Рішення

від 03.07.2007 по справі 20/124а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/124а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.07.07 р.                                                                               Справа № 20/124а                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.                                                                                                

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма „Прогрес”, м.Донецьк

про визнання недійсним акту

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

           До господарського суду Донецької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель”, м.Донецьк, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма „Прогрес”, м.Донецьк, про визнання недійсним акту № 2 за березень 2005р. на суму 10609,20 грн. до договору від 16.12.2004р. за № 12.

            В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 12 генпідряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 16.12.2004р.; акт № 2 прийому виконаних робіт за березень 2004р.

          Відповідач позов  не  визнав, про що надав суду відзив на позовну заяву № 60 від 15.05.2007р., у якому посилається на ст. 16, 61 Цивільного кодексу України, а також посилаючись на виконані  обсяги  підрядних  робіт.  Вказані  позивачем  недоліки  не  оформлені  належним  чином  та  не доказані.  Пунктом 9.2 договору № 12  від  16.12.2004р.,  укладеному  сторонами,  передбачений  перелік  недоробок,  які  встановлюються   дефектним  актом  та  підписуються  сторонами.  Відповідач вважає,  що  акт  виконаних  робіт  не є  правочином   і не  може  суперечити  цивільному  законодавству.  Акт   затверджений   типовою  формою,  узгоджений  сторонами,   фіксує  факт  виконаних  робіт  і  є  підставою  для  оплати  цих  робіт.

          У судовому засіданні була оголошена перерва з 15.05.2007р. до 07.06.2007р.

           Дослідивши матеріали справи, та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

           16.12.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Дирекція адміністративних будівель”, м.Донецьк (Замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна фірма „Прогрес”, м.Донецьк (Підрядник), був укладений договір № 12 генпідряду на виконання будівельно-монтажних робіт (далі – договір).

         Пунктом 1 договору передбачено, що Підрядник, у межах договірної ціни, бере на себе зобов'язання по виконанню загально-будівельних робіт по коробці адміністративної будівлі по вул. Р.Люксембург у Ворошиловському районі м.Донецька, у відповідності із проектною документацією, будівельними нормами та правилами, календарним графіком виконання робіт.

          Пунктом 2.4 договору передбачено, що Замовник забезпечує оплату Підряднику за фактично виконані роботи та матеріали, які надані Підрядником, у відповідності до акту виконаних робіт по формам КБ-2в та КБ-3, які підписані уповноваженими представниками сторін. Замовник має право до повного виправлення недоліків та відключенню від проектно-кошторисної документації, які виникли за виною Підрядника не підписувати акти виконаних робіт.

          Статтею  202 Цивільного  кодексу  України передбачено, що правочином  є  дія особи,  спрямована  на  набуття,  зміну  або  припинення  провадження цивільних  прав  та  обов'язків.  Тобто  воля  сторін в  правочинах  спрямована  на встановлення,  зміну  або припинення   їх прав  та  обов'язків.

          Відповідно  до  наказу  Держкомстату  та Держбуду України  від 21.06.2002р. № 237/5  форма  акту КБ-2в є типовою  формою  первинного  документу  з  обліку  в  будівництві,  яка  складається  для  визначення  вартості  виконаних  обсягів  підрядних  робіт  та  витрат  і проведення   розрахунків  за  виконані  підрядні  роботи  на  будівництві.

          Таким  чином  акт прийому - передачі виконаних  робіт  не  може  вважатися правочином  в  розумінні статті 202  Цивільного  кодексу  України,  а тому  позовні  вимоги  щодо  визнання  недійсним  вказаного  акту  заявлені  необґрунтовано  та  задоволенню  не  підлягають.

          Не  приймаються  до  уваги  посилання  позивача  на   частину 3 статті  206  Цивільного  кодексу  України,  оскільки  він  вважає,  що   акт  прийому-передачі  виконаних  робіт   це правочин,  який  укладений  на  виконання  договору.  Разом  з тим  вказана  стаття  передбачає  ,  що  для  виконання  договору  можуть за  домовленістю  сторін  вчинятися   правочини. Акт  форми  КБ-2в  вже  підтверджує  виконання  умов  договору,  а  не  намір  на  виконання.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

           Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Позивач   посилається  на  акт № 2 прийому виконаних підрядних робіт за березень 2005р.,  яким  підтверджується  неналежне  виконання  підрядних робіт  за  договором № 12  від  16.12.2004р. і  вважає,  що  підписаним  актом  порушуються  його  права,  оскільки   відповідачем обов'язки  за вказаним  договором  виконані  неналежним  чином.

          Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

          Згідно із ст. ст. 883 – 884 Цивільного кодексу України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. Підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

          Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України, замовник має право, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам. Він має право перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються.

          Статтею 322 зазначеного кодексу передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

           Проте  стаття  16  Цивільного  кодексу  України  передбачає  відповідні  способи   захисту  цивільних  прав  та  інтересів.  В  разі  неналежного  виконання  обов'язків  стороною  за  договором  підряду  потерпіла  сторона   має  право  на  звернення  з позовом   за  захистом  своїх   порушених  прав  згідно  глави  61  Цивільного кодексу України,  яка  регулює взаємовідношення  за  договором   підряду,  а  саме  ст. ст. 883-884.  Крім  того  стаття  320  Господарського  кодексу  України  передбачає  права  замовника,  а  стаття  322  цього  кодексу -  відповідальність  за  порушення  договору  підряду.

          Зважаючи на викладене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог як необґрунтованих.

        Судові витрати покладаються на позивача.

        Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 193, 320, 322 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 61, 883 – 884 Цивільного кодексу України, суд

                                                 В И Р І Ш И В :

          У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою  відповідальністю  “Дирекція  адміністративних  будівель” м. Донецьк,  до Товариства з  обмеженою відповідальністю „Будівельна  фірма „Прогрес” м. Донецьк,  про  визнання  недійсним акту № 2 за березень 2005р. на суму 10609,20 грн. до договору від 16.12.2004р. за № 12, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                        

Надруковано 3 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3. у справу

          Вик. Марченко Ю.О.