Постанова

від 28.11.2018 по справі 927/735/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р. Справа№ 927/735/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №130-2-21/2912 від 15.05.2018 (вх. №09.1-04.4/95/18 від 11.10.2018) Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2018

у справі № 927/735/16 (головуючий суддя Книш Н.Ю., судді Федоренко Ю.В., Шморгун В.В.)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України

до 1. Виконавчого комітету Ічнянської міської ради Чернігівської області

2. Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України

3. Ічнянської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Ічнянської міської ради; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно

за участю представників учасників справи:

прокурор - Колодчина Р.В., посвідчення № 041222 від 08.02.2016

від Кабінету Міністрів України - не з'явились

від Міністерства аграрної політики та продовольства України - не з'явились

від відповідача-1 - не з'явились

від відповідача-2 - Махиніч Н.В., довіреність №182 від 05.05.2018

від відповідача-3 - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України з позовом до Виконавчого комітету Ічнянської міської ради Чернігівської області та Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Ічнянської міської ради від 28.12.2011 № 263 Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості в місті Ічня, вул. Вокзальна, 140 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.01.2012 № 5002 серії САВ № 680823, розташованого по вул. Вокзальній, 140 в м. Ічня Чернігівської області, видане виконкомом Ічнянської міської ради Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Прокурор, з посиланням на приписи ст. ст. 319, 326, 328, 393 ЦК України, ст. ст. 141, 145 ГК України, постанови Кабінету Міністрів України Про заходи з утворення державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України № 764 від 11.08.2010, Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 від 06.06.2011 № 593, нормами Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації від 07.07.1999, Закону України Про управління об'єктами державної власності від 21.09.2006, обґрунтовує позов незаконним вибуттям з державної власності майнового комплексу Ічнянського хлібоприймального підприємства.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 09.08.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Ічнянську міську раду.

Відповідно до ухвали від 30.08.2016 суд вилучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Ічнянську міську раду зі складу учасників судового розгляду та на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України (в редакції діючій на моменти винесення ухвали) залучив її до участі у справі в якості відповідача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.12.2016 залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 позов задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано рішення Виконавчого комітету Ічнянської міської ради Чернігівської області від 28 грудня 2011 року за № 263 Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості в м. Ічня, вул. Вокзальна, 140 ; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.01.2012 № 5002 серії САВ № 680823, розташоване по вул. Вокзальній, 140, в м. Ічня, Чернігівської області, видане Виконавчим комітетом Ічнянської міської ради Чернігівської області Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України . Стягнуто на користь прокуратури Чернігівської області з Виконавчого комітету Ічнянської міської ради Чернігівської області 918,66 грн. судового збору, з Ічнянської міської ради Чернігівської області 918,67 грн. судового збору та з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України 918,67 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 у справі №927/735/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2017 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016 у справі №927/735/16, справу №927/735/16 направлено до Господарського суду Чернігівської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Після нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2018 позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ічнянської міської ради Чернігівської області від 28 грудня 2011 року за № 263 Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості в м. Ічня, вул. Вокзальна, 140 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.01.2012 № 5002 серії САВ № 680823, розташоване по вул. Вокзальній, 140, в м. Ічня, Чернігівської області, видане Виконавчим комітетом Ічнянської міської ради Чернігівської області Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 85, 86, 136, 141 ГК України, ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України, Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та встановлення обставин відсутності дозволу держави в особі Кабінету Міністрів України на зміну форми власності об'єкта нерухомості, дійшов висновку про обґрунтованість вимог про визнання недійсним спірного рішення виконавчого комітету та свідоцтва про право власності. Судом першої інстанції відмовлено у застосуванні наслідків пропуску строків позовної давності, оскільки відповідачем-2 не було доведено факту обізнаності позивачів зі спірним рішеннями виконкому Ічнянської міської ради та отримання відповідачем-2 свідоцтва про право власності.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-2 - Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України , 21.05.2018 подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2018 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права. Так, відповідач-2 стверджує, що майновий комплекс Ічнянського хлібоприймального підприємства не було внесено до переліку об'єктів, визначених Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації . Також відповідач наполягає на тому, що зміна правового режиму майна відбулась у спосіб, передбачений ст. 85 ГК України. Відповідач-2 звертає увагу на те, що місцевим господарським судом помилково не було застосовано наслідки спливу строку позовної заяви, оскільки Міністерство аграрної політики та продовольства України було обізнано про отримання відповідачем-2 свідоцтва про право власності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 у складі колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2018 у справі №927/735/16, розгляд справи призначено на 11.07.2018, встановлено позивачам 1, 2, відповідачам 1 та 3, третій особі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

