Ухвала

від 03.11.2017 по справі 359/2812/17

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/2812/17

Провадження №2/359/1492/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Гомолі О.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглядаючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, діючого від імені ОСОБА_1, до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним дого-вору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на цей об'єкт нерухомого майна та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

встановив:

В квітні 2017 року ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладе-ний 9 серпня 2016 року між позивачем та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №926.

В ході розгляду цивільної справи представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про зміну предмета позову: просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 9 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №926; скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 3,0899 га з кадастровим номером 3220880 900:08:001:0007 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господар-ства, розташовану на території Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району; а також витребувати цей об'єкт нерухомого майна з чужого незаконного воло-діння ОСОБА_4

Крім того, у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову та посилається на те, що відчуження ОСОБА_4 спірної земель-ної ділянки у власність інших осіб унеможливить виконання рішення суду про задоволен-ня позову. Тому представник позивача ОСОБА_2 просить суд накласти арешт на вказа-ний об'єкт нерухомого майна.

ОСОБА_1 підтримує заяву та наполягає на її задоволенні.

Інші учасники цивільного процесу не з'явились у судове засідання. Як вбачається з ч.1 ст.153 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про забезпечення позову.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, а також дослідивши пись-мові докази, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.3 ст.152 цього ж Кодексу види забезпечення позову мають бути співмір-ними із заявленими позовними вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна за-гроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №84810888 від 11 квітня 2017 року (а.с.44-46) вбачається, що за ОСОБА_4 зареєс-тровано право власності на земельну ділянку площею 3,0899 га з кадастровим номером 3220880900:08:001:0007 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Великоолександрівської сільської ради Бориспіль-ського району. В Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні відомості про те, що на цей об'єкт нерухомого майна накладений арешт або оголошена заборона на його відчуження. Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 має об'єк-тивну можливість відчужити спірну земельну ділянку у власність інших осіб. Після цього виконання рішення суду про задоволення позову в частині витребування земельної ділян-ки з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 стане неможливим.

Крім того, між сторонами дійсно виник спір з приводу земельної ділянки площею 3,0899 га з кадастровим номером 3220880900:08:001:0007 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Велико-олександрівської сільської ради Бориспільського району. Ця обставина свідчить про те, що вид забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача ОСОБА_2, є співмірним позовним вимогам.

З огляду на це суд вважає, що допустимо накласти арешт на земельну ділянку площею 3,0899 га з кадастровим номером 3220880900:08:001:0007 з цільовим призначен-ням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Велико-олександрівської сільської ради Бориспільського району.

Відповідно до п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах сус-пільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні Іванов проти України , право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції ). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі ОСОБА_6 проти Італії ). Необґрунтована затримка у виконанні обов'яз-кового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі Бурдов проти Росії ).

Безумовно, накладення арешту на земельну ділянку є втручанням у право ОСОБА_4 на мирне володіння цим об'єктом нерухомого майна. Водночас, таке втручання є не тільки виправданим, але й необхідним, оскільки воно спрямовано на забезпечення вико-нання рішення суду. Крім того, арешт земельної ділянки полягає лише в позбавленні ОСОБА_4 можливості розпоряджатись цим об'єктом нерухомого майна та не пере-шкоджає йому вільно володіти та користуватись ним. Ці обставини свідчать про те, що накладення арешту на спірну земельну ділянку відповідає п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та не порушує п.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції.

Суд вважає, що наведені обставини є додатковою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.4 ст.209, ст.210 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 3,0899 га з кадастровим номером 3220 880900:08:001:0007 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського госпо-дарства, розташовану на території Великоолександрівської сільської ради Бориспіль-ського району.

Ухвала суду може бути оскаржена відповідачами до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_7