Рішення

від 17.10.2018 по справі 0440/5631/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

17 жовтня 2018 року Справа № 0440/5631/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Воробйовій П.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Україна" (вул.Набережна Перемоги 22, м.Дніпро, 49094) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська 17-а, м.Днфпро, 49000) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми "Р" від 09.07.2018 року №0017341422 та від 09.07.2018 року №0017421422, -

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою выдповідальныстю "Автоцентр-Україна" (вул.Набережна Перемоги 22, м.Дніпро, 49094) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська 17-а, м.Днфпро, 49000) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми "Р" від 09.07.2018 року №0017341422 та від 09.07.2018 року №0017421422.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

На підставі п.п. 191 1.1. пункту 19.1 ст.19, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.05.2018 р. №2677-п. повідомлення від 14.05.2018 р. №1069, у зв'язку з не наданням ТОВ "Автоцентр-Україна" (код ЄДРПОУ 30696054) первинних документів на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.02.2018 р. №5704/10/04-36-14-09 (листом від 12.03.2018 р. №24 підприємство повідомило про відсутність взаємовідносин з даним контрагентом), ОСОБА_3 - головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників території обслуговування Нікопольської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт від 08.06.2018 р. №29588/04-36-14-22/30696054 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Автоцентр Україна" (код ЄДРПОУ 30696054) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.

В акті перевірки від 08.06.2018 р. №29588/04-36-14-22/30696054 відповідачем зроблено висновок, що ТОВ Автоцентр-Україна порушено пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКМ України, П(С)БО 16 Витрати , в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 79 733 грн.; п.185.1 ст.185, П.198.3 СТ.198, П.201.1, П.201.4, П.201.7 СТ.201 пк України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 88 892 грн., в тому числі за липень 2016 року в сумі 44296 грн. та за серпень 2016 року у сумі 44296 грн.

На підставі висновків, викладених в акті від 08.06.2018 р. №29588/04-36-14-22/30696054 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: 09.07.2018 року №0017341422 та від 09.07.2018 року №0017421422.

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і податкові повідомлення-рішення такими, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в поряду підготовчого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти адміністративного позову та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відзив від 30.08.2018 р. вх.№41476/18, в якому зазначено наступне.

Відповідно до підсистеми Перегляд результатів співставлення АІС Податковий блок за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 встановлено, відображення фактів надання послуг на адресу ТОВ Автоцентр-Україна (код ЄДРПОУ 30696054) від ТОВ Дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296) за липень 2016 року на загальну суму 265776 грн. (в т.ч. ПДВ 44296 грн.) та за серпень 2016 року на загальну суму 265775,02 грн. (в т.ч. ПДВ 44295,84 грн.).

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ Дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296) колишня назва ТОВ Інтех К ) зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 26.05.2016 р. №13391020000012797. Станом на теперішній час перебуває на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у м.Києві. Стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника ПДВ №200269511 ВІД 31.05.2016 р. має статус діюче . Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за весь період діяльності не надавався. Баланс та декларація з податку наприбуток за весь період діяльності підприємством не подавались. Остання декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року. Власні основні засоби відсутні, згідно ЄРПН відсутня оренда основних засобів, офсних та складських приміщень, обладнань, комунальні послуги тощо.

Повноважний представник відповідача зазначає, що в ході проведення перевірки податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкови накладних встановлено, що підприємством ТОВ Дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296) задекларовано операції з придбання будівельно-ремонтних робіт покрівлі будівлі у ТОВ Дівай (код ЄДРПОУ 40387454).

Водночас, у поданому відзиві від 30.08.2018 р. вх.№41476/18 зазначено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області отримано вирок Святошинського районного суду м.Києва від 22.08.2017 р. по справі №759/11929/17 (пр. 1-кп/759/780/17), яким директора ТОВ Дінкарт - ОСОБА_4 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення за №32017100080000046, передбаченого ч.5 ст.27 та ч.1 ст.205 КК України, а саме - реєстрація та використання фіктивного підприємства ТОВ Дінкарт (ТОВ Інтекх К ) (код ЄДРПОУ 40510296) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у документальному оформлені не існуючих фінансово-господарських операціях, для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Представник відповідача зазначає, оскільки вироком Святошинського районного суду м.Києва від 22.08.2017 р. по справі №759/11929/17 (пр. 1-кп/759/780/17) ТОВ Дінкарт визнано фіктивним, відтак неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу витрат за 2016 рік, по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником.