15.06.2018 до Київського апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України по Чернігівській області надійшов відзив на апеляційну скаргу. Крім того, третя особа просить розглядати справу без участі представника за наявними матеріалами.

15.06.2018 до Київського апеляційного господарського суду від заступника прокурора Чернігівської області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи відповідно до чинних норм матеріального права. Прокурор вказує на те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 Державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України , правонаступником якого є відповідач-2, не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу. Також, прокурор наголошує на тому, що спірне майно не передавалось у власність відповідача-2; що спірне майно включено до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації згідно Закону № 847-ХІV від 07.07.1999. Щодо строків позовної давності, прокурор зазначає, що в матеріалах справи не представлено доказів на підтвердження обізнаності Кабінету Міністрів України про порушення інтересів держави у зв'язку з оформленням ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України права приватної власності на спірне майно.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

За актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу №927/735/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2018 апеляційна скарга №130-2-21/2912 від 15.05.2018 (вх. №09.1-04.4/95/18 від 11.10.2018) Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 справу №927/735/16 прийнято до провадження визначеним складом суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , розгляд справи призначено на 31.10.2018. Встановлено сторонам процесуальний строк - до 25.10.2018 на подання заяв, клопотань, пояснень.

24.10.2015 Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому сторона просить поновити пропущений процесуальний строк на подання доказів та залучити до матеріалів справи копію Довідки Міністерства аграрної політики Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України № 24/321 від 17.09.2012 та копію листа Міністерства аграрної політики № 37-24-15/2777 від 05.10.2018. Обґрунтовуючи причини пропуску процесуального строку на подання доказів відповідач-2 посилається на те, що вищенаведений документ у сторони був відсутній і лише 09.10.2018 він був наданий позивачем-2.

31.10.2018 від ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України надійшли додаткові пояснення у справі, в яких сторона вказує на те, що прокурором не було обґрунтовано, не було доведено та жодними належними і допустимими доказами не підтверджено необхідність захисту інтересів держави та відповідно, посягання відповідача-2 на права і законні інтереси держави.

В судовому засіданні 31.10.2018 прокурор заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату з метою надання йому можливості підготувати свої міркування стосовно заявленого відповідачем-2 клопотання, яке надійшло до прокуратури лише 29.10.2018.

Розгляд справи, на підставі присів ст. 216 ГПК України, відкладено на 28.11.2018.

02.11.2018 від Прокуратури Чернігівської області надійшли заперечення № 05/3-64-2016 від 31.10.2016, в яких прокурор заперечує проти приєднання до матеріалів справи копії довідки № 24/321 від 17.09.2012.

Судова колегія, розглянувши клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів, дослідивши докази, представлені в обґрунтування причин пропуску процесуального строку на подання доказів, обговоривши заперечення прокуратури, виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 113, 116 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 учасникам провадження встановлено процесуальний строк для подання клопотань, заяв, пояснень до 25.10.2018. Відповідач-2 з вказаним клопотанням звернувся до суду апеляційної інстанції 24.10.2018, тобто в межах визначених судом апеляційної інстанції процесуальних строків.

Водночас, згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Виходячи зі змісту наведеної норми, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній доказами, при цьому, додаткові документи можуть бути прийняті апеляційним господарським судом лише у виняткових випадках.

З урахуванням викладеного, відповідачем-2 безпідставно було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, тоді як, у відповідності приписів вищенаведеної норми процесуального закону заявник повинен був обґрунтувати неможливість подання доказів під час вирішення спору у суді першої інстанції.

