Постанова

від 04.12.2018 по справі 902/992/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04 грудня 2018 року Справа № 902/992/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроанса"

на рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2018р.

(ухвалене о 12:10 год. у м.Вінниці, повний текст складено 11.05.2018р.)

у справі № 902/992/17 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОАНСА"

до ОСОБА_1

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_2;

2. ОСОБА_3;

3. ОСОБА_4;

4. ОСОБА_5

про визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_6

від третьої особи ОСОБА_2 - не з'явився;

від третьої особи ОСОБА_3 - не з'явився;

від третьої особи ОСОБА_4 - не з'явився;

від третьої особи ОСОБА_5 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроанса" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, а саме:

- земельну ділянку площею 0,08 га, вартістю 2401 грн. 13 коп. розташовану у АДРЕСА_1;

- земельну ділянку площею 0, га, вартістю 3000 грн., розташовану у АДРЕСА_2;

- земельну ділянку площею 0,1 га, вартістю 616 грн., розташовану у АДРЕСА_3;

- земельну ділянку площею 0.0899 га, вартістю 2187 грн., розташовану у АДРЕСА_4

- земельну ділянку площею 0,2409 га, вартістю 2244 грн., розташовану в с. Рів Жмеринського району Вінницької області;

- земельну ділянку площею 0,1 га, вартістю 2600 грн., розташовану у АДРЕСА_5;

- земельну ділянку площею 0,0859 га, вартістю 500 грн., розташовану у АДРЕСА_6;

- земельну ділянку площею 0,0800 га, вартістю 2000 грн., розташовану у АДРЕСА_7;

- житловий будинок з господарчими будівлями, вартістю 6630 грн., розташований у АДРЕСА_4

- житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, вартістю 7400 грн., розташований у АДРЕСА_6.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроанса" від 01.10.2004 р. оформленого протоколом № 1 від 01.10.2004 р. було створено ТОВ "Євроанса", обрано директором товариства ОСОБА_1 У відповідності до пункту 4.11 Статуту ТОВ "Євроанса", ТОВ "Євроанса" має статутний капітал у розмірі 24000 грн., часткою в розмірі 480 грн. - 2 % статутного капіталу володіє ОСОБА_1, а 98 % статутного капіталу володіють інші учасники.

В подальшому загальними зборами учасників ТОВ "Євроанса" 15.04.2005 р. було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу до 607903 грн. 13 коп. та внесення відповідних змін до статуту ТОВ "Євроанса" (зареєстровано зміни до статуту 20.04.2005 за № 11741050001000331) та 18.08.2005 р. - про внесення ОСОБА_1 вкладу в сумі 295783 грн. 13 коп. до статутного капіталу ТОВ "Євроанса" у вигляді майна, що є предметом даного спору, а також про надання директору ТОВ "Євроанса", фактично яку займала ОСОБА_1, повноваження на підписання від імені ТОВ "Євроанса" необхідних документів, забезпечення усіх необхідних операцій по переоформленню прав власності.

На виконання рішення загальних зборів учасників від 18.08.2005 р. ОСОБА_1 на підставі Акту передачі-прийому нерухомого майна, фактично передано ТОВ "Євроанса" об'єкти нерухомого, водночас, крім акту передачі-прийому нерухомого майна, ОСОБА_1 не вчинено жодної дії направленої на перереєстрацію на ТОВ "Євроанса" права власності на земельні ділянки, не отримано державного акту на земельні ділянки, не здійснено перереєстрацію прав власності на нерухоме майно, не зареєстровано право власності на ТОВ "Євроанса" в органах технічної інвентаризації. Відповідачем фактично не було виконано рішення загальних зборів ТОВ "Євроанса" та не здійснено збільшення статутного фонду, а відтак ТОВ "Євроанса" позбавлений своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.04.2018 р. у справі № 902/992/17 було відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроанса" до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно.

При ухвалені вказаного рішення, суд виходив з того, що 1 жовтня 2004 року відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроанса" за участю ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з порядком денним: 1. Про створення товариства з обмеженою відповідальністю; 2. Про обрання директора товариства; 3. Про затвердження ескізу печатки круглої товариства. Головою зборів обрано ОСОБА_10, секретарем - Чернобай А.В.

1 жовтня 2004 року загальними зборами учасників ТОВ "Євроанса" (протокол № 1 від 01.10.2004р.) прийнято рішення: створити товариство з обмеженою відповідальністю "Євроанса", директором ТОВ "Євроанса" обрати ОСОБА_1, затвердити статут товариства, та ескіз печатки круглої.