Відтак, первинні документи, які складені ТОВ Дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296) по взаємовідносинам з ТОВ Автоцентр-Україна є неправомірно складеними, носять формальний характер, та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

Зважаючи на викладене, Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.

Повноважений представник позивача та відповідача не заперечували щодо переходу до розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 - 211, 217, 224 - 228 КАС України безпосередньо 17.10.2018 року.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Автоцентр-Україна є юридичною особою, що підтверджується відомостями, які містятся в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2.2 ст.2 статута Товариства з обмеженою відповідальністю Автоцентр-Україна предметом діяльності Товариства є: оптова торгівля новими і уживаними автомобілями; роздрібна торгівля новими і уживаними автомобілями; технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення; діяльність автомобільного вантажного транспорту тощо.

06.02.2018 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби України було направлено на адресу ТОВ Автоцентр-Україна запит від 06.02.2018 р. №5704/10/04-36-14-09 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) , який вручено останньому 20.02.2018 р., що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Будь-яких відомостей щодо направлення ТОВ Автоцентр-Україна пояснень та їх документального підтвердження на адресу контролюючого органу за запитом останнього від 06.02.2018 р. №5704/10/04-36-14-09 як до початку перевірки, так і під час її проведення матеріали справи не містять.

14.05.2018 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було винесено відносно ТОВ Автоцентр-Україна наказ від 14.05.2018 р. №2677-п Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Автоцентр-Україна , яким наказано призначити з 25.05.2018 р. документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ - Автоцентр-Україна (код ЄДРПОУ 30696054) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по зваємовідносинам з ТОВ дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., тривалістю 5 робочих днів.

14.05.2018 р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було сформовано відносно ТОВ Автоцентр-Україна , на підставі п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України та наказу №2677-п від 14.05.2018 р. повідомлення від 14.05.2018 р. №1069, яким ТОВ Автоцентр-Україна було повідомлено про те, що з 25 травня 2018 року буде проводитись документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Автоцентр-Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по зваємовідносинам з ТОВ ДІНКАРТ (код ЄДРПОУ 40510296) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.

Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що, на підставі п.п. 191 1.1. пункту 19.1 ст.19, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.05.2018 р. №2677-п. повідомлення від 14.05.2018 р. №1069, у зв'язку з не наданням ТОВ "Автоцентр-Україна" (код ЄДРПОУ 30696054) первинних документів на запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.02.2018 р. №5704/10/04-36-14-09 (листом від 12.03.2018 р. №24 підприємство повідомило про відсутність взаємовідносин з даним контрагентом), ОСОБА_3 - головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників території обслуговування Нікопольської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт від 08.06.2018 р. №29588/04-36-14-22/30696054 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Автоцентр Україна" (код ЄДРПОУ 30696054) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Дінкарт (код ЄДРПОУ 40510296) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.

В акті перевірки від 08.06.2018 р. №29588/04-36-14-22/30696054 відповідачем зроблено висновок, що ТОВ Автоцентр-Україна порушено пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКМ України, П(С)БО 16 Витрати , в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 79 733 грн.; п.185.1 ст.185, П.198.3 СТ.198, П.201.1, П.201.4, П.201.7 СТ.201 пк України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 88 892 грн., в тому числі за липень 2016 року в сумі 44296 грн. та за серпень 2016 року у сумі 44296 грн.

На підставі висновків, викладених в акті від 08.06.2018 р. №29588/04-36-14-22/30696054 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було прийнято відносно ТОВ Автоцентр-Україна податкові повідомлення-рішення, а саме: від 09.07.2018 року №0017341422 за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 110 740, 00 грн., з яких за основним платежем - 88 592,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 22 148,00 грн.; від 09.07.2018 року №0017421422 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 99 666,25 грн., з яких за основним платежем - 79 733,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 19 933,25 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали наступні обставини.

Як встановлено під час судового розгляду справи, між ТОВ Автоцентр-Україна та ТОВ Дінкарт (колишня назва - ТОВ Інтех К , код ЄДРПОУ 40510296), укладено договір підрядду від 25.07.2016 р. №25/07.

Відповідно до умов зазначеного вище договору підряду від 25.07.2016 р. №25/07, далі мовою оригіналу: ООО Автоцентр-Україна поручал, а ООО Интех К принимал на себя обязательство по выполнению ремонтных работ на обьекте: ООО Автоцентр-Україна , г.Днепропетровск, ул.Набережная Победы, 22. ООО Интех К обязывался выполнить все работы данного договора собственными и привлеченными силами, из своих и материалов ООО Автоцентр-Україна , собственными и привлеченными строительными миханизмами и приспособлениями, в соответствии с утвержденной ТОВ Автоцентр-Україна документацией .

