Постанова

від 09.07.2007 по справі 5/245пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/245пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.07.2007  року                                                            Справа № 5/245пн

          Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:

головуючого:                                        Перлова Д.Ю.,

суддів                                                           Журавльової Л.І.,

          Якушенко Р.Є.,

       при секретарі

судового засідання                               Михайличенко Д.В.,

за участю

представників сторін:

від позивача                                         Азманової С.В., дов. № 604 від 26.12.06,  

від відповідача                              Муськіна В.О. директора, паспорт ЕК 675886,                               виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в                               Луганській області, 3 грудня 1997року,    

розглянувши  

апеляційну скаргу                              Відкритого акціонерного товариства по                                         газопостачанню та газифікації „Луганськгаз” в                               особі філії Луганське міжрайонне управління по                     експлуатації газового господарства,

          м. Луганськ,

на рішення

господарського суду                              Луганської області

від                                                  04.06.07

у справі                                                          № 5/245пн (суддя Шеліхіна Р.М.)

за позовом                                         Відкритого акціонерного товариства по                                         газопостачанню та газифікації „Луганськгаз” в                               особі філії Луганське міжрайонне управління по                     експлуатації газового господарства,

          м. Луганськ,

до відповідача                               Товариства з обмеженою відповідальністю                               „РСУ № 6”, м. Луганськ

про                                                   зобов'язання виконати певні дії

ВСТАНОВИВ:

Суддя-доповідач Д.Ю. Перлов.

Позивач - Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз” в особі філії Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, м. Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом від 19.04.07 № 18/3 до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю „РСУ № 6” про зобов'язання відповідача в трьохмісячний термін здійснити винос ділянки газопроводу за адресою: м. Луганськ, вул. Фабрична, 2, на якій розташована колона воріт та будівля на відстань, що передбачена в п. 4.3.15 Правил безпеки систем газопостачання та п. 8.56 ДБН 360-92*, за власний рахунок.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.06.07 у справі № 5/245пн (суддя –Шеліхіна Р.М.) у позові ВАТ по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз” в особі філії Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства до ТОВ „РСУ № 6” відмовлено.

Рішення мотивовано наступним.

Аналізуючи доводи та докази сторін щодо суті спору, суд дійшов висновку про відсутність обов'язку у відповідача будувати за власні кошти винос газопроводу на вимогу позивача, оскільки з дня створення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю „РСУ № 6”, м. Луганськ –06.12.2000 року відповідач своєю господарською діяльністю не створював загрози майну та майновому стану позивача, не порушував норм та будівельних стандартів і планів забудови земельних ділянок. Також у позивача відсутні належні докази можливості заподіяння в майбутньому шкоди та необхідності забороняти відповідачу вести його господарську діяльність. Накреслений майстром підприємства –позивача план газопроводу і ним же підписаний не може бути належним доказом настання шкідливих наслідків в майбутньому для майна позивача.

Крім того, при існуванні належних доказів для того, щоб вважати реальною загрозу майну (майновому стану) особи, то у такому випадку ця особа має право заявити вимогу про усунення небезпеки шляхом заборони діяльності суб'єкта господарювання, а не вимагати будівництва газової магістралі за власний рахунок відповідача. Таким чином, у позивача відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду, оскільки відсутні належні докази можливості настання шкідливого результату в майбутньому.

Позивач, не погодившись з винесеним рішенням, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 14.06.07 № 18/3-а/с, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 04.06.07 у справі № 5/245пн повністю, як винесене з порушення норм матеріального та процесуального права  і прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

04.06.07 відбулося судове засідання за участю представників позивача та відповідача, на якому суддею Шеліхіною Р.М. постановлено рішення про відмову в позові. Згідно п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.96 № 02-5/422 „Про судове рішення” рішення господарського суду може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи. У разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді до складу суду розгляд справи слід починати спочатку, про що головою господарського суду або його заступником повинна виноситись ухвала. Відповідна ухвала, яка повинна виноситись головою господарського суду або його заступником у позивача відсутня.

