Рішення

від 26.11.2018 по справі 910/8972/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2018 Справа № 910/8972/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О. розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи №910/8972/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" (01023, м.Київ, вул.Л.Первомайського, буд.11, код ЄДРПОУ 31454273)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" (01054, м.Київ, вул.Олеся Гончара, буд.35, офіс 412, код ЄДРПОУ 39503364)

про стягнення 1 926 406,56 грн,-

представники учасників сторін:

від позивача: Карпенко Т.В., довіреність № 3 від 01.08.18;

від відповідача: Сніжко О.Ю., довіреність № б/н від 03.09.18.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Архібуд", 9 липня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор", про стягнення 1 926 406,56 грн.

В обґрунтування позивних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору підряду №05/09-17 від 05.09.2017 в частині здійснення оплати за надані послуги, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Архібуд" в розмірі 1 926 406,56 грн, з яких 1 552 846,00 грн - основний борг, 282 526,97 - пеня, 67 812,20 грн - інфляційні втрати та 23 221,39 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

01.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" надійшли докази усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2018.

05.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 05.09.2018 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача повідомив суд про те, що ним через канцелярію суду було подано зустрічну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 відкладено підготовче засідання на 19.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" і додані до неї документи повернуто заявнику.

У підготовче засідання 19.09.2018 з'явилися представники сторін. Представник відповідача повідомив суд про те, що ним подано через відділ діловодства Господарського суду міста Києва заяву про відвід судді Блажівської О.Є. від розгляду даної справи.

У своїй заяви про відвід судді Блажівської О.Є. від розгляду даної справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" зазначає, що ухвалою судді Блажівською Оксаною Євгенівною Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/8972/18, крім іншого, зустрічну позовну заяву Відповідача і додані до неї документи повернуто заявнику з посиланням на ст.ст.162, 174, 180, 234 ГПК України, що є на думку Відповідача безпідставним.

Крім цього, ухвалою судді Блажівською Оксаною Євгенівною Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/8972/18 розгляд підготовчого засідання за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" відкладено на 19.09.2018, тобто зі строками значно скороченими, ніж вказані в ч.З ст.177 і ч.2 ст.195 Господарському процесуальному кодексі України.

Отже, Відповідач вважає, що вказані вище обставини викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Господарського суду міста Києва Блажівської Оксани Євгенівни при розгляді справи №910/8972/18 за позовом Позивача до Відповідача про стягнення боргу в сумі 1 926 406,56 грн.

Розглянувши подану Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" заяву, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого відводу та наявності підстав для зупинення провадження по справі для вирішення питання про відвід у відповідності до ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 зупинено провадження у справі № 910/8972/18 до вирішення питання про відвід судді Блажівської О.Є. від розгляду справи №910/8972/18, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" про відвід судді Блажівської О.Є. від розгляду справи №910/8972/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор", про стягнення 1 926 406,56 грн передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2018 передано на розгляд судді Пасько М.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2018 (суддя Пасько М.В.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" у задоволенні заяви про відвід судді Блажівської О.Є. у справі №910/8972/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 поновлено провадження у справі №910/8972/18, призначено судове засідання у справі на 03.10.18.

У підготовче засідання з'явився представник позивача, яким надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд ухвалою від 03.10.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 31.10.2018.

07.11.2018 представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва була подана довідка про наявність заборгованості.

08.11.2018 представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва була подана заява про забезпечення позову.

09.11.2018 учасників справи було повідомлено про те, що 31.10.2018 судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, та призначено наступне судове засідання на 26.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" про забезпечення позову разом із доданими до неї документами повернути заявнику.

У судове засідання 26.11.2018 представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 26.11.2018 з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 26.11.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2017між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова група Алькор (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АРХІБУД (далі - позивач, підрядник) було укладено Договір підряду на влаштування залізобетонної площадки під асфалтозмішувальну установку КДМ-208 в м. Буча по вул. Ковельській № 05/09-17 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними силами і засобами всі передбачені замовленням роботи по об'єкту - на влаштування залізобетонної площадки під асфальтозмішувальну установку КДМ-208 в м. Буча по вул. Ковельській, згідно кошторису.

Відповідно до п. 3.1 Договору договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику, на весь термін виконання робіт складає 898 840,80 грн, в тому числі ПДВ 149 806,80 грн.

За умовами пункту 6.1 Договору строки виконання робіт по даному договору складають до 01.10.2017. Початок робіт - не більше двох тижнів після підписання даного договору сторонами.

