Ухвала

від 21.03.2019 по справі 902/992/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/992/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОАНСА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 (повний текст складено 05.12.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОАНСА"

до ОСОБА_4,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1. ОСОБА_5; 2. ОСОБА_6; 3. ОСОБА_7; 4. ОСОБА_8,

про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОАНСА" подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 902/992/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2019 року у справі №902/992/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 902/992/17 касаційну скаргу касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОАНСА" залишено без руху до 18.02.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також заявнику необхідно надати докази вартості спірного майна для встановлення розміру судового збору при зверненні з касаційною скаргою; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОАНСА" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

07.02.2019 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду із заявою про усунення недоліків касаційної скарги, в якій зазначив, що ним визначено ціну позову в розмірі 151 250, 00 грн., а також вказав, що оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2 268,75 грн, при подачі касаційної скарги повинен сплатити судовий збір в сумі 4 537,50 грн. До заяви скаржник долучив квитанцію № 0.0.1256258027.1 від 01.02.2019 на суму 4 537,50 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2019 витребувано матеріали справи №902/992/17 з Господарського суду Вінницької області, оскільки неможливо дійти обґрунтованого висновку щодо вартості спірного майна для встановлення розміру судового збору при зверненні з касаційною скаргою.

11.03.2019 до Касаційного господарського суду надійшли матеріали справи № 902/992/17.

Колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 п.3 ст.54 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент звернення позивача з позовом до суду (далі ГПК):

"Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

3) зазначення ціни позову , якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів)."

Згідно з п.п.2,3 ч.1, ч.3 ст.55 ГПК:

"Ціна позову визначається:

2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;

Ціну позову вказує позивач . У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею."

Згідно з п.4 ч.1 ст.57 ГПК:

"До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги."

Аналіз зазначених процесуальних норм свідчить про наступне:

1. Ціна позову мала визначатися саме позивачем і лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона мала визначатися суддею.

2. Ціна позову мала визначатися позивачем саме в момент подачі позову з доданням про це до позовної заяви відповідних підтверджуючих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позов позивачем пред'явлений до суду 02.11.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроанса" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, а саме:

- земельну ділянку площею 0,08 га, вартістю 2 401 грн. 13 коп. розташовану у АДРЕСА_1;

- земельну ділянку площею 0, га, вартістю 3 000 грн., розташовану у АДРЕСА_2;

- земельну ділянку площею 0,1 га, вартістю 616 грн., розташовану у АДРЕСА_3;

- земельну ділянку площею 0.0899 га, вартістю 2 187 грн., розташовану у АДРЕСА_4;

- земельну ділянку площею 0,2409 га, вартістю 2 244 грн., розташовану в с. Рів Жмеринського району Вінницької області;

- земельну ділянку площею 0,1 га, вартістю 2 600 грн., розташовану у АДРЕСА_5;

- земельну ділянку площею 0,0859 га, вартістю 500 грн., розташовану у АДРЕСА_6;

- земельну ділянку площею 0,0800 га, вартістю 2 000 грн., розташовану у АДРЕСА_7;

- житловий будинок з господарчими будівлями, вартістю 6 630 грн., розташований у АДРЕСА_4;

- житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, вартістю 7 400 грн., розташований у АДРЕСА_6.

При цьому, до нього було додано договори купівлі-продажу земельних ділянок від 29.09.2003, 13.10.2003, 05.11.2003, 19.12.2003, 25.02.2004, 15.10.2003, 22.12.2003

З метою визначення вартості вказаного майна, позивач звернувся до ФОП Кізіль Р.В. для проведення оцінки майна. За результатами проведеної оцінки, ФОП Кізіль Р.В. було надано звіти про експертні грошові оцінки земельних ділянок, на суму 151 250 грн.

Позивачем, на підставі вищевказаних звітів, визначено ціну позову в сумі 151 250 грн., саме виходячи з цієї вартості позивачем і сплачувався судовий збір за подачу позову.

Інші докази, які б підтверджували вартість спірного майна, і в першу чергу, на момент подачі позову, у справі відсутні.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає вірною ціну позову, визначену самим позивачем при подачі позову та не спростовану судами попередніх інстанцій, в розмірі 151 250 грн., яка підтверджується доданим саме позивачем до позову звітами про експертну грошову оцінку.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain, 19.12.1997, Repotrs 1997-VIII, п. 35).

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено в сумі 1 762,00 грн.

Предметом позову у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно (вартість майна складає 151 250 грн.).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Таким чином, ціна позову у справі №902/992/17 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийняті за правилами, що встановлені вже новою редакцією Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), отже у питанні наявності чи відсутності права на касаційне оскарження слід виходити з положень Кодексу саме в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України. Наявності таких випадків з матеріалів даної касаційної скарги не вбачається і скаржником не наведено та не обґрунтовано.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОАНСА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018, оскільки вони подані на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОАНСА" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.04.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі № 902/992/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський