Постанова

від 28.11.2018 по справі 910/324/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2018 р. м. Київ Справа№ 910/324/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.11.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ловка Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 (повний текст складено 31.05.2018)

у справі № 910/324/18 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Ловка Тетяни Миколаївни

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії

В судовому засіданні 28.11.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 фізична особа-підприємець Ловка Тетяна Миколаївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Позов обґрунтований протиправною бездіяльністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича в частині невиплати фізичній особі-підприємцю Ловка Тетяні Миколаївні грошових коштів в сумі 199 830,00 грн., право на виплату яких позивач набув на підставі договору про відступлення права вимоги № 21/04-2017/3 від 21.04.2017, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича протиправною; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича внести зміни та доповнення до Переліку вкладників, за яким підлягає відшкодування суми вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб фізичній особі-підприємцю Ловка Тетяні Миколаївні та включити кредиторські вимоги фізичної особи-підприємця Ловка Тетяни Миколаївни до вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк".

21.03.2018 від представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, з якої вбачається, що позивач заявляє наступні позовні вимоги:

- визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" Тімоніна Олександра Олексійовича протиправною;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" Тімоніна Олександра Олексійовича провести переказ коштів з поточного банківського рахунку НОМЕР_2 Приватного підприємства "Модуль-М" (Код ЄДРПОУ 36902941) відкритого на підставі Договору банківського рахунку №16-02-05-000340 від 05 лютого 2015 року на поточний рахунок НОМЕР_2, який належить Фізичній-особі підприємцю Ловкой Тетяні Миколаївні (РНОКПП НОМЕР_1);

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" Тімоніна Олександра Олексійовича внести зміни та доповнення до Переліку вкладників, за яким підлягає відшкодування суми вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Фізичній особі-підприємцю Ловка Тетяні Миколаївні(РНОКПП НОМЕР_1).

У прийнятті зазначеної заяви про зміну предмету позову судом було відмовлено.

В обґрунтування відмови у прийняті заяви позивача про зміну предмету позову судом зазначено наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відповідно до п.п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Первісно заявлені вимоги були мотивовані бездіяльністю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича, а саме невнесенням змін та доповнень до Переліку вкладників, за яким підлягає відшкодування суми вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Фізичній особі-підприємцю Ловка Тетяні Миколаївні та не включенням кредиторських вимог Фізичної особи-підприємця Ловка Тетяни Миколаївни до вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк".

В свою чергу, як вбачається з матеріалів заяви про зміну предмету позову та доданої до неї позовної заяви у новій редакції, позивач посилається вже на інші обставини (підстави позову) та просить суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" Тімоніна Олександра Олексійовича провести переказ коштів з поточного банківського рахунку НОМЕР_2 Приватного підприємства "Модуль-М" відкритого на підставі Договору банківського рахунку №16-02-05-000340 від 05 лютого 2015 року на поточний рахунок НОМЕР_2, який належить Фізичній-особі підприємцю Ловкой Тетяні Миколаївні (РНОКПП НОМЕР_1).

Таким чином, було судом встановлено, що позивач просить суд розглянути нову матеріально-правову вимогу до відповідача, посилаючись вже на зовсім інші обставини, що не були заявлені під час подання первісної позовної заяви.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/324/18 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом не було враховано те, що згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Апелянт вказує, що судом не було досліджено обставин справи, а саме те, що до введення тимчасової адміністрації в банку позивачем були виконані всі дії щодо повідомлення про факт відступлення права вимоги, який передбачений положеннями ЦК України, вважає, що бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є протиправною.

На думку скаржника, судом не було надано правової оцінки листу №421/25.1/2л від 27.02.2018 від відповідача, в якому було повідомлено про результат розгляду поданих позивачем заяв, а саме що вимога про списання коштів по рахунку ПП Моділь - М відповідно до Спільної заяви до ПАТ Діамантбанк не підлягає задоволенню.