Судова колегія, з урахуванням меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про необхідність з'ясування причин неподання додаткових документів суду першої інстанції та поважності цих причин на підставі доказів представлених відповідачем-2 в обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку.

Так, відповідачем-2, зокрема, був наданий супровідний лист Міністерства аграрної політики та продовольства України № 37-24-15/22777 від 05.10.2018, згідно якого на запит Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України № 130-2-18/5640 від 12.09.2018 надається Довідка Міністерства аграрної політики Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України № 24/321 від 17.09.2012, яку просить відповідач-2 приєднати на стадії апеляційного розгляду справи. Тобто запит відповідача-2 про отримання довідки вчинено ним вже після постановлення у даній справі оскаржуваного рішення. Будь-яких обґрунтувань об'єктивної неможливості звернення відповідача-2 до позивача-2 із даним запитом під час вирішення спору у суді першої інстанції апелянтом не наведено. Натомість зі змісту Довідки № 24/321 від 17.09.2012 вбачається, що голова правління ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України був з нею ознайомлений ще 18.09.2012.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем-2 належними і допустимими доказами в контексті приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було обґрунтовано наявності винятковості обставин, що зумовили неможливість подання вищенаведеного доказу в суді першої інстанції, оскільки отримання вказаного документу лише 09.10.2018 залежало виключно від суб'єктивного волевиявлення відповідача-2.

При цьому, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів на стадії апеляційного перегляду справи не може бути задоволено Північним апеляційним господарським судом.

Представником відповідача-2 в судовому засіданні 28.11.2018 було заявлено усне клопотання про витребування у Міністерства аграрної політики та продовольства України оригіналу Довідки № 24/321 від 17.09.2012 з метою достеменного встановлення дати ознайомлення відповідача-2 з її змістом, так як вона містить виправлення.

Судовою колегією відхилено вказане клопотання, оскільки виправлення в даті не ставиться під сумнів колегії суддів з огляду на те, що 18.09.2019 ще не настало, а відтак, вірною датою є 18.09.2012, рік якої узгоджується із роком складення самої довідки.

05.11.2018 від Ічнянської міської ради та Виконавчого комітету Ічнянської міської ради Чернігівської області надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників. Вказане клопотання задоволено судовою колегією.

Представники позивача-1 та позивача-2 в судове засідання 28.11.2018 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, зі змісту яких вбачається, що позивачі отримали процесуальний документ 08.11.2018. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даних учасників справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання позивачами не повідомлялось.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивачів, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 28.11.2018 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Прокурор в судовому засіданні 28.11.2018 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представника апелянта та прокурора, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Державна акціонерна компанія Хліб України була утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 1000 Про утворення Державної акціонерної компанії Хліб України у формі відкритого акціонерного товариства, до статутного фонду якого також увійшло майно державних підприємств згідно з додатком 3, в тому числі і майно Ічнянського хлібоприймального підприємства, шляхом їх перетворення у дочірні підприємства Компанії (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України 05.11.1997 №1218 Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств ).

Згідно п. 8 Статуту ДАК Хліб України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1996 № 1375 (в редакції на час створення компанії) майно Компанії є власністю держави і закріплюється за Компанією на праві повного господарського відання (п. 8 Статуту).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 № 240 було затверджено новий статут ДАК Хліб Україна (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2007 № 887), згідно якого джерелами формування майна Компанії є, зокрема майно, що передане засновником. Майно передане засновником до статутного фонду Компанії на праві господарського відання. Компанія стосовно переданого їй засновником до статутного фонду державного майна, яке включене до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може вчиняти дії, наслідком яких може бути відчуження майна, в тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо, до виключення такого майна із зазначеного переліку об'єктів (п.п. 34-36, 38).

11.08.2010 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 764 Про заходи з утворення Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України , згідно з якою вирішено ліквідувати Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії Хліб України та утворити Державне підприємство Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі - ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України ). Статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств компанії Державної акціонерної компанії Хліб України , що ліквідуються (пункт 5 постанови). Державне підприємство Державна продовольчо-зернова корпорація України віднесено до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (пункт 4 постанови).