Відповідно до пункту 4.11 Статуту позивача ТОВ "Євроанса" має статутний капітал у розмірі 24000 грн., часткою в розмірі 480 грн. - 2 % статутного капіталу володіє ОСОБА_1, а 98 % статутного капіталу володіють інші учасники.

15 квітня 2005 року загальними зборами учасників позивача прийнято рішення, оформлене протоколом № 4 загальних зборів учасників ТОВ "Євроанса" про збільшення статутного капіталу до 60790 грн. 13 коп.; розподілення часток між Учасниками згідно додатка до статуту (ОСОБА_1 - 30060 грн. 72 коп., що становить 49.5% статутного капіталу; ОСОБА_10 942 грн. 25 коп., що становить 1,5% статутного капіталу; ОСОБА_11 - 29787 грн. 16 коп., що становить 49% статутного капіталу) та внесення відповідних змін до статуту позивача.

Згідно акту передачі-прийому нерухомого майна від 22.08.2005 р., громадянка України ОСОБА_1 з одного боку та директор ТОВ "Євроанса" ОСОБА_1, з другого боку, склали цей акт в тому, що керуючись статей 85, 86 Господарського Кодексу України, статті 115 Цивільного Кодексу України, статей 80, 82, 86 Земельного Кодексу України, статті 13 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 4.8, 5.3, 5.4. Статуту товариства, діючи на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Євроанса" від 18.08.2005 р. перша передала, а друга прийняла наступну нерухомість:

- земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану у АДРЕСА_1;

- земельну ділянку площею 1000 кв.м., розташовану у АДРЕСА_2;

- земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану у АДРЕСА_3;

- земельну ділянку площею 0.0899 га, розташовану у АДРЕСА_4

- житловий будинок з господарчими будівлями, розташований у АДРЕСА_4

- земельну ділянку площею 0,2409 га, розташовану в с. Рів Жмеринського району Вінницької області;

- земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану у АДРЕСА_5;

- земельну ділянку площею 0,0859 га, розташовану у АДРЕСА_6;

- житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташований у АДРЕСА_6;

- земельну ділянку площею 0,0800 га, розташовану у АДРЕСА_7.

Вказаний акт засвідчено підписами ОСОБА_1 та скріплено печаткою ТОВ "Євроанса".

В подальшому 11.01.2007 р. загальними зборами учасників позивача прийнято рішення, оформлене протоколом від 11.01.2007 р. загальних зборів учасників ТОВ "Євроанса" про припинення повноважень директора товариства, ОСОБА_1, виведення зі складу учасників товариства, згідно поданої заяви ОСОБА_11 та ОСОБА_1 та затвердження статуту товариства у новій редакції. Дані зміни зареєстровано державним реєстратором 15.01.2007 р. за №11741050002000331.

Місцевим господарським судом зазначено, що враховуючи відсутність договору, що мав бути укладеним у письмовій формі і підлягав нотаріальному посвідченню, відсутність державної реєстрації дає суду підстави вважати, що до юридичної особи не перейшло право на об'єкти які є предметом спору.

Судом із наявних у матеріалах справи договорів купівлі-продажу земельних ділянок, нерухомого майна, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, копій реєстраційних справ, було встановлено, що власниками земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої у АДРЕСА_1; земельної ділянки площею 1000 кв.м., розташованої у АДРЕСА_2 земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої у АДРЕСА_3; земельної ділянки площею 0.0899 га, розташованої у АДРЕСА_4 житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого у АДРЕСА_4 земельної ділянки площею 0,2409 га, розташованої в с. Рів Жмеринського району Вінницької області; земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої у АДРЕСА_5; земельної ділянки площею 0,0859 га, розташованої у АДРЕСА_6; житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого у АДРЕСА_6; земельної ділянки площею 0,0800 га, розташованої у АДРЕСА_7 є громадянка ОСОБА_1 та треті особи.

Судом було зазначено, що позивачем у справі про визнання права власності є особа, яка вже є власником майна.

В той же час, місцевим господарським судом було встановлено, що власником земельних ділянок та житлових будівель, котрі є предметом спору в даній справі являються ОСОБА_1 та треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Приймаючи до уваги викладене вище, застосувавши до спірних правовідносин положення ст. ст. 16, 115, 208, 209, 256, 182, 317, 319, 328, 334, 335, 363, 376, 392, 657 ЦК України, ст. 52 Закону України "Про господарські товариства", ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОАНСА" до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно, а тому відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроанса" звернулася з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2018р. у справі № 902/992/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Місцевий господарський суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1, як законний власник нерухомого майна, відповідно до ст. 115 ЦК України та 86 ГК України використала своє право щодо розпоряджання належним їй нерухомим майном та передала його по Акту прийому-передачі до статутного капіталу ТОВ "Євроанса".

