Рішення

від 27.11.2018 по справі 910/13243/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2018Справа № 910/13243/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар ЛТД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ ІТ"

про стягнення 40 318,40 грн.

Представники сторін:

від позивача Крамар А.О.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамар ЛТД" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ ІТ" (далі - відповідач) про стягнення 40 318,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів № 76/2017 від 22.03.2017.

У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 40 318,40 грн., з яких: 35 033,66 грн. - основана заборгованість, 3 253,76 грн. - пеня, 279,30 грн. - 3% річних та 5% штрафу у розмірі 1 751,68 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13243/18, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі на 06.11.2018.

01.11.2018 від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить об'єднати в одне провадження справи № 910/13243/18 та № 910/13247/18. У судове засідання 06.11.2018 з'явився представник позивача та підтримав заяву про об'єднання справ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об'єднання в одне провадження справ № 910/13243/18 та № 910/13247/18, відкладено розгляд справи на 27.11.2018.

27.11.2018 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

У судове засідання 27.11.2018 з'явився представник позивача, подав клопотання про приєднання до матеріалів справи виписок та квитанцій, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 27.11.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалами суду, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, отримання ухвали суду відповідачем підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103043701847, № 0103046083958.

З огляду на неявку відповідача, оскільки останній у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

22.03.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Крамар ЛТД" (далі - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "МІТ ІТ" (далі - покупець) укладено договір № 76/2017 купівлі-продажу товарів (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться у видаткових накладних, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що факт передачі товару у власність покупцеві оформляється видатковими накладними, які підписуються обома сторонами у момент приймання-передачі товару.

Загальна ціна (вартість) товару за цим договором визначається у видаткових накладних (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3. договору оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем на умовах оплати вартості товару в день підписання обома сторонами видаткової накладної та фактичного отримання товару покупцем.

Пунктом 4.1 договору встановлений обов'язок продавця скласти та підписати видаткову накладну. У свою чергу покупець зобов'язаний підписати видаткову накладну.

Згідно з п. 8.1 договору, останній набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2019.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 130 107,41 грн., на підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи наступні видаткові накладні: № РН-0002164 від 08.05.2018 на суму 35 776,40 грн., № РН-0002500 від 31.05.2018 на суму 9643,97 грн., № РН-0002753 від 19.06.2018 на суму 20 990,55 грн., № РН-0002963 від 19.06.2018 на суму 63 696,49 грн.

За твердженням позивача, заборгованість відповідача за вказаними накладними становить 35 033,66 грн., про що також зазначається в акті звірки розрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

У зв'язку з тим, що відповідачем несвоєчасно здійснено оплату за поставлений позивачем товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу в розмірі 35 033,66 грн., також 3 253,76 грн. пені, 279,30 грн. 3% річних та штраф у розмірі 1 751,68 грн.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами, підписати видаткову накладну та оплатити вартість товару.

Позивач стверджує, що на виконання взятих на себе зобов'язань поставив товар на загальну суму 130 107,41 грн., на підтвердження чого позивач надав наступні видаткові накладні: № РН-0002164 від 08.05.2018 на суму 35 776,40 грн., № РН-0002500 від 31.05.2018 на суму 9 643,97 грн., № РН-0002753 від 19.06.2018 на суму 20 990,55 грн., № РН-0002963 від 19.06.2018 на суму 63 696,49 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату товару на суму 95 073,75 грн., на підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи банківські виписки.

У той же час, як встановлено судом, видаткові накладні № РН-0002753 від 19.06.2018 на суму 20 990,55 грн., № РН-0002963 від 19.06.2018 на суму 63 696,49 грн. не підписані зі сторони відповідача.

Однак, надаючи оцінку спірним правовідносинам в сукупності, суд встановив, що факт прийняття товару відповідачем за спірними видатковими накладними підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 17.08.2018, який підписаний сторонами та містить печатку відповідача.

З вказано акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ "Крамар ЛТД" та ТОВ "МІТ ІТ" вбачається, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором станом на 17.08.2018 становить 35 033,66 грн. Вказаний акт звірки взаєморозрахунків містить посилання на спірні видаткові накладні та банківські виписки, якими підтверджується факт здійснення часткової оплати поставленого товару. Зазначений акт підписаний відповідачем без будь-яких зауважень, а підпис відповідача на вказаних актах скріплений печаткою підприємства, що у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами підтверджує виконання позивачем зобов'язань за спірними видатковими накладними та свідчить про визнання ТОВ "МІТ ІТ" факту наявності боргу перед позивачем у розмірі 35 033,66 грн.

Крім того, як встановлено судом, відповідно до п. 9.1 договору у зв'язку з запровадженням системи електронного адміністрування ПДВ, сторони, які є платниками ПДВ, домовились про наступне: продавець підтверджує своє зобов'язання складати в електронному вигляді, відповідно до вимог Податкового кодексу України, податкові накладні та зобов'язується реєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними.

З урахування викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт поставки товару відповідачу на загальну суму 130 107,41 грн. за видатковими накладними № РН-0002164 від 08.05.2018, № РН-0002500 від 31.05.2018, № РН-0002753 від 19.06.2018, № РН-0002963 від 19.06.2018.

З долучених до матеріалів справи банківських виписок вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату товару на суму 95 073,75 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 35 033,66 грн.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене вище, оскільки доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, як і не надано доказів на спростування наявності боргу у вказаному розмірі, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 35 033,66 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 3 253,76 грн. пені, 279,30 грн. 3% річних та штраф у розмірі 1 751,68 грн., то суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 договору встановлено, що у випадку неналежного виконання зобов'язання згідного даного договору, а саме несвоєчасного виконання прийняти на себе грошових зобов'язань по оплаті за фактично переданий у власність товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 5% від вартості відповідної партії товару.

У випадку порушення строків оплати фактично переданого у власність товару, крім сплати штрафу, передбаченого п. 5.4 даного договору, покупець сплачує продавцю суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за весь час прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем здійснені нарахування за період прострочення з 20.06.2018 по 24.09.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем на умовах оплати вартості товару в день підписання обома сторонами видаткової накладної та фактичного отримання товару покупцем.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк і товару.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача у розмірі 35 033,66 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та доведеністю позивачем факту отримання товару відповідачем.

У той же час, оскільки видаткові накладні № РН-0002753 від 19.06.2018, № РН-0002963 від 19.06.2018 не містять підпису відповідача, суд позбавлений можливості встановити точну дату отримання товару відповідачем, а відтак позбавлений можливості точно визначити період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем.

У зв'язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 253,76 грн. пені, 279,30 грн. 3% річних та штраф у розмірі 1 751,68 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 35033,66 грн. основного боргу. В іншій частині суд відмовляє у задоволенні позову.

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ ІТ" (02121, м. Київ, вул. Декабристів, буд. 3, ідентифікаційний код 40890691) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар ЛТД" (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, буд. 16, літ. Х-1, ідентифікаційний код 38978420) 35 033,66 грн. (тридцять п'ять тисяч тридцять три грн. 66 коп.) та 1 531,05 грн. (одну тисячу п'ятсот тридцять одну грн. 05 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.12.2018.

Суддя О.Г. Удалова