Згідно з переліком дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії Хліб України , які припиняються шляхом ліквідації, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 764 від 11.08.2010, зокрема, припиняється шляхом ліквідації Ічнянське хлібоприймальне підприємство.

На виконання пункту третього постанови Кабінету Міністрів України № 764 від 11.08.2010 відповідно до Акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу № 47 від 30.03.2011 комісія з ліквідації Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії Хліб України Ічнянське хлібоприймальне підприємство передала, а ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України прийняло майновий комплекс згідно з додатками до акта приймання - передачі (а.с.150-156 том І).

Постановою Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 764 від 11.08.2010, а саме перетворено ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України на Державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України . Повноваження з управління корпоративними правами створеного товариства покладено на Міністерство аграрної політики та продовольства України.

В пункті 2 названої постанови встановлено, що 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , які випускаються на величину його статутного капіталу, залишається у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України. Державне публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ від 07.07.2011 № 325, яким реорганізовано ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України шляхом його перетворення на ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України (а.с. 159-162 том І).

Згідно з пунктом четвертим названого наказу статутний капітал товариства формується на базі майна ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України Про деякі питання діяльності Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України № 634 від 17.11.2011:

- створено ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та затверджено його статут;

- здійснено емісію акцій ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на весь розмір його статутного капіталу - 867 717 000,00 грн і випущено 8 677 170 простих іменних акцій у бездокументарній формі номінальною вартістю 100,00 грн кожна;

- створено філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" згідно з додатком.

Відповідно до переліку філій ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що створюються, який є додатком до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 634 від 17.11.2011, створено філію - Ічнянське хлібоприймальне підприємство (а.с.163-166 том І).

18.11.2011 проведено державну реєстрацію припинення Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України за №10701120035041235. Цього ж дня, було проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України за №10701450000045105, створеного в результаті перетворення Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України .

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку на весь обсяг статутного капіталу ПАТ ДПЗК України , у тому числі і на комплекс нежитлових будівель за адресою, вул. Вокзальна,140, м. Ічня, Ічнянський район, - було проведено реєстрацію випуску акцій товариства у кількості 8 677 170 простих іменних акцій згідно свідоцтва № 529/1/11 від 06.12.2011 та акту оцінки майна ДП ДПЗУ України від 26.09.2011 року (а.с.163-169 том ІІІ).

Відповідно до п. 1.4 Статуту Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.11.2011 № 634, засновником ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України. Товариство є правонаступником всіх прав і обов'язків державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України (п.1.6 Статуту).

На підставі акта приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків від 18.11.2011 ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передало, а ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняло станом на 18.11.2011 майновий комплекс ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" згідно з додатками (а.с. 167-178 том І).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.4, 1.6, 4.4, 5.1, 6.6, 7.1 статуту Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" останнє створено шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764" та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

- засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

- повноваження з управління корпоративними правами Товариства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №593 від 06.06.2011 Про внесення зміни до постанови Кабінету міністрів України від 11.08.2010 №764 здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

- товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України.

- товариство має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому статуту та меті діяльності Товариства, зокрема з продажу, безоплатної передачі, дарування, пожертви, обміну, передачі в лізинг, оренду, позику чи заставу засобів виробництва, майна, матеріальних цінностей або майнових прав, використання та відчуження їх в інший спосіб юридичним та фізичним особам, списувати його з балансу та здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту.

- статутний капітал товариства становить 867 717 000 грн та формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. До прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України 100% акцій товариства, які випускаються на величину його статутного капіталу, є власністю держави. Акціонерами Товариства є, зокрема, держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію акцій Товариства та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій Товариства, визначених для продажу згідно з прийнятим у встановленому порядку рішення про їх приватизацію.