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач не набув права власності на нерухоме майно, передане засновником до статутного капіталу.

Відповідач не виконала взяті на себе обов'язки пов'язані з підготовкою та передачею необхідного пакету документів для переоформлення права власності на майновий внесок - нерухоме майно за ТОВ "Євроанса", натомість всупереч такому обов'язку протиправно відчужила деякі спірні об'єкти нерухомості третім особам.

Відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно, передане відповідачем у якості майнового внеску до статутного капіталу позивача, порушує права ТОВ "Євроанса" на вільне володіння, користування та розпоряджання належним йому нерухомим майном, встановлене цивільним законодавством України, з урахуванням того, що попередній власник - відповідач не здійснив відповідних дій та не передав позивачу необхідних документів, які б дозволили, у встановленому законом порядку зареєструвати право власності на нерухоме майно за позивачем.

ТОВ "Євроанса" як правомірному володільцю майна належить право звернутися до суду з позовом в порядку ст. ст. 391, 392 ЦК України про визнання права власності на нерухоме майно, яке було передано як майновий внесок до статуного капіталу ТОВ "Євроанса".

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроанса" вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від відповідача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке:

- позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовною заявою у даній справі лише в 2017 р., а перебіг позовної давності розпочався 11.07.2007 р. - після призначення нового керівника;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроанса" не надало суду доказів на підтвердження факту перебування в його власності об'єктів нерухомості, котрі є предметом спору в даній справі;

- законом не передбачено можливість вчинення товариством дій, спрямованих на примусове виконання учасником товариства свого обов'язку щодо внесення вкладу до статутного капіталу;

- судом вірно зазначено, що Акт передачі-прийому нерухомого майна від 22.08.2005 р., на який посилається позивач, не є правочином та не створює юридичних наслідків;

- законодавством визначено строк сплати статутного капіталу (внесення вкладів до статутного капіталу) учасниками товариства та врегульовано правові наслідки щодо дій товариства у разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого строку;

- дії відповідача щодо невнесення нерухомого майна до статутного фонду не суперечить законодавству, оскільки відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд;

- про виключення зі складу учасників ТОВ "Євроанса" відповідач дізналася лише отримавши позовну заяву, при цьому ОСОБА_1 не було виплачено частку її майна в товаристві;

- засновником та власником ТОВ "Євроанса" є громадянин Італії, а враховуючи норми Земельного кодексу України, юридична особа України, яка заснована або учасником якої є виключно іноземні особи, не може набути право власності на земельні ділянку в України, незалежно від цільового призначення та місцезнаходження земельної ділянки.

За наведеного вище, позивач вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

04 грудня 2018 року в судовому засіданні в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник відповідача пояснила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2018р. у справі № 902/992/17 таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Від представника апелянта - ОСОБА_9 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю в судовому засіданні в Бородянському районному суді Київської області.

Проаналізувавши вказану заяву, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

За приписами ч. ч. 11-13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

В той же час, апеляційним судом явка представників сторін обов'язковою не визнавалася.

Також, апеляційний суд бере до уваги той факт, що ТОВ "Євроанса" не забезпечувало явку свого уповноваженого представника в судові засідання як Рівненського апеляційного господарського суду, так і в судові засідання Північно-західного господарського суду.

Судом зазначається, що ТОВ "Євроанса" не обмежене в кількості представників, котрі можуть представляти його інтереси в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції відхиляється заява представника ТОВ "Євроанса" про відкладення розгляду справи.

Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не забезпечили явку своїх уповноважених представників в судове засідання Північно-західного апеляційного господарського суду.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що треті особи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені третім особам, копія реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції та роздруківка з веб-сайту Укрпошта про відстеження поштового відправлення http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku (т. 4, а. с. 151-159), а також те, що явка представників третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відхилення заяви представника ТОВ "Євроанса" про відкладення розгляду справи , колегія суддів визнала за здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 1 жовтня 2004 року проведені загальні зборами учасників ТОВ "Євроанса", оформлені протоколом № 1 від 01.10.2004р. (т. 1, а. с. 10).

На вказаних загальних зборах було прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроанса" та затвердження Статуту товариства, обрано директором ТОВ "Євроанса" ОСОБА_1, затверджено ескіз печатки круглої.

