Постанова

від 29.11.2018 по справі 534/1371/18

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/1371/18

Провадження № 3/534/328/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року місто Горішні Плавні

Суддя Комсомольського міського суду Полтавської області Крикливий Віталій Вікторович, з участю секретаря судового засідання Клімової С.І., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, 21.05.1986 року народженця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, маючого на утримання неповнолітню дитину, директора працюючого директором ПП ЛАНКЄА , зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4,

- за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.3 ст.41 КУпАП,

в с т а н о в и в :

В ході проведеної Управлінням держпраці у Полтавській області перевірки діяльності ПП ЛАНКЄА (код ЄДРПОУ 41168910), розташованого у м.Горішні Плавні, вул.Конституції, 32/33, офіс 114, було виявлено факт порушення на підприємстві вимог законодавства про працю, а саме: ч.1 ст.94 КЗпП України щодо не проведення виплати заробітної плати працівникові за виконану ним роботу та ч.3 ст.24 КЗпП України щодо укладення трудових відносин.

Так, наказом засновника №1 від 01.01.2018, ОСОБА_1 призначено на посаду директора як неоплачуваного працівника з 01.01.2018. У період з 01.03.2018 керівник ПП ЛАНКЄА виконував посадові обов'язки, укладав цивільно-правові угоди з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, складав та підписував Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (22.08.2018), підписував інші організаційні документи підприємства, проте заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась.

Крім того, в ході перевірки було встановлено факт порушення на підприємстві вимог ч.3 ст.24 КЗпП України щодо укладення трудових відносин, тобто фактичний допуск працівників ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору.

Так, при проведенні інспекційного відвідування ПП ЛАНКЄА факт оформлення трудових відносин із вказаними працівниками підтверджено не було, натомість надано цивільно-правовий договір №2 від 01.03.2018 укладений між фізичною особою ОСОБА_2 та ПП ЛАНКЄА в особі ОСОБА_1; цивільно-правовий договір №5 від 01.05.2018, укладений між фізичною особою ОСОБА_3 та ПП ЛАНКЄА ; цивільно-правовий договір №4 від 01.04.2018 укладений з ОСОБА_2; цивільно-правовий договір №6 від 01.08.2018, укладений з ОСОБА_6

В судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав та пояснив, що в ході перевірки ПП ЛАНКЄА були надані цивільно-правові договори, акти виконаних робіт та фінансові документи щодо виплати винагороди фізичним особам-виконавцям. Посилаючись на передбачену КЗпП України можливість реалізації права на працю шляхом укладення трудового договору та принцип свободи договору, ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення, про що надав письмові пояснення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до відповідальності, дослідивши приєднані до справи матеріали, суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

У відповідності до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема, з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо (стаття 280 КУпАП).

За приписами ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 41 КупАП встановлена відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та охорону праці. Зокрема, частина перша вказаної статті передбачає відповідальність за порушення термінів виплати заробітної плати, а частина третя - за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Виходячи із змісту протоколу про адміністративне правопорушення №ПЛ1873/584/АВ/П/2ПТ від 31.08.2018, органом Державної служби України з питань праці ОСОБА_1 поставлено за провину невиплата директору підприємства заробітної плати за виконану ним роботу.

Згідно із наказом засновника ПП ЛАНКЄА від 01.01.2018 №1, ОСОБА_1 призначено на посаду директора підприємства як неоплачуваного працівника з 01.01.2018.

Як убачається з матеріалів справи, починаючи з березня ОСОБА_1 були укладені цивільно-правові договори з ОСОБА_2 №2 від 01.03.2018 та від 01.04.2018; з ОСОБА_3 №5 від 01.04.2018, з ОСОБА_4 №6 від 01.08.2018 тощо. Крім того, у вказаний період ОСОБА_1 як керівником ПП ЛАНКЄА підписувались й інші організаційні і фінансові документи підприємства, видавались довідки. Вказані обставини свідчать про виконання ОСОБА_1 своїх безпосередніх посадових обов'язків як директора підприємства, який, на відміну від власника чи засновника є найманим працівником, і якому повинна нараховуватись та виплачуватись заробітна плата. З огляду на дане суд доходить висновку про порушення директором ПП ЛАНКЄА вимог законодавства про працю в частині невиплати заробітної плати, що свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.1 ст.41 КУпАП.

Вирішуючи питання щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за протоколом про адміністративне правопорушення №ПЛ1873/584/АН/П/1ПТ від 31.08.2018, складеним за ч.3 ст.41 КУпАП, суд наголошує, що відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законодавством України передбачені різні шляхи реалізації цього прав. Виходячи з положень КЗпП України та ЦК України, реалізувати своє право на працю можна шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору, зокрема: договору підряду, договору доручення, авторського договору та інших цивільно-правових угод. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України, який, згідно із статтею 1, регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Як встановлено судом протягом березня -серпня 2018 року ПП ЛАНКЄА в особі ОСОБА_1 укладались цивільно-правові договори з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за умовами яких останні зобов'язувались надати замовнику, тобто ПП ЛАНКЄА послуги з виконання певних робіт.