На підставі акта приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків від 18.11.2011 ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передало, а ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняло станом на 18.11.2011 майновий комплекс ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" згідно з додатками (а.с. 167-178 том І). Згідно Додатку № 2 до Акта від 18.11.2011 (витяг) передано майновий комплекс Ічнянського хлібоприймального підприємства (а.с. 170-178 том І).

21.12.2011 Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України , в особі філії Ічнянське хлібоприймальне підприємство , звернулось до Ічнянської міської ради з листом № 194 від 21.12.2011, в якому просило надати дозвіл на виготовлення свідоцтва на право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Вокзальна, 140, м. Ічня, Чернігівська область, із зазначенням власника Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України , яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського,1 (а.с.89 том І).

Виконавчий комітет Ічнянської міської ради, розглянувши заяву філії ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України Ічнянське хлібоприймальне підприємство № 194 від 21.12.2011 року, статут ПАТ ДПЗКУ , затверджений наказом №634 Мінагрополітики від 17.11.2011, акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 30.03.2011 року № 47, затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України, передавальний акт № 47 від 21.11.2011 року, передавальний акт від 30.09.2011, затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України, а також постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 Про заходи з утворення державного підприємства Державна продовольчо-зернова корпорація України та від 06.06.2011 № 593 Про внесення змін до постанови КМУ від 11.08.2010 № 764 , наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 № 325 Про реорганізацію шляхом перетворення ДП ДПЗК України , керуючись п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, прийняв рішення Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості в м. Ічня, вул. Вокзальна, 140 № 263 від 28.12.2011 за ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України .

На підставі зазначеного рішення Ічнянською міською радою було видано власнику - Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація України свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.01.2012 за № 5002 серії САВ 680823 на комплекс, виробничі приміщення хлібоприймального підприємства, загальною площею 13967,2 кв.м. за адресою: вул. Вокзальна, 140, м. Ічня, Чернігівська область; форма власності - приватна (а.с.22 том І).

Згідно з Витягом про державну реєстрацію прав номер витягу 32998675 від 27.01.2012 (а.с.23 том І) та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, комплекс Виробничих приміщень хлібоприймального підприємства за адресою: Чернігівська область, Ічнянський район, м. Ічня, вулиця Вокзальна, 140, загальною площею 13967,2 кв.м зареєстровано право власності за Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України на підставі свідоцтва про право власності, САВ №680823, №5002, від 27.01.2012, форма власності приватна (а.с.57-60 том І).

Звертаючись до суду з позовом прокурор зазначив, що вищезазначені рішення та свідоцтва підлягають визнанню незаконним та недійсними (відповідно), оскільки Виконавчий комітет Ічнянської міської ради за відсутності рішення власника про зміну правового режиму майна ПАТ ДПЗКУ з державної на приватну власність, при наявності заборони на приватизацію майна Ічнянського хлібоприймального підприємства прийнято спірне рішення, яким змінено правовий режим майна, переданого відповідачу-2 в господарське відання, що призвело до порушення права власника майна держави в особі Кабінету Міністрів України. Оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.01.2012 за № 5002 серії САВ 680823 видано на підставі незаконного рішення виконкому, на переконання прокурора, воно також підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Згідно із ч.1 ст. 167 ГК України (в редакції на час утворення відповідача-2) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 73 ГК України (в редакції на час утворення відповідача-2) державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".

За змістом ч. 1 ст. 136 ГК України (в редакції на час утворення відповідача-2) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 7 статті 74 ГК України державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство). Особливості діяльності корпоратизованих підприємств визначаються цим Кодексом та іншими законами.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 86 ГК України забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

За змістом частин 2, 3, 4 статті 145 ГК України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону або шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ст. 5 названого Закону здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, погоджує умови приватизації та реструктуризації об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Статтею 10 Закону унормовано, що корпоративні права держави, передані уповноваженим особам в управління, не можуть бути відчужені з державної власності без дозволу Кабінету Міністрів України.

Тобто, передача об'єктів права державної власності щодо цілісних майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, держава в особі Кабінету Міністрів України здійснила заходи щодо зміни організаційно-правової форми ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" і визначила розмір статутного капіталу останнього.

