Постанова

від 29.03.2019 по справі 910/22760/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/22760/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк"

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА"

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Разіної Т.І. - головуючого, Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. від 05 грудня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Чебикіної С.О. від 17 травня 2018 року

Історія справи

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 28.12.2012 між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_9 (покупець) було укладено попередній договір, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 4479, за умовами якого сторони зобов'язались у подальшому укласти договір купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 6 групи приміщень № 18 (в літ. А), загальною площею 53,80 м.кв.; нежилих приміщень з № 1 по № 5 групи приміщень № 19 (в літ. А) загальною площею 65,20 м.кв. та нежилих приміщень загальною площею 170,10 м. кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. За домовленістю сторін укладення основного договору погоджено на 15.01.2014 (пункт 6.1 попереднього договору) (з урахуванням змін та доповнень до попереднього договору від 15.01.2013 та від 20.06.2013).

2. 28.12.2012 між Публічним акціонерним банком "Старокиївський банк" (іпотекодавець) та ОСОБА_9 (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4480 (далі - іпотечний договір ), за умовами якого ПАТ "Старокиївський банк" передав в іпотеку ОСОБА_9, зокрема нежилі приміщення реєстраційний номер нерухомого майна 811980000 з № 1 по № 6 групи приміщень № 18 (в літ.А) загальною площею 53,80 м. кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне нерухоме майно ), нежилі приміщення реєстраційний номер нерухомого майна 863080000 загальною площею 170,10 м.кв. за цією ж адресою (у редакції договорів від 07.04.2014, від 23.04.2014 про внесення змін і доповнень до вказаного іпотечного договору).

2.1. Основний договір між сторонами попереднього договору укладено не було.

3 . 11.06.2014 на підставі пункту 6.7 іпотечного договору іпотекодержатель - ОСОБА_9 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно. У подальшому ОСОБА_9 вніс це майно до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ЕЛУЛА УКРАЇНА", відповідач).

4. На час звернення з даним позовом до суду передане в іпотеку за договором від 28.12.2012 № 4480 майно - нежилі приміщення загальною площею 53,80 м. кв. у АДРЕСА_1 зареєстроване на праві власності за ТОВ "ЕЛУЛА УКРАЇНА".

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 у справі №910/22763/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, задоволено позов Публічного акціонерного банку "Старокиївський банк" (далі - ПАТ "Старокиївський банк", позивач), визнано недійсним іпотечний договір від 28.12.2012 № 4480; визнано за позивачем право власності на нерухоме майно реєстраційний номер 863080000 загальною площею 170,1 м 2 за адресою: АДРЕСА_1; витребувано у відповідача - ТОВ "Авіва Інтер" зазначене нерухоме майно.

Короткий зміст позовних вимог

6. У серпні 2015 року ПАТ "Старокиївський банк" звернувся з позовом до ТОВ "ЕЛУЛА УКРАЇНА" про витребування з незаконного володіння відповідача спірного нерухомого майна та визнання за позивачем права власності на це майно.

7. Позивач, з посиланням на приписи статей 593, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 17 Закону України "Про іпотеку" зазначив, що (1) ОСОБА_9 безпідставно зареєстровано право власності на спірне майно на підставі іпотечного договору, який на момент здійснення такої реєстрації вже припинився автоматично у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за попереднім договором; (2) внаслідок визнання недійсним іпотечного договору за судовим рішенням у справі №910/22763/15 відсутні правові підстави для набуття ОСОБА_9 права власності на спірне майно, а отже воно вибуло з власності позивача поза його волею, а тому має бути витребувано у відповідача, як добросовісного набувача (з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 21.03.2018).

Короткий зміст рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2018 року, позов задоволений повністю. Витребувано у відповідача на користь позивача спірне нерухоме майно, визнано за позивачем право власності на це майно.

9. Суди попередніх інстанцій послались на преюдиційні обставини, встановлені у справі №910/22/763/15 та зазначили, що факт визнання за судовим рішенням недійсним іпотечного договору свідчить про вибуття спірного нерухомого майна з володіння позивача поза його волею, відсутність у відчужувала цього майна - ОСОБА_9, правових підстав для набуття права власності на нього, а вказане майно підлягає поверненню власнику шляхом витребування у добросовісного набувача на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

11. Суди у порушення вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) безпідставно визнали преюдиційними обставини, встановлені судовим рішенням у справі №910/22763/15, яке є недопустимим доказом у розумінні статті 86 цього Кодексу. Указане судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки господарський суд у справі №910/22763/15 визнав недійсним іпотечний договір, стороною якого є фізична особа, тобто вирішив спір, який не підвідомчий господарському суду.

12 . Судами не встановлено жодних обставин та не досліджено доказів, які б підтверджували вибуття спірного майна з власності позивача поза його волею, що є необхідною передумовою для задоволення позову на підставі частини 1 статті 388 ЦК України, про що свідчить і судова практика Верховного Суду України у справі № 916/2129/15 (постанова від 05.10.2016), у справі №916/2131/15 (постанова від 25.01.2017).

13. Суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_9, в результаті чого судові рішення у справі прийняті про права та обов'язки вказаної особи, як учасника ТОВ "ЕЛУЛА УКРАЇНА", що в силу статті 310 ГПК України є безумовною підставою для скасування судових рішень.

14 . Судами не досліджено, на якій підставі ОСОБА_9 зареєстровано право власності на спірне майно, оскільки у тексті оскаржуваних рішень зазначено про укладення 07.04.2014 договору про внесення змін до іпотечного договору від 28.12.2012 № 4480, в якому предметом іпотеки вказано зовсім інше майно - нежилі приміщення з №1 по №5 групи приміщень № 16 загальною площею 74 м.кв. за адресою АДРЕСА_2. Отже, судами не досліджено питання про віднесення саме спірного майна до предмета іпотеки за іпотечним договором від 28.12.2012 № 4480 та, відповідно, не встановлено права позивача звертатись з позовом про витребування цього майна.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

15 . Відповідач фактично намагається оскаржити висновки судів у справі №910/22763/15 з точки зору їх законності, що є неприпустимим. При цьому, посилаючись на те, що спірні судові рішення прийняті про права та обов'язки ОСОБА_9, відповідач не надав доказів наявності у нього повноважень на представництво цієї особи в суді, як і не зазначив, про які саме його права та обов'язки прийняті судові рішення.

16 . Натомість на підставі встановлених фактичних обставин справи судами зроблені правильні висновки про наявність правових підстав для витребування спірного нерухомого майна з володіння відповідача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17 . Верховний Суд констатує, що суть доводів касаційної скарги в пункті 11 Постанови зводиться до намагання відповідача шляхом декларативного посилання на статті 75, 77, 86 ГПК України оспорити у даному судовому провадженні законність судового рішення у справі №910/22763/15, яке набрало законної сили. У зв'язку з цим Верховний Суд наголошує, що відповідні доводи прямо суперечать положенням статті 129 1 Конституції України та статті 326 ГПК України, згідно з якими судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України, а в окремих випадках - за її межами. Отже, законність судового рішення презюмується і воно може бути переглянуто тільки у випадках та в порядку, чітко встановленому процесуальним законодавством та виключно в межах того судового провадження, в якому воно прийнято (у даному випадку - у справі №910/22763/15).

17.1. Верховний Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" де Суд зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

18. У контексті застосування положень статті 75 ГПК України судові рішення у справі №910/22763/15 підлягали дослідженню виключно з точки зору преюдиційності для даного спору встановлених у них обставин, що і було обґрунтовано зроблено судами попередніх інстанцій. Порушень норм процесуального права при вчиненні судами такої процесуальної дії не встановлено.

19 . За наслідками встановлення факту визнання за судовим рішенням у справі №910/22763/15 недійсним іпотечного договору від 28.12.2012 № 4480 суди дійшли обгрунтованого висновку про вибуття спірного нерухомого майна з володіння власника - позивача поза його волею та, відповідно, правильно застосували до спірних правовідносин положення статей 387, 388 ЦК України.

19.1 . Більше того, у справі №910/22763/15 також встановлено, що попередній договір від 28.12.2012 № 4479 припинився після 15.01.2014 внаслідок не укладення у встановлений строк між його сторонами основного договору (частина 3 статті 635 ЦК України). Отже, ОСОБА_9 безпідставно зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно на підставі іпотечного договору, який на момент такої реєстрації (11.06.2014) припинився в силу припинення забезпеченого ним основного зобов'язання. У зв'язку з чим доводи касаційної скарги в пункті 12 Постанови також відхиляються.

20. Доводи касаційної скарги в пунктах 13, 14 Постанови визнаються Верховним Судом неприйнятними з огляду на положення частини 2 статті 309 та частини 2 статті 311 ГПК України.

20.1. При цьому Верховний Суд окремо звертає увагу на пункт 14 Постанови, у якому скаржник, будучи достеменно обізнаним зі змістом договорів від 07.04.2014 та від 23.04.2014 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, оскільки сам посилається на них в тексті своєї апеляційної скарги (а.с. 193, том 1), маніпулюючи допущеною судами попередніх інстанцій в мотивувальній частині судових рішень технічною опискою щодо номерів та площі нерухомого майна, намагається ввести суд касаційної інстанції в оману з метою домогтися повторного розгляду справи, що є неприпустимим та розцінюється Верховним Судом як недобросовісне користування процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення.

20.2. У зв'язку із зазначеним Верховний Суд звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані. У зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛУЛА УКРАЇНА" залишити без задоволення.

2 . Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17 травня 2018 року у справі №910/22760/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.