Під час розгляду адміністративної справи позивачем, на підтвердження виконання умов зазначеного вище договору було надано копії таких документів у якості первинних, як: договірна ціна на ремонт покрівлі одноповерхової будівлі; підсумкові відомості ресурсів; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року на суму 531551, 02; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за період: січень 2016 р. - червень 2018 р.; картки по рахунку 1522 за серпень 2016 р.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 103 за серпень 2016 р.; картки рахунку 131 за серпень 2016 року - червень 2018 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 131 за серпень 2016 року - червень 2018 року; виписка з банку ТОВ Автоцентр-Україна від 31.07.2016 р.; виписка з банку ТОВ Автоцентр-Україна від 12.08.2016 р.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до норм ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.201.1 ПК України, На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складенів електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повині бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період

реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших

учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність

відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру

документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Відповідно до ст.12 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підприємства, що контролюють інші підприємства (материнські підприємства), крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Підприємства, що контролюють інші підприємства (крім підприємств, що становлять суспільний інтерес), можуть не подавати консолідованої фінансової звітності, якщо разом із контрольованими підприємствами їхні показники на дату складання річної фінансової звітності не перевищують двох із таких критеріїв: балансова вартість активів - до 4 мільйонів євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 8 мільйонів євро; середня кількість працівників - до 50 осіб. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать суб'єкти державного сектору економіки, та органи, які здійснюють управління майном суб'єктів комунального сектору економіки, крім власної звітності, складають та подають консолідовану фінансову звітність щодо підприємств, які належать до сфери їх управління. Об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають та подають консолідовану фінансову звітність щодо підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об'єднань підприємств відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, складає консолідовану фінансову звітність про загальний майновий стан і результати діяльності суб'єктів державного сектору та бюджетів.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленному адміністративному позові та відзиві до нього, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Здійснюючи перевірку та складаючи акт перевірки, приймаючи податкові повідомлення-рішення відносно позивача щодо визначення грошових зобов'язань за результатами перевірки, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд зазначає, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стала податкова інформація, а саме: вирок Святошинського районного суду м.Києва від 22.08.2017 р. винесений на підставі матеріалів кримінального провадження №32017100080000046 ун. №759/11929/17 пр.№1-кп/759/780/17 з тексту якого вбачається, що ОСОБА_5 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за №32017100080000046, передбаченого ч.5 ст.27 та ч.1 ст.205 КК України, а саме - реєстрація та використання фіктивного підприємства ТОВ Дінкарт (ТОВ Інтех К ) (КОД єдрпоу 40510296) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформлені не існуючих фінансово-господарських операцій для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Відтак, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5, будучи організатором вчинення злочину, яке виявилось у створенні (придбанні) суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою покриття незаконної діяльності.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути леганізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб'єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передічі виконаних робіт (надання послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента свідчить про безтоварність гоподарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, є правильним.

Зазначений вище вирок Святошинського районного суду м.Києва від 22.08.2017 р. ун. №759/11929/17 пр.№1-кп/759/780/17 набрав законної сили - 22.09.2017 р., що підтверджується відповідною відміткою, яка міститься на примірнику даної копії судового рішення.

Так, відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, суд зазначає, що оцінивши надані позивачем, у якості належних та допустимих доказів у відповідності до ст.ст. 73, 74 КАС України, документи такі як: договірна ціна на ремонт покрівлі одноповерхової будівлі; підсумкові відомості ресурсів; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року на суму 531551, 02; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за період: січень 2016 р. - червень 2018 р.; картки по рахунку 1522 за серпень 2016 р.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 103 за серпень 2016 р.; картки рахунку 131 за серпень 2016 року - червень 2018 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 131 за серпень 2016 року - червень 2018 року; виписка з банку ТОВ Автоцентр-Україна від 31.07.2016 р.; виписка з банку ТОВ Автоцентр-Україна від 12.08.2016 р., копії яких містяться в матеріалах справи, суд зазначає про сумнівну доказову спроможність зазначенимх документів у якості підтверджуючих доказів, оскільки останні жодною мірою не спростовують факти, встановлені вироком Святошинського районного суду м.Києва від 22.08.2017 р., винесеного на підставі матеріалів кримінального провадження №32017100080000046 ун. №759/11929/17 пр.№1-кп/759/780/17, щодо ТОВ Дінкарт , з яким позивач перебував у господарських правовідносинах за перевіряємий період, а саме - з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.