Згідно з п. п. 4.11. - 4.12. Статуту (т. 1, а. с. 18-26) ТОВ "Євроанса" має статутний капітал у розмірі 24000 грн. Учасники володіють наступними частками у статутному капіталі:

ОСОБА_1 - 480 грн., що становить 2 % статутного капіталу;

ОСОБА_10 - 11760 грн. що становить 49 % статутного капіталу;

Соліго Еджідіо - 11760 грн. що становить 49 % статутного капіталу.

В подальшому, 15 квітня 2005 року загальними зборами учасників позивача прийнято рішення, оформлене протоколом № 4 загальних зборів учасників ТОВ "Євроанса" про збільшення статутного капіталу до 60790 грн. 13 коп.; розподілення часток між Учасниками згідно додатка до статуту (ОСОБА_1 - 30060 грн. 72 коп., що становить 49.5% статутного капіталу; ОСОБА_10 942 грн. 25 коп., що становить 1,5% статутного капіталу; ОСОБА_11 - 29787 грн. 16 коп., що становить 49% статутного капіталу) та внесення відповідних змін до статуту позивача (т. 1, а. с. 11).

Дані зміни до статуту Позивача зареєстровані 20 квітня 2005 року Державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області, номер запису 11741050001000331 (т. 2, а. с. 62-64).

18 серпня 2005 року на загальних зборах учасників ТОВ "Євроанса", оформленого протоколом від 18 серпня 2005 року було прийнято рішення про внесення ОСОБА_1 вкладу в сумі 29578 грн. 13 коп. до статутного капіталу ТОВ "Євроанса" у вигляді майна (земельні ділянки та житлові будинки), яке є предметом позову у даній справі. Директору товариства надано повноваження на підписання від імені товариства необхідних документів, забезпечення усіх необхідних операцій по переоформленню прав власності (т. 1, а. с. 13-14).

22 серпня 2005 року було складено Акт передачі-прийому нерухомого майна (т. 1, а. с. 15), відповідно до якого громадянка України ОСОБА_1 з одного боку та директор ТОВ "Євроанса" ОСОБА_1 з іншого, керуючись ст.ст. 85, 86 Господарського Кодексу України, ст. 115 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 80, 82, 86 Земельного Кодексу України, ст. 13 Закону України "Про господарські товариства", п. п. 4.8, 5.3, 5.4. Статуту товариства, діючи на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Євроанса" від 18.08.2005 р. перша передала, а друга прийняла наступну нерухомість:

- земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану у АДРЕСА_1;

- земельну ділянку площею 1000 кв. м., розташовану у АДРЕСА_2;

- земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану у АДРЕСА_3;

- земельну ділянку площею 0.0899 га, розташовану у АДРЕСА_4

- житловий будинок з господарчими будівлями, розташований у АДРЕСА_4

- земельну ділянку площею 0,2409 га, розташовану в с. Рів Жмеринського району Вінницької області;

- земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану у АДРЕСА_5;

- земельну ділянку площею 0,0859 га, розташовану у АДРЕСА_6;

- житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташований у АДРЕСА_6;

- земельну ділянку площею 0,0800 га, розташовану у АДРЕСА_7.

Вказаний акт засвідчено підписами ОСОБА_1 та скріплено печаткою ТОВ "Євроанса".

На загальних зборах учасників ТОВ "Євроанса" 11.01.2007 р. було прийняте рішення, оформлене протоколом загальних зборів від 11.01.2007 р. про припинення повноважень директора товариства ОСОБА_1, виведення зі складу учасників товариства, згідно поданої заяви ОСОБА_11 та ОСОБА_1 та затвердження статуту товариства у новій редакції (т. 1, а. с. 16).

Дані зміни зареєстровано державним реєстратором 16.01.2007 р. за №11741050002000331 (т. 2, а. с. 46-48).

Позивач вважаючи, що він позбавлений своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном котре було передане йому на підставі акту передачі-прийому нерухомого майна 22.08.2005 р. у зв'язку із не вчиненням ОСОБА_1 дій направлених на перереєстрацію за ТОВ "Євроанса" права власності нерухоме майно, що є предметом спору, а враховуючи, що нерухоме майно фактично залишились у володінні відповідача, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на підтвердження своїх позовних вимог посилається на:

- рішення загальних зборах учасників ТОВ "Євроанса", оформлене протоколом від 18 серпня 2005 року відповідно до якого було прийнято рішення про внесення ОСОБА_1 вкладу в сумі 29578 грн. 13 коп. до статутного капіталу ТОВ "Євроанса" у вигляді майна (земельні ділянки та житлові будинки), яке є предметом позову у даній справі. Директору товариства надано повноваження на підписання від імені товариства необхідних документів, забезпечення усіх необхідних операцій по переоформленню прав власності.

