Постанова

від 05.12.2018 по справі 910/22760/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р. Справа№ 910/22760/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: адвокат Бондар Є.А., довіреність № 05/18 від 31.01.18 від відповідача: адвокат Харін О.М., ордер серія КС № 347845 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 17.05.2018 суддя Чебикіна С.О. повний текст складено 29.05.2018 за позовомпублічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" дотовариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" провитребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" (надалі - відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Вимоги даного позову мотивовані тим, що позивач був власником нежилих приміщень з № 1 по № 6 групи приміщень № 18 загальною площею 53,8 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які вибули з його власності без його відома, і на даний час право власності на це майно зареєстроване за відповідачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" проти позову заперечувало, наголошуючи на тому, що право власності на спірні нежилі приміщення перейшло до відповідача внаслідок укладання низки правочинів, які не визнані судом недійсними, а відтак є правомірними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2015 за клопотанням позивача провадження у даній справі було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 752/13914/15-ц.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 провадження у справі було поновлено провадження та вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.

21.03.2018 позивач подав Господарському суду міста Києва заяву про зміну предмету позову, в якій він просив суд витребувати у відповідача на користь позивача нерухоме майно, реєстраційний номер 811980000, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень №18) (в літ. А) загальною площею 53,80 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за позивачем право власності на зазначене нерухоме майно.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/22760/15 позов задоволено повністю. Витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" на користь публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" нерухоме майно, реєстраційний номер 811980000, а саме нежилі приміщення з №1 по № 6 (групи приміщень №18) (в літ. А) загальною площею 53,80 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" право власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 811980000, а саме нежилі приміщення з №1 по № 6 (групи приміщень №18) (в літ. А) загальною площею 53,80 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" в доход державного бюджету України 25 827 грн. 00 коп. судового збору.

Своє рішення, посилаючись на ст. ст. 216, 321, 386-388 Цивільного кодексу України та ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд мотивував тим, що в даному конкретному випадку відсутня правова підстава для вибуття спірного нерухомого майна з володіння позивача, а отже, право власності на спірне нерухоме майно не перейшло від позивача до ОСОБА_5, а останній в свою чергу, не мав права передавати спірне нерухоме майно до статутного фонду відповідача. За висновком суду, права позивача порушено відповідачем і тому позов про витребування у відповідача на користь позивача спірного нерухомого майна та визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" (надалі - відповідач, скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати вищевказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, зокрема, ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, а висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Скаржник наголошує на тому, що після поновлення провадження у справі, він не був повідомлений про дату розгляду даної справи, внаслідок чого справу розглянуто по суті та винесено рішення за відсутності відповідача.

Окрім того, задовольняючи позов, суд врахував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі № 910/22763/15 визнано недійсним іпотечний договір від 28.12.2012, укладений між ОСОБА_5 та публічним акціонерним товариством Старокиївський банк (позивачем у справі № 910/22760/15), та визнав, що вказане судове рішення має преюдиціальне значення для вирішення справи № 910/22760/15.

Однак поза увагою місцевого господарського суду залишилася та обставина, що на дату винесення оскаржуваного рішення у справі № 910/22760/15, рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі № 910/22763/15 ще не набрало законної сили, оскільки перебувало на стадії апеляційного оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 у справі № 910/22760/15 (головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/22760/15 було залишено без руху.

20.07.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, виявлених судом.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 910/22760/15 (головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.) поновлено товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/22760/15, відкрито апеляційне провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.09.2018.

17.08.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу.

Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" (надалі - позивач) у відзиві на апеляційну скаргу зазначав про те, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі № 910/22763/15 була подана майже через рік після його прийняття, тобто зі значним пропуском строку на його апеляційне оскарження. Окрім того, судом апеляційної інстанції не було зупинено дію вказаного судового рішення, а тому позивач вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 у справі № 910/22763/15 вступило у законну силу 12.12.2017 та залишається законним і досі.

Також позивач вважає, що відповідачем не спростовано факту незаконного вибуття з власності позивача спірного нерухомого майна, а відтак не доведено власних заперечень проти позову

В судовому засіданні 13.09.2018 було оголошено перерву у справі № 910/22760/15 до 02.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України № 295/2018 від 28.09.2018 "Про переведення суддів", відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 11 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 1 від 02.10.2018 визначено днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду 3 жовтня 2018 року, про що в газеті "Голос України" № 185 (6940) 03.10.2018 опубліковано відповідне повідомлення. Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

За актом прийняття-передачі судової справи від 01.10.2018 справу № 910/22760/15 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2018, справу № 910/22760/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/22760/15 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13.11.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 у справі № 910/22760/15 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Елула Україна" про відкладення розгляду справи № 910/22760/15; відкладено розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Елула Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/22760/15 до 28.11.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 у справі № 910/22760/15 заяву адвоката товариства з обмеженою відповідальністю "Елула Україна" Харіна О.М. про відвід колегії суддів у складі: Разіна Т.І., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. у справі № 910/22760/15 визнано необґрунтованою; провадження у справі № 910/22760/15 зупинено до вирішення питання про відвід колегії суддів у складі: Разіна Т.І., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.; справу № 910/22760/15 передано на здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України; оголошено перерву в судовому засіданні до 5 грудня 2018 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 910/22760/15 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Елула Україна" про відвід суддів Разіної Т.І., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. залишено без задоволення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 поновлено провадження у справі № 910/22760/15; розгляд справи № 910/22760/15 вирішено здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні, а саме 05.12.2018 о 09 год. 30 хв.

В судовому засіданні адвокат скаржника підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 13.11.2018 адвокат позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/22760/15 - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення адвокатів сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 28.12.2012 між громадянином ОСОБА_8 та громадянином Ізраїлю ОСОБА_5 було укладено попередній договір (надалі - Попередній договір), за умовами якого ОСОБА_8 зобов'язався у майбутньому продати ОСОБА_5 нежилі приміщення з №1 по №5 групи приміщень № 16 загальною площею 74 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_8 за попереднім договором 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк", як іпотекодавцем, та ОСОБА_5, як іпотекодержателем, було укладено іпотечний договір (надалі - Іпотечний договір), за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов'язання, зазначеного в цій статті, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах визначених у цьому договорі майно визначене в ст. 2 цього договору.

В п. 5.3.10 Іпотечного договору передбачено обов'язок іпотекодавця застрахувати предмет іпотеки за свій рахунок на користь іпотекодержателя.

Іпотекодержатель має право зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки в односторонньому порядку у разі виникнення у нього права звернути стягнення на предмет іпотеки (п.6.7 Іпотечного договору).

Іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4480.

07.04.2014 було укладено договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 813, за умовами якого предметом іпотеки визначено нежилі приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 811980000, а саме: нежиле приміщення з №1 по №5 групи приміщень № 16 загальною площею 74 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

11.06.2014 на підставі іпотечного застереження, передбаченого в п. 6.7 Іпотечного договору, ОСОБА_5 звернув стягнення у позасудовому порядку на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність та зареєстрував за собою право власності на нежилі приміщення з №1 по №6 групи приміщень № 18 загальною площею 53,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Згодом, а саме 11.09.2014, ОСОБА_5 вніс вказане нерухоме майно до статутного фонду відповідача без сплати останнім грошових коштів на користь ОСОБА_5 за отримане нерухоме майно.

Позивач наголошував на тому, що предмет іпотеки без його відома і незаконно вибув з володіння позивача. Наразі спірне нерухоме майно (нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень №18) (в літ. А) загальною площею 53,80 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1) зареєстровано за відповідачем на праві власності за реєстраційним номером 811980000, на підтвердження чого суду надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 42954022.

Позивач вважає, що було порушено його право власності на вищезгадане нерухоме майно, яке підлягає відновленню у судовому порядку шляхом прийняття відповідного рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння (тобто з володіння відповідача) та визнання права власності за позивачем на це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалося вище, у даній справі позивач просив про витребування у відповідача спірного нерухомого майна як такого, що вибуло з власності позивача поза його волею.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено в ст. 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як було з'ясовано судом, на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/22763/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіва Інтер", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_8, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/22763/15 позов було задоволено і серед іншого визнано недійсним іпотечний договір № 4480 від 28.12.2012, укладений між ОСОБА_5 та публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк". При цьому в своєму рішенні суд зазначив про те, що представник публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" при підписанні оспорюваного Іпотечного договору та доповнень до нього проігнорував вимогу спостережної ради публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" щодо обмеження строку договору шістьма місяцями та укладено договір на інших умовах. Відтак, підписуючи оспорюваний Іпотечний договір, на умовах, відмінних від дозволених спостережною радою, представник банку вийшов за межі наданих йому повноважень.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/22763/15 було залишене без змін.

В ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, ст. 216 Цивільного кодексу України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку відсутня правова підстава для вибуття спірного нерухомого майна з володіння позивача, а отже, право власності на спірне нерухоме майно не перейшло від позивача до ОСОБА_5, а останній в свою чергу, не мав права передавати спірне нерухоме майно до статутного фонду відповідача.

Судом апеляційної інстанції враховано посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/22763/15 не набрало законної сили та не могло бути покладено в основу рішення у справі № 910/22760/15.

Однак, як уже зазначалося вище, на дату винесення рішення у справі № 910/22760/15 судом апеляційної інстанції було переглянуто та залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/22763/15.

Подання товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА", яке не приймало участь у розгляді справи № 910/22763/15, своєї апеляційної скарги не спростовує того, що на час прийняття місцевим господарським судом рішення у справі № 910/22760/15 правильність рішення суду у справі № 910/22763/15 була підтверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017. Незважаючи на подання апеляційної скарги товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" та здійснення повторного перегляду судом апеляційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/22763/15, дію названого рішення зупинено не було. Тобто, у місцевого господарського суду були всі правові підстави для врахування обставин, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі № 910/22763/15 в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 386, 388 Цивільного кодексу України якщо майно було набуте безвідплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про дійсність Іпотечного договору, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що в даному випадку права позивача порушено відповідачем, а тому вимоги про витребування у відповідача на користь позивача нерухомого майна, реєстраційний номер 811980000, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 18) (в літ. А) загальною площею 53,80 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за позивачем права власності на це нерухоме майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Скаржник в апеляційній скарзі наголошував на тому, що він не отримував ухвал місцевого господарського суду після поновлення провадження у даній справі. Однак дане твердження спростовується наявними у справі матеріалами, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які свідчать про вручення відповідачу як ухвали про поновлення провадження у справі № 910/22760/15 від 23.02.2018, так і усіх наступних ухвал у даній справі.

Інших підстав для скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі скаржником не наведено.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ст.ст. 78, 79 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення сторін свідчать про обґрунтованість та підтвердженість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/22760/15 залишити без змін.

2. Справу № 910/22760/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 06.12.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко