Рішення

від 06.12.2018 по справі 0940/2051/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2018 р. справа № 0940/2051/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Лучко О.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2018 ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправною відмови у призначення пенсії за вислугу років та зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 16.05.2018, врахувавши період його роботи з 26.05.1992 по 09.08.1999 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позовні вимоги мотивовані тим, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, 16.05.2018 звернувся до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику закладів охорони здоров'я. Однак, відповідач листом від 21.05.2018 №60/Х-15 відмовив у призначені позивачу пенсії, оскільки стаж роботи, здобутий позивачем на посаді лікаря-стоматолога у ТзОВ фірма Сток (з 26.05.1992 по 17.02.1997 - 4 роки 8 місяців 22 дні), у ПП Сток-СТ (з 18.02.1997 по 30.04.1998 - 1 рік 2 місяці 3 днів), у ТзОВ Сінькевич та Овсянецький компанія (з 01.05.1998 по 09.08.1999 - 1 рік 3 місяці 9 днів), не відноситься до спеціального стажу роботи на посадах у закладах охорони здоров'я тощо. А тому відповідач не зарахував до вислуги років період роботи ОСОБА_1 на вказаних підприємствах. Позивач повторно звернувся 01.06.2018 із заявою про призначення пенсії, однак відповідач повторно 07.06.2018 відмовив йому у її призначенні. Вважає таку відмову протиправною, оскільки на момент звернення про призначення пенсії у травні 2018 стаж роботи ОСОБА_1 за вислугу років складав 28 років 3 місяці при необхідних 27 роках, а відповідач враховує тільки 21 рік 15 днів стажу за вислугу років у Івано-Франківській обласній стоматологічній поліклініці (з 01.08.1989 по 30.07.1990 - 1 рік 0 місяців 0 днів), в дитячій міській стоматологічній поліклініці м.Івано-Франківська (з 05.11.1990 по 25.05.1992 - 1 рік 6 місяців 21 день), у Богородчанській центральній районній лікарні ( з 09.08.199 по 02.02.2018 - 18 років 5 місяців 24 дні) та не враховує період роботи на ТзОВ фірма Сток (з 26.05.1992 по 17.02.1997 - 4 роки 8 місяців 22 дні), у ПП Сток-СТ (з 18.02.1997 по 30.04.1998 - 1 рік 2 місяці 3 днів), у ТзОВ Сінькевич та Овсянецький компанія (з 01.05.1998 по 09.08.1999 - 1 рік 3 місяці 9 днів). Зазначає, що чинне законодавство не передбачає обмеження у призначенні пенсії медичним працівникам у закладах приватної форми власності. З урахуванням наведеного просив позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Одночасно ухвалами суду від 21.112018 витребувано від Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради належним чином засвідчені копії документів реєстраційної справи, в тому числі копії статутів, Колективного підприємства ФІРМА «СТОК» ТОВ, Приватного підприємства «СТОК-СТ» , Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЬКЕВИЧ ТА ОВСЯНЕЦЬКИЙ КОМПАНІЯ» , а також від Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області - інформацію про основні види діяльності Колективного підприємства ФІРМА «СТОК»ТОВ, Приватного підприємства «СТОК-СТ» , Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЬКЕВИЧ ТА ОВСЯНЕЦЬКИЙ КОМПАНІЯ» та інформацію з бази даних податкового органу чи особа з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 перебувала у трудових відносинах з зазначеними фірмами.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.11.2018. Проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.61-66). Пояснив, що 16.05.2018 позивач звернувся до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про роз'яснення чи враховується до стажу за вислугу років період діяльності лікарем-стоматологом у ТОВ фірма Сток (з 26.05.1992 по 17.02.1997 - 4 роки 8 місяців 22 дні), у ПП Сток-СТ (з 18.02.1997 по 30.04.1998 - 1 рік 2 місяці 3 днів), у ТзОВ Сінькевич та Овсянецький компанія (з 01.05.1998 по 09.08.1999 - 1 рік 3 місяці 9 днів), на що йому було надано відповідь листом від 21.05.2018 №60/Х-15 про відсутність правових підстав для зарахування вказаного періоду до спеціального стажу роботи на посадах у закладах охорони здоров'я. Позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії від 01.06.2018, яка була довільного змісту, а тому відповідачем 07.06.2018 було надано відповідь про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років з 16.05.2018 у зв'язку з недостатністю стажу роботи. Вказав, що позивач не подавав заяву про призначення пенсії встановленого взірця, а тому рішення з цього питання відповідачем не приймалось. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався своїм правом та подав відповідь на відзив. Зазначив, що відповідач прийняв заяви про призначення пенсії від 16.05.2018 та від 01.06.2018 без будь-яких зауважень щодо їх невідповідності форми таких заяв, а тому не вправі апелювати на це як на підставу відмови у задоволенні позову. Вказав на формальний підхід відповідача щодо розгляду питання про призначення пенсії ОСОБА_1 та неврахування ним спірних періодів роботи з 26.05.1992 по 09.08.1999 до спеціального стажу за вислугу років (а.с.82-83).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст.263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, відповідь на відзив, встановив наступне.

02.02.2018 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11), звільнився з посади лікаря-стоматолога Богородчанської центральної районної лікарні на підставі ст..38 КЗпП (у зв'язку з виходом на пільгову пенсію).

16.05.2018 позивач звернувся до Тисменицького оУПФУ із зверненням про надання роз'яснення чи враховується до стажу за вислугу років період діяльності лікарем-стоматологом на Фірмі Сток ТОВ (з 26.05.1992 по 17.02.1997 - 4 роки 8 місяців 22 дні), на ПП Сток-СТ (з 18.02.1997 по 30.04.1998 - 1 рік 2 місяці 3 днів), у ТзОВ Сінькевич та Овсянецький компанія (з 01.05.1998 по 09.08.1999 - 1 рік 3 місяці 9 днів) (а.с.16 ).

Тисменицьке оУПФУ листом від 21.05.2018 №60/Х-15 інформувало позивача, що стаж роботи, здобутий ним на посаді лікаря-стоматолога на Фірмі Сток ТОВ (з 26.05.1992 по 17.02.1997 - 4 роки 8 місяців 22 дні), на ПП Сток-СТ (з 18.02.1997 по 30.04.1998 - 1 рік 2 місяці 3 днів), у ТзОВ Сінькевич та Овсянецький компанія (з 01.05.1998 по 09.08.1999 - 1 рік 3 місяці 9 днів), не відноситься до спеціального стажу роботи на посадах у закладах охорони здоров'я, а тому не може бути зарахований до стажу за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". (а.с.17).

01.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.18, 70-71).

Однак, відповідач листом №64/Х-15 від 07.06.2018 відмовив йому у призначенні пенсії за вислугу років з тих підстав, що стаж ОСОБА_1 за вислугу років з 01.08.1989 по 30.07.1990, з 05.11.1990 по 25.05.1992 та з 09.08.1999 по 02.02.2018 складає 21 рік при необхідному 25 років станом на 01.04.2015, 25 років 6 місяців станом на 01.01.2016 чи 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 (а.с.19). При цьому вважає, що стаж роботи, здобутий позивачем на посаді лікаря-стоматолога на Фірмі Сток ТОВ (з 26.05.1992 по 17.02.1997 - 4 роки 8 місяців 22 дні), на ПП Сток-СТ (з 18.02.1997 по 30.04.1998 - 1 рік 2 місяці 3 днів), у ТзОВ Сінькевич та Овсянецький компанія (з 01.05.1998 по 09.08.1999 - 1 рік 3 місяці 9 днів), не відноситься до спеціального стажу роботи на посадах у закладах охорони здоров'я, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до стажу за вислугу років для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні вказаного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

В пункті 2-1 Прикінцевих Положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування N 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон N 1058-IV) передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (з 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 51 Закону України Про пенсійне забезпечення N 1788-XII від 05.11.1991 (в редакції, чинній на момент звернення за призначенням пенсії) (далі Закон N 1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Зокрема, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 (стаття 52 Закону N 1788-XII).

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону N 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України N 909 від 04.11.1993.

Згідно з розділом 2 даного Переліку до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено посади лікарів у закладах і установах охорони здоров'я, до яких віднесено лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади,установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідемслужби, Держпраці, Держпроспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри, медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи.