- Акт передачі-прийому нерухомого майна від 22 серпня 2005 року, складений на виконання рішення загальних зборах учасників ТОВ "Євроанса", оформлене протоколом від 18 серпня 2005 року, відповідно до якого відбулася передача спірних об'єктів нерухомості.

За приписами ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, а також майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Згідно із ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статей 330, 334 ЦК право власності на нерухоме майно виникає у добросовісного набувача з дня державної реєстрації, якщо відповідно до ст. 388 ЦК майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу (ст. 363 ЦК України).

Судом відмічається, що право власності виникає з дня державної реєстрації, а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений сторонами.

Аналогічна позиція викладене в листі Верховного Суду України в листі від 01.07.2013 р. "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ".

Суд вважає за необхідне відзначити, що до позивача не перейшло право власності на спірні об'єкти нерухомого майна на підставі Акту прийому-передачі нерухомого майна від 22.08.2005 р., оскільки таке право власності перейшло б у випадку подальшої державної реєстрації.

Враховуючи, що ТОВ "Євроанса" не є власником спірного майна, то його права як власника майна не було порушено, а тому посилання позивача на ст. ст. 328, 392 ЦК України, як на підставу захисту свого порушеного права є необґрунтованими.

Окрім того, як вбачається із наявних у матеріалах справи договорів купівлі-продажу земельних ділянок, нерухомого майна, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, копій реєстраційних справ, власниками земельної ділянки площею 0,08 га, розташованої у АДРЕСА_1; земельної ділянки площею 1000 кв. м., розташованої у АДРЕСА_2; земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої у АДРЕСА_3; земельної ділянки площею 0.0899 га, розташованої у АДРЕСА_4 житлового будинку з господарчими будівлями, розташованого у АДРЕСА_4 земельної ділянки площею 0,2409 га, розташованої в с. Рів Жмеринського району Вінницької області; земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої у АДРЕСА_5; земельної ділянки площею 0,0859 га, розташованої у АДРЕСА_6; житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташованого у АДРЕСА_6; земельної ділянки площею 0,0800 га, розташованої у АДРЕСА_7 є громадянка ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 39-51; т. 3, а.с.1-49).

Згідно із ч. 3 ст. 144 ЦК України ( в редакції чинній на момент прийняття рішення загальних зборів про внесення ОСОБА_1 вкладу до статутного капіталу) до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" ( в редакції чинній на момент прийняття рішення загальних зборів про внесення ОСОБА_1 вкладу до статутного капіталу) якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку

перерозподілу часток у статутному капіталі;

про ліквідацію товариства.

Тобто, у разі невнесення учасником внеску до статутного капіталу товариства, загальні збори товариства мають право прийняти рішення про виключення такого учасника, зменшення статутного капіталу, перерозподіл часток та ліквідацію товариства.

Проте, позивач вважаючи себе власником майна звернувся до суду із позовом про визнання права власності на невнесене до статутного капіталу майно.

Судом апеляційної інстанції вище було встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 вийшла з учасників ТОВ "Євроанса" про що загальними зборами ТОВ "Євроанса" було прийнято рішення, оформлене протоколом від 11.01.2007 р.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник ОСОБА_1 було зазначено, що відповідач не має матеріально-фінансових претензій до ТОВ "Євроанса".

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом зазначається, що у разі якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Статтею 392 ЦК передбачено право особи звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Верховного Суду України від 01.07.2013 р. "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ".

Враховуючи вищевказане, судом констатується, що позивачем у справі про визнання права власності може бути тільки власник майна у випадку невизнання такого права іншою особою.

За таких обставин, господарський суд Вінницької області дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Також, ОСОБА_1 у відзиві на позов було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності (т. 2, а. с. 11-19).

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як було роз'яснено в п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції вище встановлено, що права позивача не порушені, в задоволені позовних вимог відмовлено у зв'язку із їх безпідставністю та необґрунтованістю, а тому позовна давність не може застосовуватись.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В той же час, відсутні підстави передбачені ст.277 ГПК України для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2018р. у справі № 902/992/17 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроанса" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроанса" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2018р. у справі № 902/992/17 - без змін.

2. Справу № 902/992/17 надіслати господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "05" грудня 2018 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.