Проте майно, на суму вартості якого сформовано статутний капітал, у тому числі спірний майновий комплекс Ічнянського хлібоприймального підприємства, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у власність передано не було. Доказів зворотного в матеріалах справи немає.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що державою в особі Кабінету Міністрів України рішення про зміну правового режиму спірного майна не приймалося, у зв'язку з чим матеріалами справи не підтверджено правомірну зміну форми власності з державної на приватну.

Частиною 2 статті 325 ЦК України передбачено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна , які відповідно до закону не можуть їм належати.

У відповідності до ч. 7 ст. 141 ГК України (в редакції на час утворення відповідача-2) не може бути вкладом у спільну діяльність майно, яке належить до основних фондів підприємств державної власності, що не підлягають приватизації.

Так, у відповідності до Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації затверджено перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до якого увійшов спірний майновий комплекс Ічнянське хлібоприймальне підприємство (вул. Вокзальна, 140, м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область). Спірний майновий комплекс не був також включений до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. Доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються як необґрунтовані, оскільки спростовуються встановленим.

За змістом ч. 9 ст. 11 Закону України Про управління об'єктами державної власності (в редакції чинній на час звернення із заявою про видачу свідоцтва) господарські організації, створені на базі об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

З урахуванням приписів вищенаведених норм, судова колегія дійшла висновку, що цілісний майновий комплекс колишнього ДП Державна продовольчо-зернова корпорація України , до складу якого входять і спірні об'єкти, не міг бути відчуженим чи корпоратизованим на користь суб'єкта права приватної власності без попереднього виключення цього майна із законодавчо визначеного переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Спірне майно надавалося ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України для здійснення статутної діяльності, а не у власність, і до завершення процедури приватизації в установленому законодавством порядку це майно залишається об'єктом права державної власності.

Доводи апелянта щодо зміни правового режиму майна у спосіб передбачений ст. 85 ГК України відхиляються судовою колегією, оскільки відповідачем-2 не було доведено обставин передачі йому саме у власність спірного майна, яке має особливий порядок правового регулювання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України , в особі філії Ічнянське хлібоприймальне підприємство не мало законних підстав для звернення до Виконавчого комітету Ічнянської міської ради із відповідною заявою про видачу свідоцтва на право приватної власності на нерухоме майно, яке передане йому на праві господарського відання. А тому, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про неправомірне набуття відповідачем-2 права власності на спірне майно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час видачі свідоцтва) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право господарського відання.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється на підставі документів, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно (ч. 1 ст. 19 названого Закону).

Пунктом 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 (чинного станом на 28.12.2011), передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування, зокрема, юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Приймаючи до уваги ту обставину, що зміна статусу спірного майна з державної на приватну власність суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 та положенням Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що виконавчим комітетом Ічнянської міської ради безпідставно було прийнято оскаржуване рішення про видачу свідоцтва на право власності об'єктів нерухомості та, відповідно, видано свідоцтво на право власності, що не передбачало будь-яких обмежень прав відповідача-2 на спірне майно, тоді як, воно перебувало у останнього на праві оперативного відання.

Оскільки оспорюване рішення про видачу свідоцтва були прийнято Виконавчим комітетом Ічнянської міської ради з перевищенням повноважень за відсутності законних підстав, зокрема, рішення власника - держави, про зміну правового статусу державного майна, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсного та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 5002 серії САВ № 680823 від 27.01.2012.

Доводи апелянта в частині недоведення прокурором порушення відповідачем-2 постанови Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 відхиляються судовою колегією як необгрнутовані, оскільки реєстрація права власності на спірне майно спричинила фактичне відчуження об'єкта державної власності на користь товариства всупереч вимог законодавства, чим були порушені інтереси держави.

Відповідно до ст. 2 ГПК України (в редакції чинній на час подання позову) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

В рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 "У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)" визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Судова колегія вважає, що за результатами оцінки усіх представлених доказів, місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про доведення прокурором порушення прав та інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке полягає у неправомірному вибутті майнового комплексу Ічнянське хлібоприймальне підприємство (вул. Вокзальна, 140, м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область) з державної власності.