Апелянт вважає, що судом не було виконано вимоги ст. 236 ГПК України щодо необхідності всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Апелянт звертає увагу суду, що ні представник позивача, ні позивач не були належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, та оскільки представник відповідача не з'явився в судове засідання, то скаржник ставить питання про належне повідомлення загалом сторін про дане судове засідання, що є порушенням прав сторін на доступ до правосуддя.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Алдановій С.О., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Алданова С.О., судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено відповідачу та третій особі строк протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали, але не пізніше 03.09.2018, для подання відзиву на апеляційну скаргу.

30.08.2018 від представника третьої особи надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 розгляд справи призначено на 24.09.2018.

04.09.2018 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Станом на 26.10.2018 відповідь на відзив від позивача не надходила.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції розгляд справи відкладався, останній раз на 16.10.2018.

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Відповідно до акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/324/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2018 у справі №910/324/18 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 28.11.2018.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.11.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 28.11.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2015 між Банком та Приватним підприємством "Модуль-М" (надалі - підприємство) укладено договір банківського рахунку № 16-02-05-000340.

09.10.2015 між Банком та Фізичною особою - підприємцем Ловкою Т.М. укладено договір банківського рахунку № 15-10-09-003310.

За умовами зазначених договорів Банк зобов'язався відкрити клієнтам відповідні поточні рахунки, приймати і зараховувати на них грошові кошти, а також виконувати розпорядження клієнтів про перерахування і видачу відповідних сум з поточних рахунків.

24.04.2017 між Фізичною особою-підприємцем Ловка Тетяною Миколаївною та Приватним підприємством "Модуль-М" було укладено договір про відступлення права вимоги № 21/04-2017/3, за умовами якого первісний вкладник отримує право вимоги, що належить первісному вкладнику, і стає кредитором за договором банківського рахунку №16-02-05-000340 від 05.02.2015. Відповідно до пункту 1.2. договору новий вкладник одержує право вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань за основним договором в частині списання грошових коштів в сумі 199 830,00 грн. на оплату товару, отриманого первісним вкладником від Нового вкладника відповідно до умов Договору№02/02-2017 купівлі-продажу від 10.02.2017 на підставі видаткової накладної №35 від 21.04.2017.

Позивач та Підприємство спільною заявою вих. № 59 від 21.04.2017 повідомили ПАТ "Діамантбанк" про укладення вищезазначеного договору відступлення майнових прав.

24.04.2017 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних (далі - Фонд) осіб було прийнято Рішення № 1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", відповідно до якого було розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" (надалі - Банк) з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 № 394-і рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23 червня 2017 № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням було розпочато процедуру ліквідації Банку з 24 червня 2017 до 23 червня 2019 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку, визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації, реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювань неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Тімоніну Олександру Олексійовичу строком на два роки з 24 червня 2017 до 23 червня 2019 включно.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про включення його кредиторських вимог в сумі 199 830,00 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк" задоволенню не підлягає, оскільки зазначена сума входить до акцептованих Фондом вимог підприємства, і таке задоволення вимог позивача призведе до безпідставного збільшення (подвоєння) обсягу зобов'язань Банку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон).

Норми Закону є спеціальними, він є пріоритетним відносно інших законодавчих актів.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 2 Закону вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, а вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Пунктом 54 ч. 1 ст. 2 Закону визначено, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Станом на 24.06.2017 (дата прийняття Фондом рішення про ліквідацію Банку) залишок коштів на поточному рахунку Підприємства складав 768 801,32 грн. В свою чергу, залишок коштів на поточному рахунку Позивача на зазначену дату складав 339,30 грн.

Таким чином, з урахуванням норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Підприємство є кредитором Банку на суму 768 801,32 грн., а Позивач - вкладником Банку, гарантована сума відшкодування Фондом коштів за вкладом перед яким складає 339,30 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на укладення між ним та підприємством договору про відступлення права вимоги № 21/04-2017/3 від 21.04.2017, згідно умов якого підприємство передало позивачу право вимоги на списання грошових коштів в сумі 199 830,00 грн. за договором банківського рахунку № 16-02-05-000340 від 05.02.2017.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, враховуючи те, що між Банком та позивачем договори банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку на розміщення спірної суми коштів в розмірі 199 830,00 грн. не укладалися, а власником іменного депозитного сертифіката на оспорювану суму Позивач також не є, він не є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідно вимога позивача про зобов'язання ліквідатора ПАТ "Діамантбанк" внести зміни та доповнення до переліку вкладників ПАТ "Діамантбанк", за якими підлягає відшкодуванню сума вкладу Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ФОП Ловка Т.М. є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 N 492. Зазначеною інструкцією встановлено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (пункт 1.8).

Таким чином, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника поточного рахунку чинним законодавством та банківськими правилами не передбачено. Відповідно, укладення договору відступлення права вимоги за договором банківського рахунку не призводить до виникнення грошового зобов'язання у банку перед новим кредитором. Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в справі № 3-174гс16 (Постанова від 06 квітня 2016).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статей 1068, 1071 ЦК України списання та перерахування коштів з рахунку клієнта здійснюється банком на підставі відповідного розрахункового документа. В свою чергу, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", який визначає загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлено, що ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором переказу розрахункового документа до банку, в якому відкрито його рахунок, визначено види розрахункових документів (платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер). Таким чином, зобов'язання банку перед клієнтом, та, відповідно, право вимоги у клієнта може виникнути лише після направлення останнім розпорядження банку на перерахування відповідної грошової суми. Оскільки Підприємством розрахункові документи Банку на перерахування грошових сум з рахунку не подавалися, право вимоги за договором банківського рахунку не виникло, і не могло виникнути.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладення між підприємством та позивачем договору про відступлення права вимоги № 21/04-2017/3 від 21.04.2017 не призвело до виникнення грошового зобов'язання Банку перед Позивачем.

Також з матеріалів справи вбачається, що підприємство звернулося до Банку з Заявою про включення до реєстру кредиторів від 05.07.2017 вих. № 58, якою просило включити його вимоги в сумі 768 801,32 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантабанк", які Фондом були визнані повністю та внесені до реєстру.

Як вбачається з виписки по поточному рахунку підприємства та заяви з кредиторськими вимогами, підприємство заявило Фонду свої вимоги в сумі залишку коштів на його поточному рахунку в повній сумі, без урахування відступлення прав вимоги за договором рахунку та відповідного зменшення зобов'язань Банку перед ним особисто.

Вимоги підприємства були визнані ліквідатором ПАТ "Діамантбанк" в повному обсязі, віднесені до сьомої черги погашення, а реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк" був затверджений виконавчою дирекцією Фонду.

Щодо доводів апелянта про ненадання судом першої інстанції оцінки листу ПАТ "Діамантбанк" від 27.02.2018 за вих. №421/21.1/2л, колегія суддів зазначає наступне.

Вказаний лист ПАТ "Діамантбанк" в якості доказу був поданий позивачем разом з уточненнями до позовної заяви про зміну позовних вимог від 19.03.2018, у прийнятті якої судом було відмовлено у зв'язку з її невідповідністю вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до приписів ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Клопотання про долучення до матеріалів справи вказаного листа, обґрунтованого неможливістю його подання у відповідний строк з причин, що не залежали від позивача, останнім не подано, таким чином зазначений лист в якості доказу прийняттю та розгляду судом не підлягав.

Посилання апелянта на неналежне повідомлення судом першої інстанції сторін про дату, час та місце судового засідання, яке відбулось 22.05.2018 є необґрунтованими та недоведеними, оскільки учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Інші доводи апеляційної скарги до уваги судом не приймаються з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Ловка Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/324/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ловка Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/324/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/324/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/324/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 06.12.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б.Михальська

Т.І. Разіна