Постанова

від 27.11.2018 по справі 636/2056/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року

м. Харків

справа № 636/2056/16-ц

провадження № 22ц/818/457/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря - Асавалюк О.О.,

учасники справи:

позивачі -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі - Малинівська селищна рада Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_3, представник відповідача - ОСОБА_4,

треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, фізична особа-підприємець ОСОБА_7, Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області, Управління Держгеокадастру Чугуївського району Харківської області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 22 червня 2018 року в складі судді Оболєнської С.А.,

в с т а н о в и в:

У червні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, фізична особа-підприємець ОСОБА_7, Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області, Управління Держгеокадастру Чугуївського району Харківської області про визнання рішень щодо розпорядження земельною ділянкою недійсними та скасування свідоцтва про право власності, який у подальшому уточнили.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі є власниками домоволодінь, розташованих в природному яру, схили та дно якого використовуються ними для огородництва. Ними та ОСОБА_5, ОСОБА_6 власними силами підтримувався належний санітарний стан одернованих схилів та дна яру, що дозволяло організувати водотік води при опадах та таненні снігу у верхів'ї на схилах та яру і сприяло відведенню поверхневих вод від домоволодінь.

Вказали, що рішенням Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області VI скликання XLIII сесії від 21 березня 2014 року Про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , відповідачу ОСОБА_3, надано згоду на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, яка займає верхів'я яру, що проходить через їхні ділянки.

Зазначили, що Малинівська селищна рада повинна була відмовити ОСОБА_3 у наданні згоди на розробку проекту землеустрою земельної ділянки у зв'язку з непридатністю її для забудови відповідно до державних будівельних норм.

Вказали, що при прийнятті рішень щодо спірної земельної ділянки для будівництва Малинівська селищна рада Чугуївського району Харківської області не врахувала рельєф земельної ділянки, що слугує для природного водовідведення талих та дощових вод від домоволодінь позивачів.

Зазначили, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3, розроблений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, отримав позитивні висновки сектору архітектури та містобудування Чугуївської районної державної адміністрації та Управління Держземагентства у Чугуївському районі Харківської області, проте вказані органи не врахували, що земельна ділянка має несприятливі для будівництва природні умови, оскільки за змістом проекту землеустрою ділянка має рівний рельєф, тоді як глибина яру на ділянці ОСОБА_3 складає 5-7 метрів.

Вказали, що погоджений проект землеустрою затверджено рішенням Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області VI скликання XLVI сесії від 26 червня 2014 року Про передачу безоплатно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Зазначили, що рішення Малинівської селищної ради виконані, ОСОБА_3 набуто право власності на земельну ділянку, про що видано свідоцтво про право власності.

Вказали, що за колективним зверненням мешканців домоволодінь, що розташовані поряд з яром, питання можливості використання земельної ділянки, виділеної ОСОБА_3 для містобудівних потреб було об'єктом дослідження спеціально створеної комісії, яка 10 вересня 2015 року дійшла висновку про неможливість використання земельної ділянки ОСОБА_3 для містобудівних потреб.

Просили визнати недійсним та скасувати рішення Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області VI скликання XLIII сесії від 21 березня 2014 року Про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати рішення Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області VI скликання XLVI сесії від 26 червня 2014 року Про передачу безоплатно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ; скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 26 вересня 2014 року, видане Реєстраційною службою Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0,1415 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1; судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 22 червня 2018 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задоволено, визнано недійсним та скасовано рішення Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області VI скликання XLIII сесії від 21 березня 2014 року Про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним та скасовано рішення Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області VI скликання XLIII сесії від 26 червня 2014 року Про передачу безоплатно у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ; скасовано свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 26 вересня 2014 року, видане Реєстраційною службою Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 на земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0.1415 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з ОСОБА_3 та Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області в рівних частках з кожного на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках з кожного судові витрати в сумі 1653,63 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не з'ясував, чим порушуються права позивачів, враховуючи, що він ще не розпочав будівництво на своїй ділянці; що ОСОБА_2 не надав доказів наявності у нього права власності на земельну ділянку; що його ділянка не межує з ділянками позивачів; що ним виконані усі вимоги закону щодо приватизації земельної ділянки; що проект землеустрою щодо її відведення погоджено належним чином; що земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, обтяжень не має, відповідає встановленим межам; що по його земельній ділянці не проходить ані дорога, ані пішохідний прохід місцевого значення; що віднесення земельної ділянки до охоронної зони не підтверджено; що суд дійшов помилкового висновку про встановлення факту невідповідності розробленого проекту землеустрою вимогам законодавства, оскільки він був позбавлений можливості надати оригінал зазначеного проекту землеустрою або відновити необхідну документацію; що він не несе відповідальності за збереження проекту землеустрою.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області Кругової С.С. від 10 серпня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області в складі колегії суддів Кругової С.С., Маміної О.В., Пилипчук Н.П. від 20 серпня 2018 року призначено справу до розгляду.

Підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Згідно з пунктом 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29 грудня 2017 року № 452/2017 постановлено ліквідувати Апеляційний суд Харківської області та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.

На підставі Указу Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 судді, які здійснювали правосуддя в Апеляційному суді Харківської області переведені до новоутвореного Харківського апеляційного суду.

03 жовтня 2018 року повідомлення про початок роботи Харківського апеляційного суду оприлюднено в газеті Голос України № 185 (6940).

03 жовтня 2018 року справу передано до Харківського апеляційного суду.

10 жовтня 2018 року за допомогою автоматизованого розподілу справ між суддями на суддю судової палати з розгляду цивільних справ Бурлака І.В. розподілено цивільну справу № 636/2056/16-ц (22ц/818/4578/18) за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, фізична особа-підприємець ОСОБА_7, Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області, Управління Держгеокадастру Чугуївського району Харківської області про визнання рішень щодо розпорядження земельною ділянкою недійсними та скасування свідоцтва про право власності.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 жовтня 2018 року у складі колегії суддів Бурлака І.В., Кіся П.В., Яцини В.Б. справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

22 листопада 2018 року до суду апеляційної інстанції надійшлі клопотання від Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи за їх відсутності, які задоволені.

27 листопада 2018 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вони вважали, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга необгрунтованою. При цьому зазначили, що рішення Малинівської селищної ради про затвердження проекту земелеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 прийнято на підставі проекту землеустрою, в якому невірно відображений рельєф земельної ділянки. Для вирішення питання про відповідність проекту землеустрою діючому законодавству призначалась судова землевпорядна експертиза, але її проведенню зашкодило ненадання ОСОБА_3 оригіналу проекту землеустрою або належним чином засвідченої кольорової копії.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що інформація про земельну ділянку, зазначена у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3, не відповідає фактичним даним щодо спірної земельної ділянки, внаслідок чого проект землеустрою було незаконно затверджено, а земельну ділянку незаконно передано у власність ОСОБА_3

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Оксендлер О.Б. 16 березня 2012 року за реєстровим №1-654.

Згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 19 листопада 2012 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий НОМЕР_4. ОСОБА_2 належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 30 жовтня 1987 року; право власності зареєстроване 13 листопада 1987 року Чугуївським міжміським БТІ за №384. Проте, він не є власником земельної ділянки.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його представник пояснили, що земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не межують з його земельною ділянкою, а знаходяться на іншому боці від дороги.

Рішенням Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області XLIII сесії VI скликання від 21 березня 2014 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.

Відповідно до розробленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , запроектована до відведення земельна ділянка має правильну форму та межує із землями Малинівської селищної ради та земельною ділянкою. Земельна ділянка вільна від забудови і багаторічних зелених насаджень, рельєф - рівний. Проектом передбачено відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з метою оформлення права власності землі. Відповідно до Українського класифікатора цільового використання земель, земельна ділянка віднесена: на час відведення - до земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів (код 16.00), а за проектом - до земель індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва (код 02.01).

З довідки №20.07-03-329/03-14 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 17 квітня 2014 року вбачається, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, відомості щодо обтяжень та обмежень відсутні.

Межі земельної ділянки визначені безпосереднім обстеженням на місцевості та погоджені з суміжними землекористувачами, що відображено в акті встановлення меж земельної ділянки та передачі під охорону межових знаків. Згідно акта погодження меж земельної ділянки від 27 березня 2014 року, межі земельної ділянки ОСОБА_3, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, погоджені на місцевості із суміжними землекористувачами. Суб'єкти користування власності суміжною земельною ділянкою - землі Малинівської селищної ради.

У переліку обмежень щодо використання земельних ділянок щодо вищевказаної земельної ділянки обмеження, у тому числі охоронні зони, відсутні.

Висновком сектору містобудування і архітектури Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області від 13 травня 2014 року №40 за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови, погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1415 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, з подальшою передачею землі у приватну власність. Термін дії висновку 1 рік.

Відповідно до висновку Управління Держземагентства у Чугуївському районі Харківської області від 28 квітня 2014 року № 20.07.-04/157/09-14 за результатами розгляду розробленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 зауваження до вказаного документу відсутні, та встановлено, що земельна ділянка, відведена ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, не розташована на землях природно-заповідного, історико-культурного та землях водного фонду, а проект землеустрою розроблений згідно зі статтями 40, 118, 121 Земельного кодексу України та погоджується за умови виконання статті 91 Земельного кодексу України та статті 36 Закону України Про охорону культурної спадщини . Визначено, що згідно представленої документації обмеження та обтяження відсутні. Термін дії висновку 1 рік.

Рішенням Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області XLVI сесії VI скликання від 26 червня 2014 року ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1415 га по АДРЕСА_1; передано безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 0,1415 га, по АДРЕСА_1.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна №59189191 від 17 травня 2016 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_2, площею 0,1415 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1, виданого 26 вересня 2014 року.

З відповіді селищного голови Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 30 вересня 2015 року №02-20/кол-117/02-38 щодо розгляду колективної заяви від 04 вересня 2015 року вбачається, що 10 вересня 2015 року комісією за участі головного архітектора району Старусьова П.Л. та начальника відділу землеустрою, моніторингу оцінки та ринку земель управління держземагентства Медінцевої К.І. обстежено земельну ділянку АДРЕСА_1 на предмет використання її для містобудівних потреб та вирішено, що земельна ділянка, яка знаходиться у власності ОСОБА_3, не може використовуватися для містобудівних потреб та рекомендовано селищному голові звернутися до суду.

Відповідно до Акту №1 обстеження земельної ділянки АДРЕСА_1 на предмет використання її для містобудівних потреб від 10 вересня 2015 року, комісія дійшла висновку, що вказана земельна ділянка, яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_3, не може використовуватися для містобудівних потреб. За висновками комісії, виявлені обмеження у використанні земельної ділянки містобудівного характеру, які не були вказані розробником проекту землеустрою фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 На вказаній земельній ділянці та вздовж неї проходять інженерні мережі: кабельні підземні лінії зв'язку, газопровід низького тиску, повітряні лінії електропередач та існуюча АДРЕСА_1, дорога, пішохідний прохід місцевого значення та схил. Отже, при відведенні земельної ділянки не були враховані у проекті землеустрою повністю охоронні зони, що порушує вимоги статті 112 Земельного кодексу України. На даній земельній ділянці не можливе розташування житлового будинку та господарчих будівель і споруд відповідно до ДБН України 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень . Земельна ділянка не придатна для забудови.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 28 липня 2016 року по справі призначено судову експертизу з питань землеустрою для визначення відповідності розробленої документації із землеустрою та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування. На вирішення експертизи поставлено питання: чи відповідають розроблений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 та його затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

05 вересня 2016 року судовим експертом ХНДІСЕ імені засл. проф. М.С. Бокаріуса Луданним А.І. складено клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи №8274, згідно якого він просив надати оригінал з відміткою про прийняття обмінного файлу або належним чином завірену кольорову копію (прошита, пронумерована, підписана та скріплена печаткою розробника або державного органу земельних ресурсів) розробленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 та провести оплату за виконання експертизи.

З повідомлення про неможливість надання висновку експертизи №8274 від 07 листопада 2016 року, складеного старшим судовим експертом ХНДІСЕ імені засл. проф. М.С. Бокаріуса Луданним А.І., вбачається, що необхідні додаткові матеріали до інституту не надійшли, та кошти на проведення експертизи надійшли у неповному обсязі, у зв'язку з чим неможливо надати висновок експертизи.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 27 грудня 2016 року по справі призначено судову експертизу з питань землеустрою для визначення відповідності розробленої документації із землеустрою та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування. На вирішення експертизи поставлено питання: чи відповідають розроблений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 та його затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

18 січня 2017 року старшим судовим експертом ХНДІСЕ імені засл. проф. М.С. Бокаріуса Луданним А.І. складено клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи №8274, згідно якого він просив надати оригінал з відміткою про прийняття обмінного файлу або належним чином завірену кольорову копію (прошита, пронумерована, підписана та скріплена печаткою розробника або державного органу земельних ресурсів) розробленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 .

З відповіді Управління Держгеокадастру у Чугуївському районі Харківської області від 02 лютого 2017 року №22-20.07-0.1-418/2-17 на лист суду щодо надання оригіналу або належним чином засвідченої копії проекту землеустрою, вбачається, що оригінал вищевказаної технічної документації в архіві управління відсутній.

Згідно відповіді фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 від 03 лютого 2017 року №4 на лист суду щодо надання оригіналу або належним чином засвідченої копії проекту землеустрою, оригінал вищевказаного проекту переданий ним ОСОБА_3 для подальшої передачі його в Управління Держгеокадастру у Чугуївському районі Харківської області, що є необхідним для перевірки та внесення інформації з електронного документу в базу даних Державного земельного кадастру та отримання кадастрового номеру даної земельної ділянки.