Щодо строків позовної давності суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про таке.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Позовна давність, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13).

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. За змістом норми ч. 1 ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-2469цс16).

При цьому, відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Якщо порушено - чи є підстави для визнання причин пропуску поважними чи необхідно застосувати позовну давність.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, прокурору стало відомо про наявні порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у лютому 2016 року при проведенні вивчення стану законності у сфері державної власності за листом-орієнтуванням Генеральної прокуратури України від 17.02.2018. Прокурор стверджує, що Кабінету Міністрів України про вказані обставини невідомо.

Згідно письмових пояснень № 01.1-48/1398/7-10/3853 від 22.09.2016 (а.с. 50-51 том ІІ) Кабінет Міністрів України не володів інформацією про порушення прав та інтересів держави в частині відчуження права власності спірних об'єктів до отримання від прокуратури позовної заяви (16.08.2016). Також, матеріали справи містять довідку Секретаріату Кабінету Міністрів України зі змісту якої вбачається, що у позивач-1 відсутня інформація стосовно факту прийняття рішень виконком органів місцевого самоврядування, прийнятих протягом 2011-2012 років за заявами ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" стосовно оформлення права приватної власності на цілісний майновий комплекс ДАК Хліб України Ічнянське хлібоприймальне підприємство (а.с. 78 том ІІ).

Доказів в спростування вищенаведених обставин матеріали справи не містять.

За встановленого, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", оскільки як установлено судом, у матеріалах справи немає доказів на підтвердження обізнаності Кабінету Міністрів України про порушення інтересів держави у зв'язку з оформленням ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності на спірне майно до одержання відповідного повідомлення від прокуратури Чернігівської області № 05-64-16 від 27.07.2016 (а.с. 65 том І) та позовної заяви.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта щодо надіслання ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України інформації про отримання свідоцтва на право приватної власності, оскільки представленні в обґрунтування вищенаведених тверджень документи не можуть бути належними і допустимими доказами в контексті приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України.

При цьому, як вірно встановлено місцевим господарським судом, за твердженнями позивача-2 в інформаційно-пошуковій системі організаційно-розпорядчої документації Міністерства аграрної політики та продовольства України відсутня інформація щодо листа Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України про оформлення права власності на комплекс, виробничі приміщення Ічнянського хлібоприймального підприємства від 28.03.2012 за вих. №130-2-802/2-15/2032.

З урахуванням вищевикладених обставин, а також з огляду на приписи ч. 2 ст. 74 ГПК України, судова колегія визнає обставину невчинення відповідачем-2 дій щодо надання позивачу-2 інформації стосовно оформлення права власності на спірні об'єкти нерухомості встановленою.

Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом та сторонами не заперечується, позивачі у справі - Кабінет Міністрів України та Міністерство аграрної політики та продовольства України не приймали участі у прийнятті спірного рішення виконавчого комітету та в оформленні спірного свідоцтва про право приватної власності. Прокуратура, в порядку нагляду, участі при прийнятті рішення також не приймала.

Оспорюване рішення виконкому Ічнянської міської ради від 28.12.2011 за №263 в засобах масової інформації не опубліковувалось, на офіційному сайті органу місцевого самоврядування також не розміщувалось. Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стали відкритими згідно постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 30.09.2015.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України доведено суттєве та грубе порушення інтересів держави оформленням приватної власності на державне майно, що призвело до незаконного вибуття із державної власності майна Ічнянського хлібоприймального підприємства про що позивачі та прокурор дізналися лише у 2016 році, відтак місцевий господарський суд правомірно відмовив у застосуванні наслідків спливу строків позовної давності, унормованих ст. 267 ЦК України, оскільки строк позовної давності на звернення прокурора з позовом не сплив.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2018 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача-2 у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2018 у справі № 927/735/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2018 у справі № 927/735/16 залишити без змін.

3. Справу № 927/735/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 05.12.2018