Рішення

від 04.06.2007 по справі 5/245пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/245пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.07                                                                                 Справа № 5/245пн.

Суддя  Шеліхіна Р.М.,   розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" в особі філії Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства, м. Луганськ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ № 6", м. Луганськ

про зобов'язання виконати певні дії

при секретарі судового засідання Агафоновій С.В.

за участю представників :

від позивача – Азманова С.В за дов. від 26.12.06. № 604;

від відповідача – Муськін В.О., директор,

встановив:

Суть спору: заявлено вимогу зобов'язати відповідача в трьохмісячний термін здійснити винос ділянки газопроводу за адресою м. Луганськ, вул. «Фабрична», 2,  на якій розташована колона воріт та будівля на відстань, що  передбачена в п. 4.3.15 Правил безпеки систем газопостачання та п. 8.56 ДБН 360-92* за власний рахунок.

Відповідач листом від 01.06.07. №1/06 проти позову заперечує і вказує на те, що він не зобов'язаний будувати винос ділянки газопроводу за свої кошти, оскільки він не будував ніяких споруд, не порушував норм чинного законодавства при забудові земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові приміщення за вказаною адресою, і земельні ділянки для будівництва йому не були надані.

Позивач підтримав позов.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач звернувся з даним позовом до суду на підставі ст.1163 ЦК України і вимагає від відповідача будівництва газопроводу за його власний рахунок у зв'язку з тим, що розташований за теперішнім планом газопровід загрожує гибеллю майну позивача. Представник позивача, як доказ своїх вимог до суті спору –як доказ небезпеки перебування свого майна, долучив до матеріалів справи паспорт розподільчого газопроводу, накреслений та підписаний майстром.

Відповідач проти позову заперечує і вважає, що в матеріалах справи відсутні докази загрози або небезпеки майну позивача, а також представник відповідача зазначив про відсутність правових підстав у позивача вимагати від відповідача будівництва газовідводу за власний рахунок.

Згідно з реєстраційним посвідченням, виданим МКП Бюро технічної інвентаризації м. Луганська 22.12.2000р., відповідачу на праві колективної власності належать нежитлові (виробничі та адміністративні) будівлі у м. Луганську по вулиці «Фабричній», 2. Право власності до відповідача перейшло на підставі договору міни від 20.12.2000 року. За період з 2000року і на даний час відповідачем не збудовано капітальних споруд і не придбано у власність на інших підставах будівель, розташованих на земельній ділянці, по якій прокладено газопровід. Земельних ділянок під забудову по вказаній адресі відповідач не отримував.   

Згідно з правилами ст.ст.173,174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання виникають з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору чи внаслідок заподіяння шкоди, або у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності, а також з інших подій.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами. Обов'язок доказувати можливість заподіяння в майбутньому шкоди та необхідність заборони такої діяльності шляхом надання необхідних доказів є обов'язком особи, яка звернулася до суду.

Аналізуючи доводи та докази сторін щодо суті спору, суд дійшов висновку про відсутність обов'язку у відповідача будувати за власні кошти винос газопроводу на вимогу позивача, оскільки з дня створення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ № 6", м. Луганськ –06.12.2000року відповідач своєю господарською діяльністю не створював загрози майну та майновому стану позивача, не порушував норм та будівельних стандартів і планів забудови земельних ділянок. Також, у позивача відсутні належні докази можливості заподіяння в майбутньому шкоди та необхідності забороняти відповідачу вести його господарську діяльність. Накреслений майстром підприємства-позивача план газопроводу і ним же підписаний не може бути належним доказом настання шкідливих наслідків в майбутньому для майна позивача.

Докази існування у відповідача обов'язку будувати газовідвід за свої грошові кошти у зв'язку з загрозою майну Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" у позивача відсутні. Представник позивача не надав докази щодо виділення земельної ділянки під забудову за вказаною адресою відповідачу, розроблення відповідачем проекту земельного відводу і порушення правил будівництва. За доводами відповідача про будівництво нежитлових приміщень, розташованих на думку позивача на газопроводі, відбулося в період 80-х –90-х років, і Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" не було позбавлено можливості захищати свої законні інтереси (в тому числі і по схоронності майна на випадок аварії) при виділенні та забудові земельної ділянки по вулиці «Фабричній», 2 в м. Луганську.

Крім того, при існуванні належних доказів для того, щоб вважати реальною загрозу майну (майновому стану) особи, то у такому випадку ця особа має право заявити  вимогу про усунення небезпеки шляхом заборони діяльності суб'єкта господарювання, а не вимагати будівництва газової магістралі за власний рахунок відповідача.  Таким чином, у позивача відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду, оскільки відсутні належні докази можливості настання шкідливого результату в майбутньому.

Доводи позивача спростовуються матеріалами справи та вимогами закону. За таких підстав, у позові слід відмовити.

          Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34,38,43,49,82,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Відмовити у позові.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

Суддя                                                       Р.М. Шеліхіна