Так, згідно із цивільно-правовим договором №2 від 01.03.2018 (а.с.40), укладеним між ПП ЛАНКЄА та ОСОБА_2, останній зобов'язався надати послуги з виконання робіт по укладенню бруківки, влаштуванню поребриків та бордюр на об'єктах будівництва та господарської діяльності ПП ЛАНКЄА . Аналогічний цивільно-правовий договір було укладено між ПП ЛАНКЄА та ОСОБА_5 (.а.с.83). За цивільно-правовим договором №4 від 01.04.2018 (а.с.41) ОСОБА_2 зобов'язався надати послуги з організації та контролю по виконанню робіт різноробочих на об'єктах будівництва та господарської діяльності ПП ЛАНКЄА .

Предметом цивільно-правового договору №5 від 01.04.2018 (а.с.42), укладеного між ПП ЛАНКЄА та ОСОБА_3, є надання замовнику послуги щодо контролю зі сторони різноробочих, виконання будівельних, малярних, монтажних робіт на об'єктах будівництва та господарської діяльності ПП ЛАНКЄА .

За цивільно-правовим договором №6 від 01.08.2018 (а.с.43), замовник (ПП ЛАНКЄА ) доручило, а виконавець (ОСОБА_4В.) взяла на себе зобов'язання виконати роботи (надати послуги) з ведення бухгалтерського обліку, формування і здачі податкової, статистичної звітності у строк з 01.08.2018 до 31.12.2018.

Надаючи оцінку зазначеним угодам, суд вважає їх такими, що мають ознаки трудового договору, виходячи з наступного.

Згідно ст.21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно із частиною 1 якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1-2 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Таким чином, цивільно-правовий договір- це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством) тощо на виконання першим певної роботи (а саме договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналізуючи викладене, суд звертає увагу на те, що, ні зазначені вище цивільно-правові угоди (а.с.40-43,83), ні акти, складені на їх виконання (а.с. 49,50) не мають визначеного обсягу робіт. Разом з тим, ці угоди (пункт 4.1.) мають визначений розмір вартості робіт. При цьому розмір оплати визначався не за наслідками виконання робіт, а під час укладення угоди на початку місяця.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 18 Закону України Про охорону праці працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно - правових актів з охорони праці. Наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15 затверджено Перелік робіт з підвищеною небезпекою. Згідно пункту 1.7 Типового положення на підприємствах на основі Переліку, з урахуванням специфіки виробництва, роботодавцем розробляється і затверджується відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці.

Вочевидь, що дотримання зазначених норм можливе лише за умови укладення з працівником, що виконує роботу з підвищеною небезпекою, трудової угоди.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 (як бригадир ПП ЛАНКЄА ) проходив перевірку знань за програмами Персонал, який виконує роботу на висоті та Газорізальник з використанням суміші пропан-бутан , що підтверджується відповідними протоколами засідання кваліфікаційної комісії Кременчуцького міжрайонного навчально-курсового комбінату (а.с.38,39).

Крім того, про наявність прихованих ознак трудового договору свідчить та обставина, що за наказом директора ПП ЛАНКЄА ОСОБА_1 №9 від 16.03.2018, виконроба ОСОБА_2 було призначено відповідальною особою за безпечне виконання робіт підвищеної небезпеки та технічно-справний стан газорізального обладнання. Також, згідно із виписками з протоколів засідання комісії по перевірці знань з питань охорони праці ТОВ Полтавський навчальний центр з охорони праці від 05.03.2018, 07.03.2018, 12.03.2018, 15.03.2018, 19.03.2018 (а.с.32-37), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пройшли відповідні перевірки знань з питань охорони праці.

Більше того, згідно з актом інспекційного відвідування ПП ЛАНКЄА від 30.08.2018 №ПЛ1873/584/АВ (32-37), при опрацюванні оприлюдненої на офіційному сайті ProZorro інформації, було встановлено факт подання директором підприємства ОСОБА_1 Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці ПП ЛАНКЄА від 16.04.2018, із зазначенням 4 працюючих на підприємстві осіб, з числа яких 1 працівник виконує роботи підвищеної небезпеки. Відповідальним за функціонування системи управління охороною праці, підготовку наказів та контроль за їх реалізацією у вказаній декларації зазначено інженера з охорони праці ОСОБА_3

Оцінивши перевірені докази, суд вважає, що директором ПП ЛАНКЄА ОСОБА_1 було допущено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України щодо допуску працівників до роботи без укладення трудового договору. За таких обставин, в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП.

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення, суд, виходячи із положень ст.23 КУпАП, зазначає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення, крім випадків стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Разом із тим, за приписами ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються один і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за біль серйозне правопорушення з числа вчинених.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч.3 ст.41 КУпАП у вигляді штрафу, оскільки саме таке стягнення буде сприяти вихованню правопорушника у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігати вчиненню ним нових правопорушень. Обставин, що обтяжують або пом'якшують відповідальність, судом не встановлено.

Питання про судовий збір вирішено судом у порядку ст.40 1 КУпАП, згідно з якою у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку таке стягнення накладено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.36,283, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 та ч.3 ст.41 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 352,40 грн. судового збору.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Комсомольський міський суд Полтавської області. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя підпис ОСОБА_7

Згідно з оригіналом.

Суддя В.В.Крикливий