Із листа Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 02 лютого 2017 року №02-25/113 вбачається, що нею надано належним чином завірену копію розробленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 .

З повідомлення про неможливість надання висновку експертизи №8274 від 15 березня 2017 року, складеного старшим судовим експертом ХНДІСЕ імені засл. проф. М.С. Бокаріуса Луданним А.І., вбачається, що необхідні додаткові матеріали до інституту не надійшли, у зв'язку з чим неможливо надати висновок експертизи.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 1 червня 2006 року).

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Пунктом 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону тощо.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно частини 1 статті 26 Закону Україин Про землеустрій замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Відповідно до пункту ґ частини 1 статті 27 вказаного Закону замовники документації із землеустрою мають право виступати власником документації із землеустрою.

Відповідно до статті 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно частини 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів чи посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішення селищної ради є актами одноразового застосування і після їх реалізації вичерпують свою дію.

У рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З аналізу наведеного вище вбачається, що у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 надано земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства. Будь - яких підстав вважати, що рішення органу місцевого самоврядування суперечить вимогам законодавства, немає.

Доводи позову щодо того, що права позивачів порушено, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Позивачами не доведено, що будь-якими діями ОСОБА_3 порушується або може бути порушене їх право власності. Посилання на те, що наслідком будівництва відповідача на його земельній ділянці може стати засипання яру, що завадить природному водовідведенню талих та дощових вод та може призвести до затоплення домоволодінь та прибудинкової території позивачів, ґрунтується на припущеннях.Судових експертиз щодо цього не проведено. В суді апеляційної інстанції від учасників справи такого клопотання не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлено фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 відповідно до кваліфікаційного сертифікату інженера - землевпорядника НОМЕР_5 та кваліфікаційного сертифікату інженера - геодезиста НОМЕР_6. Під час виготовлення проекту проведено обробку (сканування і прив'язку) планово - картографічних матеріалів, створення єдиного поля картографічної інформації по існуючих матеріалах різних масштабів, збір та аналіз даних по суміжних землекористувачах та власниках земельних ділянок з матеріалів технічної документації, матеріалів землеустрою, враховуючи довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх, матеріали геодезичних вишукувань, кадастрового плану, акт погодження меж земельної ділянки, перелік обмежень щодо використання земельної ділянки тощо, що не ставить під сумнів зазначений проект. Проте, акт, на який посилаються позивачі, навпаки, складено без посилань на будь - яку землевпорядну документацію, без участі відповідача, комісією, яка не має відповідного кваліфікаційного сертифікату на здійснення таких дій.

Цей акт не зазначає, яким чином ОСОБА_3 порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який при цьому не є власником земельної ділянки.

Відповідно до частини 3 статті 3, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Згідно статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, необхідно дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі, зокрема, у наданні необхідних документів, без яких неможливо провести експертизу. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Матеріали справи свідчать про те, що судову експертизу проведено не було, оскільки не надано необхідних документів для її проведення. Проте, вважати, що відповідач ухилявся від подання документів, необхідних для проведення експертизи, як вбачається з матеріалів справи, підстав немає.

В суді апеляційної інстанції, як зазначалось вище, клопотань щодо проведення судової експертизи від учасників справи не надходило.

Посилання в позовній заяві щодо наявності обмежень у використанні земельної ділянки відповідача, не зазначення охоронних зон та неможливості використання її для будівництва, спростовуються матеріалами справи.

Згідно пункту б частини 1 статті 112 Земельного Кодексу України охоронні зони створюються уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

З довідки №20.07-03-329/03-14 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 17 квітня 2014 року вбачається, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, відомості щодо обтяжень та обмежень відсутні.

Відповідно до висновку Управління Держземагентства у Чугуївському районі Харківської області від 28 квітня 2014 року № 20.07.-04/157/09-14 за результатами розгляду розробленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 зауваження до вказаного документу відсутні, та встановлено, що земельна ділянка, відведена ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, не розташована на землях природно-заповідного, історико-культурного та землях водного фонду, а проект землеустрою розроблений згідно зі статтями 40, 118, 121 Земельного кодексу України та погоджується за умови виконання статті 91 Земельного кодексу України та статті 36 Закону України Про охорону культурної спадщини . Визначено, що згідно представленої документації обмеження та обтяження відсутні.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки поданим доказам, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, і дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову.

Оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права на неправильним застосуванням норм матеріального права, воно підлягає відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України скасуванню з відмовою в задоволенні позову позивачам.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 2 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 22 червня 2018 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В.Бурлака

Судді П.В.Кісь

В.Б. Яцина

У зв'язку зі складністю справи повний текст постанови складено 05 грудня 2018 року.