Згідно з п. п. 8.2, 8.3, 8.4 Договору замовник забезпечує фінансування, розрахунки з підрядником за виконані роботи на підставі Акту виконаних робіт . Оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку та підписання акту виконаних робіт обома сторонами. До початку робіт замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 450 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 75 000,00 грн.

В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору, за якими, зокрема, було визначено, що договірна ціна складає без ПДВ 7 020 346,00 грн, крім того ПДВ 20% в сумі 1 404 069,20 грн, що разом з ПДВ складає 8 424 415,20 грн, а оплата здійснюється наступним чином: до початку робіт замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 4 200 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 700 000,00 грн. Підрядник використовує аванс для закупівлі матеріальних ресурсів необхідних для проведення робіт. Остаточний розрахунок здійснюється замовником з врахуванням попередніх (авансових) платежів, зазначених вище, протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт та довідки форми КБ-3.

Позивач зазначає, що ним було виконано роботи на загальну суму 4 098 138,00 грн, в свою чергу відповідачем було частково оплачено кошти за виконані роботи, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1 552 346,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови Договору, суд дійшов до висновку про те, що даний правочин за своєю юридичною природою є договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 Цивільного кодексу України).

Статтею 845 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Позивачем було долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в на загальну суму 4 098 138,00 грн.

Враховуючи те, що довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в є типовими документами, які реально підтверджують факт виконання робіт та їх обсяг, та також те, що відповідачем без зауважень було підписано вказані документи, суд вважає доведеними доводи позивача про виконання робіт за Договором на суму 4 098 138,00 грн.

Проте, відповідачем було частково оплачено кошти за виконані позивачем роботи, а саме, в сумі 2 545 792,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки є первинними документами, а відповідно, і належними та допустимими, тому приймаються до уваги судом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи природу правовідносин, які виникли між сторонами, відповідач, є вільним у виборі контрагента за договором та узгодженні умов такого договору, прийняв на себе обов'язок оплатити виконані позивачем роботи.

Судом встановлено, що між сторонами Договору було листування щодо наявної у відповідача заборгованості, і відповідачем було визнано наявність заборгованості за Договором в сумі 1 552 346,00 грн шляхом направлення відповіді на претензію вих. № 2 від 08.02.2018.

Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.

Відповідачем жодним чином не було спростовано доводів позивача щодо наявності у відповідача залишкової заборгованості за Договором, в сумі 1 552 346,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи за Договором в сумі 1 552 346,00 грн є обґрунтованими та доведеними належним чином та підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості прокуратура просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 282 526,97 грн, інфляційне збільшення заборгованості в сумі 67 812,20 грн, 3% оічних в розмірі 23 221,39 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На підставі наведених правових норм, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що у позивача в силу п.23.1 Договору виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки, а саме - подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період невиконання грошових зобов'язань, за кожний день прострочення від суми порушеного зобов'язання.

Статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд звертає увагу на те, що, у відповідності до ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4 Договору за порушення термінів виконання робіт підрядник сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми договору.

Перевіривши розрахунок пені, доданий позивачем до позовної заяви, судом встановлено, що позивачем допущені помилки при розрахунку даного показника, зокрема, порушено умови Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в частині неможливості нарахування пені, що не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 255 095,10 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з п. 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов'язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов до висновку про те, що позивачем було вірно визначені зазначені суми.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, проте, враховуючи помилки при визначенні розміру пені, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" (01054, м.Київ, вул.Олеся Гончара, буд.35, офіс 412, код ЄДРПОУ 39503364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" (01023, м.Київ, вул.Л.Первомайського, буд.11, код ЄДРПОУ 31454273) заборгованість в розмірі 1 552 846 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят дві тисячі вісімсот сорок шість) грн 00 коп., пеню в розмірі 255 095 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч дев'яносто п'ять) грн 10 коп., 3% річних в розмірі 23 221 (двадцять три тисячі двісті двадцять одна) грн 39 коп., інфляційні втрати в розмірі 67 812 (шістдесят сім тисяч вісімсот дванадцять) грн 20 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова група "Алькор" (01054, м.Київ, вул.Олеся Гончара, буд.35, офіс 412, код ЄДРПОУ 39503364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" (01023, м.Київ, вул.Л.Первомайського, буд.11, код ЄДРПОУ 31454273) витрати по сплаті судового збору в розмірі 28 484 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн 62 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 06.12.2018

Суддя О.Є. Блажівська