Рішення

від 27.11.2018 по справі 826/1570/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2018 року № 826/1570/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. при секретарі судового засідання Кириллові М.С.,

за участі представників :

позивача - Чорний Костянтин Олександрович (довіреність від 25.01.2018 № 647/09-03)

відповідачів 1 - не прибув,

відповідача 2 - Потас Ірина Степанівна (довіреність від 27.06.2018 № 99-99-11-17/36)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області;

Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі № 01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство позивача, з огляду на що відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (у тому числі щодо сплати податків і зборів). Також позивач посилався на те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, в супереч вимогам чинного законодавства України винесено незаконні постанови, якими встановлено та застосовано до позивача додаткові щодобові відрахування (утримання) коштів на загальну суму більш ніж сорок мільйонів гривень, у зв'язку з чим, у позивача виникла заборгованість по заробітній платі, що в свою чергу призвело до несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачі проти позовних вимог заперечили надали суду письмовий відзив на адміністративний позов, який обґрунтовують тим, що згідно з обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів на підставі поданої позивачем звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску на - загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальна сума заборгованості платника станом на 31.10.2017 становить 267 812,67 грн., у зв'язку з чим було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2017 № Ю-5770-17. Також відповідачі посилались на те, що штраф та пеня за несвоєчасне перерахування єдиного внеску застосовані до позивача після запровадження мораторію у справі про банкрутства та щодо несвоєчасно самостійно виконаних грошових зобов'язань, які не відносяться як до конкурсних так і до поточних вимог, отже, не є кредиторськими вимогами в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог.

Представник відповідача 1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Під час судового розгляду справи, суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства Черкасиобленерго та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" є страхувальником та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

06.11.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Черкаській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5770-17 в якій викладено вимогу сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) на загальну суму 267812,67 грн., а саме, недоїмку у розмірі 114302,99 грн., штраф у розмірі 124786,79 грн. та пеню у розмірі 28722,89 грн.

Зазначена вимога оскаржена Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в адміністративному порядку та за результатами оскарження рішення Державної фіскальної служби України від 21.12.2017 № 30921/6/99-99-11-02-25 скаргу залишено без задоволення, а вимогу від 06.11.2017 № Ю-5770-17 без змін.

Позивач не погоджуючись з вимогою від 06.11.2017 № Ю-5770-17 та рішенням від 21.12.2017 №30921/6/99-99-11-02-25 вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були частково порушені з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1частини другої статті 6 зазначеного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частин п'ятої та восьмої статті 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Таким чином у позивача існує обов'язок щодо сплати єдиного внеску нарахованого за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції чинній на момент порушення справи про банкрутство, тобто від 12.05.2004) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом прямо встановлена абсолютна заборона на застосування під час мораторію всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Визначаючи редакцію Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , яка має застосовуватись до спірних правовідносин, необхідно врахувати норму пункту 1-1 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22.12.2011 № 4212-VI, відповідно до якого положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

На момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та ГУ ДФС у Черкаській області Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом діяв у редакції від 23.03.2017, де наслідки введення мораторію у процедурі банкрутства визначені в статті 19, що кореспондує зі статтею 12 зазначеного Закону у попередній редакції.

Абзацом 3 частини третьої статті 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції від 23.03.2017) передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, незважаючи на дію мораторію позивач зобов'язаний виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, зокрема, сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Водночас в разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачу пеня та штраф, які передбачені нормами чинного законодавства, не нараховуються, оскільки законом передбачена загальна заборона на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом в постанові від 11.09.2018 у справі № 823/2240/17 за позовом позивача до відповідача 1 про визнання протиправним та скасування рішення .

У вимозі від 06.11.2017 № Ю-5770-17 відповідачем 1 викладено вимогу сплатити суму у розмірі 267812,67 грн., до якої включено: недоїмку у розмірі 114302,99 грн., штраф у розмірі 124786,79 грн. та пеню у розмірі 28722,89 грн.

Таким чином зазначена вимога є протиправною та підлягає скасуванню в частині нарахування позивачу штрафу у розмірі 124786,79 грн. та пеню у розмірі 28722,89 грн.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

З аналізу рішення від 21.12.2017 № 30921/6/99-99-11-02-25 вбачається, що вони не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення від 21.12.2017 №30921/6/99-99-11-02-25 саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання його протиправним та скасування, а отже позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення від 21.12.2017 № 30921/6/99-99-11-02-25 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДРПОУ 22800735) до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення - задовольнити частково .

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 096.11.2017 № Ю-5770-17 в частині нарахування штрафу у розмірі 124786,79 грн. та пені у розмірі 28722,89 грн.

3. В решті позовних вимог - відмовити .

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДРПОУ 22800735) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2302,64 грн. (дві тисячі триста дві грн. 64 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов