Рішення

від 06.12.2018 по справі 906/932/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2018 р. Справа № 906/932/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Зоренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр держпраці" (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №13"

про стягнення 12468,32 грн.

22.10.18 позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 12468,32грн., з яких: 9992,70грн. боргу за надані послуги по договору №16-5116-14 від 24.11.16; 1968,62грн. інфляційних; 507,00грн. 3% річних.

Ухвалою від 06.11.18 суд відкрив провадження у справі №906/932/18 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Клопотань про інше від сторін до суду не надходило.

Позивач отримав вказану ухвалу 09.11.18, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Ухвала, яка направлялась відповідачу на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням встановленого строку зберігання". Ухвала направлялася відповідачу за адресою: місто Житомир, проїзд Академіка Тутковського,15. Іншої адреси відповідач не повідомляв.

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про розгляд даної справи, однак відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2016 року між Державним підприємством "Житомирський експертно-технічний центр держпраці" (виконавець/позивач) та Комунальним підприємством "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №13" (замовник/відповідач) укладено договір №16-5116-14, за умовами якого замовник замовив, а виконавець зобов'язався надати послуги з проведення первинного повного технічного огляду ліфта, обстеження електрообладнання (а.с.11).

Згідно п. 2.1. Договору вартість послуг становить 19002,49 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.2. Договору, замовник зобов'язується здійснити оплату на поточний рахунок Виконавця в сумі, що вказана в п. 2.1. ( 100% передплата) Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що Виконавець при повному завершенні роботи надає Замовнику акт виконаних робіт та висновок експертизи.

02.12.16 відповідач листом №880 просив позивача здійснити повний технічний огляд ліфтів (9 одиниць), обстеження електрообладнання ліфтів (9 одиниць) до 15.12.16 (а.с.23).

23 грудня 2016 року сторони підписали Акт надання послуг № 4604 на суму 19002,49 грн. (а.с.13).

24 січня 2017 року Відповідачем були отримані Висновки експертизи у кількості 8 штук: з №18.-10.-00.-4726.16 по № 18.-10.-00.-4734.16, про що зроблена відповідна відмітка представника Відповідача на екземплярах Позивача (а.с. 14-22).

Листом від 02.12.2016 року № 880 (а.с.23) Відповідач гарантував провести повний розрахунок за Договором у лютому 2017 року, однак, за даними позивача відповідач розрахувався частково, сплативши лише 9009,79 грн.

Станом на день звернення до суду розмір основної заборгованості складає 9992,70 грн. (19002,49-9009,79).

18.12.2017р. та 23.05.2018р. Позивач надсилав Відповідачу претензії за № 602/01-03/17 та № 365/01-08/18 з вимогою про сплату заборгованості в сумі 9992,70 грн. за договором № 16-5116-14 , які відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.24,26).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Таким чином, свої обов'язки за Договором Позивач виконав у повному обсязі, тому Відповідач мав розрахуватися в день прийняття виконаних робіт - 23.12.16.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 9992,70грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 1968,62грн. інфляційних та 507,00 грн. 3% річних .

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовольняє позов у цій частині в заявленому розмірі.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд прийшов до висновку, що позивачем безпідставно врахований індекс інфляції за грудень місяць 2016 року, так як індекс за грудень є таким по відношенню до попереднього місяця, тобто до листопада. Оскільки строк виконання зобов'язання настав у грудні, то перший індекс інфляції, який має бути врахований - це індекс за січень 2017.

Обрахувавши суму інфляційних нарахувань самостійно, суд задовольняє позов в цій частині частково в сумі 1778,95грн., а в частині стягнення 189,67грн. суд відмовляє.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач контррозрахунку та докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 12278,65 грн., з яких: 9992,70грн. боргу, 507,00грн. річних, 1778,95грн. інфляційних. Інфляційні в розмірі 189,67грн. не підлягають задоволенню, як такі, що заявлені безпідставно.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача в розмірі 1735,20 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №13" (10024, м.Житомир, Проїзд Ак. Тутковського,15; код 13567323) на користь Державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр держпраці" (10002,м. Житомир,майдан Путятинський,2, офіс 521; код 20405673) - 9992,70грн. боргу, 507,00грн. річних, 1778,95грн. інфляційних, 1735,20грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 189,67грн. інфляційних. Державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр держпраці" (м. Житомир)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.12.18

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3- сторонам (рек. з повідом.)