року (а.с. 65, т. 1).

8. Вважаючи, що дія договору оренди від 20 вересня 2010 року закінчується, позивач звернувся до відповідача 12 серпня 2015 року з повідомленням про наміри припинити надання в оренду спірної земельної ділянки (а.с. 24-25, т. 1).

9. Відповідно до частини першої статті 638 та частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, - ЦК України) договір оренди земельної ділянки вважається укладеним з моменту його державної реєстрації. Спеціальним законом, яким відповідно до частини другої статті 792 ЦК України регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про оренду землі).

10. До 01 січня 2013 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин, Закон про оренду землі у статтях 18 та 20 передбачав обов'язковість проведення державної реєстрації договору оренди землі й саме момент такої реєстрації визначався моментом набуття договором юридичної чинності.

11. З 01 січня 2013 року набрали чинності внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень зміни - з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо обов'язковості державної реєстрації правочинів, а із Закону про оренду землі виключені статті 18 та 20 про обов'язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

12. З положень статті 210 ЦК України випливає, що незареєстрований договір, хоча й узгоджений учасниками правочину та підписаний ними, не є укладеним незалежно від причин, що призвели до відсутності його державної реєстрації, але договір, який пройшов державну реєстрацію, хоча й зі спливом певного строку після його підписання, є таким, що укладений, проте має юридичну чинність виключно з моменту його державної реєстрації.

13. Відповідно до пункту 8 договору оренди від 20 вересня 2010 року він укладений на 5 років. Згідно із пунктом 46 договору оренди від 20 вересня 2010 року він набуває чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

14. Суд вважає, що хоч договір оренди від 20 вересня 2010 року може вважатись укладеним та має юридичну чинність з моменту реєстрації (з 31 травня 2013 року), але моментом його укладення є 20 вересня 2010 року, і державна реєстрація права оренди не змінює цього факту.

15. Ухвалою суду від 03 грудня 2015 року від відповідача витребувано належним чином затверджений проект землеустрою на підставі якого повинна була проводиться ротація культур на спірній земельній ділянці. У встановлені строки відповідач не надав даного доказу по справі, а повідомив суд про відсутність у нього цього документу на час розгляду справи (а.с. 99, т.1). Отже, суд вважає, що відповідачем не доведено тієї обставини, що строк дії договору оренди від 20 вересня 2010 року міг корегуватись в залежності від наявного проекту землеустрою.

16. Для поновлення договору оренди від 20 вересня 2010 року з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону про оренду землі, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; немає письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

17. Додаткову угоду від 02 березня 2015 року (а.с. 135, т.1) суд не приймає до уваги, оскільки ним встановлено, що попри узгоджену сторонами умову набуття цією додатковою угодою чинності з моменту її державної реєстрації, такої реєстрації здійснено не було, а отже, ця додаткова угода не набрала чинності.

18. Суд не приймає до уваги лист-повідомлення відповідача щодо наміру продовження дії договору оренди від 20 вересня 2010 року, копію відповідного поштового повідомлення відповідача та проекту відповідної додаткової угоди без номера та дати з підписом директора відповідача та без підпису позивача як доказ пролонгації договору оренди від 20 вересня 2010 року, оскільки їх направлення відповідачем позивачу само по собі не є пролонгацією договору оренди від 20 вересня 2010 року згідно із законодавством.

19. Незареєстрований договір, хоча і узгоджений учасниками правочину та підписаний ними, не є укладений незалежно від причин, що призвели до відсутності його державної реєстрації, так як такий договір не став правочином, і не відбувся як юридичний факт, тобто договір фактично не існує, не є вчиненим.

20. У відповідності до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними (далі - Постанова ПВСУ № 9) встановлено, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. В зв'язку з зазначеним, суд погоджується з обраним позивачем способом захисту - визнанням договору оренди припиненим.

21. Судові витрати стягнуто з відповідача відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004).

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

22. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2016 року апеляційну скаргу ДСП Агрокомплекс відхилено, рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 01 серпня 2016 року залишено без змін.

23. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам обґрунтованості та законності, встановленим ЦПК України 2004.

24. Умова набуття чинності договором оренди від 20 вересня 2010 року після його державної реєстрації закріплена в пункті 45, а не 46 цього договору.

25. Звернення позивача від 12 серпня 2015 року щодо бажання припинити договір оренди від 20 вересня 2010 року відповідач отримав 20 серпня 2015 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 25, т.1).

26. Договір оренди від 20 вересня 2010 року не пройшов державної реєстрації, як того вимагала стаття 18 Закону про оренду землі. Цей правочин відповідно до статті 210 та статті 640 ЦК України не є вчиненим, а тому не може мати ніяких правових наслідків, зокрема не може надавати право автоматичної пролонгації договору оренди чи право укладення додаткових угод до договору оренди.

27. Враховуючи статтю 42 ЦПК України 2004, статтю 245 ЦК України, статтю 40 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII Про нотаріат , пункт 10 Порядку посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419, оскільки форма довіреності, наданої представником позивача відповідає формі, в якій має вчинятися правочин, посвідчена відповідною посадовою особою, яка має такі повноваження, та запис про її посвідчення внесено до відповідного реєстру, відсутні підстави вважати вказану довіреність нікчемною.

28. Щодо невірного зазначення адреси довірителя ОСОБА_6 (с. Райгород), то дане твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки згідно копії паспорту позивача він зареєстрований саме в с. Райгород без вказівки на вулицю та номер будинку (а.с. 136, т. 1).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29. У вересні 2016 року ДСП Агрокомплекс подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.

30. У касаційній скарзі ДСП Агрокомплекс просить скасувати рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 01 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2016 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Рух справи в суді касаційної інстанції

31. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

32. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

33. 07 лютого 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

34. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

35. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

36. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

37. Договір оренди від 20 вересня 2010 року є чинним та породжує права та обов'язки його сторін. Сторони дійшли згоди щодо істотних умов цього договору оренди, скріпивши цей договір своїми підписами, але моментом набуття чинності договором оренди від 20 вересня 2010 року є момент його державної реєстрації. Сторони узгодили у пункті 46 договору оренди від 20 вересня 2010 року, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Договір оренди від 20 вересня 2010 року укладено на 5 років. Отже, не існує підстав для припинення існуючого договору оренди від 20 вересня 2010 року.

38. Посилання на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно якої, на думку відповідача, було порушено його правомірні очікування щодо оренди спірної земельної ділянки та здійснено непропорційне втручання в набуте ним право, судом в контексті цієї справи оцінюється критично. Рішення ЄСПЛ приймаються з урахуванням конкретних обставин справ, а тому правові висновки, що містяться в таких рішеннях, мають застосовуватись обґрунтовано та за умов відповідності обставинам конкретної справи. Вільне тлумачення стороною спору змісту рішень ЄСПЛ не є джерелом права.

39. Верховний Суд не бере до уваги доводи відповідача, які повторюють доводи апеляційної скарги, та яким судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку, а також інші доводи відповідача, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

40. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

41. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

42. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

43. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

44. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

45. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо моменту набуття чинності договором та строку його дії

46. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

47. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

48. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

49. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

50. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

51. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України)

52. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України). Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац другий частини третьої статті 6 ЦК України)

53. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

54. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

55. Договір набирає чинності з моменту його укладення (частина друга статті 631 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

56. Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (частина перша статті 765 ЦК України).

57. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України, в редакції чинній на момент укладення договору оренди від 20 вересня 2010 року ). Стаття 640 ЦК України, в редакції чинній на момент реєстрації відповідачем права оренди на підставі договору оренди від 20 вересня 2010 року, вже не містить умови про державну реєстрацію договору.

58. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

59. Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із частиною першою статті 125 Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЗК України). Це положення ЗК України діяло як на момент підписання договору оренди від 20 вересня 2010 року , так і на момент відповідної реєстрації відповідачем свого права на оренду.

60. Відповідно до редакції частини п'ятої статті 126 ЗК України, чинної на момент підписання договору оренди від 20 вересня 2010 року, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Редакція цієї статті ЗК України, яка діяла на момент проведення відповідачем реєстрації договору оренди від 20 вересня 2010 року передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, затвердженій Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та чинній на момент виникнення відповідних правовідносин (далі - Новий Закон про реєстрацію).

61. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

62. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України). Це положення кореспондує частині восьмій статті 93 ЗК України, яка передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

63. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (частина перша статті 17 Закону про оренду землі).

64. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону про оренду землі).

65. Відповідно до статті 20 Закону про оренду землі в редакції, що діяла до 01 січня 2013 року, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації згідно із умовами статті 18 Закону про оренду землі в цій же редакції.

66. Частина друга статті 20 Закону про оренду землі в редакції, що діяла до 01 січня 2013 року, передбачає, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті).

67. Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (абзац другий частини першої статті 31 Закону про оренду).

68. Згідно із підпунктом 1 частини першої статті 19 Нового Закону про реєстрацію та Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин (далі - Закон про реєстрацію) державна реєстрація прав проводиться, зокрема на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

69. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав (частина третя статті 16 Нового Закону про реєстрацію та Закон про реєстрацію).

70. Пункт 8 договору оренди від 20 вересня 2010 року передбачає, що цей договір укладено на 5 років. Підпункт перший абзацу першого пункту 35 договору оренди від 20 вересня 2010 року передбачає, що дія цього договору припиняється у разі закінчення строку, на який йог обуло укладено. Відповідно до пункту 45 цього договору він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Державну реєстрацію цього договору здійснює відповідач. Пунктом 19 договору оренди від 20 вересня 2010 року передбачено місячний термін для виконання відповідного зобов'язання відповідачем.

71. Верховний Суд погоджується по суті з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності доведеної пролонгації договору оренди від 20 вересня 2010 року, а також корегування строку оренди спірної земельної ділянки на підставі зазначеного проекту землеустрою. Однак мотиви з яких така додаткова угода від 02 березня 2015 року не має прийматися до уваги Суд вважає помилковими.

72. Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Ця позиція відповідає правовим висновкам, зробленим Великою Палатою Верховного Суду 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18). Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач листом від 15 серпня 2015 року письмово повідомив відповідача про відмову в поновленні договору оренди від 20 вересня 2010 року.

73. Визнання договору оренди таким, що не набув чинності та не породжує права та обов'язки сторін, суперечить визнанню вимог позивача щодо припинення договору оренди вірним способом захисту його порушених прав, оскільки не може бути припинено те, що не починалось. Договір оренди не набув чинності 20 вересня 2010 року, але він набув чинності 31 травня 2013 року (дата державної реєстрації права оренди відповідача, яке передбачене цим договором), у зв'язку з чим у його сторін з цього моменту виникли договірні права та обов'язки відповідно до законодавства, що діяло на момент здійснення такої державної реєстрації права. Враховуючи це, вимога про припинення цього договору є правильним способом захисту прав позивача.

74. Якщо закон містить вимогу державної реєстрації договору як умову набуття ним чинності, то договір набуває чинності з моменту його відповідної реєстрації. Якщо зміни, внесені в законодавство, передбачають скасування державної реєстрації договору як обов'язкової умови набуття ним чинності але вводять обов'язкову умову реєстрації права, щодо набуття якого такий договір укладається, то за умови невиконання вимоги щодо державної реєстрації такого договору на момент набрання чинності зазначеними змінами в законодавство такий договір набуває чинності з моменту реєстрації відповідного права за умови відсутності явно виражених заперечень контрагента на момент відповідної реєстрації. В договорі оренди від 20 вересня 2010 року його сторонами визначено, що він набуває чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з моменту реалізації такої вимоги цього договору (домовленості сторін договору, а не вимоги статті 210 ЦК України). Позивач на момент здійснення відповідачем його права оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди від 20 вересня 2010 року не відкликав своєї згоди на узгоджені умови (що підтверджується підписом позивача) цього договору. Зазначені зміни, внесені в законодавство, фактично ототожнюють державну реєстрацію договору оренди та відповідну реєстрацію права оренди на підставі такого договору, тому державна реєстрація відповідачем права оренди є достатньою умовою виконання вимоги про державну реєстрацію договору оренди, враховуючи, що державну реєстрацію договору оренди станом на 31 травня 2013 року вже неможливо було здійснити. Тому договір оренди від 20 вересня 2010 року в силу визначених його сторонами умов та зазначених норм права набув чинності з моменту державної реєстрації права оренди відповідача - 31 травня 2013 року, а отже, строк в 5 років закінчується з 31 травня 2018 року.

75. Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкових судових рішень по суті позовних вимог. Отже, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню. Верховний Суд, враховуючи зазначене, матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, уточнені вимоги позову у справі, прийняв рішення визнати договір оренди від 20 вересня 2010 року припиненим з 31 травня 2018 року.

76. Разом з тим, позивач не позбавлений права вимагати відшкодування з боку відповідача плати за період безпідставного користування спірною земельною ділянкою.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

77. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

78. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити касаційну скаргу ДСП Агрокомплекс : скасувати рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 01 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2016 року, ухвалити нове рішення, визнавши договір оренди від 20 вересня 2010 року припиненим з 31 травня 2018 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

1. Частково задовольнити касаційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс .

2. Скасувати рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 01 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2016 року.

3. Прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати припиненим з 31 травня 2018 року договір оренди землі від 20 вересня 2010 року № 260, укладений між ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Дочірнім сільськогосподарським підприємством Агрокомплекс (ЄДРПОУ 31007137) щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В.Пророк

В. М. Сімоненко

І.М. Фаловська

С. П. Штелик