У пункту 2 Приміток до даного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" N 2801-XII від 19.11.1992 (далі - Закон N 2801-XII) (в редакції, чинній на час роботи позивача протягом 1992-1998 років) безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України (частина 2 статті 16 Закону N 2801-XII).

Заклад охорони здоров'я здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом (частина 3 статті 16 Закону N 2801-XII).

Згідно з частиною 4 статті 16 Закону N 2801-XII незалежно від юридичного статусу закладу охорони здоров'я керівництво ним може здійснювати тільки особа, яка відповідає встановленим державою єдиним кваліфікаційним вимогам. Керівнику закладу охорони здоров'я має бути забезпечена незалежність у вирішенні всіх питань, пов'язаних з охороною здоров'я.

Кабінет Міністрів України та уповноважені ним органи, а також в межах своїх повноважень органи місцевого самоврядування мають право припинити діяльність будь-якого закладу охорони здоров'я у разі порушення ним законодавства про охорону здоров'я, невиконання державних вимог щодо якості медичної допомоги та іншої діяльності в галузі охорони здоров'я або вчинення дій, що суперечать його статуту (частина 5 статті 16 Закону N 2801-XII).

Аналіз наведених правових норм дає суду можливість дійти наступного висновку.

Відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, стверджує, що підприємства, в яких позивач працював лікарем-стоматологом, не відносяться до закладів охорони здоров я, а тому позивач не здобув спеціального стажу за вказаний період.

Під час розгляду справи судом витребувано копії документів реєстраційної справи, в тому числі копії статутів, Колективного підприємства ФІРМА «СТОК» ТОВ, Приватного підприємства «СТОК-СТ» , Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЬКЕВИЧ ТА ОВСЯНЕЦЬКИЙ КОМПАНІЯ» , з яких вбачається, що основним видом діяльності вказаних підприємств було надання, зокрема, стоматологічних послуг населенню (а.с. 92-174). Крім того, серед наданих архівним відділом Івано-Франківської міської ради документів міститься і ліцензія на право здійснення підприємницької діяльності №920-юр від 15.01.1992, надана строком на три роки ВКП Сток (правонаступником якого була ФІРМА «СТОК» ТОВ) для здійснення такого виду діяльності, як надання стоматологічної допомоги (а.с.97); а також договір оренди нежитлового приміщення, укладеного 23.04.1998 між ВАТ Прикарпатський меблевий комбінат та ТО«ѲНЬКЕВИЧ ТА ОВСЯНЕЦЬКИЙ КОМПАНІЯ» для розміщення стоматологічної клініки (а.с.173-174).

Крім того, з отриманої від ГУ ДФС в Івано-Франківській області інформації вбачається, що Колективне підприємство ФІРМА «СТОК» ТОВ, Приватне підприємство «СТОК-СТ» , ТОВ «СІНЬКЕВИЧ ТА ОВСЯНЕЦЬКИЙ КОМПАНІЯ» перебували на податковому обліку у ДПІ за основним видом діяльності - поліклінічні установи (код 91514) (а.с.176).

А ОСОБА_1 згідно з інформацією з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, який ведеться з 1998 року, значився як працівник за основним місцем роботи у ПП «СТОК-СТ» та ТОВ «СІНЬКЕВИЧ ТА ОВСЯНЕЦЬКИЙ КОМПАНІЯ» (а.с.175-177).

Поряд з цим, згідно з даними довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області від 18.06.2018 основним видом діяльності ПП «СТОК-СТ» вказана стоматологічна практика (а.с.23), а з відомостей з ЄДРПОУ стосовно ТОВ «СІНЬКЕВИЧ ТА ОВСЯНЕЦЬКИЙ КОМПАНІЯ» вбачається, що основним видом діяльності даного товариства була стоматологічна практика (а.с.57-58).

З урахуванням наведеного вище та досліджених доказів суд дійшов висновку, що в період з 26.05.1992 по 09.08.1999 позивач працював лікарем-стоматологом на підприємствах (ФІРМА «СТОК» ТОВ, ПП «СТОК-СТ» та ТОВ «СІНЬКЕВИЧ ТА ОВСЯНЕЦЬКИЙ КОМПАНІЯ» ), які можна віднести до закладів охорони здоров'я приватної форми власності, оскільки заклади охорони здоров'я поділяються за організаційно-правовою формою на бюджетні установи, державні чи комунальні підприємства, приватні підприємства, господарські товариства, а за типами заклади охорони здоров'я поділяються на лікарні, поліклініки, амбулаторії, санаторії, медичні, діагностичні центри, медичні центри тощо.