Суд критично ставиться до позиції позивача, викладеної в адміністративному позові та стосовно наданих як усних, так і письмових пояснень у даній справі, в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, щодо начебто реальності здійснених господарських операцій позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Автоцентр-Україна та Товариства з обмеженою відповідальністю Дінкарт виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, не зважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з наданих до суду документів, на підтвердження реальності вчинення господарської операції Товариства з обмеженою відповідальністю Автоцентр-Україна з Товариством з обмеженою відповідальністю Дінкарт - зазначені вище по тексту документи, за відсутності підтвердження належними та достовірними доказами самого факту реальності здійснення господарських операцій за договором підряду від 25.07.2016 р. №25/07, мають характер лише формально складених, але недостовірних документів, що виключає наявність правових підстав для включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, та не можуть вважатися належними доказами реального здійснення господарської операції.

При цьому, суд зазначає, що доводи позивача щодо необгрунтованого висновку, викладеного в акті перевірки від 08.06.2018 р. №29588/04-36-14-22/30696054, оскільки, як зазначає повноважний представник останнього первинні документи під час перевірки від ТОВ Автоцентр-Україна не запитувались, спростовуються запитом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпроптеровській області від 06.02.2018 р. №5704/10/04-36-14-09, копія якого міститься в матеріалах справи, та який отриманий позивачем - ТОВ Автоцентр-Україна 20.02.2018 р., що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Водночас, суд зазначає, що будь-яких пояснень та первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ Дінкарт (колишня назва ТОВ Інтех К) (код ЄДРПОУ 40510296) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. позивачем - ТОВ Автоцентр-Україна на адресу контролюючого органу направлено не було, та не надано до суу доказів здійснення такого направлення.

Суд також, стосовно довідів позивача щодо отримання останнім повідомлення про початок проведення перевірки та наказу про проведення перевірки в останій день її проведення - 01.06.2018 р. зазначає, що останні спростовуються наступним.

По-перше, повноважним представником позивача, під час судового розгляду справи не було надано відповідних доказів, які підтверджують протиправність дій відповідача відповідно до норм ст.79 ПК України, якими передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, та норм п.42.2 ст.42 ПК України, якими визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

По-друге, в основу підстав обгрунтування позовної заяви, позивачем не було покладено саме факту протиправного винесення акту перевірки від 08.06.2018 р. №29588/04-36-14-22/30696054 на підставі якого сформовано оскаржуванні податкові повідомлення-рішення, а саме: від 09.07.2018 року №0017341422 та від 09.07.2018 року №0017421422, а прохальна частина позовної заяви не пістить вимоги щодо визнання протиправним та скасування як наказу Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області від 14.055.2018 р. №2677-п, так і акту перевірки від 08.06.2018 р. №29588/04-36-14-22/30696054.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування належними доказами в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, а саме: від 09.07.2018 року №0017341422 та від 09.07.2018 року №0017421422.

Відтак, викладене вище має наслідком наступне.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: від 09.07.2018 року №0017341422 за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 110 740, 00 грн., з яких за основним платежем - 88 592,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 22 148,00 грн.; від 09.07.2018 року №0017421422 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 99 666,25 грн., з яких за основним платежем - 79 733,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 19 933,25 грн., є прийнятими відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 р. у справі №К/9901/1478/18 2а-7075/12/2670, в якій зазначається, що всі первинні документи контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорком" є неналежними, оскільки вони підписані гр. ОСОБА_1, який значився як засновник та директор Товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконує, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи № 77-00186, порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст. 205 ч.1, ч.3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року м. Київ по справі №826/15034/14.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 24.07.2018 р. №1353 за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3 156,10 грн. (три тисячі сто п'ятдесят шість, 10 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи відмову в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Україна" (вул.Набережна Перемоги 22, м.Дніпро, 49094) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська 17-а, м.Днфпро, 49000) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми "Р" від 09.07.2018 року №0017341422 та від 09.07.2018 року №0017421422, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 3 156,10 грн. (три тисячі сто п'ятдесят шість, 10 коп.).

Керуючись ст.ст.242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр-Україна" (вул.Набережна Перемоги 22, м.Дніпро, 49094) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська 17-а, м.Днфпро, 49000) про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області форми "Р" від 09.07.2018 року №0017341422 та від 09.07.2018 року №0017421422 - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_6