Знаходження будівлі на газопроводі створює постійну загрозу не тільки газопроводу, як майну що знаходиться на балансі позивача, а й іншому майну що знаходиться навколо, людським життям, суспільству. Завдяки постійному тиску будівлі на поверхню газопроводу виникає загроза порушення його цілісності, внаслідок чого може відбутися виток газу, вибух, інші негативні наслідки. Запобігання та усунення таких негативних  наслідків за умови розташування на газопроводі споруд неможливе. Існування порушення встановлених у відповідності із законодавством Правил безпеки систем газопостачання України та Державних будівельних норм вже є доказом можливості настання шкідливого результату в майбутньому.

У відповідності з п. 5 ст. 4 Закону України „Про власність” власник, здійснюючи свої права зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, інших юридичних осіб і держави. Відповідач, володіючи та використовуючи для здійснення господарської діяльності будівлю, здійснює своє право на неї. Заборона діяльності суб'єкта господарювання в даному випадку не усуне небезпеку. Також позивач враховує недоцільність вимагати від відповідача в позовній заяві відновити становище, яке існувало до порушення його права (що можливе лише шляхом руйнування будівлі), оскільки така вимога порушувала би право власності відповідача. Припинення ж експлуатації даної ділянки газопроводу потягне за собою припинення газопостачання газифікованих об'єктів, до яких газ постачається саме за цим газопроводом. Враховуючи викладене позивач вважає позовні вимоги цілком обґрунтованими.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 18.06.07 для розгляду апеляційної скарги Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства від 14.06.07 на рішення господарського суду Луганської області від 04.06.07 у справі № 5/245пн, керуючись ст. 28 Закону України „Про судоустрій України” призначено судову колегію у складі: Перлов Д.Ю. –суддя –головуючий, Журавльова Л.І. –суддя, Якушенко Р.Є. –суддя.

Відповідач –ТОВ „РСУ № 6” у відзиві від 03.07.07 № 4/07 на апеляційну скаргу позивача просить рішення господарського суду Луганської області від 04.06.07 у справі № 5/245пн залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на наступне.

Право власності на будівлі та споруди за адресою: м. Луганськ, вул. Фабрична, 2, відповідачу було передано на підставі договору від 20.12.00, згідно з реєстраційним посвідченням, виданим МКП Бюро технічної інвентаризації м. Луганська 22.12.00.

За період з 20.12.00 до теперішнього часу капітальних споруд, розташованих на земельній ділянці, по якій прокладено газопровід відповідач не будував.

Своєю господарською діяльністю відповідач не створював загрози майну позивача та суспільству, не порушував норм та будівельних стандартів і планів забудови земельних ділянок, що підтверджується протоколом приборної перевірки від 31.01.07, даної ділянки газопроводу, де вказано, що течі та порушення ізоляції газопроводу немає.

Можливості настання шкідливого результату в майбутньому у позивача надумані і вимоги будівництва газопроводу за власний рахунок відповідача порушують норми ст. 19 Конституції України, тобто незаконні.

Згідно ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України   апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія  дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз” в особі філії Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства, м. Луганськ слід залишити без задоволення, рішення  господарського суду Луганської області від 04.06.07 у справі № 5/245пн слід залишити без змін з  наступних підстав.

Як зазначено у п. 1.1, 1.2 Статуту відповідача, зареєстрованого Відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради за № 2537016900010906 06.12.00, Товариство з обмеженою відповідальністю „РСУ №6” створене за рішенням загальних зборів засновників (протокол № 1 від 28.11.00) згідно з установчим договором, посвідченим нотаріально від 4 грудня 2000р., шляхом об'єднання майна учасників та представляє собою самостійний господарський суб'єкт, що здійснює на власний ризик виробничу та комерційну діяльність. Місцезнаходження товариства: Україна, 91017, м. Луганськ, вул. Фабрична, 2. ТОВ „РСУ №6” не є правонаступником будь-якої іншої юридичної особи.

          На території земельної ділянки за адресою: м. Луганськ, вул. Фабрична, 2 розташовано розподільчий газопровід високого тиску діаметром 159мм. Зазначений газопровід був введений в експлуатацію та знаходиться на балансі позивача з 1961 року згідно з паспортом розподільчого газопроводу № 97 (а.с. 8-9).

          Безпосередньо на газопроводі за даною адресою споруджені будівля та колона воріт (а.с. 10).

Згідно з реєстраційним посвідченням, виданим МКП Бюро технічної інвентаризації м. Луганська 22.12.2000р., відповідачу на праві колективної власності належать нежитлові (виробничі та адміністративні) будівлі у м. Луганську по вулиці Фабричній, 2. Право власності до відповідача перейшло на підставі договору міни між юридичними особами від 20.12.2000 року та акту приймання-передачі від 20.12.00. За період з 2000року і на даний час відповідачем не збудовано капітальних споруд і не придбано у власність на інших підставах будівель, розташованих на земельній ділянці, по якій прокладено газопровід. Земельних ділянок під забудову по вказаній адресі відповідач не отримував.   

          Колегія суддів погоджується з твердженнями позивача, що розташування колони воріт безпосередньо на газопроводі порушує п. 4.3.15 Правил безпеки систем газопостачання України, зареєстрованих Міністерством юстиції України 15.05.98 за № 318/2758, якими передбачено, що уздовж траси підземного газопроводу повинні бути виділені смуги завширшки 2 м з обох боків від осі газопроводу, в межах яких не допускається складання матеріалів і обладнання, садіння дерев, влаштування стоянок автотранспорту, гаражів, кіосків та інших споруд. Розташування будівлі безпосередньо на газопроводі порушує п. 8.56 ДБН 360-92*, якими передбачена відстань фундаментів будинків і споруд по горизонталі (у світлі) від газопроводів високого тиску 7 м. Недотримання вказаних відстаней тягне за собою порушення п.п. 4.3.16, 4.3.18, 4.3.19, 4.3.20 Правил безпеки систем газопостачання України, що унеможливлює здійснення позивачем належним чином технічного обслуговування даної ділянки газопроводу.

          З метою усунення зазначених порушень позивачем видавалися на ім'я РСУ №6 приписи від 18.06.1990р., 31.10.1990р., 25.03.1999р., 10.04.2000р., які не містять: повного найменування підприємства, на ім'я якого вони видавалися, зазначення місця виявлення порушення, повного та чіткого опису порушення, дати та посади особи, що отримала припис. Окрім того ТОВ „РСУ №6” було зареєстроване 06.12.00, воно не є правонаступником будь-якої юридичної особи, тому ці приписи неможливо ідентифікувати з відповідачем. Однак з цих приписів вбачається, що будівництво будівлі на газопроводі високого тиску відбулося задовго до створення підприємства відповідача іншою юридичною особою, а приписи від 20.05.02, 05.06.03, 21.04.06, 04.12.06 видавалися на ім'я ТОВ „РСУ №6”, за наслідками порушення, цього порушення.

Як встановлено ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з правилами ст.ст. 173,174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання виникають з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору чи внаслідок заподіяння шкоди, або у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності, а також з інших подій.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 1163, 1164 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.

          У разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати:

1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;

2) відшкодування завданої шкоди;

3) заборони діяльності, яка створює загрозу.

          Загроза –це така конкретна чи безпосередня форма небезпеки на стадії переходу її з можливості в реальність, яка характеризується сукупністю несприятливих умов і факторів у відповідних сферах економіки, конкретизується відповідною формою прояву й способом впливу на економічні процеси, наслідки якої можуть заподіяти будь-якої шкоди.

          Небезпека –це наявність загрози життю, здоров'ю людей, майну, тваринам, рослинам і довкіллю, що перевищує допускний (допустимий) ризик.

Підставою виникнення зобов'язань тут є факт створення загрози цивільним правам та інтересам інших осіб, який повинен бути доведений позивачем у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку. Змістом зобов'язань є право заінтересованої особи вимагати усунення загрози від того, хто її створює, і обов'язок останнього усунути небезпеку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень по суті спору.

Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами. Обов'язок доказувати факт створення загрози цивільним правам та інтересам інших осіб, або заподіяння шкоди (майнової або немайнової) у разі неусунення загрози, або можливість заподіяння в майбутньому шкоди та необхідність заборони такої діяльності, шляхом надання необхідних доказів є обов'язком особи, яка звернулася до суду.

Враховуючи викладене суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що докази існування у відповідача обов'язку будувати газовідвід за свої грошові кошти у зв'язку з загрозою майну Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" у позивача відсутні. Представник позивача не надав докази щодо виділення земельної ділянки під забудову за вказаною адресою відповідачу, розроблення відповідачем проекту земельного відводу і порушення правил будівництва. За доводами відповідача про будівництво нежитлових приміщень, розташованих на думку позивача на газопроводі, відбулося в період 80-х –90-х років, і Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" не було позбавлено можливості захищати свої законні інтереси (в тому числі і по схоронності майна на випадок аварії) при виділенні та забудові земельної ділянки по вулиці “Фабричній”, 2 в м. Луганську.

Тобто позивачем не доведена вина саме відповідача, у виявленому ним порушенні.

Твердження позивача, заявника апеляційної скарги, що: знаходження будівлі на газопроводі створює постійну загрозу не тільки газопроводу, як майну що знаходиться на балансі позивача, а й іншому майну що знаходиться навколо, людським життям, суспільству; завдяки постійному тиску будівлі на поверхню газопроводу виникає загроза порушення його цілісності, внаслідок чого може відбутися виток газу, вибух, інші негативні наслідки; запобігання та усунення таких негативних  наслідків за умови розташування на газопроводі споруд неможливе, не підтверджені документально.

Аналізуючи доводи та докази сторін щодо суті спору, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність обов'язку у відповідача будувати за власні кошти винос газопроводу на вимогу позивача, оскільки з дня створення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ № 6", м. Луганськ –06.12.2000 року відповідач своєю господарською діяльністю не створював загрози майну та майновому стану позивача, не порушував норм та будівельних стандартів і планів забудови земельних ділянок. Також, у позивача відсутні належні докази можливості заподіяння в майбутньому шкоди та необхідності забороняти відповідачу вести його господарську діяльність. Накреслений майстром підприємства-позивача план газопроводу і ним же підписаний не може бути належним доказом настання шкідливих наслідків в майбутньому для майна позивача.

Крім того, позивачем обраний невірних спосіб захисту своїх прав, при існуванні належних доказів для того, щоб вважати реальною загрозу майну (майновому стану) особи, то у такому випадку ця особа має право заявити  вимогу про усунення небезпеки шляхом заборони діяльності суб'єкта господарювання, а не вимагати будівництва газової магістралі за власний рахунок відповідача, або позивач може самостійно усунути виявлені ним порушення з можливими наслідками у подальшому і ставити питання про відшкодування реальних збитків винною у їх скоєнні юридичною особою.  Таким чином, у позивача відсутні підстави для звернення з даним позовом до суду, оскільки відсутні належні докази загрози небезпеки та вини відповідача.

          Розпорядженням голови господарського суду Луганської області від 01.06.07 у зв'язку з відпусткою судді Закропивного О.В., в провадженні якого знаходилась справа № 5/245пн, у відповідності до ст. 24 Закону України „Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, зазначену справу було передано на розгляд судді Шеліхіної Р.М. , що спростовує доводи заявника апеляційної скарги з цього питання.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги   спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду Луганської області відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.

          Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі покладається на позивача –Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз” в особі філії Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, м. Луганськ, заявника апеляційної скарги.

За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

                                              П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз” в особі філії Луганське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства на  рішення господарського   суду   Луганської   області   від  04.06.07  у справі № 5/245пн  залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Луганської області від 04.06.07 у справі №  5/245пн залишити без змін.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

              Головуючий                                                                             Д.Ю. Перлов                        

              Суддя                                                                                                  Л.І. Журавльова

                   Суддя                                                                                          Р.Є. Якушенко