А тому невідповідність назви закладу охорони здоров'я приватної форми власності з назвою такого закладу згідно з Переліком, затвердженого постановою Кабміну №909, по суті не змінює визначення даного закладу охорони здоров'я з урахуванням його виду діяльності та специфіки стоматологічної допомоги та стоматологічних послуг, які надавалися населенню.

При цьому суд зазначає, що на виконання вимог статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" N 2801-XII постановою Кабінету Міністрів України N 765 від 15.07.1997 було затверджено Порядок акредитації закладу охорони здоров'я та зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації забезпечити проведення державної акредитації всіх закладів охорони здоров'я до 2000 року.

Відтак, на момент діяльності зазначених вище підприємств, на яких працював у спірний період позивач, акредитація закладів охорони здоров'я не була передбачена і не проводилась.

Відповідно до статті 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 підтверджується стаж роботи позивача на посаді лікаря-стоматолога на Фірмі Сток ТОВ (з 26.05.1992 по 17.02.1997 - 4 роки 8 місяців 22 дні), у ПП Сток-СТ (з 18.02.1997 по 30.04.1998 - 1 рік 2 місяці 3 днів), у ТзОВ Сінькевич та Овсянецький компанія (з 01.05.1998 по 09.08.1999 - 1 рік 3 місяці 9 днів) (а.с.13-15).

А тому з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що вказаний період роботи позивача на Фірмі Сток ТОВ, ПП Сток-СТ та ТзОВ Сінькевич та Овсянецький компанія слід зарахувати до спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та який дає право позивачу як працівнику охорони здоров'я на пенсію за вислугу років. При цьому суд зазначає, що позивач з урахуванням спірних періодів стажу мав необхідний станом на 01.01.2016 року стаж 25 років 6 місяців, що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років з моменту звернення.

Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії саме 01.06.2018, яке надійшло до відповідача 05.06.2018, то призначення пенсії суд пов'язує саме з цією датою - 01.06.2018, а не з 16.05.2018. Заява, подана позивачем 16.05.2018, по своїй суті є зверненням щодо роз'яснення норм законодавства з приводу врахування чи неврахування стажу роботи особи до спеціального стажу.

А тому позовні вимоги належить задовольнити в частині визнання протиправної відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років та зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 01.06.2018, врахувавши період його роботи з 26.05.1992 по 09.08.1999 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем не подано заяву про призначення пенсії встановленого взірця і тому рішення про відмову у призначенні їй пенсії Тисменицьким оУПФУ не приймалось, а тільки надавалися роз'яснення щодо порядку призначення пенсії, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1), в пункті 4.1 якого визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Вказаним додатком встановлено форму заяви, з якою має звертатися особа, яка просить про призначення (перерахунок) їй пенсії.

Заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації) (п.1.1 Порядку №22-1).

Відповідно до п.3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно із п. 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший.

Відтак, отримавши заяву позивача про призначення пенсії, які ним подавалися особисто, відповідач повинен був звернути увагу позивача про необхідність подання заяви про призначення пенсії на бланку встановленого взірця, а не приймати вказану заяви і розгляди її як звернення громадян, хоча з її назви та змісту чітко випливало, що це є заява при призначення пенсії.

Крім того, з долучених відповідачем до відзиву документів вбачається, що пенсійним органом приймалось певне рішення, оскільки у відповіді-відмові відповідача зазначено про можливість оскарження даного рішення до вищестоящого органу або в судовому порядку (а.с.19).

Стосовно звернення до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, то відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки позовні вимоги не стосуються виплати пенсії позивачу, а тільки її призначення, то відсутні і підстави для присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. А тому підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань частина сплаченого судового збору в розмірі 352,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов'язати Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня звернення про призначення пенсії, з 01.06.2018, врахувавши період його роботи з 26.05.1992 по 09.08.1999 до спеціального стажу за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 352,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, вул.Липова 7/6, с.Загвіздя , Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77450);

Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 41247138, вул.Галицька, 21, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, 77401).

Суддя Лучко О.О.